ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 квітня 2026 року Справа № 918/562/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - Мельник О.П.
прокурор - Рункевич І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №918/562/25 (повний текст складено 17 лютого 2026 року, суддя Бережнюк В.В.)
за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області
до відповідача 1) Комунального некомерційного підприємства "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради
до відповідача 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 174 096,26 грн
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод №1 від 26 квітня 2023 року, №2 від 11 серпня 2023 року, №3 від 08 вересня 2023 року та №4 від 20 грудня 2023 року до Договору №9059-ВЦ про постачання електричної енергії від 02 січня 2023 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Костопільської міської ради Рівненської області в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 174096,26 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №918/562/25 задоволено позов Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області до Комунального некомерційного підприємства "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 174 096,26 грн.
Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 26 квітня 2023 року до Договору №9059-ВЦ про постачання електричної енергії від 02 січня 2023 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 11 серпня 2023 року до Договору №9059-ВЦ про постачання електричної енергії від 02 січня 2023 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною додаткову угоду №3 від 08 вересня 2023 року до Договору №9059-ВЦ про постачання електричної енергії від 02 січня 2023 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною додаткову угоду №4 від 20 грудня 2023 року до Договору №9059-ВЦ про постачання електричної енергії від 02 січня 2023 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Костопільської міської ради Рівненської області (вул. Свободи, 3, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ЄДРПОУ 04057669) кошти у сумі 174 096 (сто сімдесят чотири тисячі дев'яносто шість) грн 26 коп.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
Присуджено до стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради (вул. Степанська, 52А, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ЄДРПОУ 01999907) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладені між сторонами додаткові угоди до договору постачання електричної енергії, якими було підвищено ціну за одиницю товару, суперечать вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки загальне збільшення ціни перевищило встановлений 10-відсотковий ліміт та не було належним чином обґрунтоване документально підтвердженим коливанням ціни на ринку. Суд встановив відсутність належних доказів, які б підтверджували динаміку та пропорційність зростання ринкової ціни електроенергії, а також дійшов висновку про недобросовісність «каскадного» підвищення ціни шляхом укладення кількох додаткових угод, що нівелює результати проведеної процедури закупівлі та принципи ефективного використання бюджетних коштів. У зв'язку з цим суд визнав спірні додаткові угоди недійсними та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з постачальника надмірно сплачених коштів як безпідставно набутого майна.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ця норма допускає зміну істотних умов договору про закупівлю у разі коливання ціни товару на ринку, а щодо електричної енергії не встановлює обмежень щодо періодичності таких змін. Апелянт наголошує, що сторони договору погодили аналогічний порядок зміни ціни у пункті 13.8 договору, а тому укладення додаткових угод саме по собі не суперечило закону.
Також апелянт зазначає, що суд безпідставно не врахував дію Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, які підлягали застосуванню в умовах воєнного стану. За доводами скаржника, підпункт 2 пункту 19 цих Особливостей прямо передбачає можливість зміни ціни за одиницю товару пропорційно коливанню ціни на ринку за наявності документального підтвердження, а самі Особливості є спеціальним нормативним регулюванням для відповідних правовідносин у період воєнного стану. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції фактично не навів аналізу цього нормативного акта та не оцінив доводи відповідача щодо його застосування.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що висновок місцевого суду про відсутність належного документального підтвердження коливання цін не відповідає матеріалам справи. На думку апелянта, чинне законодавство не визначає вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися коливання ціни на ринку, а тому для цього можуть використовуватися, зокрема, висновки торгово-промислової палати, дані Держстату або інформація з сайту "Оператор ринку". Скаржник посилається на те, що у спірних правовідносинах динаміка цін підтверджувалася висновками Рівненської торгово-промислової палати від 31 липня 2023 року, 31 серпня 2023 року та 30 листопада 2023 року, які, на його думку, містять порівняльний аналіз цін помісячно, починаючи від місяця початку дії договору.
