Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/13684/25
Провадження №1-кп/523/868/26
14.04.2026
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163490000365 від 18.05.2025 щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2012 року народження, неофіційно працюючого різноробочим, маючого тяжкі захворювання (зі слів обвинуваченого), зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України,-
18.05.2025р., приблизно о 20год. 00хв., ОСОБА_8 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у громадському місці - в салоні маршрутного автобусу марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався в режимі маршрутного таксі №232-А по вул. Отамана Головатого в напрямку «Пересипського мосту» у м. Одесі, маючи при собі розкладний ніж та аерозольні балончики «ТЕРЕН-4М», побачив в одного з пасажирів, а саме ОСОБА_6 , 1970 року народження, рюкзак камуфляжного кольору та одразу ж хуліганських мотивів та з метою нанесення тілесних ушкоджень, вважаючи останнього військовослужбовцем Збройних Сил України, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, спокою, гідності, здоров'я оточуючих в громадському транспорті, демонструючи нахабне та зневажливе ставлення до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки, моралі та добропристойності, бажаючи самоутвердитися та протиставити себе іншим громадянам і суспільству за рахунок приниження оточуючих, керуючись особливою зухвалістю в указаному соціальному оточенні, став голосно вигукувати проросійські наративи та здійснив вислів «слава росії», тим самим привертаючи до себе увагу та без будь-якої причини, виражаючись словами нецензурної лексики затіяв словесний конфлікт із ОСОБА_6 , який почав робити йому зауваження, намагаючись припинити неправомірні дії.
Після чого, ОСОБА_8 продовжуючи свої умисні хуліганські дії, не звертаючи уваги на неодноразові зауваження ОСОБА_6 щодо грубого порушення громадського порядку, демонструючи свою зверхність до суспільних відносин та відчуваючи вседозволеність, при цьому усвідомлюючи знаходження значної кількості пасажирів у громадському транспорті та очевидно наражаючи на небезпеку заподіяння шкоди їх здоров'ю, в якості спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, за допомогою аерозольного балончику «ТЕРЕН-4М» здійснив розпилення речовини сльозогінної та дратівливої дії в напрямку ОСОБА_6 , спричинивши йому фізичний біль, що призвело відповідно до фізичного протистояння між ними, під час чого, водій маршрутного таксі для відвернення негативних наслідків для здоров'я пасажирів, вимушений був порушити затверджений графік руху маршрутного таксі та здійснити зупинку на узбіччі проїжджої частини неподалік автозаправної станції «WOG» по вул. Балківській,2.
Далі, ОСОБА_8 не маючи наміру припиняти свої хуліганські дії, поєднані з насильством над ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що його поведінка носить суспільно небезпечний характер, прагнучи настання негативних наслідків для здоров'я потерпілого та з метою приниження його гідності у присутності інших громадян, діючи без перерви у часі на досягнення злочинного результату, дістав предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме розкладний ніж, яким умисно наніс три удари по тулубу останнього, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді непроникаючої колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітки зліва в 6-му міжребер'ї та колото-різаної рани лівого плеча, які не являються небезпечними для життя, а потребує для свого живлення терміну більше 6-днів, але не більше 21 дня, а також небезпечне для життя тяжке тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітини справа в ділянці 5-го міжребер'я, проникаючу в плевральну порожнину, що ускладнилась правостороннім гемопневмотораксом, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_8 в громадському місці із застосуванням ним предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, грубо порушено громадський порядок, що призвело до зриву штатного режиму руху маршрутного таксі та спричинено шкоду здоров'ю ОСОБА_6 .
В судовому засіданні, ОСОБА_8 свою вину у скоєнні вказаних вище кримінальних правопорушень визнав частково та пояснив, що події за його участю відбувались у маршрутному таксі №232, яке рухалося вул. Марсельською у напрямку міста. За його словами, перед цим він вжив 1,5 літра пива та спивав пісні у автобусі. Потерпілий спитав «чи вгамувати його», на що обвинувачений відповів «спробуй». Після цього, потерпілий завдав йому удару, внаслідок чого між ними виникла бійка, в ході якої ОСОБА_8 дістав ніж та наніс потерпілому удари, після чого, його було затримано пасажирами, а на місце події викликано поліцію. Крім того, обвинувачений зазначив, що не пам'ятає, у що був одягнений потерпілий, однак підтвердив, що під час бійки завдав йому ножових поранень у ділянку живота та під лопатку, при цьому додав, що не мав наміру спричиняти такі наслідки та висловив жаль з приводу вчиненого та крім того заперечував факт вчинення хуліганських дій.
Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_8 своєї вини у скоєних кримінальних правопорушень, винуватість останнього підтверджується сукупністю наступних досліджених в судовому засіданні доказів:
- показами потерпілого ОСОБА_6 , згідно яких він пояснив, що тільки звільнився з ЗСУ, перебував у маршрутному таксі з рюкзаком, який тримав на колінах, сидячи в середній частині салону. Починаючи із зупинки «ЗОР», обвинувачений почав висловлюватися та виконувати пісні проросійського змісту, зокрема вигукувати «слава росії», на що потерпілим було зроблено останньому зауваження. Після цього, як зазначив потерпілий, обвинувачений однією рукою застосував щодо нього газовий балончик, а в іншій тримав ніж, яким завдав йому ударів;
- показами свідка ОСОБА_9 , згідно яких він пояснив, що події відбувались у маршрутному таксі, де до салону підсів чоловік, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та який голосно співав пісні. Далі, обвинувачений помітивши чоловіка у камуфляжному одязі (військовослужбовця) з рюкзаком, почав вигукувати на його адресу провокативні репліки, зокрема «чому ти не в окопі» та «чому ти ще живий», після чого конфлікт загострився, пролунали інші образливі висловлювання та виникла бійка, після чого маршрутне таксі було зупинено, пасажири викликали поліцію та швидку медичну допомогу, яка прибула досить швидко, при цьому на місці події була значна кількість крові на підлозі та сидіннях, а також розбиті окуляри, до прибуття працівників поліції пасажири утримували обвинуваченого. Крім того, свідок також повідомив, що разом зі своєю дівчиною, яка є іншим свідком у справі, надавав показання правоохоронним органам, а частину події було зафіксовано на відео однією з пасажирок і згодом оприлюднено у телеграм-каналах міста Одеси.
- довідкою медичної установи №7755 від 18.05.2025р., відповідно до якої, ОСОБА_6 знаходився у медичному закладі з діагнозом: проникаючої колото-різаної рани грудної клітини, що ускладнилась гемопневмотораксом та колото-різаною раною м'яких тканин лівого плеча (на 2арк.);
- протоколом огляду від 18.05.2025р., відповідно до якого, працівниками поліції в ході проведення огляду: - маршрутного таксі №232 вилучені змиви із слідами бурого кольору, лінзи від окулярів; - біля маршрутного таксі вилучені газовий балончик з написом «Терен-4М» із слідами бурого кольору, газовий балончик з написом «Кобра 1М», розкладний ніж із слідами бурого кольору (на 17арк.);
- протоколом затримання ОСОБА_8 від 19.05.2025р., відповідно до якого останнього затримано працівника поліції в порядку ст.ст.208, 615 КПК України, та окрім того, вилучено у ОСОБА_8 куртку і штани з плямами бурого кольору (на 5арк.);
- постановою про визнання в якості речових доказів та визначення місця зберігання речових доказів від 19.05.2025р., відповідно до якої, до матеріалів справи долученні речові докази, які раніше були вилучені за місцем проведення огляду маршрутного таксі №232 та прилеглої території поруч із таксі, та в ході затримання ОСОБА_8 : змиви із слідами бурого кольору, лінзи від окулярів, газовий балончик з написом «Терен-4М» із слідами бурого кольору, газовий балончик з написом «Кобра 1М», розкладний ніж із слідами бурого кольору, куртку і штани з плямами бурого кольору (на 7арк.);
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11.06.2025р., відповідно до якого, працівниками поліції вилучені копія медичної карти стаціонарного хворого №7755 від 18.05.2025, згідно якої ОСОБА_6 діагностовано колото-різану проникаючу рану грудної клітини у 5 міжребер'ї по середньоключичній лінії справа, колото-різану непроникаючу рану грудної клітки зліва у VI міжребер'ї по, колото-різану рану м'яких тканин задньої поверхні плеча зліва, правосторонній гемопневмоторакс та оптичний носій інформації із записами медичних досліджень ОСОБА_6 (на 12арк.);
- висновком експерта №777 від 23.06.2025р., відповідно до якого, у ОСОБА_6 малися тілесні ушкодження: непроникаюча колото-різана рана задньої поверхні грудної клітки зліва в 6-му міжребер'ї, колото-різана рана лівого плеча, які не являються небезпечними для життя, викликають розлад здоров'я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день) і за цим критерієм, згідно п.п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» 1995р. (далі - Правил), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
