02 квітня 2026 року
м. Київ
Cправа № 924/580/13 (924/384/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник ТОВ "К2М" - адвокат Ткачук Ю. Г.;
представник ОСОБА_1 - адвокат Думітращук В.А.;
представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України" - адвокат Шандарівський Т. Г.;
ліквідатор Приватного підприємства "Ларго" - арбітражна керуюча Чернецька А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 3967/2025)
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025
у складі колегії суддів: Саврія В. А. - головуючого, Крейбух О. Г., Коломис В. В.
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024
у складі судді Грамчука І. В.
у справі № 924/580/13 (924/384/23)
за заявою засновника Приватного підприємства "Ларго" - ОСОБА_1
до: 1) Південно-західної універсальної товарної біржі; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М"; 3) Приватного підприємства "Ларго" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Чернецької А. А.,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Шульги Тетяни Анатоліївни
про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нерухомого майна Приватного підприємства "Ларго", визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
у межах справи № 924/580/13
про банкрутство Приватного підприємства "Ларго",
Обставини справи
29.05.2013 Господарський суд Хмельницької області порушив провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Ларго" (далі - ПП "Ларго"), а 01.04.2014 - ухвалив постанову про визнання ПП "Ларго" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута суд призначив арбітражну керуючу Чернецьку А.А.
19.03.2014 ухвалою суду затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Ларго" у сумі 1 154 270,95 грн. Окремо внесено вимоги забезпеченого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк") у розмірі 6 357 904,95 грн. До реєстру включено відомості про майно боржника, що є предметом іпотеки та застави за відповідними договорами 2010- 2011 років.
Єдиним засновником та директором ПП "Ларго" був ОСОБА_1 . У встановлений законом строк він не передав ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію, печатки, матеріальні цінності підприємства.
ПП "Ларго" на праві власності належало нерухоме майно - виробничо-складське побутове приміщення (медпункт) загальною площею 2 438,8 кв.м за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 16/1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.11.2009 та витягом про реєстрацію права власності. Документи, що підтверджують право власності інших осіб на це майно, відсутні.
З метою реалізації майна банкрута ліквідатор уклав із Південно-Західною універсальною товарною біржею договір № 16 від 29.07.2015 про організацію та проведення відкритих торгів (аукціону), до якого у 2016 та 2019 роках укладено додаткові угоди. Предметом договору була організація продажу майна боржника на аукціоні. Місцем проведення аукціону визначено м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53.
Листом АТ "Укрексімбанк" від 29.01.2019 надано згоду на продаж заставного майна на другому повторному аукціоні із визначенням початкової вартості 3 246 560,00 грн та можливістю її зниження до 1 623 280,00 грн.
23.08.2019 проведено аукціон, за результатами якого складено протокол № 23/08/19-16А. Переможцем визначено ТОВ "К2М". 23.08.2019 сторонами підписано акт здачі-приймання послуг з організації аукціону на суму 162 328,00 грн.
15.10.2019 між ПП "Ларго" в особі ліквідатора та ТОВ "К2М" складено акт про передання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю площею 2 438,8 кв.м за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 16/1 А. Покупець сплатив повну вартість майна у сумі 1 623 280,00 грн та прийняв майно без зауважень.
Оголошення про проведення аукціону оприлюднювались організатором торгів на офіційних веб-ресурсах, зокрема у 2016, 2017 та 2019 роках. У судовому засіданні досліджено зміст відповідних оголошень та встановлено наявність окремих відмінностей між попередніми публікаціями та оголошенням від 23.07.2019. Водночас встановлено, що відомості про проведення аукціону також були розміщені на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.
На виконання ухвали суду від 04.10.2023 ліквідатор подав до суду договір з організатором аукціону, додаткові угоди до нього, документи щодо проведення аукціону, акт здачі-приймання робіт та акт про передання права власності на майно, а також лист забезпеченого кредитора щодо погодження продажу майна. Водночас ліквідатор повідомив про відсутність у нього платіжних документів щодо сплати гарантійних внесків та розрахунків за результатами аукціону, зазначивши, що такі розрахунки здійснювались через організатора торгів.
Короткий зміст позовних вимог
Засновник ПП "Ларго" - ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Південно-західної товарної біржі та ТОВ "К2М", в якому (заяви про зміну предмета позову) просив:
- визнати недійсними результати аукціону з продажу нерухомого майна ПП "Ларго", що проведеного 23.08.2019 Південно-Західною універсальною товарною біржею, а саме: нерухомого майна, що складається з виробничо-складського, побутового приміщення (медпункт) загальною площею 2 438,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 16/1А;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15.10.2019 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Шульгою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №693, укладений між ПП "Ларго" та ТОВ "К2М";
- скасувати державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: номер відомостей про речове право: 33677035, Тип речового права: право власності; дата, час державної реєстрації: 15.10.2019 16:42:10, державний реєстратор: приватний нотаріус Шульга Т. А., Хмельницький міський нотаріальний округ, Хмельницька обл., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49171558 від 15.10.2019 16:58:51, власники: ТОВ "К2М", тип об'єкта: виробничо-складське, побутове приміщення (медпункт) загальною площею 2 438,8 кв.м, адреса: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Озерна, будинок 16/1 А.