Крім того, апелянт зазначає, що кожна з оспорюваних додаткових угод мала самостійну правову та фактичну підставу. Так, щодо додаткової угоди №1 від 26 квітня 2023 року скаржник вказує, що вона була укладена у зв'язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії на підставі постанови НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788, яка, за його твердженням, не могла бути врахована під час подання тендерної пропозиції 09 грудня 2022 року, оскільки на той момент ще не була оприлюднена. У зв'язку з цим апелянт вважає, що мала місце істотна зміна обставин, а сама додаткова угода №1 була правомірною та узгоджується з висновками Верховного Суду у справі № 924/71/24. Щодо додаткових угод №2, №3 та №4 апелянт стверджує, що вони були укладені у зв'язку з підтвердженим зростанням середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед", а саме: у липні 2023 року порівняно з червнем 2023 року, у серпні 2023 року порівняно з липнем 2023 року, а також у листопаді 2023 року порівняно з жовтнем 2023 року. За твердженням скаржника, відповідні експертні висновки підтверджують пропорційність такого зростання, а тому зміни ціни були внесені правомірно та відповідно до пункту 19 Особливостей.
Окремо апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно витлумачив висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель. Скаржник вважає, що в цій категорії спорів існувала правова невизначеність, про що, на його думку, свідчить наявність різних підходів у судовій практиці та передання окремих справ на розгляд Великої Палати. У зв'язку з цим апелянт покликається на принцип легітимних очікувань, практику ЄСПЛ у справах "Щокін проти України", "Stretch v. the United Kingdom", "Rysovskyy v. Ukraine" та зазначає, що негативні наслідки правової невизначеності й непослідовності державного регулювання не можуть бути покладені виключно на постачальника, який діяв добросовісно, орієнтуючись на офіційні роз'яснення та наявну на той час практику.
Скаржник також посилається на неповне з'ясування судом обставин, пов'язаних із наявністю у прокурора підстав для представництва інтересів держави саме в особі Костопільської міської ради. Скаржник зазначає, що міська рада не є стороною спірного договору та додаткових угод, а спір фактично стосується прав та обов'язків комунального підприємства як самостійного суб'єкта господарювання. У зв'язку з цим апелянт вважає, що прокурор фактично звернувся на захист прав комунального підприємства, а не територіальної громади, тому Костопільська міська рада не є належним позивачем, а підстави для представництва прокурором інтересів держави в її особі відсутні.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2026 року залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №918/562/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 18 168 грн..
23 березня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №4462 від 19 березня 2026 року про сплату 18 168 грн. судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 березня 2026 року у справі №918/956/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №918/562/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "22" квітня 2026 р. об 11:40год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
03 квітня 2026 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання заперечує проти доводів апелянта та вважає рішення Господарського суду Рівненської області законним і обґрунтованим, таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
У відзиві зазначено, що доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними, оскільки правовідносини сторін правильно кваліфіковані через аналіз Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, а зміна істотних умов договору допускається виключно за наявності передбачених законом підстав, які у даному випадку відсутні. Прокуратура наголошує, що регульовані тарифи, на які посилався відповідач при укладенні додаткових угод, були встановлені ще до укладення основного договору, а відтак не могли бути правовою підставою для зміни його істотних умов.
Крім того, у відзиві акцентовано увагу на відсутності належного підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, оскільки надані відповідачем висновки торгово-промислової палати не містять аналізу динаміки цін, їх пропорційності та порівняння з цінами на момент укладення договору, що виключає можливість застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас зазначено, що збільшення ціни за одиницю товару відбулося з порушенням граничного 10-відсоткового обмеження, що підтверджує правомірність висновків суду першої інстанції щодо недійсності спірних додаткових угод.
Окремо прокуратура заперечує доводи апелянта щодо відсутності підстав для представництва інтересів держави, зазначаючи, що спір стосується використання бюджетних коштів комунального підприємства, власником якого є територіальна громада, а відтак Костопільська міська рада є належним суб'єктом, в інтересах якого заявлено позов, а прокурор діяв у межах повноважень, визначених законом. Також у відзиві зазначено, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, належним чином оцінив подані докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів.
21 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" Мельник Олени Петрівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №918/562/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2026 року у справі №918/562/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
В судовому засіданні представник відповідача 2 та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача 2 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради (далі - Замовник, Споживач) проведено відкриті торги з особливостями за предметом: Електрична енергія (Код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія), очікуваною вартістю 2 400 000 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2022-12-09-016265-a).
