65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3195/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3195/25
за позовом: Акціонерного товариства «Укрпошта» (вул. Хрещатик, № 22, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 21560045)
до відповідача: Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Робоча, № 115, м. Херсон, 73037, код ЄДРПОУ 05392743)
про стягнення 2 383,13 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство «Укрпошта» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якій просить суд стягнути з відповідача 2383,13 грн заборгованості по поштовому збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов договору № 28/274 про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог від 20.04.2022 відповідачем згідно акту звіряння розрахунків з виплати пенсій, соціальних допомог до вказаного договору за червень 2022 року, який було підписано сторонами в 2025 році, не здійснено оплату наданих позивачем послуг, з огляду на що у відповідача виникла заборгованість перед АТ «Укрпошта» у загальному розмірі 2383,13 грн, яку товариство просить стягнути з відповідача.
Також, позивач додає, що вказаний вище акт підписаний обома сторонами у встановленому порядку, інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Отже, на переконання позивача, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинним документами свідчить про визнання боржником такого боргу. В той же час відповідно до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Відтак, позивач наголошує, що п. 5.4. договору сторони визнали акт звірення розрахунків первинним документом, що підтверджує обсяг сум виплаченої грошової допомоги та вартість послуг, наданих виконавцем. При цьому, 20.11.2024 позивачем направлено лист, яким повідомлено відповідача про повернення невиплачених коштів на відповідні рахунки Уповноваженого органу Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та проханням погасити заборгованість по поштовому збору у розмірі 2383,13 грн, проте вказаний лист-вимогу залишено без належного реагування, а зобов'язання щодо оплати вартості послуг, наданих в межах договору, не виконано.
Позивач також вказує, що 31.07.2025 Товариством спрямовано на адресу відповідача претензію вже з вимогою погасити заборгованість по поштовому збору, однак жодних дій щодо врегулювання вказаного питання шляхом оплати вартості послуг станом на момент звернення з позовом до суду стороною відповідача не вчинялося, у зв'язку з чим було прийнято рішення про звернення до суду з позовною заявою за захистом майнових прав позивача.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 26822/25 від 29.08.2025) зазначив, що договір від 20.04.2022 № 28/274 між АТ «Укрпошта» та Центром було укладено відповідно до бюджетного призначення на 2022 рік на суму 46166 грн без ПДВ, термін його дії визначено до 31.12.2022 включно, а кошти для забезпечення оплати послуг виконавцю замовником були заплановані та виділені Міністерством соціальної політики України і затверджені у кошторисі установи у 2022 році.
Відповідач пояснює, що оплата за договором за надані послуги здійснювалась на підставі підписаних актів звіряння розрахунків, які, в свою чергу, складаються на підставі зведених звітів про виплату грошової допомоги, сформованих та поданих виконавцем відповідно відомостей, зазначених в прийнятих за звітний період формах 103-1.
Між тим, як додає відповідач, у зв'язку з відсутністю зведених звітів про виплату грошової допомоги з червня 2022 року, Центр не мав підстав для складання актів звіряння розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги за надані послуги у 2022 році (з червня по грудень 2022 року) відповідно до умов діючого договору, про що неодноразово в телефонному режимі повідомлялося уповноваженому представнику виконавця. Відтак, АТ «Укрпошта» не виконано договірні зобов'язання щодо своєчасної передачі замовникові звітних документів, а також не здійснювались остаточні розрахунки із замовником, а саме, повернення замовнику невиплаченої грошової допомоги після підписання акту звірки взаєморозрахунків до кінця місяця, наступного за звітним. При цьому, повідомлення щодо неможливості виконувати зобов'язання в порядку 9.2. договору від АТ «Укрпошта» не надходило.
