ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.04.2026Справа № 910/4177/26
Господарський суд міста Києва у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши заяву Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про забезпечення позову у справі
За позовом Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 »
до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 »
про стягнення 284 628 139,43 грн.
Представники: без виклику сторін.
Акціонерне товариство “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі-позивач) звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 284 628 139,43 грн., з яких: 139 200 000,00 грн. - основний борг, 19 156 970,96 грн. - збитки, 28 398 408,89 грн - інфляційні втрати, 72 045 487,36 грн - пеня, 8 427 272,22 грн - 3% річних та 17 400 000,00 грн. - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов Індивідуального договору № ПГ0802/3215-22 від 08.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/3214/34-22 від 08.02.2022 було передано відповідачу у власність 5 000,000 тис. куб. м. природного газу, проте відповідач свої зобов'язання з оплати переданого природного газу виконав частково, сплативши лише 11.02.2022 на виконання умов п. 4.1.1. Індивідуального договору № ПГ0802/3215-22 від 08.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/3214/34-22 від 08.02.2022 передплату у розмірі 20% від Договірної вартості газу, що складає 34 800 000,00 грн, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість.
Крім того, разом з позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.
14.04.2026 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » на заяву про забезпечення позову.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.04.2026 заяву Акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.04.2026 позовну заяву Акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.04.2026 до суду надійшла заява Акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про усунення недоліків позовної заяви, разом з виправленою позовною заявою.
Крім того, 21.04.2026 до суду надійшла заява Акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, у розмірі 284 628 139,43 грн.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2026.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Заява обгрунтована тим, що оплата вартості поставленого природного газу та збитків повинна була здійснена відповідачем за Індивідуальним договором від 08.02.2022 № ПГ0802/3215-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 08.02.2022 № ПГ/3214/34-22 з кінцевим строком сплати до 21.06.2024. Станом на момент звернення з позовною заявою минуло більше 18 місяців з кінцевого строку оплати за Індивідуальним договором від 08.02.2022 № ПГ0802/3215-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 08.02.2022 № ПГ/3214/34-22, проте ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не було здійснено жодної оплати за цим договором.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) статутний капітал ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » становить лише 10 000, 00 грн., а згідно з Балансу (Звіт про фінансовий стан) ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », непокритий збиток на кінець 2025 року становив - 558 641 тис. грн, дебіторська заборгованість збільшилась на 103% з 1 004 573 тис. грн на початку 2025 року до 2 048 350 тис грн на кінець 2025 року, поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги збільшилась на 128% з 803 615 тис грн до 1 838 056 тис грн. Вказані показники у сукупності вказують на погіршення фінансового стану та, як наслідок - погіршення реальної платоспроможності відповідача.
Тож, на думку позивача, у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відсутній намір та кошти для погашення заборгованості перед АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Індивідуальний договір від 08.02.2022 № ПГ0802/3215-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 08.02.2022 № ПГ/3214/34-22, а тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Підставою для забезпечення позову є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17).
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
У заяві про забезпечення позову позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості, бездіяльність щодо її погашення.
За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
При цьому, заявником не надано доказів відсутності на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів, необхідних та достатніх для погашення спірної суми заборгованості перед заявником.
Крім того, посилання позивача на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на Баланс (Звіт про фінансовий стан) ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 26.03.2024 про надання тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні № 12023000000002306 від 14.12.2024, з якої позивачем встановлено, що посадовими особами відповідача не задекларовано жодного об'єкта, не є достатньою підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, оскільки вказані документи не підтверджують вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання за договором після подання позивачем позову до суду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень статті 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп'ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Разом з тим, у ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Проте, з урахування приписів ст. 75 ГПК України, суд зазначає, що лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду під час розгляду справи.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Верховний Суд у своїй постанові від 06.10.2025 у справі № 907/312/25 зазначив, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватися до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватися для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).
Разом із цим, у постанові ІНФОРМАЦІЯ_5 в складі Верховного Суду від 3 березня 2023 року в справі № 905/448/22 чітко зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Проте, позивачем взагалі не надало жодного доказу на підтвердження наявності у відповідача на момент звернення до суду з даною заявою грошових коштів на його банківських рахунках чи майна на загальну суму 284 628 139,43 грн., як і доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, списання або зняття коштів зі своїх рахунків саме з метою ухилення від виконання рішення у даній справі, у разі задоволення позову.
При цьому, судом враховано, що позивач, заявляючи вимогу про накладення арешту на майно та кошти Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не зазначає, на яке саме конкретно майно та які саме рахунки та в яких фінансових установах він просить суд накласти арешт.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, саме лише посилання в заяві на імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд визнає подану заяву Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 24.04.2026.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_1