За результатами відкритих торгів з особливостями переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "РОЕК", Постачальник), з яким укладено Договір №9059-ВЦ про постачання електричної енергії від 02 січня 2023 року, відповідно до якого Постачальник продає Споживачу електричну енергію разом із супутніми послугами, що зумовлюють її постачання, в т.ч. послуги з передачі електричної енергії оператору системи передачі (ОСП), відповідно до укладеного між Постачальником та ОСП Договором, та послуг з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу (ОСР) у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 5.1 Договору, споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.3 Договору).
Згідно з Додатком №2 "Комерційна пропозиція" до Договору, ціна становить 4,96134 грн/кВт*год без ПДВ, та визначається за формулою: Ц(спож)=Цзак + Цп +Тпередача (грн/кВт*год), де Цзак - закупівельна ціна електричної енергії Постачальником для Споживача на ринках електричної енергії, Цп - ціна на послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн/кВт*год, Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн/кВт*год.
Відповідно до Додатку №3 до Договору, ціна цього договору становить 1 925 698,38 грн з ПДВ, а загальний обсяг електроенергії - 323,450 тис. кВт*год.
Згідно з пунктом 13.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (Додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (Додаток № 3 до Договору) та укладається на строк до 31 грудня 2023 року включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.
Відповідно до пункту 13.8 Договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.
Підпунктом 2 пункту 13.8 Договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Зміна ціни за одиницю товару допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках.
Підпунктом 2 пункту 13.8 Договору визначено істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:
- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;
- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
В подальшому між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до Договору, а саме:
- додаткова угода №1 від 26 квітня 2023 року, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 5,01132 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01 квітня 2023 року);
- додаткова угода №2 від 11 серпня 2023 року, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 5,79207 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01 липня 2023 року);
- додаткова угода №3 від 08 вересня 2023 року, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 6,35000 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01 серпня 2023 року);
- додаткова угода №4 від 20 грудня 2023 року, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 6,57199 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01 листопада 2023 року).
Як стверджує прокурор, упродовж дії вказаного договору між сторонами укладено додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 32,46 %.
ТОВ "РОЕК" на виконання Договору поставлено 294 206 кВт*год електричної енергії, за яку Споживачем сплачено 1 925 684,83 грн (з ПДВ), а саме:
- згідно рахунку №489000690/1/1 за січень 2023 року - 37496 кВт*год на суму 223 236,94 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №3 від 23 лютого 2023 року;
- згідно рахунку №489000690/2/1 за лютий 2023 року - 36600 кВт*год на суму 217 902,49 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №8 від 13 березня 2023 року;
- згідно рахунку №489000690/3/1 за березень 2023 року - 39568 кВт*год на суму 235572,84 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №14 від 13 квітня 2023 року;
- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №489000690/4/1 за квітень 2023 року - 31504 кВт*год на суму 189451,94 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №22 від 10 травня 2023 року;
- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №489000690/5/1 за травень 2023 року - 24912 кВт*год на суму 149810,41 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №34 від 13 червня 2023 року;
- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №489000690/6/1 за червень 2023 року - 17616 кВт*год на суму 105935,29 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №47 від 06 липня 2023 року;
- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №489000690/7/1 за липень 2023 року - 18336 кВт*год на суму 127444,08 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №69 від 10 серпня 2023 року;
- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №489000690/8/1 за серпень 2023 року - 19008 кВт*год на суму 144840,96 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №80 від 07 серпня 2023 року;
- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №489000690/9/1 за вересень 2023 року - 20408 кВт*год на суму 155508,96 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції № 90 від 06 жовтня 2023 року;
- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №489000690/10/1 за жовтень 2023 року - 32072 кВт*год на суму 244388,64 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №102 від 06 листопада 2023 року;
- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №489000690/11/1 за листопад 2023 року - 16686 кВт*год на суму 131592,28 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції №108 від 14 грудня 2023 року.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2022-12-09-016265-a, що сформований 31 грудня 2023 року на веб порталі "Prozorro", правовідносини за вказаним Договором припинені.
