21 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/3793/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Плахов О.В. , суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2026 у справі №922/3793/25
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Мартинюк Максима Андрійовича, м.Харків,
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
про стягнення 253 730,00 грн збитків
У жовтні 2025 року Фізична особа-підприємець Мартинюк Максим Андрійович (далі- Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі- Відповідач) про відшкодування збитків у сумі 253730,00 грн внаслідок залиття приміщення та витрат на проведення незалежної експертизи у сумі 14400,00грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2026 у справі №922/3793/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача завдані матеріальні збитки у сумі 253 730,00 грн, витрати на проведення незалежної цінової експертизи пошкодженого майна у сумі 14400,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням та вважаючи його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що:
- суд першої інстанції не дослідив, що надані Відповідачем експертні висновки не можуть вважатись належними та допустимими доказами у розумінні положень ст. 101 ГПК України, оскільки не містять відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність, а також відмітки, що такий доказ подається до суду;
- акти залиття приміщення від 30.01.2025 також не є належними і допустимим доказами спричинення збитків, оскільки вони не відповідають вимогам щодо форми акта про залиття, що затверджений наказом Державного комітету з питань житлово- комунального господарства від 17.05.2005 № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» Додаток № 4, складений не комісійно, без участі управителя житлового будинку (балансоустримувача) Комунального підприємства «Житлокомсервіс» та не містять переліку пошкодженого майна або зазначення вини Відповідача;
- Позивач не довів, а суд першої інстанції не встановив наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення, необхідного для стягнення збитків;
-вина Відповідача не доведена, оскільки він здійснює технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем опалення, натомість, на КП «Житлокомсервіс», як на управителя будинку, покладена відповідальність за належну експлуатацію та утримання об'єктів управління;
- суд першої інстанції не з'ясував, з яких саме правовідносин сторін виник спір, оскільки правовідносини сторін мають характер договірних, а не деліктних правовідносин, у зв'язку з чим відсутні підстави до застосування положень ст. 1166 ЦК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 02.03.2026р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт спричинення збитків Позивачу внаслідок залиття нежитлового приміщення, яке відбулось внаслідок невиконання Відповідачем своїх обов'язків з обслуговування трубопроводу, а судом першої інстанції встановлено наявність усіх чотирьох складових, необхідних для відшкодування збитків, що не спростовані Відповідачем.
Позивач у відзиві просив стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.
До Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд 03.03.2026 року від представника Позивача надійшла заява про надання додаткових доказів понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та покладення їх на Відповідача в розмірі 15 000,00грн, обґрунтовуючи зазначену суму фіксованим розміром згідно до умов п.4.2. Договору №03/26 від 25.02.2026.
Від Відповідача надійшли заперечення щодо заявлених Позивачем витрат на правову допомогу за мотивами їх неспівмірності зі складністю справи, обсягу фактично наданих адвокатом послуг, витраченим на них часом.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- здійснення Відповідачем з 01.07.2022 технічного обслуговування систем гарячого водопостачання та технічного обслуговування систем центрального опалення будинку № 2/15 по вул. Благовіщенській в місті Харкові на підставі Публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної власності на інших форм власності від 01.07.2022 відповідно до постанов №1023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 №1182» та №1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830» ;
- укладення 01.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ІНВЕСТ ПЛЮС» та Фізичною особою-підприємцем Мартинюком Максимом Андрійовичем (Позивач ) Договору оренди нежитлового приміщення № 01-01/25 (далі - Договір оренди), за умовами якого ТОВ «АЛЬФА ІНВЕСТ ПЛЮС» зобов'язувалось передати, а Позивач прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Харків, вул.Благовіщенська, будинок 2/15, загальною площею 65,1 квадратних метрів для здійснення підприємницької (господарської) діяльності, розміщення реабілітаційного центру;
-підписання 01.01.2025 між ТОВ «АЛЬФА ІНВЕСТ ПЛЮС» та Позивачем акту прийому-передачі нежитлового приміщення за Договором оренди;