а також колото-різану рану передньої поверхні грудної клітини справа в ділянці 5-го міжребер'я, проникаючу в плевральну порожнину, що ускладнилась правостороннім гемо-пневмотораксом, і за цим критерієм, згідно із п.2.1.3 «й» Правил відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (на 3арк.);
-протоколом огляду предмета та відповідною постановою про долучення до кримінального провадження речових доказів від 05.06.2025р., відповідно до яких, до матеріалів справи долученні речові докази у виді оптичного носія інформації, на якому міститься відомості про події, які відбувались у маршрутному таксі за участю потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 (на 6арк.);
- висновком експерта №237 від 19.06.2025р., відповідно до якого, на клинку ножа встановлена приналежність крові, яка належить потерпілому ОСОБА_6 (на 4арк.);
- висновком експерта №1029 від 05.06.2025р., відповідно до якого, на марлевому тампоні зі змивом, вилученим з підлоги маршрутного таксі, встановлена наявність крові, яка належить ОСОБА_6 , та виключається від підозрюваного ОСОБА_8 (на 3арк.);
- висновком експерта №1031 від 06.06.2025р., відповідно до якого, на куртці та штанах, вилучених в ході затримання ОСОБА_8 , встановлено наявність крові, що належить потерпілому ОСОБА_6 (на 4арк.);
- протоколом огляду від 09.07.2025р., відповідно до якого, об'єктом огляду є месенджер «Телеграм», встановлений на комп'ютер, який містить публікацію про події, які відбувались у маршрутному таксі за участю потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 (на 3арк.).
Тому, часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини у скоєних кримінальних правопорушень, розцінюється судом як лінія захисту останнього з метою уникнення кримінальної відповідальності, та яке спростовується вищезазначеними дослідженими в судовому засіданні доказами.
Згідно ст. 296 КК хуліганством визнається грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
З об'єктивної сторони хуліганство полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Критеріями відмежування хуліганства від інших злочинів, зокрема тих, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно, є об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність діяння, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством над потерпілим, знищенням або пошкодженням майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст.296ККвизнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність явного особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Головною рушійною силою при вчиненні хуліганства є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Протиправне діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямоване на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція оточуючих, в тому числі потерпілого, на провокуючі дії винного стають приводом для подальшого насильства.
Вищевикладене узгоджується із позицією Верховного суду від 25.02.2020 у справі № 343/1218/18.
Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема показань потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 , підставою для висловлювання ОСОБА_8 в громадському місці нецензурною лайкою, застосування речовини сльозогінної дії та подальшого вчинення насильницьких дій щодо останнього став незначний привід. При цьому конфлікт був спровокований саме ОСОБА_8 , як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція потерпілого на провокуючі дії стала приводом для подальшого насильства з боку ОСОБА_8 . Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки нахабної поведінки ОСОБА_12 свідчать про те, що вона не була зумовлена особистою неприязню, а саме в умовах воєнного стану бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильства над ним.
До того ж, суд констатує, що застосування ОСОБА_8 балончику з розпилювальною речовиною дратівливої дії в салоні міського маршрутного таксі, в якому знаходилась достатня кількість пасажирів, призвело до вимушеної зупинки та зриву руху громадського транспорту та унеможливило подальше перевезення пасажирів і це безумовно свідчить про вчинення обвинуваченим грубого порушення громадського порядку.
