22 квітня 2026 року м. Харків Справа № 905/1286/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
та представників учасників справи:
позивача - Р.А. Поліщук (в режимі відеоконференції);
відповідача - В.Г. Калниш (в режимі відеоконференції);
третіх осіб - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (вх.№520Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.02.2026 (суддя Огороднік Д.М., повний текст складено 23.02.2026) у справі №905/1286/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріфуд Експрес», м. Київ,
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжхлібінвест», м. Київ,
третя особа Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Арсенал Страхування», м. Київ,
про стягнення збитків у розмірі 258942,29 грн.,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріфуд Експресс», треті особи: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжхлібінвест», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення збитків у розмірі 258942,29 грн заподіяних внаслідок пошкодження транспортного засобу та стягнення судового збору у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.02.2026 у справі №905/1286/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
До Східного апеляційного господарського суду 13.03.2026 в системі "Електронний суд від Військової частини НОМЕР_1 надійшла апеляційна скарга, в якій просить суд:
1. Відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.02.2026 у справі №905/1286/25.
2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю, рішення Господарського суду Донецької області від 23.02.2026 у справі №905/1286/25скасувати, прийняти нове, яким задовольнити повністю позов Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріфуд Експресс» про відшкодування шкоди у сумі 258 942,29 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріфуд Експресс» на користь Військової частини НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок експерта від 28.03.2024 №00824 в частині визначення розміру завданих збитків Позивачу є достовірним і допустимим доказом, а відтак відсутні підстави ставити його під сумнів.
Зазначає, що водій та власник транспортного засобу інформувалися про проведення експертизи. Проведення експертизи через 2 місяці від дати ДТП саме по собі не свідчить про які-небудь порушення, а такий строк є об'єктивно необхідним для залучення та проведення експертизи.
Вважає посилання на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №755/18006/15-ц є нерелевантним, оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача була застраховано не відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а на підставі Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами суб'єкта господарської діяльності, а тому не може бути взята до уваги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 справу №905/1286/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.
17.03.2026 від Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№3125), до яких надає в доповнення до апеляційної скарги докази сплати судового збору, платіжну інструкцію №6620 від 16.03.2026 на суму 4 660,95 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 23.02.2026 у справі №905/1286/25. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1286/25. Встановлено строк відповідачу та третім особам для подання відзивів на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "22" квітня 2026 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.
19.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/1286/25.
01.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріфуд Експресс» через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3690), в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, винесеним на підставі правильного та повного дослідження доказів і встановлення обставин у справі, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Від директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріфуд Експрес» Кабиріна Євгена Юрійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адвоката Калниша Віталія Григоровича (вх.№4200 від 15.04.2026), яке задоволено ухвалою суду від 15.04.2026.
Від представника Військової частини НОМЕР_1 Поліщука Романа Анатолійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№4279 від 16.04.2026), яке задоволено ухвалою суду від 17.04.2026.
Треті особи не скористались своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 22.04.2026 з'явився представник позивача, який підтримав свою апеляційну скаргу. Присутній також представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Треті особи не направили своїх представників в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю третіх осіб.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що зі змісту постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.02.2024 у справі №227/487/24 вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ААД№676822, 27.01.2024 о 07:40 год., в м. Добропілля по пров. Почтовий, 11, гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 на закругленій автодорозі, будучи не уважним не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку (мокрий сніг), виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення обидва транспортних засобів отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.02.2024 у справі №227/487/24, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин, постанова Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.02.2024 у справі №227/487/24 є обов'язковою для суду в питанні обставин дорожньо - транспортної пригоди (далі-ДТП) та того, що вищевказане ДТП було вчинено з вини ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", поліс ОСЦПВВНТЗ №215985889 від 28.07.2023.
Відповідно до відомостей, що містяться в полісі №215985889 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником є - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агріфуд Експресс», договір чинний з 29.07.2023 по 28.07.2024; розмір страхової суми становить 160000,00 грн за шкоду заподіяну майну.