-оснащення Позивачем орендованого приміщення необхідним для здійснення своєї господарської діяльності обладнанням, а саме: тренажерами для реабілітації та витяжки хребта (4 шт.) на суму 109000 грн. 00 коп, приладом комбінованої фізіотерапії, вартістю 107000 грн.00 коп.; приладом комбінованої фізіотерапії, вартістю 107000 грн. 00 коп. ; масажним приладом Ударно-хвильової терапії Model: kS68 на суму 120000 грн. 00 коп., масажним приладом Liserlight HR на суму 156000 грн. 00 коп., масажний приладом Magnetik на суму 115000 грн. 00 коп., що в загальній сумі становить 391000 грн. 00 коп.;
- проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні на суму 4765 грн. 00 коп. та встановлення керамічного обігрівача вартістю 5610 грн. 00 коп;
-здійснення ремонту та оснащення орендованого приміщення необхідним масажним та реабілітаційним обладнанням за кошти, які Позивач отримав від держави у сумі 500000 грн. 00. коп. в якості мікрогранту для розвитку малого бізнесу, що підтверджується договором про надання мікрогранту та заявою про приєднання до договору від 27.11.2024, які наявні в матеріалах справи;
-виявлення 29.01.2025 працівниками Позивача залиття орендованого приміщення водою та пошкодження стін, стелі, проводки, килимів, пристроїв та приладів;
-звернення Позивача до служби 102 з повідомленням про вчинення невідомими особами правопорушення та фіксування факту пошкодження майна, прийняття і реєстрацію Відділом поліції №2 (Холодногірського) Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію;
- проведення працівниками поліції 29.01.2025 о 16 год. 00 хв. огляду місця події, яким встановлено пошкодження спірного приміщення внаслідок залиття водою (підлоги, стелі, стіни, тренажери для реабілітації, електрогодинники на стелях, жалюзі на вікнах);
-складання 30.01.2025 членами комісії Відповідача акту про залиття спірного приміщення внаслідок протікання трубопроводу у верхньому перекритті, внаслідок цього були порушені системи електроенергії, аудиосистема, камера, кондиціонер, який підписано Позивачем;
- наявність другої редакції зазначеного акту про залиття із вказанням причини залиття у вигляді передчасного виходу з ладу системи теплопостачання в перекритті зверху з рекомендацією про проведення робіт з усунення та заміни дефектної ділянки трубопроводу в перекритті;
-видача Харківською торгово-промисловою палатою Позивачу експертних висновків № 07-ЦВ-1/25 від 21.02.2025 та № 07-ЦВ-2/25 від 21.02.2025 із засвідченням пошкодження тренажерів для реабілітації та витяжки хребта, масажного приладу ударно- хвильової терапії, ковроліну, жалюзей та завдання збитків на суму 253730,00 грн.;
-направлення Позивачем на адреси КП «Житлокомсервіс», Холодногірської філії КП «Харківські теплові мережі», КП «Харківські теплові мережі» претензій з вимогою відшкодувати завдані матеріальні збитки з долученням доказів на підтвердження розміру завданих збитків;
- відповідь КП «Житлокомсервіс» від 08.05.2025 № 5512 про здійснення технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання Відповідачем;
- повідомлення Відповідачем Позивача про відсутність підстав до відшкодування збитків через відсутність вини у їх спричиненні, про що складений акт готовності системи теплопостачання житлового будинку № 2/15 по вулиці Благовіщенській в місті Харкові до експлуатації в опалювальний осінньо-зимовий період 2024-2025 р.№ 177/525 від 06.05.2024, а також про усунення 30.01.2025 року дефекту на трубопроводі внутрішньобудинкової системи централізованого опалення шляхом заміни частини пошкодженого трубопроводу.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, вважаючи Відповідача винним у спричиненні матеріальної шкоди його обладнанню, яке знаходилось в орендованому приміщенні, звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 253730,00 грн. та витрат на проведення незалежної експертизи у сумі 14400,00грн., які він поніс внаслідок неналежного виконання Відповідачем обов'язків, передбачених Публічним договором у вигляді неналежного технічного огляду та обслуговування трубопроводу.
Відповідач проти позову у суді першої інстанції заперечував, посилаючись на відсутність його вини у спричиненні матеріальних збитків Позивачу, оскільки:
-ремонтні роботи дефектного трубопроводу були проведені Відповідачем відповідно до умов Публічного договору в частині поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, проте проведення капітального ремонту не передбачено умовами Публічного договору;
- нежитлове приміщення Відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку (підвал) належить до допоміжного приміщення багатоквартирного будинку та призначений для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а не зберігання майна чи обладнання, отже акт про залиття може бути зафіксований лише відносно квартири;
-акти від 30.01.2025 є неналежним доказом, оскільки складені в порушення вимог Правил № 76, оскільки не затверджені начальником дільниці № 27 КП «Житлокомсервіс», а також складений відносно нежитлового приміщення, яке за своїми технічними характеристиками не є квартирою;
-Позивачем не надано належних доказів, що підтверджують вину Відповідача в залитті нежитлового приміщення цокольного поверху багатоквартирного будинку № 2/15 по вул. Благовіщенській у м. Харків.