Позивач зазначив, що результати спірного аукціону підлягають визнанню недійсними з огляду на істотні порушення порядку його підготовки та проведення, зокрема у частині ідентифікації предмета продажу. Стверджував, що в оголошенні про проведення аукціону та супровідних документах було некоректно зазначено адресу нерухомого майна, яке пропонувалося до продажу, що не відповідає правовстановлюючим документам. При цьому технічна документація містить виправлення щодо адреси об'єкта без належного їх засвідчення, а також наявні розбіжності між первинними документами та документами, виготовленими після проведення аукціону. На думку позивача, такі обставини унеможливлюють належну ідентифікацію майна та вводять в оману потенційних покупців.
У позові зазначалося, що організатором аукціону не було дотримано вимог законодавства щодо належного оприлюднення оголошення про проведення аукціону. Зокрема, розміщене оголошення не містило всіх обов'язкових відомостей про нерухоме майно, його характеристики, місцезнаходження, а також умов проведення торгів. Позивач наголошує, що відсутність повної та достовірної інформації істотно обмежила коло потенційних учасників аукціону, що суперечить меті реалізації майна банкрута - продажу за максимально можливою ціною в умовах відкритої конкуренції.
Позивач також зазначив, що оголошення про продаж нерухомого майна не було розміщено безпосередньо на об'єкті нерухомості, як того вимагає закон. На переконання позивача, таке порушення є істотним, оскільки саме розміщення оголошення на об'єкті дозволяє потенційним покупцям ідентифікувати майно, оцінити його стан та прийняти рішення про участь в аукціоні. Відсутність такого інформування, у поєднанні з помилковим зазначенням адреси, призвела до звуження конкуренції та, як наслідок, недосягнення максимальної ціни продажу.
Також позивач зазначив, що на момент проведення аукціону майно перебувало під обтяженням іпотекою, при цьому ліквідатором не було вжито заходів щодо зняття такого обтяження до реалізації майна. На думку позивача, наявність обтяження є істотним фактором, який негативно впливає на інтерес потенційних покупців та формування ціни, що, у свою чергу, призвело до реалізації майна за значно нижчою ціною, ніж його ринкова вартість. Позивач підкреслює, що сукупність зазначених порушень призвела до звуження кола учасників аукціону, недосягнення мети продажу майна за найвищою ціною та, як наслідок, порушення його прав та інтересів як заінтересованої особи.
У суді першої інстанції позивач зазначав, що організатор аукціону не надав доказів технічної фіксації його проведення, зокрема відеозапису, попри обов'язок забезпечити та зберігати такі матеріали; вказував, що самостійно отримати ці докази не зміг, у зв'язку з чим звернувся до суду з клопотанням про їх витребування, оскільки їх відсутність унеможливлює перевірку дотримання процедури проведення аукціону.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16.09.2024 Господарський суд Хмельницької області ухвалив рішення про відмову у позові засновника ПП "Ларго" ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, дослідивши доводи позивача та надані докази, виходив із того, що підстав для визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності не встановлено.
Щодо доводів позивача про розбіжності в адресі нерухомого майна суд зазначив, що такі твердження є припущеннями та не підтверджені належними доказами. Посилання на наявність за відповідною адресою іншого нерухомого майна, яке належить іншій юридичній особі, саме по собі не свідчить про порушення прав позивача. Крім того, виправлення у технічному паспорті (доповнення літерою) не має правового значення, оскільки технічний паспорт є лише документом, що містить технічні характеристики об'єкта, і не є правовстановлюючим документом.
Суд також врахував, що матеріали справи не містять доказів існування іншого об'єкта нерухомості з аналогічними характеристиками, який належав би боржнику, а відтак відсутні підстави вважати, що реалізовано інше майно, ніж те, що належало ПП "Ларго".
Стосовно доводів про відсутність згоди забезпеченого кредитора на реалізацію предмета іпотеки суд встановив, що така згода була надана відповідним листом банку від 29.01.2019, а тому ці твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо посилань позивача на те, що іпотека мала бути припинена до реалізації майна, суд зазначив, що чинне на момент проведення аукціону законодавство допускало укладення договору купівлі-продажу майна з обтяженнями, а припинення іпотеки відбувається внаслідок реалізації предмета іпотеки. Таким чином, сама по собі наявність обтяження не свідчить про порушення порядку продажу майна.