Водночас позивач звертає увагу, що на підставі зведених звітів наданих АТ «Укрпошта» та обопільно підписаних актів звіряння розрахунків з виплат пенсій, грошової допомоги за 2022 рік, щодо обсягу здійснюваних через АТ «Укрпошта» виплат грошових допомог населенню, Центром були оплачені послуги поштового збору у сумі 5397,45 грн та наприкінці року сторони узгодили остаточну ціну договору і погодилися на підписання відповідної додаткової угоди до договору.
В свою чергу, у січні 2024 року сторонами складено акт звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги за червень 2022 року, з метою повернення до державного бюджету визнаної АТ «Укрпошта» дебіторської заборгованості у сумі 334834,81 грн. При цьому, зміни до договору щодо його ціни сторонами не узгоджувались, додаткова угода з цього приводу не укладена, із відповідним зверненням щодо ініціювання її укладення позивач не звертався.
Відтак, відповідач наголошує, що акти звірення розрахунків з виплат пенсій, грошової допомоги були підписані та надані Центру АТ «Укрпошта» не своєчасно, тобто поза межами строку договору та бюджетного 2022 року, а складення та підписання акту звірення розрахунків з виплат пенсій, грошової допомоги за червень 2022 року у 2024 році спричинено не з вини Центру, а через несвоєчасне надання АТ «Укрпошта» документів про виконані послуги. Між тим, по закінченню бюджетного 2022 року залишок не використаних коштів автоматично перераховується органами казначейської служби до державного бюджету України.
Отже, на переконання відповідача, оскільки термін дії договору закінчився, а в бюджетних програмах не передбачена виплата за заборгованостями 2022 року, Центр не має можливості здійснити оплату заборгованості, а програма за КПКВ 2501200, за якою висунуті позовні вимоги, кошторисом Центру на 2025 рік не передбачена.
Відповідач підсумовує, що Центр не має законних підстав зареєструвати заборгованість згідно з наданими актами звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги, наданих у січні 2024 року, за договором бюджетного періоду 2022 року, враховуючи не виконані зобов'язання виконавця стосовно своєчасного передання замовнику звітних документів за переліком, встановленим законодавством та договором, зобов'язання проводити остаточні розрахунки із замовником на умовах та в терміни, до кінця місяця наступного за звітним.
В свою чергу, на думку відповідача, оплата не зареєстрованих видатків минулих років у бюджетних установах є порушенням, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише в межах затверджених кошторисів та бюджетних асигнувань. При цьому, АТ «Укрпошта» не скористалося умовами договору про письмове попередження замовника щодо відсутності можливостей виконувати зобов'язання з надання звітності в повному обсязі за відповідним договором під час підписання додаткової угоди № 3, а зміна ціни договору після завершення його дії, виконання обов'язків сторонами унеможливлена, а відтак, позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Інші заяви по суті до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 позовна заява вх.№3281/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
18.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх.№ 3281/25 від 11.08.2025) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу № 916/3195/25 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.
Крім того, роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 18.08.2025 була надіслана учасникам справи до їх електронних кабінетів та доставлена їм 18.08.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документу.
Особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.
Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвала суду була надіслана відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та відповідно доставлена йому, а відтак, в силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений належним чином.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
29.08.2025 через систему «Електронний суд» від Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до суду надійшов відзив на позов (вх. № 26822/25), який прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього доказами.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін в порядку ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв'язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв'язку потребує додаткового часу. Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов'язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
24.04.2026 судом було ухвалено та підписано рішення у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
20.04.2022 між Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (замовник, відповідач, Центр) та Акціонерним товариством «Укрпошта» (виконавець, позивач, АТ «Укрпошта») було укладено договір № 28/274 про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог, згідно з п. 2.1. якого виконавець зобов'язується протягом дії договору надати замовникові послуги з доставки та виплати державних грошових допомог за переліком виплат (КПКВК), що визначений в додатку № 6 до договору «Специфікація», виплата яких передбачена Законодавством за бюджетні кошти на підставі відомостей на виплату грошової допомоги та за разовим дорученням на виплату допомоги, а замовник - прийняти і оплатити послуги (код ДК 021:2015-64110000-0 Поштові послуги).