На переконання прокуратури, Додаткові угоди №1 - №4 до Договору №9059-ВЦ про постачання електричної енергії від 02 січня 2023 року, укладені між Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", слід визнати недійсними, а розрахунок за поставлену електроенергію повинен був здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі на постачання електричної енергії №9059-ВЦ від 02.01.2023, тому внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 174 096,26 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь Костопільської міської ради Рівненської області на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Здолбунівською окружною прокуратурою, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру»", листом від 22 травня 2025 року №54/4-660вих-25 повідомлено Костопільську міську раду про встановлені порушення при укладенні Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради додаткових угод до договору постачання електричної енергії, а також про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.
Як убачається зі змісту відповіді Костопільської міської ради від 05 червня 2025 року №1132/01-15, орган місцевого самоврядування повідомив про невжиття заходів претензійно-позовного характеру за викладеними у зверненні обставинами та водночас звернувся до окружної прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів держави відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Костопільської міської ради.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України "Про прокуратуру", частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі №9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).
Частини третя та четверта Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі №918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі №910/16372/21).
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Костопільської міської ради, зазначив, що укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності тощо. Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням відповідачами оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та, відповідно, надмірної сплати бюджетних коштів..
Сільські, селищні, міські ради відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, зокрема, коштів місцевого бюджету.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відповідно до Статуту, затвердженого рішення Костопільської міської ради №1714 від 05 червня 2024 року, КНП "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом, являється правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків КНП "Костопільська ЦРЛ" Костопільської районної ради.
Разом з тим, Засновником, Власником та органом управління майна Підприємства є Костопільська міська територіальна громада в особі Костопільської міської ради.
Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Власнику та органу управління (пункт 1.6 Статуту).
Підприємство створене на базі майна, що є власністю Костопільської міської територіальної громади (пункт 1.5 Статуту).
Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 Статуту, майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Власником (тобто Костопільською міською радою), вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.
Відповідно до пункту 7.3.7 розділу 7 Статуту, Власник (Костопільська міська рада) здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю Костопільської міської територіальної громади та яке закріплене за Підприємством на праві оперативного управління.
З огляду на викладене, Костопільська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення функцій управління майном Комунального некомерційного підприємства «Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Костопільської міської ради та забезпечує контроль за ефективністю використання бюджетних коштів цим підприємством. Відносини між Костопільською міською радою та зазначеним комунальним підприємством характеризуються підконтрольністю, підзвітністю та підпорядкованістю останнього відповідному органу місцевого самоврядування.
Тобто, наслідком порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" в спірних правовідносинах є нераціональне використання коштів підприємством, підпорядкованим і підзвітним саме Костопільській міській раді.
За твердженням прокурора, внаслідок неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі оспорюваних додаткових угод територіальна громада, інтереси якої представляє міська рада, була позбавлена можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, водночас сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару, що в свою чергу зумовило надмірну сплату коштів у сумі 174096,26 грн.
Водночас суд першої інстанції встановив, що Здолбунівською окружною прокуратурою на адресу Костопільської міської ради направлено лист від 22 травня 2025 року №54/4-660вих-25, яким повідомлено про встановлені під час вивчення правовідносин за договором постачання електричної енергії порушення, пов'язані з укладенням Комунальним некомерційним підприємством "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради додаткових угод щодо підвищення ціни за одиницю товару, а також про наявність підстав для вжиття заходів захисту інтересів держави.
Як убачається з матеріалів справи, Костопільська міська рада листом від 05 червня 2025 року №1132/01-15 повідомила про невжиття заходів претензійно-позовного характеру за викладеними обставинами та водночас звернулася до окружної прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів держави, що свідчить про фактичну бездіяльність уповноваженого суб'єкта у частині належного захисту інтересів територіальної громади.
За таких обставин підставою для реалізації прокурором представницьких функцій стала пасивна поведінка органу місцевого самоврядування як розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата електричної енергії за спірним договором.
Доводи апелянта про те, що прокурором фактично заявлено вимоги в інтересах комунального підприємства, а не держави, у зв'язку з чим Костопільська міська рада не є належним позивачем, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Так, скаржник обґрунтовує свою позицію тим, що Костопільська міська рада не є стороною договору постачання електричної енергії, а спірні правовідносини виникли виключно між суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим, на його думку, відсутній публічний інтерес та підстави для представництва прокурором інтересів держави.