Доводи позивача про те, що обтяження майна іпотекою призвело до звуження кола потенційних покупців, суд визнав необґрунтованими, оскільки такі твердження не підтверджені жодними доказами. Матеріали справи також не містять відомостей про те, що будь-яка особа була позбавлена можливості взяти участь в аукціоні або ознайомитися з майном.
Судом враховано, що оголошення про проведення аукціону були оприлюднені на відповідних офіційних ресурсах, а встановлені відмінності між окремими публікаціями не доводять обмеження доступу потенційних учасників до участі в торгах. Наявність паралельного оприлюднення інформації свідчить про забезпечення публічності процедури.
Крім того, суд звернув увагу на відсутність заперечень щодо результатів аукціону з боку кредиторів, у тому числі забезпеченого кредитора, а також на те, що комітетом кредиторів були схвалені результати проведення аукціону та дії ліквідатора. Це свідчить про погодження результатів реалізації майна в межах процедури банкрутства.
Суд також зазначив, що доказів порушення організатором аукціону порядку його підготовки та проведення, які б могли вплинути на результати торгів або перешкодити реалізації майна за найвищою ціною, матеріали справи не містять. Відсутні також докази звернення будь-яких осіб із вимогами щодо відшкодування шкоди у зв'язку з порушеннями при проведенні аукціону.
З урахуванням встановленого суд дійшов висновку, що аукціон проведено з дотриманням вимог законодавства, а майно реалізовано за найвищою ціною, сформованою за результатами відкритих торгів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення порядку проведення аукціону, впливу можливих недоліків оголошення на його результати, а також порушення його прав та законних інтересів. У зв'язку з цим підстави для визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності відсутні.
Розгляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій
17.12.2024 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на встановлені обставини справи про те, що за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу, оскільки суд не встановив, що майно було передано третім особам, належним та ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред'явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону Договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції.
Оскільки позивач у цій справі не заявляв до суду вимогу про застосування наслідків виконання недійсного правочину, обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки не призведе до відновлення титульного володіння боржника спірним майном.
11.03.2025 постановою Верховного Суду у справі № 924/580/13 (924/384/23) скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, а справу № 924/580/13 (924/384/23) направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, а також про необхідність дослідження наявності або відсутності одночасно двох умов, зазначених у постанові, необхідних для встановлення обставин ефективності/неефективності та належності/неналежності обраного позивачем способу захисту.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно може бути розцінена судом як належний спосіб захисту порушеного права за наявності одночасно двох умов: 1) якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб; 2) якщо чинна на момент подання позовної заяви редакція статті 26 Закону № 1952-IV передбачає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі, зокрема, судового рішення, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону у відповідній редакції) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону (пункт 36 постанови).
Верховний Суд вказав, що при новому розгляді апеляційному суду необхідно 1) дослідити наявність або відсутність одночасно двох умов, зазначених у пункті 36 цієї постанови, необхідних для встановлення обставин ефективності / неефективності та належності / неналежності обраного позивачем способу захисту та 2) повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції за результатами нового апеляційного розгляду справи
05.05.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу засновника рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі № 924/580/13 (924/384/23) залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з недоведеності позивачем порушення порядку проведення аукціону та відсутності впливу зазначених ним обставин на результати реалізації майна боржника.
Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи позивача щодо невідповідності адреси реалізованого нерухомого майна, зазначивши, що такі твердження ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені доказами. Наявність технічних уточнень в адресі об'єкта (зокрема доповнення літерою) не впливає на ідентифікацію майна, оскільки технічна документація не є правовстановлюючою, а доказів існування іншого об'єкта з аналогічними характеристиками позивачем не надано.
Щодо доводів про відсутність згоди забезпеченого кредитора суд встановив, що така згода фактично була надана банком до проведення аукціону, а тому твердження позивача спростовуються матеріалами справи. При цьому апеляційний суд також відхилив аргумент про необхідність попереднього припинення іпотеки, зазначивши, що реалізація майна можлива і за наявності обтяження, яке припиняється внаслідок продажу.
Посилання позивача на те, що наявність іпотеки обмежила коло потенційних покупців, суд визнав недоведеними, оскільки такі твердження не підтверджені жодними доказами. Матеріали справи не містять відомостей про те, що будь-яка особа була позбавлена можливості взяти участь в аукціоні або ознайомитися з майном.
Апеляційний суд також дослідив обставини оприлюднення оголошень про проведення аукціону та встановив, що хоча між окремими публікаціями існували певні відмінності, інформація про проведення торгів була розміщена на офіційних ресурсах, що забезпечувало доступ потенційних учасників до участі в аукціоні. Наявність таких відмінностей сама по собі не свідчить про порушення процедури та не доводить обмеження конкуренції.