Також, відповідно до встановлених в суді фактичних обставин кримінального провадження ознак стану необхідної оборони в умисних діях ОСОБА_8 не вбачається. Саме ОСОБА_8 виступив ініціатором конфлікту. При цьому, навіть за умови спрямованості умислу ОСОБА_8 на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілого, а не конкретно тяжкого тілесного ушкодження, кримінальна відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_8 , в частині висунутого обвинувачення.
Приймаючи до уваги обставини визнаного доведеним обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, судом беззаперечно встановлено, що обвинувачений своїми діями скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, відповідно суд приходить до висновку, що вина останнього у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю та кваліфікує їх дії за:
-ч.4 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень;
-ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання ОСОБА_8 , суд приймає до уваги характер і обставини вчинених кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом враховується особа ОСОБА_8 , який є особою раніше не судимою, вперше вчинив кримінальні правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальні правопорушення, які відноситься до категорії тяжких злочинів, маючого середньо-спеціальну освіту, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2012 року народження, неофіційно працюючого різноробочим, маючого тяжкі захворювання (зі слів обвинуваченого), маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною та де характеризується позитивно.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, передбачені ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, суд визнає: вчинення кримінальних правопорушень особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_8 , який є особою раніше не судимою, вперше вчинив кримінальні правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальні правопорушення, які відноситься до категорії тяжких злочинів, маючого середньо-спеціальну освіту, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2012 року народження, неофіційно працюючого різноробочим, маючого тяжкі захворювання (зі слів обвинуваченого), маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною та де характеризується позитивно, приймаючи до уваги відсутність обставин, які пом'якшують покарання та наявність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому - вчинення кримінальних правопорушень особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, враховуючи суспільну небезпеку та характер вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також наслідки настання тяжких тілесних ушкоджень для потерпілого, враховуючи та приймаючи до уваги заяву потерпілого про призначення покарання обвинуваченому відповідно до вимог Законодавства України, суд приходить до висновку про те, що з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, виправлення останнього можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкціями статей ч.4 ст.296 та ч.1 ст.121 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинені злочини, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Щодо заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, суд вважає, що останній підлягає задоволенню, виходячи з наступних висновків.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.
У п.7 ч.1 ст.368 КПК зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Як передбачено у ч.1 ст.1166 ЦК, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілим пред'являвся цивільний позов про стягнення з обвинуваченого у повному обсязі збитків, які складалися з вартості витрат, понесених на проходження медичного обстеження та придбання окулярів.
На підтвердження своїх позовних вимог, які безпосередньо випливали з висунутого обвинувачення, цивільний позивач надав суду калькуляцію та довідки про матеріальні цінності, в яких наводив відповідні розрахунки.
У ході судового розгляду, в учасників судового провадження не виник сумніву в достовірності даних, указаних в кошторисах потерпілого з розрахунком завданої матеріальної шкоди, окрім того, в порядку ч.3 ст.358 КПК клопотань про виключення цих документів із числа доказів або призначення відповідної експертизи не заявлялось.
Далі, слід звернути увагу, що позивачем заявлені вимоги про відшкодування моральних збитків. Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що заявлені вимоги містять належні докази, які б підтверджували вказані обставини, а саме заподіяння потерпілому моральних збитків. Відповідно, суд має можливості при ухваленні вироку згідно до вимог ст.368 КПК України вирішити питання щодо цивільного позову в цій частині і прийняти відповідне процесуальне рішення з цього приводу.
Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, -
ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання за:
- ч.4 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
- ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_8 - залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання рахувати з 14.04.2026 року. Зарахувати ОСОБА_8 в строк відбуття покарання, знаходження під вартою з 18.05.2025р. (з часу затримання) по день оголошення вироку, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув'язнення одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 6755гривень та моральну шкоду відповідно - 200000гривень.
Речові докази: куртку, штани - повернути за належністю ОСОБА_8 , арешт накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20.05.2025р. на вказані речі - скасувати;
розкладний ніж з гравіюванням на лезі «GERBER», газовий балон з маркуванням «ТЕРЕН-12М», газовий балон з маркуванням «Кобра-1М», дві скляні лінзи прозорого скла, змиви, частину змивів з ножа, зразки крові - знищити;
оптичні носії інформації - зберігати в матеріалах кримінального провадження
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.
Суддя