Відповідно до п. 4.1. договору ціна договору становить 46166,00 грн без ПДВ. Постачання послуг та послуг з пересилання внутрішнього поштового переказу звільнене від оподаткування ПДВ згідно з п. 197.1.4 ст. 197 Податкового кодексу України.
Згідно п. 5.1. договору, грошова допомога перераховується замовником на поточний рахунок виконавця зазначений в додатку № 6 не пізніше ніж за 2 дні до початку виплатного періоду. У разі надання додаткових відомостей, проведення виплат за разовими дорученнями грошова допомога перераховується на зазначений в цьому пункті поточний рахунок не пізніше ніж за 2 робочі дні до дати вказаної у виплатних документах.
Згідно з п.п. 5.2., 5.3. договору замовник здійснює оплату за надані послуги за відомостями та разовими дорученнями (далі - поштовий збір) за чинними тарифами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, яка діє станом на момент надання таких послуг, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних актів звірення розрахунків, на поточний рахунок виконавця, зазначений у додатку № 6 до договору. При цьому у реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення замовник зобов'язаний зазначати «перерахування поштового збору» з зазначенням виду грошової допомоги та виплатного періоду.
Оплата послуг з пересилання внутрішнього поштового переказу здійснюється замовником не пізніше дати надання Форми 103-1 та приймання виконавцем від замовника внутрішнього поштового переказу (надалі - плата за послуги з пересилання). Плата за послуги з пересилання обчислюється за тарифами виконавця, діючими на момент надання замовником Форми 103-1, які опубліковані на веб-сайті виконавця, що розміщений за посиланням https://www.ukrposhia.ua/ua (далі - веб-сайт виконавця). При цьому у реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення замовник зобов'язаний зазначати номер Форми 103-1, номер і дату договору.
Пунктом 5.4. договору обумовлено, що після завершення виплатного періоду виконавець здійснює формування зведених звітів про виплату грошової допомоги (додаток 10 до Порядку), на підставі останніх, замовник складає акт звірення розрахунків за зразком, наведеним у додатку 12 до договору «Акт звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги», який в тому числі, є первинним документом, що підтверджує обсяг сум виплаченої грошової допомоги, вартість послуг, наданих виконавцем.
Акт звірення розрахунків надається на підпис виконавцю не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним. Виконавець підписує акт звірення та повертає один примірник замовнику протягом 2-х робочих днів від дня його отримання. З моменту підписання сторонами акту звірення розрахунків послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі за зазначений в ньому період (п. 5.7. договору).
Згідно п. 5.8. договору, якщо після доставки адресату виконавцем грошової допомоги за відомостями та разовими дорученнями, така допомога була невиплачена, виконавець повертає замовнику суму невиплаченої грошової допомоги після підписання акту звірки взаєморозрахунків до кінця місяця, наступного за звітним, на поточний рахунок замовника, зазначений в додатку №6.
Відповідно до п.5.9. договору звітним періодом для послуги з пересилання внутрішнього поштового переказу є календарний місяць. Факт та обсяг наданих послуг з пересилання внутрішнього поштового переказу підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, оформленим за зразком, визначеним в додатку № 5 до договору «Зразок Акту приймання-передачі наданих послуг» (надалі- Акт наданих послуг). До Акту наданих послуг за звітний місяць включаються всі послуги пересилання внутрішнього поштового переказу, надані протягом такого місяця. Послуга внутрішнього поштового переказу є наданою в момент приймання виконавцем від замовника Форми 103-1 на суму внутрішніх поштових переказів, перерахованих замовником згідно з п. 5.3 договору.