Однак такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні характеру спірних правовідносин. Предметом спору у даній справі є правомірність витрачання бюджетних коштів комунальним підприємством, засновником та власником майна якого є територіальна громада в особі Костопільської міської ради. Відтак, спір виходить за межі виключно господарських відносин між сторонами договору та безпосередньо стосується публічного інтересу, пов'язаного з ефективним та законним використанням коштів місцевого бюджету.
Сам по собі факт того, що Костопільська міська рада не є стороною спірного договору, не свідчить про відсутність у неї правового інтересу у спірних правовідносинах, оскільки вона здійснює функції управління комунальним підприємством, контролює його діяльність та є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких фінансується відповідне підприємство. Відтак, саме на цей орган покладено обов'язок забезпечення належного та ефективного використання таких коштів.
Посилання апелянта на те, що спір стосується виключно прав комунального підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, також є помилковим, оскільки діяльність комунального підприємства не є відокремленою від інтересів територіальної громади, а здійснюється в межах публічно-правових функцій органу місцевого самоврядування. Відповідно, порушення у сфері використання коштів таким підприємством прямо впливають на інтереси держави в особі відповідної територіальної громади.
З огляду на викладене, висновок апелянта про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави та неналежність Костопільської міської ради як позивача є необґрунтованим і не відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апелянта про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з огляду на наявність повноважень органів державного фінансового контролю щодо реагування на порушення у сфері публічних закупівель колегія суддів також відхиляє як безпідставні.
Так, дійсно, питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель під час їх проведення, укладення договору та його виконання.
Водночас, як встановлено судом, про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, допущені під час укладення додаткових угод до договору постачання електричної енергії, прокурору стало відомо вже після фактичного виконання сторонами умов договору. За таких обставин, з урахуванням завершення строку дії договору на момент виявлення порушень, підстави для здійснення органами Держаудитслужби моніторингу відповідної закупівлі були відсутні.
Крім того, повноваження органів державного фінансового контролю на звернення до суду є похідними від результатів здійсненого ними контролю та виявлення порушень. У випадку, коли такий контроль не здійснювався і відповідні порушення не встановлювалися цим органом, підстави для реалізації ним права на звернення до суду відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №912/898/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у справі №824/753/16-а звернула увагу на відсутність у органів Держаудитслужби універсального права на звернення до суду поза межами визначених законом повноважень, зокрема щодо стягнення коштів із непідконтрольних установ.
Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, закон не зобов'язує прокурора звертатися до суду в інтересах усіх можливих органів, уповноважених на захист інтересів держави у відповідних правовідносинах, а достатнім є звернення в інтересах хоча б одного з них.
За таких обставин посилання апелянта на те, що захист інтересів держави у спірних правовідносинах мав здійснюватися виключно органами державного фінансового контролю, не спростовує наявності у прокурора передбачених законом підстав для звернення до суду та є необґрунтованим.
Щодо суті спору.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, у абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною п'ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини п'ятої наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16 серпня 2022 року Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7 такого змісту:
3-7. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" Кабінет Міністрів України постановою від 12 жовтня 2022 року №1178 затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для засновників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".
Постанова №1178 набрала чинності 19 жовтня 2022 року та затверджені нею Особливості застосовуються до закупівель товарів, робіт та послуг, які були розпочаті після набрання нею чинності.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Як убачається з матеріалів справи, договір про закупівлю електричної енергії №9059-ВЦ від 10 січня 2023 року укладено в умовах дії правового режиму воєнного стану та після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, якою затверджено особливості здійснення публічних закупівель на відповідний період, у зв'язку з чим спірні правовідносини підлягають регулюванню положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням зазначених особливостей
Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо правомірності укладення додаткової угоди №1, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається зі змісту додаткової угоди №1 від 26 квітня 2023 року до договору №9059-ВЦ від 02 січня 2023 року, сторони, керуючись умовами договору та підпунктом 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, Argus, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "На добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни, домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема: ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,01132 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з квітня 2023 року.
З листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 19 квітня 2023 року №1084/95, адресованого Комунальному некомерційному підприємству "Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради, вбачається, що за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії на 2023 рік між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №9059-ВЦ. У зазначеному листі постачальник, посилаючись на пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, повідомляє про можливість зміни істотних умов договору, зокрема ціни за одиницю товару, шляхом укладення додаткової угоди. При цьому зазначено, що з 01 квітня 2023 року відбулась планова зміна ціни на електричну енергію, обумовлена зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" на підставі постанови НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788, яка є складовою ціни електричної енергії та не залежить від волевиявлення постачальника.
