20 квітня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/713/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Баб'юка А.В.
розглянув справу
за позовом - Акціонерного товариства “Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11)
до відповідача - Фізичної особи-підприємця Палюшкевича Івана Орестовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості в сумі 211896,74 грн.
За участі від:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
23.11.2025 Акціонерне товариство “Акцент-банк» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Палюшкевича Івана Орестовича про стягнення 211896,74 грн заборгованості за кредитним договором №20.06.0000000653 від 23.04.2024, яка складається з 137317,15 грн - заборгованості по тілу кредиту, 31810,76 грн - заборгованості по процентах, 20160 грн - заборгованості по винагороді, 14608,83 грн - пені, 1000 грн - штрафу (фіксована складова) та 7000 грн - штрафу (змінна складова).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Палюшкевичем Іваном Орестовичем умов кредитного договору №20.06.0000000653 від 23.04.2024.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 01.12.2025 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/713/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2025, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Ухвалою суду від 22.12.2025 відкладено підготовче засідання на 22.01.2026.
22.12.2025 судом надіслано запит №921/713/25/620/2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання інформації щодо перебування ФОП ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у довідці №53 від 02.01.2026 (вх. №173 від 08.01.2026) повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в АДРЕСА_2 перебуває на військовому обліку, на військову службу не призивався та не перебуває у складі Збройних сил України.
Ухвалами суду від 22.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та повідомлено учасників справи про оголошення в підготовчому засіданні 22.01.2026 перерви до 26.02.2026.
Надалі, 26.02.2026 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі №921/713/26 та призначено її до розгляду по суті на 26.03.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відрядженні та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 26.03.2026, ухвалою суду від 24.03.2026 розгляд справи призначено на 20.04.2026.
Представник позивача не приймав участі в судовому засіданні 20.04.2026.
У ч.11 ст. 242 ГПК України зазначено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, шляхом направлення ухвали від 24.03.2026 в електронній формі до електронного кабінету позивача у справі. Підтвердженням цьому є довідка про доставку 24.03.2026 о 14:10 електронного листа - ухвали від 24.03.2026 до електронного кабінету позивача в системі "Електронний суд".
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак позивач вважається таким, що 24.03.2026 отримав ухвалу від 24.03.2026.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, позивач скористався передбаченим ч.3 ст.196 ГПК України правом про розгляд справи без участі його представника, долучивши відповідне клопотання від 07.11.2025 (вх. №8321 від 26.11.2025) до позовної заяви.
Відповідач, а також його представник в судове засідання 20.04.2026 не з'явились.
За даними Відповіді №2055674 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованої судом станом на 27.11.2025, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Палюшкевича Івана Орестовича є: АДРЕСА_1 .
Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.
За даними відповідей №2158512 від 22.12.2025, №2262534 від 22.01.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд, Палюшкевич Іван Орестович зареєстрований за тією ж адресою.
Рекомендовані повідомлення, якими на адресу відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, повернулись на адресу суду без вручення адресату, з довідками підприємства зв'язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ч. 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.
Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно з відповіддю №2055674 від 27.11.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Палюшкевич Іван Орестович зареєстрований як фізична особа - підприємець 01.07.2022, номер запису про проведення державної реєстрації 2006510000000009510. Видами економічної діяльності відповідача зазначено: 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід (основний).
Між Акціонерним товариством "Акцент Банк" (надалі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі - позичальник) 23.04.2024 укладено кредитний договір №20.06.0000000653 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1-1.2 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А. 1 цього договору, з лімітом на цілі, зазначені у п. А. 2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (надалі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням. Термін повернення кредиту, зазначений у п. А. 3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А. 12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.
Пунктом 1.3 договору визначено, що усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору "Істотні умови кредитування". Зокрема: вид кредиту - строковий кредит (п. А 1); ліміт цього договору 140000 грн на фінансування поточної діяльності (п. А. 2); термін повернення кредиту 21 квітня 2027 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток 1 до цього договору). Згідно з ст. 212, 651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 21 квітня 2027 року (п. А 3).
У пункті А.4 розділу А договору сторони обумовили рахунок для обслуговування кредиту НОМЕР_1 (в гривнях), отримувач: АТ "А-Банк", МФО 307770, код ЄДРПОУ/код ІПН 2651825556.
Відповідно до пункту А 6 розділу А договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних.
Згідно з пунктом А 7 розділу А договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку , передбаченого п.А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів “факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з графіком платежів (пункт А8 розділу А договору).
Згідно з пунктом А10 розділу А договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,9 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Сплата винагороди здійснюється у повному обсязі згідно з графіком платежу, незалежно від періоду фактичного користування кредитом, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А3 цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору банк зобов'язується: відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4 цього договору; надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.12 цього договору. Зобов'язання з видачі кредиту на сплату судових витрат та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред'явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату судових витрат, та/або інших платежів за рахунок інших джерел.