Умовами п/п. 7.1.1., 7.1.5. п. 7.1. договору передбачений обов'язок замовника своєчасно і в повному обсязі сплачувати за надані в межах договору послуги та послуги з пересилання внутрішнього поштового переказу відповідно до бюджетних призначень, а також не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, надавати власноручно уповноваженій особі виконавця під розпис або надсилати виконавцю рекомендованим поштовим відправленням на адресу, визначену в договорі, підписаний з боку замовника акт звірення.
Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3. договору встановлено обов'язок виконавця забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором, за умови своєчасного та у повному розмірі перерахування замовником грошової допомоги та своєчасного надання останнім виплатних документів за звітний місяць.
В свою чергу, відповідно до п/п. 7.4.1. п. 7.4. договору, виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за послуги, що надаються в межах договору.
Згідно з п.п. 11.1., 11.2. договору останній набирає чинності з дня його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2022 року включно. Умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до його укладення, а саме з « 01» лютого 2022 року (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Пунктами 11.3., 11.4. договору визначено, що у випадку розірвання цього договору сторони повинні в термін 30-ти банківських днів з дати розірвання повністю провести вci взаєморозрахунки i платежі. Якщо сторони не проведуть розрахунки між собою до закінчення дії договору, то грошові зобов'язання сторін, які виникли під час дії договору, зберігають чинність після закінчення дії договору - до моменту їx повного виконання сторонами.
Пунктом 12.4. договору зазначено, що сторони зобов'язані вчасно повідомляти одна одну про зміни, що можуть вплинути на реалізацію договору та виконання зобов'язання за ним.
Згідно з п.12.18. договору, його невід'ємною частиною є наступні додатки до нього: додаток № 1 до договору «Умови електронного документообігу»; додаток № 2 до договору «Умови передачі інформації про виплату грошових допомог»; додаток № 3 до договору «Зразок реєстру невиплаченої грошової допомоги»; додаток № 4 до договору «Зразок форми № 103-1 «Список згрупованих поштових переказів»; додаток № 5 до договору «Зразок Акту приймання-передачі наданих послуг»; додаток № 6 до договору «Специфікація»; додаток № 7 до договору «Перелік структурних підрозділів виконавця, до яких надаються разові доручення на виплату допомог»; додаток № 8 до договору «Вимоги до електронного вигляду cписків згрупованих поштових переказів за формою 103-1»; додаток № 9 до договору «Інструкція щодо порядку використання засобів кваліфікованого електронного підпису»; додаток № 10 до договору «Перелік структурних підрозділів виконавця, до яких надаються списки згрупованих поштових переказів за формою 103-1 виходячи з нижченаведеної зони територіального обслуговування замовника»; додаток № 11 до договору «Зразок графіку виплати грошової допомоги за адресами проживання одержувачів»; додаток № 12 до договору «Зразок акту звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги», які також додані до матеріалів справи.
Вказаний договір № 28/274 про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог від 20.04.2022 разом із переліченими вище додатками до нього підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін договору.
Із наявного в матеріалах справи акту звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги за червень 2022 року вбачається, що заборгованість зі сплати поштового збору уповноваженого органу - Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат становить 2382,13 грн.
Вказаний акт за червень 2022 року підписаний уповноваженими представниками сторін договору та скріплений відтиском печатки відповідача. З боку Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат акт підписаний без жодних зауважень та застережень, представником АТ «Укрпошта» акт підписано із запереченням та відзначено, що сума виплат в акті не відповідає сумі виплат в бухгалтерському обліку.
Відповідачем до матеріалів справи надано додаткову угоду № 3 від 27.12.2022 до договору № 28/274 від 20.0.2022, відповідно до якої, враховуючи зменшення кошторисних призначень замовника за програмами КПКВК: 0813171 на 1859,00 грн; 0813242 на 4000,00 грн; на 2501200 на 29517,55 грн; 2507030 на 1282,00 грн, сторони дійшли згоди викласти пункт 4.1. договору в наступній редакції: « 4.1. Ціна договору становить 5397,45 грн без ПДВ. Постачання послуг та послуг з пересилання внутрішнього поштового переказу звільнене від оподаткування ПДВ згідно з п. 197.1.4 ст. 197 Податкового кодексу України».