Крім того, Відповідач заперечував проти витрат Позивача на правничу допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність усіх складових елементів порушення господарського зобов'язання, визначивши:
-неправомірність поведінки Відповідача у вигляді неналежного виконання обов'язків, передбачених Публічним договором від 01.07.2022 та Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем, затвердженим наказом Мінрегіону №219 від 15.08.2018 щодо своєчасного технічного та аварійного обслуговування внутрішньобудинкової системи теплопостачання;
- пошкодження майна Позивача внаслідок аварії 29.01.2025;
-причинно-наслідкового зв'язку між неналежним утриманням Відповідачем мереж та завданням шкоди Позивачу внаслідок залиття орендованого ним приміщення;
- наявності вини Відповідача, яка полягала у невжитті необхідних заходів для запобігання аварії та усунення передумов її виникнення.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав до відшкодування понесених Позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн за рахунок Відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного перегляду є незгода Відповідача з висновками суду про наявність у Відповідача обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди Позивачу.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими за наступних підстав.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
(1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
(2) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
(3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
(4) вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, тоді як на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності своєї вини у завданні шкоди.
Предметом спору у даній справі є стягнення збитків Позивача, які, за його твердженням стались внаслідок невиконання/неналежного виконання Відповідачем своїх обов'язків з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж, які він обґрунтовує положеннями статтей 1166 ЦК України.
Деліктне зобов'язання це зобов'язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, а завдання шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов'язання. Воно виникає там, де особа, що заподіяла шкоду, і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Наразі матеріали справи свідчать, що Публічний договір від 01.07.2022 на підставі якого, а також відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем, затвердженого наказом Мінрегіону №219 від 15.08.2018, Відповідач був зобов'язаний здійснювати технічне обслуговування систем центрального опалення в будинку, де знаходиться орендоване приміщення Позивача, в силу вимог п.6 ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (далі-Закон) укладений не з Позивачем, а с орендодавцем - власником приміщення - ТОВ «АЛЬФА ІНВЕСТ ПЛЮС», на адресу якого надходили відповідні рахунки для оплати за надані Відповідачем послуги.
Разом з тим, матеріалами справи також підтверджено, що саме Позивач на підставі укладеного Договору оренди (п.3.2.7) у спірний період споживав та оплачував відповідні послуги від імені власника (компенсував їх останньому), а об'єктом матеріальних втрат внаслідок залиття приміщення - є саме майно Позивача, який має право на звернення з відповідним позовом до винної (відповідальної ) особи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає безпідставними твердження Відповідача про те, що суд першої інстанції помилково застосував положення Цивільного кодексу щодо деліктних правовідносин.
Вимогами ч.2 ст.21 Закону встановлено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Відповідно до п.6 Публічного Договору від 01.07.2022 технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до адрес будинків, зазначених у Додатку 1 та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150 .
Відповідно до п.п.8.9 Публічного Договору від 01.07.2022 зазначено, що технічне обслуговування внутрішньобудинкової системи теплопостачання та поточний ремонт включає в себе перелік послуг, зокрема : технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання; усунення пошкоджень внутрішньобудинкових систем, усунення течії на трубопроводах, приладах та арматурі (при виявленні недоліків); часткова заміна ділянок трубопроводу ( до 10 п.м.) ( при виявленні недоліків); проведення аварійно- відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах теплопостачання (при виявленні недоліків); вчасне усунення виявлених несправностей та відхилення в роботі системи теплопостачання (постійно); забезпечення регулярного проведення технічного огляду внутрішньобудинкових систем теплопостачання, складання опису несправностей систем, що підлягають усуненню.
При цьому необхідність регулярного здійснення опису є основою для складання переліків ремонтних робіт капітального характеру, профілактики і підготовки систем до наступного експлуатаційного періоду (2 рази на рік, навесні та восени).
Зазначені обов'язки Відповідача, крім Публічного Договору, підтверджуються також відповідними нормативно-правовими актами, зокрема Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій і постановами Кабінету Міністрів України № 1022 та № 1023.
Також, відповідно до п.п 4, 6, 7 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води - затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України №219 «Про затвердження Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води» від 15.08.2018 (далі - Порядок №219) - обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи.
Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо, та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку.