Оцінюючи доводи щодо можливого впливу недоліків оголошення на результати торгів, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав доказів того, що ці недоліки фактично вплинули на результат аукціону або перешкодили участі інших осіб. Наведені твердження визнав припущеннями.
Суд також врахував, що у матеріалах справи відсутні докази звернення будь-яких осіб із заявами про неможливість участі в аукціоні або про порушення їх прав під час його проведення. Відсутні й докази притягнення організатора аукціону до відповідальності у зв'язку з порушеннями процедури.
Додатково апеляційний суд взяв до уваги, що результати аукціону та дії ліквідатора були погоджені кредиторами, зокрема оформлені рішенням комітету кредиторів, яким заслухано звіт ліквідатора та визнано проведення аукціону таким, що не порушує інтересів кредиторів. Заперечень з боку кредиторів, у тому числі забезпеченого, не надходило.
Суд дійшов висновку, що аукціон проведено відповідно до встановленої процедури, а реалізація майна відбулася за ціною, сформованою за результатами відкритих торгів, яка є найвищою з запропонованих учасниками.
Водночас апеляційний суд підкреслив, що позивач не довів належними та допустимими доказами ані наявності порушень під час організації та проведення аукціону, ані їх впливу на результати торгів, ані порушення своїх прав як засновника боржника.
У зв'язку з цим апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та залишив рішення без змін.
Дослідження обставин, вказаних у заяві ТОВ "К2М" про застосування позовної давності суд не здійснював у зв'язку із відмовою по суті заявлених позовних вимог.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі № 924/580/13 (924/384/23); справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник обґрунтовує свою касаційну скаргу підставами, визначеними у пунктах 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
За доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанції:
- не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17 щодо наслідків для відповідача при неподані без поважних причин доказів до суду;
- застосовано частини першу та другу статті 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 905/2265/17, від 13.06.2024 у справі № 903/880/15(903/971/21) щодо обов'язковості вказання вірних ідентифікуючих ознак нерухомого майна, котре виставляється на продаж, так як невірне чи некоректне вказання ідентифікуючих ознак є негативним фактором та призводить до звуження кола покупців. Суди прийшли до помилкового висновку про правомірність продажу нерухомого майна з вказанням невірної адреси предмета іпотеки в документах по підготовці та організації аукціону;
- застосовано частину першу статті 58 та частини першу, другу, дев'яту статті 59 Закону про банкрутство без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14 про обов'язковість дослідження порядку оголошення та повідомлення про проведення торгів, на відповідність вимогам статей 58, 59 Закону про банкрутство), у постанові від 01.09.2021 у справі № 922/719/16 про недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог цього Закону щодо оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту є підставами для визнання результатів аукціону недійсними, у постанові від 01.12.2022 у справі № 914/1901/16 про те, що картка публікації оголошення про проведення аукціону з продажу майна на сайті Вищого господарського суду України, не дає змоги встановити відповідності оголошення вимогам Закону, а текст оголошення, наданий суду повинен містити ознаки, які вказували б на те, що оголошення видрукувано із сайтів, на яких воно було розміщене саме перед проведенням аукціону, зміст такого оголошення неможливо співставити з оригіналом;
- застосовано частину першу та другу статті 50, частину третю статті 98 Закону про банкрутство без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № Б8/078-12 (911/3091/21), від 10.07.2019 у справі № 911/3122/13 про те, що наявність відомостей щодо обтяження майна іпотекою при його реалізації є негативними відомостями, що має вплив на формування його ціни, а ліквідатор не лише міг, а й мав звернутись до господарського суду із заявою про зняття обтяжень ще до підготовки до реалізації майна банкрута, що ним здійснено не було. Ліквідатор повинен звернутись до господарського суду з клопотанням про скасування обтяжень майна банкрута до реалізації цього майна на аукціоні, оскільки наявність обтяжень на майні виставленому на продаж є негативними відомостями, що має вплив на ціну майна боржника, що підлягає продажу, і відповідно впливає на розмір задоволених вимог кредиторів боржника;
- застосовано частину першу статті 58 та частину другу статті 59 Закону про банкрутство без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 01.09.2021 у справі № 922/719/16 про те, що відсутність розміщення оголошення на будівлі або надання доказів розміщення, які не дають можливості ідентифікувати коли саме оголошення було розміщене на будівлі, яка пропонується до продажу, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними;