Позивачем надано лист № 1.05.002.121.-32917-24 від 20.11.2024, яким він звернувся до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з проханням погасити заборгованість (поштовий збір) у розмірі 2383,13 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявна претензія позивача за вих.№1.05.002.121.-29398-25 від 31.07.2025, в якій позивач повідомив, що в порушення умов договору згідно з актами звірення розрахунків з виплати пенсій, соціальних допомог до договору №28/274 від 20.04.2022 за червень 2022 року, які було підписано сторонами 01.11.2024, за Центром рахується дебіторська заборгованість перед АТ «Укрпошта» у загальному розмірі 2382,13 грн, яку позивач просив сплатити на банківський рахунок, зазначений у претензії
Також, матеріали справи містять відповідь Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат № 07/433 від 14.08.2025 на претензію щодо поштового збору за 2022 рік, в якій відповідач зазначив, що акти звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги були підписані та надані Центру від АТ «Укрпошта» не своєчасно, тобто поза межами строку договору та бюджетного 2022 року, сума договору була перерахована повністю на рахунок відповідача у 2022 році та договір виконано в повному обсязі, а зміна ціни договору після 31.12.2022 не є юридичну можливою. Відтак, відповідач повідомив, що Центр не має законних підстав зареєструвати заборгованість згідно з актами звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги наданих у листопаді 2024 року за договором бюджетного періоду 2022 року, а оплата не зареєстрованих видатків минулих років у бюджетних установах є порушенням, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише в межах затверджених кошторисів та бюджетних асигнувань.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було здійснено оплату вартості означених вище послуг, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги (поштовий збір) у спірному періоді в розмірі 2383,13 грн.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 (надалі - Порядок), визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.
За умовами п. 2 Порядку № 1279 виплатний період - визначений період виплати пенсій, грошової допомоги за відомостями на виплату пенсій, грошової допомоги, який установлюється з 4 по 25 число кожного місяця або в інший строк, визначений цим Порядком або сторонами договору. Уповноважена організація - організація, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України та згідно із законодавством має право надавати такі послуги. Уповноважений орган - головне управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації, виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центр з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Відповідно до п. 4 Порядку для здійснення виплати одержувачам пенсій, грошової допомоги уповноваженими органами в порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі», укладаються з уповноваженими організаціями договори про виплату та доставку пенсій, грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України. Договори укладаються між уповноваженою організацією та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення); уповноваженою організацією та Пенсійним фондом України і головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.
За змістом п. 9 Порядку № 1279 виплата і доставка пенсій, грошової допомоги проводиться за відомостями на виплату пенсій, грошової допомоги згідно з додатком 2.
За наявності технічних можливостей у сторін договору виплата і доставка пенсій та грошової допомоги може проводитися за виплатними квитанціями, сформованими уповноваженим органом на підставі електронних виплатних списків. Формування виплатних квитанцій, порядок передачі списків, в яких повинні бути зазначені відомості згідно з додатком 2, та зміст виплатних квитанцій визначаються договором. Вартість доставки виплатних квитанцій одержувачам входить у вартість послуги з виплати і доставки пенсій та грошової допомоги.
Згідно з п. 11 Порядку за результатами звірення розрахунків проводяться остаточні розрахунки між уповноваженим органом та уповноваженою організацією.
Пунктами 11-13 Порядку № 1279 встановлено, що відомості формуються уповноваженим органом щодо кожного виплатного об'єкта в одному примірнику за датами виплати пенсій, грошової допомоги згідно з графіком. Кожна відомість розміщується на одній сторінці і складається з виплатної частини та відривного талона. У відомостях щодо кожного виплатного об'єкта застосовується щомісячна нумерація починаючи з першого номера у межах одного місяця. Сформовані відомості комплектуються для кожного виплатного об'єкта, підписуються відповідальним працівником уповноваженого органу і засвідчуються печаткою (за наявності).