Згідно з підпунктом 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Відповідні положення знайшли своє відображення у підпункті 2 пункту 13.8 договору, згідно яких зміни істотних умов до цього договору можуть бути внесені у випадках зміни встановленого із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
Отже, із системного аналізу вищезазначених положень законодавства та умов договору вбачається, що внесення змін до договору на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди.
Однак, апеляційним судом враховується, що зміна регульованих тарифів відбулася ще у грудні 2022 року, а саме прийняттям постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2023 рік", яка набрала чинності з 01 січня 2023 року, тобто до укладення між сторонами договору №9059-ВЦ від 02 січня 2023 року про постачання електричної енергії споживачу.
Відтак, на момент укладення договору постанова НКРЕКП №1788 щодо тарифу на передачу електричної енергії уже була оприлюднена, її зміст та строк набрання чинності знаходилися у відкритому доступі. Зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії - 2023 рік, тарифи згідно з постановою могли бути враховані постачальником при визначенні базової ціни товару в договорі з огляду на принципи добросовісності й розумності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі №910/7876/24.
Крім того, колегія судів зауважує, що частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України (на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні та відповідачі у своїх відзивах, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді), встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (абзац 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України).
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №910/15484/17).
Однак, аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що на момент укладення договору сторони були обізнані про зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії та могли передбачити наслідки такої зміни, а тому ці обставини не можуть вважатися істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини існували та були відомі сторонам під час укладення договору, у зв'язку з чим вони могли врахувати їх при погодженні його умов. Отже, відсутні необхідні умови для застосування статті 652 Цивільного кодексу України, зокрема те, що на момент укладення договору сторони виходили з того, що відповідна зміна обставин не настане, а також те, що у разі її передбачення сторони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на момент укладення 10 січня 2023 року договору про закупівлю електричної енергії №9059-ВЦ сторони знали або повинні були знати про прийняття постанови НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788, якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на 2023 рік. За таких обставин постачальник, погоджуючи істотні умови договору, зобов'язаний був належним чином оцінити можливість виконання взятих на себе зобов'язань, а у разі неможливості їх виконання - мав право відмовитися від укладення договору, реалізовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, а також права переможця процедури закупівлі, визначені пунктом 3 частини першої статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі".
Крім того, зі змісту умов договору вбачається, що сторони передбачили можливість зміни його істотних умов у разі зміни державного регулювання ціни на предмет закупівлі на підставі рішень уповноважених органів. Водночас, як встановлено судом, відповідна зміна тарифного регулювання відбулася ще до укладення договору, що виключає можливість її використання як підстави для подальшого коригування ціни шляхом укладення додаткової угоди.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора про те, що наведені обставини не свідчать про наявність підстав для внесення змін до договору.
В свою чергу, як встановлено колегією суддів під час апеляційного перегляду справи, укладення додаткових угод №2, №3 та №4 до договору №9059-ВЦ від 02 січня 2023 року обґрунтовувалося стороною відповідача зміною складових ціни електричної енергії, зокрема підвищенням її вартості на ринку електричної енергії. Однак наведені обставини самі по собі не звільняють сторони від обов'язку дотримання вимог законодавства щодо граничного розміру зміни ціни за одиницю товару, а також необхідності належного документального підтвердження відповідного коливання ціни протягом дії договору.
Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, умовами договору передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару виключно за наявності належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, зокрема на підставі даних ДП "Оператор ринку" або інших уповноважених джерел.
Водночас надані відповідачем докази не містять належного аналізу динаміки зміни ціни у період від дати укладення договору до моменту укладення спірних додаткових угод, що унеможливлює встановлення факту коливання ціни у розумінні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Зокрема, надані апелянтом експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати, а саме експертний висновок від 31 травня 2024 року, експертні висновки №В-148 від 31 липня 2023 року та №В-184 від 31 серпня 2023 року та №В-273 від 30 листопада 2023 року, містять загальний опис функціонування ринку електричної енергії та окремі статистичні показники середньозважених цін за відповідні періоди, однак не забезпечують належного порівняння ціни станом на дату укладення договору з ціною на момент внесення змін до нього.