Зі змісту судових рішень у справі №905/391/25 за позовом військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжхлібінвест" про відшкодування шкоди у сумі 258942,29 грн, яку позивач просив стягнути як шкоду завдану в результаті ДТП від 27.01.2024 автомобілю Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 , якого було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.02.2024 у справі №227/487/24, вбачається наступне.
“01.09.2020 між ТОВ "Запоріжхлібінвест" (орендодавець) та ТОВ "Агріфуд Експресс" (орендар) укладено договір №63/1 оренди транспортних засобів відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування та володіння транспортні засоби, перелік яких наведено в додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною (позиція 61 додатку №1 до договору) (а.с.43-46).
Відповідно до п. 2.2 договору, орендар зобов'язаний здійснити за свій рахунок всі види обов'язкового страхування, передбачені для власників і володільців транспортних засобів чинним законодавством України.
Згідно з п.5.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2023. Однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
16.09.2024 між ТОВ "Запоріжхлібінвест" та ТОВ "Агріфуд Експресс" укладено додаткову угоду до договору оренди транспортних засобів від 01.09.2020 №63/1 відповідно до якої вирішено виключити (вивести) з 16.09.2024 з переліку транспортних засобів, що передані в оренду, 2 одиниці, зокрема, вантажний фургон хлібний АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується актом приймання-передачі до додаткової угоди від 16.09.2024 до договору оренди транспортних засобів від 01.09.2020 №63/1 (а.с.47).
Вищезазначені обставини свідчать про те, що джерело підвищеної небезпеки - вантажний фургон хлібний АС АС-G 330202 АХХ-1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП - 27.01.2024, перебував в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експресс".
Відповідно до довідки ТОВ "Агріфуд Експресс" від 01.05.2025 №1/05, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Агріфуд Експресс" на посаді водія та протягом періоду з 08.11.2022 по 31.01.2024 та керував транспортним засобом АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився в оренді ТОВ "Агріфуд Експресс"».
Суд відмовляючи у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжхлібінвест" у справі №905/391/25 дійшов висновку про те, що визначений позивачем відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжхлібінвест" не є належним.
Судом відзначається, що третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача у справі №905/391/25 було Товариство з обмеженою відповідальністю “Агріфуд Експресс». Позивач зазначає про те, що цей позов подано саме через те, що у справі №905/391/25 судом було встановлено, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки під час скоєння ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експресс" на посаді водія та протягом періоду з 08.11.2022 по 31.01.2024 та керував транспортним засобом АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився в оренді і саме на підставі висновку суду про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В матеріалах цієї справи наявна копія вказаного у рішенні суду №905/391/25 договору від 01.09.2020 №63/1 разом з додатками та актами приймання -передачі, а також довідка Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріфуд Експресс» від 01.05.2025, в якій товариство підтверджує те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експресс" на посаді водія та протягом періоду з 08.11.2022 по 31.01.2024 та керував транспортним засобом АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився в оренді ТОВ “Агріфуд Експресс».
Відповідач не заперечує проти того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ним на посаді водія та протягом періоду з 08.11.2022 по 31.01.2024 керував транспортним засобом АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В результаті ДТП, що сталась 27.01.2024 автомобіль Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 був пошкоджений.
Судом відмічається те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач є власником/володільцем автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В матеріалах справи наявне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦИВВНТЗ від 27.01.2024, що було складено ПрАТ "СК "Арсенал Страхування"; є акт огляду транспортного засобу, який був складений 10.02.2024 за участі представників позивача та страховика, а також довідка - розрахунок без дати та без номеру вартості пошкоджених деталей легкового автомобіля Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно рахунку від 28.01.2024 на суму 77543,80 грн.
Як зазначає позивач, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" переказало позивачу погоджену з ним суму матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 у сумі 77543,80 грн, доказів переказу матеріали справи не містять.
Сума франшизи, що була встановлена в полісі ОСЦПВВНТЗ №215985889 від 28.07.2023 у розмірі 1500,00 грн була відшкодована 03.03.2024 ОСОБА_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції наявної в матеріалах справи.