- застосовано частину першу статті 58 Закону про банкрутство без врахування висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 про те, що обмежені строки (3 робочих дня) для подання заявок учасниками аукціону є дискримінаційною умовою, передбаченою організатором аукціону та ліквідатором з метою обмеження кола потенційних учасників аукціону щодо їх волевиявлення на участь в аукціоні та надання переваг "заздалегідь повідомленим та підготовленим" учасникам аукціону, які пов'язані з особами, що організовують та проводять такий аукціон;
- застосовано частини четверту та п'яту статі 66 Закону про банкрутство без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 927/640/16, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 18.01.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, від 05.12.2019 про те, що за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.;
- застосовано статтю 62 Закону про банкрутство без врахування висновків Верховного Суду у постановах від 05.07.2023 у справі № 914/1875/16, від 01.12.2022 у справі №914/1901/16, про те, що підставою визнання результатів аукціону недійсними є недотримання організатором приписів щодо фіксації аукціону технічними засобами, що за своєю сутністю є порушенням вимог законодавства при його проведенні, яке впливає на права та законні інтереси сторін та забезпеченого кредитора у справі про банкрутство (оскільки без належної фіксації аукціону технічними засобами неможливо встановити реальність проведення торгів і чи було продано майно боржника на конкурсній основі);
- застосовано частину першу статті 58 Закону про банкрутство без врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 925/1242/15 про те, що ліквідатор, приймаючи до свого відання відповідно до частини другої статті 41 Закону про банкрутство, майно боржника, не набуває права власності на таке майно в розумінні положень статті 316, частини 1 статті 317 ЦК України та до моменту його продажу в порядку, передбаченому Законом про банкрутство іншим особам, власником майна залишається саме боржник, а законодавцем передбачено обов'язок письмово повідомити власника майна про проведення аукціону з продажу такого майна. Порушення цього припису є підставою для визнання результатів аукціону недійсними.
За доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всі зібрані у справі докази, не застосували заходи процесуального примусу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про витребування доказів, чим порушили норми процесуального права ( частину дев'яту та десяту та 10 статті 81, статтю 86, частину п'яту статті 236, статтю 237 ГПК України).
Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив (проігнорував) клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: клопотання про огляд веб-сайту для встановлення обставини, що текст оголошення не був опублікований про призначений на 23.08.2019 аукціон з продажу нерухомого майна ПП "Ларго", не виконав вказівки Верховного Суду щодо перегляду рішення по суті спору, врахування всіх обставин та доказів по справі, аргументів апеляційної скарги.
Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу
У відзиві ТОВ "К2М" просило відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки позивач не довів належними доказами обставин, на які посилається, а його доводи ґрунтуються переважно на припущеннях. Наголошується, що суди надали належну оцінку доказам, виконали вказівки Верховного Суду при новому розгляді справи та дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності.
Також відповідач заперечував доводи позивача щодо порушень при проведенні аукціону, зокрема стверджує, що аукціон відбувся з дотриманням вимог законодавства: оголошення було належним чином розміщене, об'єкт ідентифікований правильно, а розбіжності в адресі пояснюються її офіційною зміною. Вказував, що участь у повторному аукціоні взяли щонайменше два учасники, які сплатили гарантійні внески, а переможець повністю розрахувався за придбане майно. Крім того, іпотекодержатель був обізнаний про реалізацію майна, отримав кошти від його продажу та не заявляв заперечень щодо процедури аукціону.
У відзиві АТ "Укрексімбанк" заперечувало доводи касаційної скарги щодо заниженої ціни продажу майна, стверджуючи, що такі твердження є оціночними та не підтверджені жодними доказами, а також не можуть бути самостійною підставою для визнання результатів аукціону недійсними. Крім того, кредитор спростовував посилання скаржника на порушення під час проведення аукціону, зазначаючи, що позивач не довів наявності будь-яких порушень, які вплинули б на його результат чи призвели до порушення його прав, а наведені доводи ґрунтуються на припущеннях. Також кредитор заперечував аргументи щодо неправомірності продажу майна, обтяженого іпотекою, та неефективності способу захисту, вказуючи, що закон допускає відчуження такого майна, а обраний позивачем спосіб захисту є неналежним і не призведе до відновлення його прав.
В. Розгляд справи у суді касаційної інстанції
13.06.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі № 924/580/13 (924/384/23), а 18.09.2025 - постановив ухвалу про зупинення цього касаційного провадження до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6654/24.
03.03.2026 Верховний Суд ухвалою поновив вказане касаційне провадження, призначив справу до розгляду на 02.04.2026 та встановив учасникам справи строк на подання письмових пояснень з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24.
До Верховного Суду надійшли письмові пояснення ТОВ "К2М", ОСОБА_1 та АТ "Укрексімбанк".