Отже є вірним висновок суду першої інстанції, що саме Відповідач, в силу наведених норм, був відповідальним за стан внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема, дефектної труби в перекритті над орендованим приміщенням Позивача, при цьому доказів причетності до такої відповідальності а ні управителя будинку -КП «Житлокомсервіс», а ні власника приміщення - ТОВ «АЛЬФА ІНВЕСТ ПЛЮС» матеріали справи не містять, про наявність таких конкретних обставин Відповідач навіть не зазначає, обмежуючись абстрактним посиланням про відсутність своєї вини.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що залиття приміщення, який орендує Позивач, сталося внаслідок неналежного стану внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку, технічне обслуговування якого покладено на Відповідача, що зумовлює обов'язок останнього відшкодувати спричинену таким залиттям матеріальну шкоду.
Сам факт причинно-наслідкового зв'язку між пошкодження труби в перекритті та залиттям приміщення сторонами не оспорюється, а навпаки, підтверджується складеним самим Відповідачем актом про залиття від 30.01.2025 (в обох його редакціях).
Судова когезія вважає безпідставним посилання Відповідача на формальну невідповідність акту на підтвердження причин та обставин залиття з огляду на їх невідповідність встановленим законодавствам вимогам щодо форми, саме за відсутності представника КП «Житлокомсервіс», як управителя багатоквартирного будинку, оскільки саме Відповідачем складалися відповідні акти, тому він є відповідальною особою за їх форму.
За тих же самих підстав судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність в акті переліку пошкодженого майна, висновків про винну особу, причини пошкодження труби та обсяги робіт, необхідні для усунення наслідків злиття, оскільки Відповідач мав можливість безпосередньо зафіксувати такі відомості під час складання акту, або зазначити про необхідність дослідження такого питання спеціалістом або проведення експертизи.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач неодноразово звертався до Відповідача у справі з приводу надання інформації про конкретні причини залиття нежитлових приміщень у будинку за № 2/15 по вул. Благовіщенській у м. Харкові, отже, проявивши розумне та добросовісне ставлення до проблеми, Відповідач мав можливість встановити причину пошкодження труби (її ділянки, яку він й замінив), повідомивши про це Позивача, як потерпілу особу.
Разом з тим, як вбачається зі змісту листування сторін до моменту звернення Позивача до суду, Відповідач обмежився констатацією дефекту на трубопроводі внутрішньобудинкової системи централізованого опалення у перекритті між квартирою № 30 та нежитловим приміщенням, усунення такого дефекту шляхом заміни частини пошкодженого трубопроводу та посиланням на відсутність в актах причин виникнення дефекту трубопроводу.
Навіть в суді першої інстанції Відповідачем не заявлялося клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття спірного нежитлового приміщення.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, з урахуванням наданих доказів, змісту актів про залиття від 30.01.2025, листів КП «Харківські теплові мережі» на запит Позивача, а також відсутності будь-яких належних і допустимих доказів, що спростовують встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту залиття приміщення з вини Відповідача. При цьому, невжиття Відповідачем заходів щодо ініціювання підтверджень іншої причини виникнення аварії додатково свідчать про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Щодо доводів апелянта про неналежність доказів розміру завданої майну Позивача шкоди, судова колегія зазначає наступне.
Позивач у якості доказів розміру заподіяних збитків його майну в результаті залиття орендованого приміщення надає експертні висновки № 07-ЦВ-1/25 від 21.02.2025 та № 07-ЦВ-2/25 від 21.02.2025 Харківської торгово-промислової палати, які засвідчують пошкодження тренажерів для реабілітації та витяжки хребта, масажного приладу ударно-хвильової терапії, ковроліну, жалюзей - втрат на суму 253730 грн. 00 коп.
Належних та допустимих доказів на спростування розміру матеріального збитку Позивача, Відповідачем не надано.
При цьому твердження Відповідача про відсутність у висновках експертів попередження про кримінальну відповідальність, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки таке попередження вимагається при призначенні судової експертизи на підставі ч.5 ст.100 ЦК України, тоді як надані Позивачем висновки отримані ним за власним зверненням, Відповідачем не заявлялося конкретних доводів щодо неправильності або неповноти цих висновків, рівно як і не заявлялося клопотань щодо призначення судової експертизи для дослідження відповідного питання.