У п. 2.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Згідно з п. 2.2.6 договору, позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування:
- НОМЕР_2 у АТ "А-Банк", МФО 307770, а також усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов'язань з погашення винагороди, а також неустойки: НОМЕР_2 у АТ "А-Банк", МФО 307770 у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.2.6 цього договору.
У п. 4.1 договору сторони передбачили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Відповідно до ст. 212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п. А.3 цього договору) (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно з п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А.10 цього договору (п.4.5 договору).
У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в банку поточні рахунки, позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених п.п. 2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день (п. 4.7 договору).
Погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору (п. 4.8 договору).
Пунктом 4.9 договору передбачений порядок виконання зобов'язань, зокрема, його послідовність. Відтак, вона здійснюється наступним чином: кошти, отримані від позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п. 2.2.13, 2.3.13 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. Остаточне погашення заборгованості за цим договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п. 1.2 цього договору.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п.4.10 договору).
Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 4.11 договору).
У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1,4.2,4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2 цього договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 цього договору позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. А.3 цього договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пені зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений (п. 5.1 договору).
Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 5.7 договору).
У випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (п.5.8 договору).
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами (п.6.1 договору).
Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п.6.2 договору).
Договір підписано сторонами та скріплено печаткою банку.
Додатком №1 до договору №20.06.0000000653 від 23.04.2024 визначено графік погашення основної суми боргу, суми процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату та суми комісійних винагород, відповідно до якого строк погашення кредиту становить до 21.04.2027 включно. Додаток №1 до договору є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до графіку, позичальник кожного місяця 23 числа починаючи з 23.05.2024 до 23.03.2027 зобов'язаний погашати кредит у розмірі 6549,41 грн, а останній платіж 21.04.2027 у розмірі 6549,37 грн (платежі включають суму кредиту, процентів та комісійних винагород).
Матеріали справи містять меморіальний ордер №TR.36523000.33338.70198 від 23.04.2024, з якого вбачається, що АТ "А-Банк" перерахувало відповідачу 140000 грн з призначенням платежу:"видача кредиту згідно договору №20.06.0000000653 від 23.04.2024".
На підтвердження розміру основної заборгованості за наданим кредитом, процентами та винагородою, позивачем додана до позовної заяви банківська виписка по рахунку відповідача НОМЕР_1 , обумовленого пунктом А.4 розділу А договору, за період з 23.04.2024 до 07.11.2025, яка містить записи про операції, здійснені протягом операційних днів за вказаний період.
Вищевказана виписка по особовому рахунку відповідача вказує на те, що в порушення умов укладеного правочину відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати обумовлених у додатку №1 до кредитного договору платежів по тілу кредиту, відсотках та винагороди у встановлені графіком погашення строки виконував неналежним чином.
20.10.2025 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 14.10.2025 за кредитним договором №20.06.0000000653 від 23.04.2024, у якій повідомив останньому про існування заборгованості за кредитом у розмірі 198839,34 грн, в тому числі: 137317,15 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту); 592,72 грн залишок заборгованості за поточними процентами; 29812,96 грн залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом; 18900 грн залишок заборгованості по комісії; 12216,51 грн загальна сума нарахованої пені. У своїй вимозі банк повідомив, що станом на 14.10.2025, кількість днів прострочення за кредитом складає 508 днів. На підставі зазначеного та відповідно до абзацу 6 п.А3 та п.2.3.2 кредитного договору, банк просив погасити всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 198839,34 грн до 21.10.2025, попередивши, що у разі невиконання зазначених зобов'язань у договорі банк буде вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
За твердженнями позивача, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.
Наслідком цього стало звернення позивача 23.11.2025 до суду за захистом свого порушеного права, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 211896,74 грн, яка згідно з розрахунком заборгованості складається з: 137317,15 грн - заборгованості по тілу кредиту; 31810,76 грн - заборгованості по процентах; 20160 грн - заборгованості по винагороді; 14608,83 грн пені; штрафів - 1000 грн (фіксована складова) та 7000 грн (змінна складова).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 23.04.2024 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та ФОП Палюшкевичем І.О. був укладений кредитний договір №20.06.0000000653.
Умовами укладеного сторонами кредитного договору №20.06.0000000653 від 23.04.2024 сторони погодили порядок повернення кредиту, а також передбачили розмір, порядок нарахування та сплати як процентів за користування кредитом, так і винагороди.
Відповідно до статті 1054 параграфу 2 глави 71 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст. 1046 ЦК України).