ТОВ "К2М" зазначає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору не поєднані з вимогою про витребування майна. З огляду на правові позиції Верховного Суду, це саме по собі є підставою для відмови у позові без оцінки інших доводів. Відтак касаційна скарга, на думку відповідача, є безпідставною і не підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 стверджує, що обраний ним спосіб захисту є ефективним і відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/6654/24, оскільки як особа, яка не є стороною правочину, він не зобов'язаний поєднувати вимогу про визнання правочину недійсним із вимогою про витребування майна. Він наполягає, що його інтерес полягає у поверненні майна боржнику для подальшого спрямування коштів на погашення вимог кредиторів. Відтак, на його думку, відсутні підстави для відмови у позові з мотивів неефективності способу захисту.
АТ "Укрексімбанк" зазначає, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду належним способом захисту для кредитора є саме вимога про визнання недійсним правочину без обов'язкового поєднання з витребуванням майна. Він наголошує, що як третя особа кредитор не застосовує реституцію, а має інтерес у поверненні активу до боржника для подальшого погашення заборгованості. Відтак кредитор вважає, що позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що оскільки спірний аукціон з продажу майна ТОВ "Едельвейс-фарм" відбувся 15.12.2017, тобто до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019), то до спірних правовідносин щодо реалізації майна банкрута, у цій справі застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (частина третя статті 55 Закону про банкрутство).
Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.
Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Як встановлено судами у цій справі, позивач є єдиним засновником боржника.
Також судами встановлено, що нерухоме майно, яке було предметом аукціону, передане покупцю ТОВ "К2М". Також відповідно до Інформаційної довідки № 327566463 від 30.03.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на вказане нерухоме майно належить вказаному товариству.
Верховний Суд зазначає, що після подання скаржником касаційної скарги у цій справі Велика Палата Верховного Суду переглянула у касаційному порядку судові рішення у справі № 910/6654/24 про визнання договорів недійсними (до закінчення перегляду судового рішення якої Суд зупиняв касаційне провадження у справі, що розглядається).
У постанові 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав. Оскільки за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має насамперед звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 зазначила, що в уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника наявний інтерес у поверненні майна боржника в ліквідаційну масу, яка зацікавлена у продажі майна боржника за найвищою ціною, оскільки порушення встановленого порядку підготовки чи проведення аукціону може перешкодити продажу майна банкрута за найвищою ціною, що матиме наслідком недостатність отриманих коштів для покриття всіх вимог кредиторів, а отже, унеможливить відновлення підприємницької діяльності боржника або отримання власниками корпоративних прав залишку активів після його ліквідації. До того ж, за частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство на засновників (учасників, акціонерів) боржника у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями, а розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою абзац перший частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство.
Верховний Суд, скасовуючи на направляючи справу, яка наразі розглядається, на новий апеляційний розгляд, зазначив, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно може бути розцінена судом як належний спосіб захисту порушеного права за наявності одночасно двох умов: 1) якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб; 2) якщо чинна на момент подання позовної заяви редакція статті 26 Закону № 1952-IV передбачає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі, зокрема, судового рішення, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону у відповідній редакції) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
У постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 (справа, в якій розглядався позов особи-неучасника правочину до сторін правочину про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно) Велика Палата Верховного Суду врахувала, що заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації прав одного з відповідачів на спірне нерухоме майно, позивач мав на меті повернути таке майно іншому відповідачу.
Тож Велика Палата Верховного Суду у пункті 199 постанови від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 дійшла висновку, що "В силу абзаців другого, третього частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування державної реєстрації прав БФ «Відродження Хмельниччини» на спірне нерухоме майно призведе до державної реєстрації набуття прав КПУ на таке нерухоме майно [див. mutatis mutandis пункти 127-133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)]."
Таким чином, враховуючи, що у позивача як єдиного засновника боржника наявний інтерес у поверненні майна боржника в ліквідаційну масу, а тому скасування державної реєстрації прав ТОВ "К2М" на спірне нерухоме майно призведе до державної реєстрації набуття прав боржника на таке майно.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону), необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 28.01.2021 у справі № 922/987/16, від 09.02.2021 у справі № 5023/5507/12, від 06.04.2021 у справі № 5027/398-б/2012, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12).
До предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання арбітражним керуючим та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).
Верховний Суд також наголошує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам. Замовником аукціону є ліквідатор, призначений господарським судом; організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону. Учасниками аукціону можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземні юридичні особи, які подали необхідні документи та пройшли процедуру реєстрації виконавцем аукціону відповідно до цього Закону. Замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.
Статтею 50 Закону про банкрутство унормовано, що продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Обов'язковими умовами договору купівлі-продажу майна є: відомості про майно, його склад, характеристика; ціна продажу майна; порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України. Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вимоги до договору про організацію аукціону визначено статтею 51 Закону про банкрутство.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 58 цього Закону організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником. Організатор аукціону забезпечує доступ до інформації про майно, що підлягає продажу, а також можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням.