До кожного комплекту відомостей додається реєстр відомостей, разових доручень на виплату пенсій, грошової допомоги згідно з додатком 5 у двох примірниках. Реєстри підписуються відповідальним працівником уповноваженого органу і засвідчуються печаткою (за наявності).
Відомості та інші супровідні документи передаються до уповноваженої організації на паперових та електронних носіях у порядку, визначеному договором, не пізніше ніж за три робочих дні до початку виплатного періоду.
Уповноважені органи передають виплатні та звітні документи представникам уповноваженої організації у порядку, визначеному в договорі, або надсилають поштовими відправленнями відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270. У такому ж порядку пересилається або передається уповноваженому органу звітність уповноваженої організації про виплату пенсій.
За наявності технічних можливостей у сторін договору відомості та інші супровідні документи до них, звіти уповноваженої організації про виплату пенсій можуть також подаватися в електронній формі з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису чи кваліфікованої електронної печатки, які містять вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів і їх копіювання. Умови їх передання регулюються договором.
Відповідно до п.п. 36-38 Порядку № 1279 після закінчення виплатного періоду відповідальний працівник виплатного об'єкта перевіряє відомості, підраховує загальну суму виплачених пенсій, грошової допомоги за кожною відомістю, зазначає суму невиплачених пенсій, грошової допомоги на кінець виплатного періоду та засвідчує такі дані своїм підписом. На кожній відомості виплатного об'єкта проставляється відбиток штампа, який містить календарну дату (календарний штемпель). У разі невиплати пенсії, грошової допомоги одержувачу у відривному талоні відомості, виплатної квитанції зазначається причина («Відсутній», «Помер», «Виїхав» тощо). Відомості, разові доручення систематизуються за номерами, відривні талони від них складаються окремо залежно від відміток про повну виплату або невиплату та разом з даними про виплату в електронному вигляді додаються до звіту про виплату пенсій, грошової допомоги (далі - звіт), складеного згідно з додатком 9. У разі виплати пенсій, грошової допомоги за виплатними квитанціями підрахунок загальної суми виплаченої пенсії та грошової допомоги, проставляння відміток про невиплату із зазначенням причин та про виявлені під час виплати помилки в даних паспорта громадянина України або документа, що посвідчує особу (серія, номер документа), та складення звітів проводиться в електронному вигляді.
Звіт складається працівником виплатного об'єкта у двох примірниках, підписується керівником виплатного об'єкта і працівником, на якого покладено контрольну функцію. Працівником уповноваженої організації, на якого покладено обов'язки з контролю за виплатою пенсій, грошової допомоги, перевіряються відривні талони відомостей, разових доручень, дані про виплату, внесені в електронному вигляді, та звіти виплатних об'єктів.
Після проведення контролю працівником уповноваженої організації складається у двох примірниках зведений звіт про виплату пенсій, грошової допомоги за відомостями, списками та разовими дорученнями згідно з додатком 10 щодо всіх виплатних об'єктів. Зведений звіт разом із двома примірниками звіту, відривними талонами та інформацією в електронній формі не пізніше 28 числа звітного місяця передається до уповноваженого органу.
Відповідно до п.40 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку № 1279 уповноваженим органом звіряються суми виплачених і невиплачених пенсій, грошової допомоги за відомостями, відомостями за списками, разовими дорученнями, про що у зведеному звіті робиться відповідна відмітка, та складається акт звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги згідно з додатком 11 у двох примірниках.
Акт складається не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, підписується керівником, головним бухгалтером уповноваженого органу та разом із завіреним зведеним звітом передається до уповноваженої організації. Акт і зведений звіт можуть бути передані до уповноваженої організації в електронному вигляді з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Після звірення уповноваженою організацією акт, підписаний керівником і головним бухгалтером уповноваженої організації, повертається відповідному уповноваженому органу.
