=
Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/4340/25
Номер провадження: 2/511/490/26
"22" квітня 2026 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Теренчук Ж. В. ,
секретаря судового засідання Ніколас С.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 (дистанційно)
представника позивача адвоката Магери Р.Ю.
представника відповідача адвоката Юраш І.О.(дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в режимі відеоконферензв"язку клопотання представника третьої особи Міністерства оборони про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, в/ч НОМЕР_1 про визнання батьківства,
В провадженні суду перебуває дана цивільна справа.
Зміст заявленого клопотання.
Представник третьої особи Міністерства оборони подав клопотання про зупинення провадження у справі. Дане клопотання мотивоване тим, що дана справа не може бути розглянута судом за відсутності у справі відповідача ОСОБА_3 , який проходить військову службу у складі Збройних Сил України, у військовій частині, яка безпосередньо залучена до захисту територіальної цілісності і незалежності України. Відповідач під час бойових дій зник безвісті, а тому у суду відсутня можливість у належний спосіб сповістити відповідача про слухання справи .
Факт перебування військовослужбовця ОСОБА_3 на військовій службі в якості мобілізованого з 07.04.2022 під час воєнного стану і оголошеної загальної мобілізації громадян чоловічої статі не заперечується і підтверджується Міністерством оборони України. Між тим ОСОБА_3 рахується у військовій частині зниклим безвісті, факт його загибелі не встановлений, то не виключається, що він може перебувати у полоні у ворога.
Тому просили на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України зупинити провадження по справі № 511/4340/25 до моменту, коли буде забезпечено реальну можливість участі ОСОБА_3 у розгляді справи та реалізації його прав визначених Конституцією України та цивільним процесуальним законодавством України.
Позиції сторін в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 просили в задоволенні клопотання представника Міністерства оборони відмовити, так як зупинення провадження у справі, яка стосується інтересів неповнолітньої дитини, порушуватиме її права.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник Юраш Ірина Олександрівна просили задовольнити клопотання.
Представник третьої особи Міністерства оборони просив розгляд справи проводити без участі їх представника.
Інші учасники на розгляд справи не прибули, будучи належними чином сповіщені про час та місце розгляду справи.
Нормативно-правове обгрунтування та висновки суду.
Суд, давши оцінку обгрунтованості заявленого клопотання прийшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п'ята статті 4 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.
У зв'язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї ухваливоєнний стан не скасований.
Відповідно до висновків, викладених в п.97-103 постанови Великої Палати Верховного суду від 12.11.2025 року у справі №754/947/22 норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.
Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.
Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Так судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації, з 30.05.2025 року рахується безвісті зниклим за особливих обставин.
Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що клопотання представника Міністерства оборони про зупинення провадження у справі в зв"язку з перебуванням відповідача на військовій службі вочевидь не свідчить про волеявиявлення на зупинення провадження у цій справі саме відповідача ОСОБА_3 , представником у даному випадку жодним доказом доведено, що зупинення провадження відповідатиме інтересам ОСОБА_3 .
Тому суд вважає що при таких обставинах зупинення провадження у справі суперечитиме загальним засадам цивільного процесуального законодавства щодо доступу до суду, а тому належить відмовити в задоволенні клопотання представника Міністерства оборони.
На підставі ст. 12,13, 251, 263- 265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання представника третьої особи Міністерства оборони про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України про визнання батьківства, - відмовити.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Ж. В. Теренчук