Відповідно до Акту №147/1 від 10.02.2022, який затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 технічного стану автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , комісія дійшла висновку про те, що автомобіль за технічним станом не придатний для подальшого використання за призначенням.
Разом з цим, як зазначає позивач, з метою визначення матеріального збитку завданого позивачеві, останнім замовлено проведення експертизи пошкодженого легкового автомобіля реєстраційний номер ВВ199В.
Відповідно до висновку судового експерта Ковтуна Максима Євгенійовича від 28.03.2024 (свідоцтво №52-23/П від 20.07.2023), вартість автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 до настання пошкоджень для визначення доцільності проведення відновлювального ремонту, становить 247951,90 грн; вартість відновленого ремонту автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 27.01.2024, складає - 336486,09 грн; ринкова вартість цього автомобілю на момент ДТП після отримання пошкоджень становить 105472,97 грн; сума матеріального збитку заподіяного власнику вказаного автомобіля внаслідок ДТП, що сталась 27.01.2024 становить 247951,99 грн. У тексті висновку вказано про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
З огляду на висновки експерта, позивач просить стягнути з відповідача збитки як різницю між вартістю відновлювального ремонту визначеного експертом та сумою, що була сплачена страховою компанією та водієм.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на неправильний розрахунок шкоди, оскільки за розрахунком відповідача, розмір шкоди становить 142478,97 грн, який підлягає відшкодуванню страховою компанією, оскільки відповідач мав страховий поліс цивільної відповідальності. Разом з цим, сам позивач погодив із страховою компанією розмір матеріального збитку у сумі 77543,8 грн, при тому що ліміт відповідальності відповідно до страхового полісу становив 160000,00 грн. За таких обставин, відповідач вважає, що підстав для задоволенню позову немає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з матеріалів справи вбачається непослідовна поведінка позивача щодо визначення вартості матеріальної шкоди, що була завдана автомобілю у ДТП, помилкове тлумачення норм права щодо визначення розміру шкоди у випадку якщо автомобіль не підлягає подальшій експлуатації.
Суд також вказав, що позивач не довів розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача та відповідно причинно-наслідковий зв'язок між тим розміром шкоди, який визначив позивач та обставинами ДТП.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних відносин) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних відносин) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта, який вважає посилання на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №755/18006/15-ц нерелевантним, оскільки, на його думку, цивільно-правова відповідальність Відповідача була застраховано не відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а на підставі Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами суб'єкта господарської діяльності, а тому не може бути взята до уваги.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, у Полісі №215985889 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а.с.38) вказано, що Цей документ є візуальною формою полісу, що посвідчує укладення внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Договорі), який діє виключно на території України на умовах, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія, за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", поліс ОСЦПВВНТЗ №215985889 від 28.07.2023, відповідно до якого розмір страхової суми становить 160000,00 грн за шкоду заподіяну майну і розмір франшизи становить 1500,00 грн.
У зв'язку з тим, що 27.01.2024 сталась ДТП, що є страховим випадком за участю транспортного засобу АС АС-G 330202 АХХ-1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого був визнаний винним у скоєнні ДТП та транспортного засобу Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 , володільцем/власником (оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази щодо визначення правового статусу належності позивачу вказаного автомобілю, то суд не може надати вказаним обставинам оцінку, тому використовує зазначене формулювання) якого визнає себе позивач, подане повідомлення до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" про страховий випадок.
За результатами розгляду такого повідомлення, як зазначає позивач, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" переказало позивачу погоджену з ним суму матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 у сумі 77543,80 грн. Доказів переказу матеріали справи не містять. Вказаний розмір збитку підтверджується довідкою - розрахунком без дати та без номеру вартості пошкоджених деталей легкового автомобіля Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно рахунку від 28.01.2024 на суму 77543,80 грн.