З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що саме з Відповідача підлягають стягненню збитки, що завдані залиттям нежитлових приміщень внаслідок аварії внутрішньобудинкової системи центрального опалення, що сталася 29.01.2025 у житловому будинку за адресою: м.Харків, вул.Благовіщенська, будинок 2/15, та саме у заявленому Позивачем розмірі - відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Судова колегія вважає безпідставними доводам апелянта щодо неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду, наведеної у справах №2-1974/11, №465/2120/140-ц, №686/11256/16-ц, оскільки висновки Верховного Суду при касаційному перегляді судових рішень у цих справах не є релевантними щодо встановлених в даній справі обставинами.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення з Відповідача завданих матеріальних збитків у сумі 253730,00 грн та витрат на проведення незалежної цінової експертизи пошкодженого майна у сумі 14400,00 грн, які підлягають відшкодуванню - є правомірним.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 20.01.206 року у справі №922/3793/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної cкарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Що стосується вимог Позивача щодо відшкодування за рахунок Відповідача витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000, 00, то судова колегія зазначає наступне.
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач заявив про очікування понесення витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00грн, потім 03.03.2026р. наслав заяву про покладення на Відповідача витрат на правничу допомогу, понесену ним у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00грн та надання додаткових доказів.
Обґрунтовуючи надану заяву, Позивач посилався на те, що розмір 15 000,00грн. є фіксованим, згідно умов п.4.2 Договору, а відповідно до акту приймання передачі наданої професійної правничої допомоги (послуг) від 27.02.2026 загальний обсяг наданих послуг складає 11 годин на 15 000,00 грн.
На підтвердження фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн, Позивачем надано: копію Договору про надання професійної правничої допомоги №03/26 від 25.02.2026, укладеного між Позивачем та адвокатом Космацькою Вікторією Віталіївною, акт приймання передачі наданої професійної правничої допомоги (послуг) від 27.02.2026, ордер серії ВІ №1377271, свідоцтво адвоката Космацької В.В. серії ПТ № 4354 від 13.01.2026, рахунок на оплату №1 від 25.02.2026, платіжна інструкція № 267 від 25.02.2026 про сплату 15 000,00 грн за професійну правничу допомогу.
Відповідно до акту виконаних робіт від 27.02.2026 Позивачу адвокатом Космацькою В.В. було надано наступні послуги:
- ознайомлення з доводами, викладеними в апеляційній скарзі КП «Харківські теплові мережі» на рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2026 у справі № 922/3793/25 та співставлення їх зі змістом вказаного рішення - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) Адвоката становить 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) години (30 хвилин);
- пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та аналіз на релевантність до спірних правовідносин судової практики, зазначеної представником КП«Харківські теплові мережі» у апеляційній скарзі - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) Адвоката становить 2 (дві) години (120 хвилин);
- пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень висновків Верховного Суду, ухвалених внаслідок розгляду судових справ, де правовідносини були подібними з правовідносинами у справі № 922/3793/25, з метою спростування доводів апеляційної скарги - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) Адвоката становить 2 (дві) години (120 хвилин);
- складання відзиву па апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) Адвоката становить 6 (шість) годин (360 хвилин);
- складання заяви про розподіл судових витрат - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (Послуг) Адвоката становить 0.5 (нуль цілих п'ять десятих) години (30 хвилин).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У ч.2 ст.126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст.129 ГПК України.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Відповідач заявив про неспівмірність заявлених Позивачем витрат зі складністю справи, обсягу фактично наданих адвокатом послуг, витраченим на них часом - проте будь-яких конкретних доказів цього не надав.
Разом з тим, судова колегія вважає занадто завищеними вимоги про покладення на Відповідача всієї суми відшкодування витрат у розмірі 15000,00грн, що мали місце фактично за підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу, доводи якої мають загальний характер та фактично повторюють позицію Відповідача, що вже заявлялася ним в суді першої інстанції та докладно проаналізована судом, тоді як відзив на цю апеляційну скаргу також більшою мірою складається з повторного наведення норм діючого законодавства та існуючої практики Верховного Суду, що є загальною при розгляді даної категорії позовів.
За таких обставин професійному адвокату об'єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання доводів апеляційної скарги Відповідача з урахуванням її змісту та предмета спору.
Також судова колегія враховує правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 2 лютого 2024 року по справі № 910/9714/22 , що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу акт виконаних робіт, наданих послуг, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже заявлений розмір вочевидь не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, тому колегія суддів вважає за можливе не присуджувати на користь заявника всю заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до ст.129 ГПК України дійшла висновку про часткове відшкодування за рахунок Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2026 у справі №922/3793/25- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2026 у справі № 922/3793/25- залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м.Харків.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) на користь Фізичної особи-підприємця Мартинюка Максима Андрійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 5000,00грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.В. Плахов
Суддя Д.О. Попков