У разі виявлення помилок у виплатних документах, а також порушень порядку виплати пенсії, грошової допомоги з вини працівників уповноваженої організації уповноважений орган письмово повідомляє про це уповноваженій організації. Уповноважена організація в день надходження такого повідомлення з'ясовує причини виникнення помилок і розбіжностей у сумах, вживає заходів до їх усунення.
За результатами звірення розрахунків проводяться остаточні розрахунки між уповноваженим органом та уповноваженою організацією (п. 41 Порядку).
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як було зазначено судом раніше, між сторонами у квітні 2022 року виникли договірні відносини, зміст яких становлять взаємні права та обов'язки сторін, пов'язані з наданням послуг з виплати та доставки грошових допомог. Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак підпадає під правове регулювання глави 63 ЦК України.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.
Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Також, нормами цивільного права України в розділі «Зобов'язальне право» визначено, що зобов'язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов'язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов'язання, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 ЦК України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов'язання.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору № 28/274 від 20.04.2022, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом надана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договорів, тобто встановили його предмет, визначили ціну послуг, порядок здійснення розрахунків та приймання послуг, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 901 ЦК України, він вважається укладеними, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
При цьому, судом встановлено, що в даному випадку укладений між сторонами договір підписано уповноваженими особами, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відтак, суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач як виконавець зобов'язується надати послуги з доставки та виплати державних грошових допомог за переліком виплат (КПКВК), що визначений в додатку № 6 до договору, які відповідач як замовник зобов'язаний прийняти та оплатити.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог від 20.04.2022 є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України. В свою чергу згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Отже, як встановлено судом та не заперечується сторонами, договір про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог виконано повністю зі сторони позивача, тобто позивачем надано відповідачу послуг з доставки та виплати державних грошових допомог за переліком виплат, що визначений в додатку № 6 до договору «Специфікація», виплата яких передбачена законодавством за бюджетні кошти, жодних претензій та зауважень зі сторони замовника щодо надання послуг заявлено не було.
В свою чергу, умовами договору передбачений обов'язок відповідача своєчасно надавати позивачу виплаті та звітні документи, визначені Порядком № 1279 та усувати розбіжності між зазначеними документами перед їх наданням виконавцю, отже, звіряння інформації, одержаної від надавача послуг є обов'язком відповідача в силу того, що на нього покладено обов'язок здійснювати контроль по обсягам фінансування та виплат коштів.
Із наявного в матеріалах справи акту звірення розрахунків з виплат пенсій, грошової допомоги за червень 2022 року вбачається, що заборгованість зі сплати поштового збору уповноваженого органу - Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат становить 2382,13 грн. Означений акт підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплений печаткою відповідача, а отже є належним та допустимим доказом факту надання послуг і погодження їх вартості.
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити їх вартість відповідно умов договору. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2382,13 грн, проте, судом встановлено, що у позовній заяві позивачем зазначено суму заборгованості в розмірі 2383,13 грн, яку, як наслідок, заявлено до стягнення.
Між тим несплатою позивачу у повному обсязі вартості наданих послуг в межах спірного договору № 28/274 про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог від 20.04.2022 відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України.
При цьому посилання відповідача на несвоєчасне складання Актів звіряння розрахунків та відповідно відсутність бюджетного фінансування на погашення заборгованості, яка виникла у 2022 році, господарський суд не приймає до уваги, оскільки такі посилання самі по собі не є підставою звільнення від сплати наявної заборгованості.
Положеннями п. 5.2 договору передбачено, що замовник здійснює оплату за надані послуги за відомостями та разовими дорученнями (далі - поштовий збip) за чинними тарифами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, яка діє станом на момент надання таких послуг, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних актів звірення розрахунків, на поточний рахунок виконавця, зазначений у додатку № 6 до договору.