Сума франшизи, що була встановлена в полісі ОСЦПВВНТЗ №215985889 від 28.07.2023 у розмірі 1500,00 грн була відшкодована 03.03.2024 ОСОБА_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції наявної в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене вбачається те, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу позивача йому були відшкодовані витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та з урахуванням усіх передбачених законодавством витрат. Розмір витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля позивача був оцінений та погоджений з позивачем у розмірі 77543,80 грн. При тому, що розмір страхової суми, що був визначений в полісі ОСЦПВВНТЗ №215985889 становив 160000,00 грн.
Місцевий суд вірно відзначив, що отримавши кошти від страховика та від винного водія, позивач замість здійснення відновлювального ремонту свого автомобіля, замовляє проведення експертизи пошкодженого легкового автомобіля реєстраційний номер ВВ199В з метою визначення матеріального збитку завданого позивачеві.
Позивачем не надано жодних пояснень щодо необхідності проведення такої експертизи, оскільки розмір витрат на відновлювальний ремонт ним погоджений із страховиком. При проведенні експертизи були відсутні як страховик так і володілець автомобіля, водій якого винний у скоєнні ДТП.
За результатами замовленої позивачем експертизи від 28.03.2024, експертом зроблені наступні висновки: вартість автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 до настання пошкоджень для визначення доцільності проведення відновлювального ремонту, становить 247951,90 грн; вартість відновленого ремонту автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 27.01.2024, складає - 336486,09 грн; ринкова вартість цього автомобілю на момент ДТП після отримання пошкоджень становить 105472,97 грн; сума матеріального збитку заподіяного власнику вказаного автомобіля внаслідок ДТП, що сталась 27.01.2024 становить 247951,99 грн.
Судом відзначається суттєва різниця у вартості відновлювального ремонту за калькуляцією за участю страховика у розмірі 77543,80 грн та за калькуляцією експерта у розмірі 336486,09 грн. Позивачем не пояснюється така різниця у вартості відновлювального ремонту одного й того ж автомобіля пошкодженого в одному й тому ж ДТП. Також суд звертає увагу на те, що ДТП сталось 27.01.2024, а висновок експерта складений 28.03.2024, тобто через 2 місяці при тому, що позивач не заперечував щодо вартості відновлювального ремонту визначеного страховою компанією та з огляду й на те, що розмір страхової суми, що був визначений в полісі ОСЦПВВНТЗ №215985889 становив 160000,00 грн.
Тобто у разі, якщо б встановлення розміру відновлювального ремонту автомобіля позивача на суму 336486,09 грн відбулось за результатами калькуляції страховика, то позивач мав законне право отримати 160000,00 грн від страхової компанії. Проте позивач погоджується із сумою 77543,80 грн. Позивачем не надано пояснень щодо вказаних обставин. Відповідач, в свою чергу вказує на те, що замовлена позивачем експертиза була проведена без повідомлення відповідача.
За таких обставин, за переконанням позивача, у зв'язку з тим, що за результатами експертизи проведеної на замовлення позивача, розмір відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 336486,09 грн, а розмір коштів, які отримав позивач у зв'язку з пошкодженням його автомобіля у ДТП становить 77543,80 грн, то відповідно позивач вважає, що різниця є матеріальною шкодою позивача, яка підлягає стягненню з відповідача 258942,29 грн.
Разом з цим, позивачем надається до матеріалів справи Акт №147/1 від 10.02.2022, технічного стану автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 та складений комісією, в якому комісія дійшла висновку про те, що автомобіль за технічним станом не придатний для подальшого використання за призначенням.
Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов'язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.
У цьому випадку саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки.
Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 №426/16825/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату ДТП транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , на підставі договору оренди перебував в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експрес", тобто відповідача.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах також з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експрес".
Окрім цього, ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні ДТП, що відбулось 27.01.2024, в результаті якого відбулось зіткнення з автомобілем Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок зіткнення обидва транспортних засобів отримали механічні пошкодження.