Такі висновки не відображають безперервної динаміки зміни ціни у релевантний період, не містять аналізу коливання ціни саме у бік збільшення станом на дати укладення кожної із спірних додаткових угод, а також не встановлюють причинно-наслідкового зв'язку між наведеними показниками та необхідністю зміни істотних умов договору.
Крім того, наведені у зазначених висновках показники носять узагальнений характер, сформовані на підставі біржових індикаторів (зокрема ринку "на добу наперед") та не враховують умов конкретного договору, що виключає можливість їх використання як належного доказу зміни ціни саме у спірних правовідносинах.
За таких обставин подані експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати не відповідають вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не можуть вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни електричної енергії, що виключає можливість їх використання як правової підстави для внесення змін до істотних умов договору.
Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Матеріали справи свідчать, що внаслідок укладення додаткових угод №1, №2, №3 та №4 до договору постачання електричної енергії №9059-ВЦ від 02 січня 2023 року ціна за одиницю товару була збільшена з 4,96134 грн до 6,57199 грн за 1 кВт*год без ПДВ, що становить сукупне підвищення приблизно на 32,46 %, тобто істотно перевищує встановлений законодавством граничний рівень зміни ціни у 10 відсотків.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 та від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24, відповідно до яких визначене законодавцем відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.
При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.
Водночас доводи апелянта зводяться до того, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 законодавець затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно вищезазначених особливостей, на переконання, апелянта, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Спростовуючи доводи апелянта суд керується правовим висновком, який викладений у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі №918/694/23 та від 01 жовтня 2024 року у справі №918/779/23, де вказано, що підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Тобто, постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.
Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".
Крім того, апелянт стверджує, що сторони діяли в межах договірної свободи та мали право змінювати істотні умови договору. Такий довід є безпідставним, оскільки у сфері публічних закупівель зміна істотних умов договору допускається виключно у випадках та порядку, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який має імперативний характер.
Таким чином, недотримання сторонами вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшення ціни електричної енергії за додатковими угодами №1 від 26 квітня 2023 року, №2 від 11 серпня 2023 року, №3 від 08 вересня 2023 року та №4 від 20 грудня 2023 року до договору постачання електричної енергії №9059-ВЦ від 02 січня 2023 року понад встановлений законом граничний рівень є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак позовні вимоги про визнання зазначених додаткових угод недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 174096,26 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки спірні додаткові угоди №1 від 26 квітня 2023 року, №2 від 11 серпня 2023 року, №3 від 08 вересня 2023 року та №4 від 20 грудня 2023 року є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини сторін щодо визначення ціни електричної енергії підлягають регулюванню умовами договору постачання електричної енергії №9059-ВЦ від 02 січня 2023 року, відповідно до яких ціна за одиницю товару становила 4,96134 грн за 1 кВт*год без ПДВ.
Як встановлено з матеріалів справи, КНП "Костопільська БЛІЛ" Костопільської міської ради за спожиту протягом січня-березня 2023 року електричну енергію в обсязі 113 664 кВт/год сплачено 676 712,27 грн. У подальшому, за період дії оспорюваних додаткових угод, поставлено 180 542 кВт/год електричної енергії, за яку сплачено 1 248 972,56 грн.
Водночас, з урахуванням недійсності додаткових угод, вартість електричної енергії за вказаний період мала визначатися відповідно до ціни, встановленої договором, і становить 1 074 876,30 грн з ПДВ (180 542 кВт*год Ч (4,96134 грн + 20 % ПДВ).
Таким чином, загальна сума, яка підлягала сплаті за поставлену електричну енергію, становить 1 751 588,57 грн, тоді як фактично сплачено 1 925 684,83 грн, у зв'язку з чим різниця у розмірі 174 096,26 грн є надмірно сплаченими коштами.
За таких обставин вказані грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем, оскільки правова підстава їх отримання відпала у зв'язку з визнанням недійсними відповідних додаткових угод, а тому підлягають поверненню позивачу на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №918/562/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №918/562/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №918/562/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/562/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "22" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.