При цьому, підставою для оплати наданих позивачем послуг є складений сторонами акт звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги, який за умовами договору є первинним документом. При цьому наявний в матеріалах справи акт звіряння розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги за червень 2022 підписаний відповідачем без зауважень.
Також суд звертає увагу відповідача, що наведені ним доводи щодо відсутності його вини у невиконанні зобов'язання внаслідок несвоєчасно наданням позивачем зведених звітів, з огляду на що не вбачалося можливим скласти акти звіряння розрахунків, у зв'язку з чим після закінчення 2022 бюджетного року залишок не використаних коштів перерахований до державного бюджету, не є підставою для звільнення від належного виконання йго зобов'язань за договором.
Водночас, Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як уповноважений орган, також не здійснив звіряння сум виплачених і невиплачених пенсій, грошової допомоги за відомостями, списками, разовими дорученнями, а також не склав акт звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги, як це передбачено п.п. 40-41 Порядку 1279. Доказів звернення до позивача із повідомленням про неможивість належним чином скласти акти звірення розрахунків або із вимогами надати зведені звіти про виплату грошової допомоги або інші звітні документи за переліком, встановленим законодоваством та договором, з червня 2022 року відповідачем до матеріалів справи не надано.
Суд також звертає увагу на те, що частиною 2 статті 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Беручи до уваги вище наведені обставини, суд дійшов висновку, що факт відсутності бюджетного фінансування у будь-якому випадку не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань щодо оплати поштового збору, оскільки відсутність відповідних асигнувань не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».
Відтак, за висновками суду в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що позивачем були надані в повному обсязі послуги поштового збору, що підтверджується відповідним актом звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги за червень 2022 року, копія якого додана до матеріалів справи. Означений акт звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог та який описаний судом вище, містить підписи позивача та відповідача, що свідчить про прийняття відповідних послуг без зауважень та заперечень відповідачем та належне виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами правочином. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Підписання відповідачем зазначеного акту свідчить про підтвердження ним зобов'язань щодо оплати вартості поштового збору. Проте, відповідач свої зобов'язання в частині оплати послуг належним чином не виконав, доказів здійснення оплати за надані послуги відповідачем до матеріалів справи не надано, що свідчить про порушення ним договірного зобов'язання щодо своєчасного проведення розрахунків. Таким чином, факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 2382,13 грн є доведеним, а строк оплати заборгованості за договором у сумі 2382,13 грн є таким, що настав.
Таким чином, враховуючи несплату відповідачем заборгованості за надані послуги за договором у сумі 2382,13 грн у встановлений сторонами строк, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у вказаній сумі.
При цьому господарський суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведеного, потрібно зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, які враховуються за правилами ч.4 ст.236 ГПК України, зроблено в постанові Великої Палати Верховного суду від 21.06.2023 по справі № 916/3027/21.
Відтак, суд встановив, що доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань з відшкодування поштового збору за період червня 2022 року у розмірі 2382,13 грн знайшли своє підтвердження та під час розгляду справи відповідачем не спростовані.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).
У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів в сукупності з урахуванням всіх обставин справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, оскільки судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату спірної заборгованості, суд, приймаючи до уваги встановлені ним дійсні обставини справи, вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заявленої заборгованості частково правомірними, законними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, і підлягають частковому задоволенню з огляду на встановлену судом у акті звірення розрахунків з виплати пенсій, грошової допомоги за червень 2022 року суму заборгованості з оплати поштового збору в розмірі 2382,13 грн.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як наслідок, відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2421,38 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Робоча, № 115, м. Херсон, 73037, код ЄДРПОУ 05392743) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (вул. Хрещатик, № 22, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 21560045) заборгованість по сплаті поштового збору в розмірі 2 382 (дві тисячі триста вісімдесят дві) грн 13 коп та витрати на оплату судового збору в розмірі 2 421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн 38 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 24 квітня 2026 р.
Суддя О.В. Цісельський