Вказані обставини не спростовуються відповідачем та підтверджуються обставинами, що були встановлені у судових рішеннях по справі №905/391/25 та по справі №227/487/24.
З огляду на викладене, відповідач є тією особою, яка повинна відшкодувати шкоду, що була завдана автомобілю Nissan Teana реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті ДТП 27.01.2024.
Таким чином протиправна поведінка відповідача та його вина встановлена та доведена.
Разом з цим, як вже зазначалось судом вище, для відшкодування матеріальної шкоди необхідним є також доведення наявності шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
У частині другій статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
Відповідно до пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинним на час вчинення ДТП, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Колегією суддів встановлено, що ліміт відповідальності страховика за полісом був встановлений у 160000,00 грн, однак вказана сума не була виплачена позивачу, оскільки страховиком визначені витрати на відновлювальний ремонт у розмірі 77543,80 грн, з якою погодився позивач.
За результатами висновку експерта від 28.03.2024, який був проведений тільки на замовлення позивача без повідомлення відповідача, вартість автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 до настання пошкоджень для визначення доцільності проведення відновлювального ремонту, становить 247951,90 грн; вартість відновленого ремонту автомобіля "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 27.01.2024, складає - 336486,09 грн; ринкова вартість цього автомобілю на момент ДТП після отримання пошкоджень становить 105472,97 грн.
Отже, за висновком експерта вартість відновлювального ремонту є більшою ніж сама вартість автомобіля до ДТП. Окрім цього, як встановлено судом вище, комісією позивача у лютому 2024 року складений акт про те, що автомобіль "Nissan Teana", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не придатний для подальшого користування.
З урахуванням положень пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власнику підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, тобто 247951,90 грн - 105472,97 грн =142 478,93 грн. Витрати на евакуацію не заявлені.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що пункти 30.1, 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вони зроблені на помилковому тлумаченні норм права.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди, а сума страхового відшкодування становить 160000,00 грн, то відповідно у відповідача не виникає обов'язку щодо відшкодування шкоди завданої автомобілю позивача у розмірі 142478,93 грн.
Відхиляючи доводи апелянта, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки висновку експерта, колегія суддів зазначає, що місцевий суд повно та всебічно надав оцінку вказаного висновку.
Так, місцевий суд правомірно вказав, що висновок експерта від 28.03.2024 сприймається судом критично, оскільки за результатами ДТП оцінка вартості відновлювального ремонту проводиться в певному порядку з обов'язковою участю представника страховика або на Станції технічного обслуговування, що визначена страховиком, експертиза була проведена через 2 місяці від дати ДТП.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано пояснень щодо такої великої різниці між вартістю відновлювального ремонту визначеною за участю страховика та визначеною експертом. З калькуляції, що була здійснена за участю страховика не вбачається, що автомобіль не підлягає відновленню. При тому, що за актом від 10.02.2024, що був затверджений командиром військової частини, комісія дійшла висновку, що автомобіль відновленню не підлягає. Також незрозуміла поведінка позивача щодо погодження розміру вартості відновлювального ремонту визначеного страховою компанією у сумі навіть меншої ніж була страхова сума. Тобто матеріали справи є суперечливими.
З огляду на викладе, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що з матеріалів справи вбачається непослідовна поведінка позивача щодо визначення вартості матеріальної шкоди, що була завдана автомобілю у ДТП, помилкове тлумачення норм права щодо визначення розміру шкоди у випадку якщо автомобіль не підлягає подальшій експлуатації.
Разом з цим, оскільки навіть якщо прийняти висновки зроблені експертом та правила встановлені пунктами 22.1 статті 22, пунктами 30.1, 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то вбачається, що позивач не довів розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача та відповідно причинно-наслідковий зв'язок між тим розміром шкоди, який визначив позивач та обставинами ДТП.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Твердження і доводи апеляційної скарги позивача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та стосуються виключно переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Донецької області від 23.02.2026 у справі №905/1286/25 та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281, 282 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 23.02.2026 у справі №905/1286/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 24.04.2026.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя О.В. Плахов