Іменем України
24 квітня 2026 року
м. Одеса
Справа № 521/3022/26
Провадження № 2-о/521/211/26
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Турава Н.М.,
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1
Заявник - ОСОБА_2
Представник заявників - ОСОБА_3
Заінтересована особа - Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану
у місті Львові західного міжрегіонального управління міністерства юстиції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про встановлення факту реєстрації шлюбу, -
До Хаджибейського районного суду міста Одеси із заявою звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, за якою просять встановити факт реєстрації 17 червня 2016 року шлюбу між - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Євпаторійським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції АР Крим, актовий запис № 375.
Заява обґрунтована тим, що 17 червня 2016 року укладено шлюб між - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження, місто Болехів, Івано-Франкіська область, Україна, громадянство Україна, РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: місто Сімферополь, АР Крим, Україна, громадянство Україна, РНОКПП НОМЕР_2 . Шлюб зареєстровано Євпаторійським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції АР Крим (нелегітимним органом), актовий запис № 375. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловік « ОСОБА_4 », дружина « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу від 17 червня 2016 року серія НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», заявники через свого представника адвокат Діденко В.Є. 02 лютого 2026 року звернулись до Личаківського відділу ДРАЦС у м. Львові із заявою в якій просили скласти (поновити) актовий запис про шлюб видати свідоцтва українського зразка.
Личаківський відділ ДРАЦС листом від 07 лютого 2026 року відмовив у поновленні актових записів та видачі свідоцтв з тих підстав, відповідні актові записи не виявлені та після внесення змін до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідні зміні до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану їх поновлення та анулювання не внесені. Таким чином, належним засобом реалізації прав заявників є встановлення в судовому порядку факту реєстрації шлюбу. Встановлення цього факту необхідно для поновлення актового запису про шлюб та отримання свідоцтва про шлюб українського зразка.
Представник заявників Діденко Олександр Богданович надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та на задоволенні заяви наполягав у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові західного міжрегіонального управління міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим постановити рішення про задоволення заяви. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
17 червня 2016 року укладено шлюб між - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження, місто Болехів, Івано-Франкіська область, Україна, громадянство Україна, РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: місто Сімферополь, АР Крим, Україна, громадянство Україна, РНОКПП НОМЕР_2 . Шлюб зареєстровано Євпаторійським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції АР Крим (нелегітимним органом), актовий запис № 375. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловік « ОСОБА_4 », дружина « ОСОБА_4 ».
Після укладення шлюбу заявникам видано свідоцтво про укладання шлюбу від 17 червня 2016 року серія НОМЕР_3 .
Керуючись положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» заявники через свого представника адвоката Діденко В.Є. 02 лютого 2026 року звернулись до Личаківського відділу ДРАЦС у м. Львові із заявою в якій просили скласти (поновити) актовий запис про шлюб видати свідоцтва українського зразка.
Личаківський відділ ДРАЦС листом від 07 лютого 2026 року відмовив у поновленні актових записів та видачі свідоцтв з тих підстав, відповідні актові записи не виявлені та після внесення змін до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідні зміні до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану їх поновлення та анулювання не внесені.
Таким чином, належним засобом реалізації прав заявників є встановлення в судовому порядку факту реєстрації шлюбу. Встановлення цьго факту необхідно заявникам для поновлення актового запису про шлюб та отримання свідоцтва про шлюб державного зразка.
Відповідно до позиції Верховного Суду по справі № 359/4512/23 (провадження № 61-872св24) згідно постанови від 10 грудня 2025 року суду потрібно надавати належну оцінку документам, що видані на тимчасово окупованій території.
Згідно п. 3.17 «Правил внесення змін до актових записів, їх поновлення та анулювання» затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 рішення суду про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану є підставою для поновлення актового запису цивільного стану у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його первинного складання, крім випадку зберігання запису на тимчасово окупованій території України.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України). Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.
Обставили викладені в заяві, крім свідоцтва про укладання шлюбу підтверджуються копіями паспортів заявників, копією відповіді відділу ДРАЦС про неможливість реєстрації шлюбу в позасудовому порядку, свідоцтвами про народження спільних дітей, які народились після реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території ОСОБА_5 від 08 вересня 2018 року серія НОМЕР_4 та ОСОБА_6 від 14 березня 2023 року серія НОМЕР_5 . Вказані свідоцтва про народження спільних дітей заявників були видані на підставі судових рішень про встановлення фактів народження на тимчасово окупованій території Мелітопольського міськрайонного суду від 07.09.2018 року по справі № 320/7386/18 та Личаківського районного суду м. Львова від 7 березня 2023 року по справі № 463/1549/23.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» надано роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Виходячи зі встановлених обставин у справі, досліджених у сукупності на підставі їх аналізу, суд вбачає обґрунтованим встановлення факту реєстрації 17 червня 2016 року шлюбу між - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження, місто Болехів, Івано-Франкіська область, Україна, громадянство Україна, РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м Сімферополь, АР Крим, Україна, громадянство Україна, РНОКПП НОМЕР_2 . Шлюб зареєстровано Євпаторійським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції АР Крим, актовий запис № 375. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловік « ОСОБА_4 », дружина « ОСОБА_4 ».
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 19, 263, 265, 268, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про встановлення факту реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт реєстрації 17 червня 2016 року шлюбу між - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження, місто Болехів, Івано-Франкіська область, Україна, громадянство Україна, РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м Сімферополь, АР Крим, Україна, громадянство Україна, РНОКПП НОМЕР_2 . Шлюб зареєстровано Євпаторійським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції АР Крим, актовий запис № 375. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловік « ОСОБА_4 », дружина « ОСОБА_4 ».
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В.К.Гуревський
Рішення суду в повному обсязі складено 24 квітня 2026 року.