Вимоги до змісту оголошення про проведення аукціону на веб-сайті визначено статтею 59 Закону про банкрутство, за змістом частини першої якого оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження; час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги); початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні; розмір та порядок внесення гарантійного внеску; можливість надання переможцю податкової накладної; продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред'являються учасникам, до їх оформлення; порядок і критерії виявлення переможця торгів; строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі; організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону.
Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи позивача щодо порушення порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону, не врахували вимог статті 58 Закону про банкрутство, якою передбачено обов'язок організатора аукціону забезпечити своєчасне оприлюднення оголошення на визначених законом веб-сайтах, зокрема державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (на момент виникнення спірних правовідносин), а також повідомлення визначених осіб.
Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи позивача щодо порушення порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону, виходили з того, що відповідні оголошення були розміщені на офіційних вебресурсах, зокрема на сайті Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України.
Водночас, обмежившись констатацією факту такого розміщення, суди не надали належної оцінки доводам позивача у контексті вимог статті 58 Закону про банкрутство щодо способу, строків та повноти оприлюднення оголошення, а також не з'ясували, чи підтверджується відповідне оприлюднення належними та допустимими доказами у матеріалах справи.
Крім того, поза увагою судів залишилися доводи позивача щодо відсутності розміщення інформації про продаж майна безпосередньо на об'єкті нерухомості, що підлягав реалізації, а також щодо забезпечення можливості ознайомлення з таким майном, що має значення для визначення повноти інформування потенційних учасників аукціону. Крім того, залишено поза увагою доводи позивача щодо відсутності доказів розміщення оголошення безпосередньо на об'єкті нерухомого майна, що підлягав продажу, хоча обов'язок забезпечення доступу до інформації про майно та можливості ознайомлення з ним прямо передбачений наведеними нормами Закону про банкрутство.
За статтями 60, 61 Закону про банкрутство для набуття статусу учасника аукціону з продажу майна банкрута, особа (фізична чи юридична), яка виявила бажання взяти участь в аукціоні, повинна пройти процедуру реєстрації виконавцем аукціону (ліквідатором або залученим ним організатором аукціону) відповідно до вимог цього Закону та сплатити гарантійний внесок в розмірі десяти відсотків від початкової вартості майна, що є предметом продажу на аукціоні.
Тому строк на подання заявок на участь в аукціоні повинен надавати потенційним учасникам достатньо часу для вчинення дій з подачі заявок та сплати гарантійних внесків.
Тож навіть якщо законодавцем не визначено імперативно строк для подання заявок потенційними покупцями на участь в аукціоні, такий строк очевидно повинен бути розумним та достатньо тривалим для забезпечення можливості широкого кола учасників прийняти участь в аукціоні.
Тому при визначенні в оголошенні про проведення аукціону строку вчинення потенційними учасниками дій з подачі заявок на участь в аукціоні необхідно зважати на приписи частини першої статті 58 Закону про банкрутство та встановлювати строк, який гарантує можливість залучення до участі в аукціоні якомога більшого кола потенційних покупців і не викликає жодних розумних сумнівів у будь-кого у протилежному (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17).
Частиною восьмою статті 49 Закону про банкрутство передбачено заборону замовнику та організатору встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.
Обмежені строки для подання заявок учасниками аукціону за наявності встановлення законодавцем обов'язкового 15-денного строку робочих днів для підготовки до проведення аукціону організатором торгів є дискримінаційною умовою, передбаченою організатором аукціону та ліквідатором з метою обмеження кола потенційних учасників аукціону щодо їх волевиявлення на участь в аукціоні та надання переваг "заздалегідь повідомленим та підготовленим" учасникам аукціону, які пов'язані з особами, що організовують та проводять такий аукціон. Така умова організації аукціону підтверджує порушення організатором аукціону та ліквідатором вимог частини восьмої статті 49 Закону про банкрутство (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 903/455/16, від 01 жовтня 2020 року у справі № 915/4/16).
При цьому позивач наголошував про обмеженість визначеного у оголошенні строку на подання заявок на участь у торгах, однак таким обставинам суди не надали жодної оцінки.
У справі, яка переглядається, оцінюючи доводи позивача про обмеження доступу до участі в аукціоні, суди дійшли висновку про їх недоведеність, однак належним чином не дослідили, чи могли встановлені позивачем обставини (зокрема, зміст оголошення, спосіб його розміщення та інформування про майно, строк подачі заяв) об'єктивно вплинути на коло потенційних учасників, з урахуванням положень статті 49 Закону, якою гарантується рівність учасників та забороняється будь-яке обмеження чи дискримінація.
Суди не врахували положення статті 49 Закону, якими гарантується рівність учасників та забороняється будь-яке обмеження чи дискримінація, і не з'ясували, чи могли встановлені позивачем обставини (зокрема, неналежне інформування, невірні відомості про майно) об'єктивно вплинути на коло потенційних учасників.