У відповідності до приписів статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій ковкості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, у межах кредитного договору позичальник отримує кредитні кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У цій справі, на підтвердження грошових вимог до боржника, банком надано суду копії кредитного договору, копію меморіального ордера, розрахунок заборгованості, копію виписки з особового рахунку позичальника.
Судом встановлено факт виконання кредитного договору позивачем в частині видачі відповідачу строкового кредиту у розмірі 140000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.36523000.33338.70198 від 23.04.2024.
Відповідно до умов пункту А3 розділу А договору термін повернення кредитних коштів за кредитним договором є 21.04.2027.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлені у Положенні про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018 (далі - Положення).
Відповідно до п.п. 14 п. 3 розділу І Положення, первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Також п.п. 15 п. 3 розділу І Положення визначено, що регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узгодження інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Відповідно до п. 42 та п. 43 розділу ІІІ Положення, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно з п. 51 розділу ІІІ Положення, первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Відповідно до п. 57 розділу ІІІ Положення, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п. 58 розділу ІІІ Положення).
З аналізу приписів п.п 59-62 розділу IV Положення, вбачається, що банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов'язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.
Клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 за №89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.
Форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Згідно з п. 63 розділу IV Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
У розумінні Положення, зокрема, його п.п. 7, 95, 99, контроль правильності оформлення документів та відображення їх в обліку виконують відповідальні виконавці, тобто працівники банку, які відповідно до службових обов'язків та/або розпорядження керівництва банку мають повноваження виконувати певні операції та несуть відповідальність за їх належне виконання (п.п.3 п. 3).
Відтак, для оцінки достовірності та допустимості такого доказу як банківські виписки такі повинні відповідати встановленим параметрам та мати обов'язкові реквізити первинного документа, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку, та є відповідальною за зміст та обсяг відображених у виписках операцій.
Згідно з доданою позивачем до позовної заяви виписки по особовому рахунку, таку сформовано за рахунком відповідача - ФОП Палюшкевича І.О. за період з 23.04.2024 до 07.11.2025. Вона містить дані про виконавця, відділення банку, рахунок відповідача, а також детальне зазначення дат та сум здійснених відповідачем часткових оплат, призначення платежів.
Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, від 20.04.2023 у справі №910/5174/21).
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Виписка по рахунку та розрахунок заборгованості свідчить про часткове виконання відповідачем умов кредитного договору.
Отже, отримання суми кредитних коштів відповідачем підтверджується також її частковим погашенням.
У п. А3 розділу А договору сторонами обумовлено, що згідно з ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 21 квітня 2027 року.
Матеріали справи не містять доказів сплати платежів за тілом кредиту, за процентами, за винагородою у строки, погоджені сторонами у додатку №1 до договору - Графіку погашення, у зв'язку з чим 20.10.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 14.10.2025 про сплату заборгованості та дострокове повернення суми кредиту. Однак відповідач заборгованість не сплатив, суми отриманого кредиту не повернув та відповіді на вимогу не надав.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. п. 2,4 ч.2 ст. 42 ГПК України відповідач зобов'язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши обставини справи, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростованими з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 137317,15 грн, загального залишку заборгованості по процентам в сумі 31810,76 грн, загального залишку заборгованості за винагородою в сумі 20160 грн є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
На підставі п. А 7, п. 5.1, 5.8 кредитного договору №20.06.0000000653 від 23.04.2024 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 14608,83 грн, а також штрафи у розмірі 1000 грн та 7000 грн.
Стосовно заявлених позивачем сум пені та штрафів суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який триває досі.
Враховуючи викладені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позичальника має бути звільнено від обов'язку сплати пені та штрафів за кредитним договором у зв'язку з виникненням таких зобов'язань під час дії воєнного стану в Україні.
Отже, з огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача у частині стягнення 14608,83 грн пені, 1000 грн штрафу (фіксована складова) та 7000 грн штрафу (змінна складова) задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємця Палюшкевича Івана Орестовича загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) в сумі 137317,15 грн, загального залишку заборгованості по процентам в сумі 31810,76 грн, загального залишку заборгованості за винагородою в сумі 20160 грн.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
1.Позов задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Палюшкевича Івана Орестовича, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, ідентифікаційний код 14360080) 137317 (сто тридцять сім тисяч триста сімнадцять) грн 15 (п'ятнадцять) коп. - заборгованості по тілу кредиту, 31810 (тридцять одну тисячу вісімсот десять) грн 76 коп. - заборгованості по процентах, 20160 (двадцять тисяч сто шістдесят) грн - заборгованості по винагороді, 2839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн 32 (тридцять дві) коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
2.В задоволенні решти позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 24 квітня 2026 року.
Суддя І.П. Шумський