У цій справі суди також відхилили доводи позивача про те, що обтяження реалізованого об'єкта нерухомості ПП "Ларго" іпотекою АТ "Укрексімбанк" призвело до зменшення кола потенційних покупців, зазначивши, що такі аргументи є припущенням, що не підтверджено належними доказами.
Так, частиною другою статті 50 Закону про банкрутство визначено, що обов'язковими умовами договору купівлі-продажу майна є, зокрема, відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна.
Відповідно до частини другої статті 98 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства.
За частиною третьою статті 98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (частина третя статті 98 Закону про банкрутство).
Тлумачення наведених норм свідчить, що ліквідатор зобов'язаний використати усі свої повноваження при реалізації майна боржника таким чином та у спосіб, який унеможливлює обмеження потенційної кількості учасників аукціону та забезпечує його відчуження за найвищою ціною.
Наявність відомостей щодо обтяження майна при його реалізації є негативним чинником, що має вплив на формування його ціни. Такі відомості не можуть сприяти розширенню колу потенційних покупців, оскільки придбаваючи майно, що перебуває в іпотеці, покупець не може розуміти наявність для себе певних передбачених законом правових наслідків (подібний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 911/3122/13, від 22.12.2022 у справі № Б8/078-12 (911/3091/21)).
Такі правові висновки не були враховані судами попередніх інстанцій.
Водночас необґрунтованими є посилання скаржника на неврахування судами висновків викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 925/1242/15 щодо обов'язку ліквідатора письмово повідомити власника майна про проведення аукціону з продажу майна боржника, оскільки висновки Верховного Суду у наведеній постанові стосувалися провадження у справі про банкрутство фізичної особи відповідно до положень Закону про банкрутство.
Відповідно до вимог статті 62 Закону про банкрутство організатор аукціону зобов'язаний забезпечити його фіксацію технічними засобами. Організатор аукціону зобов'язаний забезпечити ведення його відеозапису, крім проведення електронних торгів. Організатор аукціону зобов'язаний зберігати носії із записом аукціону протягом не менш як семи років з дня його проведення. Організатор аукціону зобов'язаний негайно надавати копії записів аукціону в поширених форматах медіафайлів усім бажаючим безоплатно на наданий носій або на власний носій за умови оплати його вартості.
Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 914/1875/16 зазначив, що недотримання організатором аукціону приписів щодо фіксації аукціону технічними засобами є порушенням вимог законодавства при його проведенні, яке впливає на права та законні інтереси сторін і забезпеченого кредитора у справі про банкрутство, оскільки без належної фіксації аукціону технічними засобами неможливо встановити реальність проведення торгів і чи було продано майно боржника на конкурсній основі, яка дозволяє здійснити таку реалізацію майна за найвищою ціною.
Подібний висновок наведений також у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 914/1901/16, на яку посилається скаржник.
У цій справі позивач прямо посилався на відсутність доказів відео- та фотофіксації проведеного аукціону як на одну з підстав недійсності його результатів.
Проте судами попередніх інстанцій залишено поза належною правовою оцінкою доводи позивача щодо відсутності у справі доказів фіксації проведення аукціону технічними засобами.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції ухвалою від 24.10.2023 задовольнив клопотання позивача про витребування у організатора аукціону відповідних доказів фіксації його проведення, однак такі докази до матеріалів справи подані не були.
Втім, суди попередніх інстанцій не лише не надали оцінки відсутності зазначених доказів, а й не з'ясували причин їх неподання, не врахували процесуальні наслідки невиконання ухвали суду про витребування доказів, а також не оцінили ці обставини у сукупності з доводами позивача про порушення порядку проведення аукціону.
Обмежившись загальними висновками про недоведеність порушень під час проведення торгів, суди фактично проігнорували істотні обставини справи, які підлягали встановленню з урахуванням імперативних вимог статті 62 Закону про банкрутство та наведеного правового висновку Верховного Суду.
Також обґрунтованими є доводи скаржника про те, що суди не дослідили Протокол аукціону № 23/08/19- 16А від 23.08.2019 як доказу на предмет порядку та ходу проведення аукціону, оскільки в оскаржуваних судових рішенням такі обставини не відображені.
Верховний Суд дійшов висновку, що доводи позивача наведені в судах першої та апеляційної інстанції не були очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів їх повного дослідження та надання їм належної оцінки. Водночас, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних рішення та постанови підтвердилися під час розгляду касаційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, ухвалені у цій справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на наведене касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, а справу -направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
В. Розподіл судових витрат
Ураховуючи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, підстави для розподілу судових витрат у виді судового збору відсутні.
Керуючись 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі № 924/580/13 (924/384/23) скасувати.
3. Справу № 924/580/13 (924/384/23) передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік