вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2026 р. Справа№ 910/14325/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Кропивної Л.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Міліруд Є.О. - адвокат, посвідчення № 2153;
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: Титикало Р.С. - адвокат, посвідчення № 2845;
від третіх осіб: не з'явились;
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 (повний текст - 26.09.2025)
у справі № 910/14325/24 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації),
2. Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ,
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 ,
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4 ,
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_5 ,
третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_6 ,
третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_7 ,
третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_8 ,
третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_9 ,
третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_10 ,
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та Релігійної організації «Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» про:
- визнання недійсним протоколу Парафіяльних Загальних зборів Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області №1 від 01.07.2024;
- визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) від 05.09.2024 № 546 «Про реєстрацію статуту Релігійної організації «Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» у новій редакції»;
- визнання недійсним Статуту Релігійної організації «Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» у новій редакції, зареєстрований розпорядженням Голови Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 № 546 «Про реєстрацію статуту Релігійної організації «Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» у новій редакції».
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 16.10.2025 (засобами поштового зв'язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 20.10.2025), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме :
- визнати недійсним протокол Парафіяльних Загальних зборів Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області №1 від 01.07.2024;
- визнати протиправним та скасування розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) від 05.09.2024 № 546 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції";
- визнати недійсним Статут Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції, зареєстрований розпорядженням Голови Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 № 546 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції".
29.10.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/14325/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (13 626,00 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.
11.11.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/14325/24.
16.11.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (був зареєстрований 17.11.2025).
02.12.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою перепризначив до розгляду в судовому засіданні справу № 910/14325/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/14325/24 на 10.12.2025.
10.12.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву судді Гаврилюка О.М. про самовідвід від розгляду справи №910/14325/24 - залишено без розгляду. Заяву позивача про відвід судді Гаврилюка О.М. від розгляду справи №910/14325/24 - задоволено. Матеріали справи № 910/14325/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 справу № 910/14325/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
11.12.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/14325/24, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/14325/24.
18.12.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду (була зареєстрована 19.12.2025).
22.12.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
23.12.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою продовжено строк розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/14325/24 до 03.02.2026 о 14 : 00, в режимі ВКЗ.
03.02.2026 (через канцелярію суду) до суду апеляційної інстанції о 13:23 від адвоката позивача надійшла заява про витребування доказів.
03.02.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву представника позивача (з урахуванням доповнень до заяви про відвід) про відвід суддів Майданевича А.Г. та Суліма В.В. від участі у розгляді справи №910/14325/24 - залишено без задоволення. Заяви суддів Майданевича А.Г. та Суліма В.В. про самовідвід - задоволено. Матеріали справи № 910/14325/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням спеціалізації суддів.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 справу № 910/14325/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Євсіков О.О., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 було оголошену перерву до 23.04.2026.
В судове засідання 23.04.2026 з'явились представники позивача та відповідача 2. Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового - про задоволення позову повністю. Представник відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, за доводами скаржника, проведені 01.07.2024 парафіяльні загальні збори релігійної громади є неправомочними, а прийняті на них рішення - незаконними, що зумовлює недійсність нової редакції статуту та протиправність її державної реєстрації. На його думку, жодних рішень щодо зміни канонічної підлеглості чи внесення змін до статуту релігійна громада не приймала, тоді як раніше, 01.06.2024, загальні збори підтвердили збереження канонічної підлеглості УПЦ.
Апелянт стверджує, що збори 01.07.2024 були проведені за участю осіб, які не є членами релігійної громади та ніколи не набували відповідного статусу згідно з чинним статутом і внутрішніми положеннями, а тому не мали повноважень брати участь у прийнятті рішень. При цьому дійсні члени громади не скликали зазначені збори, не брали в них участі та не були належним чином повідомлені про їх проведення. У зв'язку з цим апелянт вважає, що фактично відбулися збори територіальної громади, а не релігійної організації.
Окремо апелянт зазначив про відсутність кворуму, оскільки при загальній чисельності членів громади 129 осіб участь у зборах взяли лише 26 осіб, що не відповідає вимогам щодо присутності не менше двох третин членів. За таких обставин, на переконання апелянта, прийняті рішення порушують немайнові права членів релігійної громади, принципи їх вільного волевиявлення та автономії релігійної організації, а також свідчать про неправомірне втручання у її діяльність.
Крім того, апелянт вказує, що державна реєстрація статуту у новій редакції була здійснена з порушенням вимог законодавства, зокрема, за відсутності повного пакета документів, передбачених законом. А тому сторона просила рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового - про задоволення позову.
5. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених у ній доводів
У відзиві відповідач 2 зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою з наступних підстав.
Так, сторона зазначила, що у спірних правовідносинах відсутнє порушення прав позивача чи третіх осіб, оскільки законодавство України гарантує як свободу віросповідання, так і автономне право релігійної громади змінювати свою канонічну та організаційну підлеглість. Зміна підлеглості сама по собі не обмежує свободу віросповідання, адже не впливає на можливість особи сповідувати релігію чи відвідувати богослужіння, що підтверджується і усталеною практикою Верховного Суду. Особи, які не погоджуються з таким рішенням, мають передбачене законом право створити нову релігійну громаду, тому їхні інтереси не є порушеними саме через прийняття відповідного рішення загальними зборами.
Також зазначається, що рішення про зміну підлеглості було прийнято належним суб'єктом - загальними зборами громади, які мають виключну компетенцію у цьому питанні, і таке рішення не залежить від волі священнослужителів чи вищих церковних органів. Вимога обов'язкового погодження з ієрархією суперечила б принципу автономії релігійних громад і фактично унеможливлювала б реалізацію права на зміну підлеглості.
Щодо членства в громаді, підкреслюється, що воно ґрунтується на вільному волевиявленні особи та відповідності загальним критеріям, визначеним статутом, а відсутність чіткої процедури обліку членів не може бути підставою для визнання рішень зборів недійсними. Особи, які брали участь у зборах, ідентифікували себе як члени громади, а позивач не надав належних доказів протилежного чи невідповідності цих осіб встановленим вимогам.
Окремо відповідачем 2 наголошується, що обраний ним спосіб захисту є неналежним, оскільки оскарження реєстраційних дій або статуту саме по собі не призводить до відновлення порушеного права. При цьому матеріали справи підтверджують дотримання процедури прийняття та державної реєстрації нової редакції статуту, а також відсутність заперечень з боку компетентних органів.
У підсумку сторона робить висновок, що рішення загальних зборів про зміну підлеглості та затвердження нової редакції статуту є законними і чинними, а позивач не довів ані факту порушення своїх прав, ані підстав для визнання цих рішень недійсними. А тому сторона просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з урахуванням практики Верховного Суду. Треті особи, які з'явились в судове засідання 21.04.2026 підтримали скаржника.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.03.1992 рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів (облвиконкому) № 60 зареєстровано статут Успенської Української Православної Церкви релігійної громади (парафії) Української Православної Церкви м. Кременчук.
20.03.1992 проведено державну реєстрацію Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області, як юридичної особи (ідентифікаційний код 21063795).
Розпорядженням Голови Полтавської обласної держадміністрації від 13.04.2009 № 115 зареєстровано статут Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області у новій редакції, який ухвалений загальними зборами віруючих 01.12.2008 (свідоцтво Полтавської обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної організації № 992/115 від 13.04.2009).
Відповідно до статуту Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області (зареєстрованого розпорядженням Голови Полтавської обласної держадміністрації від 13.04.2009 № 115) (надалі - статут):
1.1. Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви (надалі також - парафія) - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (надалі - УПЦ), який безпосередньо входить до складу Кременчуцької єпархії;
1.2. Парафія створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея;
1.3. Парафія об'єднує громадян православного віросповідання для спільного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання;
1.4. Парафія діє, дотримуючись чинного законодавства, статуту Руської Православної Церкви (надалі - РПЦ), статуту УПЦ, статуту Кременчуцької єпархії, а також цього статуту;
1.5. У своїй діяльності Парафія керується цим Статутом, постановами Соборів РПЦ і УПЦ, Священних Синодів РПЦ і УПЦ, Указами єпархіального архієрея, визначеннями Помісних та Архієрейських Соборів РПЦ і УПЦ;
1.6. Парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею;
1.7. Парафія як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і цього Статуту.
Органами Парафіяльного управління є Парафіяльні загальні збори, очолювані настоятелем, та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю. Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше двох третин від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймаються простою більшістю голосів (п. 2.1. Статуту).
Указом Митрополита Кременчуцького і Лубенського Миколая від 16.10.2021 № 31 архімандрит Іосиф ( ОСОБА_1 ) призначений на несення послуху настоятеля Свято-Успенського Собору м. Кременчук.
Пунктом 2.2. Статуту передбачено, що членами Парафії є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають Статути РПЦ та УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що унеможливлює участь у богослужбовому житті.
Відповідно до п. 2.3. Статуту Парафіяльні збори відповідно до Статуту УПЦ, зокрема, приймають нових членів Парафії.
01.07.2024 на Парафіяльних Загальних зборах «Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області» (код ЄДРПОУ 21063795) (присутні 26 осіб) прийнято такі рішення, які оформлені протоколом № 1:
1. Обрати Головою Загальних зборів - Кучменко О.Ю., а Секретарем - ОСОБА_11 .
2. Встановити і затвердити список членів Релігійної громади, які беруть участь у цих Загальних зборах, що додається (Додаток №1).
3. Змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об'єднання - Української Православної Церкви (Православної Церкви України); визначити, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та Предстоятелю Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (Додаток № 2).
4. Змінити найменування Релігійної громади, визначити таке нове найменування Релігійної громади - «РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВСОЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ».
5. Викласти та прийняти Статут Релігійної громади в новій редакції, подати прийнятий Статут Релігійної громади в новій редакції на затвердження Єпархіальному архієрею «Управління Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», митрополиту Епіфанію (додаток № 2).
6. Під час богослужінь здійснювати поминання таким чином: «Владику і отця нашого Епіфанія, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України».
7. Обрати головою Парафіяльної ради Релігійної громади Кучменко Оксану Юріївну, помічником голови Парафіяльної ради Релігійної громади - Літвінову-Кулагіну Олену Вікторівну та скарбником Парафіяльної ради Релігійної громади - Демченко Галину Анатоліївну строком на три роки.
8. Обрати ОСОБА_12 головою Ревізійної комісії Релігійної громади, ОСОБА_13 та Бондаренко Марію Юріївну - членами Ревізійної комісії Релігійної громади строком на три роки.
9. Уповноважити голову та секретаря Загальних зборів на підписання прийнятого Статуту Релігійної громади у новій редакції, а також цього Протоколу.
10. Провести реєстрацію Статуту Релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Уповноважити Кучменко Оксану Юріївну на представництво інтересів Релігійної громади перед органами державної влади, в тому числі, але не обмежуючись, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласними державними адміністраціями, відділами (управліннями) державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою реєстрації Статуту Релігійної громади у новій редакції, а також проведення державної реєстрації змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно надати право від імені Релігійної громади підписувати заяви, форми реєстраційних карток, подавати всі необхідні документи, включаючи заяви, форми реєстраційних карток, цей протокол Загальних зборів Релігійної громади, Статут Релігійної громади та інші документи, передбачені чинним законодавством України, засвідчувати своїм підписом копії документів з метою реєстрації Статуту Релігійної громади у новій редакції, а також внесення змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запитувати та отримувати (в тому числі оригінали) будь-які документи, у разі необхідності вносити плату за дії, що пов'язані з такою державною реєстрацією.
09.08.2024 уповноважена особа ОСОБА_14 подала до Полтавської обласної військової адміністрації заяву про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, у зв'язку зі зміною підлеглості Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об'єднання - Православної Церкви України.
Розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 № 546 зареєстровано статут Релігійної організації «Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» у новій редакції.
Зі Статуту Релігійної організації «Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» (нова редакція), прийнятого рішенням Парафіяльних зборів, оформленими протоколом № 1 від 01.07.2024, вбачається, що цей Статут був затверджений Предстоятелем Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм 04.07.2024 та зареєстрований розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 № 546.
10.09.2024 державним реєстратором Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації Січевським С.Я. проведено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу із ідентифікаційним кодом 21063795, про що зроблено запис № 1009421070012000065.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами третьою-шостою статті 8 Закону передбачено, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною першою статті 12 Закону правоздатність релігійної організації визначає її статут (положення), який підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.
Стаття 14 Закону визначає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Разом з тим, для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:
1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;
2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.
До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:
1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;
2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21, здійснивши аналіз положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», зробила такі висновки:
«Законодавець лише в необхідних загальних рисах врегулював порядок реалізації релігійними громадами права на зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях:
1) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами;
2) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади;
3) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
При цьому законодавець визнав автономію релігійної громади у визначенні кількості її членів, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, а також у питаннях членства на таких засадах:
- членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади;
- релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади в порядку, встановленому її статутом (положенням).» (п. 8.68 постанови ВП ВС від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21 щодо поняття релігійної громади сформульовано такі висновки:
« 8.46. Закон (стаття 7) визначає, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури.
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
8.47. Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
8.48. Тобто релігійну громаду Закон характеризує як місцеву релігійну організацію.
8.49. Релігійні громади в Україні, як правило, створюються в межах одного населеного пункту, поряд з цим існують непоодинокі випадки, коли релігійна громада створена у тісному зв'язку з культовою спорудою, яка є єдиною на декілька населених пунктів, тобто забезпечує спільне задоволення релігійних потреб вірян певної місцевості.
8.50. Зважаючи на ці особливості створення і функціонування релігійних громад, членами релігійної громади можуть також бути особи, які мешкають в іншому населеному пункті, ніж той, у якому знаходиться культова споруда та який не є занадто від неї віддаленим.
8.51. Також у межах однієї територіальної громади можуть діяти декілька релігійних громад (або жодної) різної віри, культу, течії тощо.
8.52. Наведене вище дає підстави для висновку про те, що релігійна громада може не збігатися з межами певного населеного пункту. Однак, попри те, що скаржник частково підставно звертає увагу суду касаційної інстанції на нетотожність понять «релігійна громада» та «територіальна громада» (підпункт 4.6), територіальному критерію все ж має надаватися певне значення й у питанні членства в релігійній громаді з огляду на законодавче визначення поняття релігійної громади як місцевої релігійної організації, а також з огляду на поширений критерій для визначення членства у релігійній громаді - регулярне відвідування богослужінь, що також є критерієм членства в релігійній громаді у цій справі за встановленими судами обставинами (пункт 7.5 цієї постанови)».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовою підставою звернення до Господарського суду міста Києва стало неправомірне прийняття 01.07.2024 року неповноважними на те фізичними особами, які не входили до складу Загальних зборів релігійної громади, рішення, що оформлено протоколом Парафіяльних Загальних зборів Свято-Успенської релігійної громади Української православної церкви м. Кременчук Полтавської області № 1 від 01.07.2024 року.
Водночас, приймаючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує, що парафіяльними Загальними Зборами Релігійної громади, оформленими протоколом № 4 від 11.11.2023 року, затвердженим Керуючим Кременчуцькою єпархією Української Православної Церкви, прийнято та затверджено Положення про членство в релігійній громаді Української Православної Церкви парафії «Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області», а також прийнято та затверджено форми заяв, а також реєстру дійсних (повноправних) членів та асоційованих (часткових) членів релігійній громаді Української Православної Церкви «Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області». Станом на 11.11.2023 до складу релігійної громади входили 40 осіб.
Більше того, парафіяльними Загальними Зборами Релігійної громади, оформленими протоколом № 2 від 01.06.2024 року, затвердженим Керуючим Кременчуцькою єпархією Української Православної Церкви, затверджено фіксоване членство в Парафіяльних Загальних Зборах, затверджено журнал реєстру фіксованих членів релігійної організації «Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області. У вказаному протоколі виражено підтримку релігійною організацією «Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області» предстоятелю Української Православної Церкви митрополиту Онуфрію та про незмінне перебування з лоні Української Православної Церкви. Відповідно до журналу реєстру фіксованих членів до складу громади входило 129 осіб.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21, релігійна громада як місцева організація вірян хоча й не завжди тотожна межам населеного пункту, однак територіальний критерій у сукупності з фактичними ознаками належності до громади, зокрема, регулярним відвідуванням богослужінь, має істотне значення для встановлення членства в такій громаді. За таких умов визначальним є фактичний зв'язок особи з конкретною релігійною парафією, а не лише формальне включення до списку учасників зборів.
Одночасно суд зазначає, що організація як юридичне та/або соціальне утворення є структурованим об'єднанням осіб, діяльність якого спрямована на досягнення спільної мети та передбачає наявність внутрішньої ієрархії, розподілу функцій і повноважень, а також визначених правил взаємодії її учасників.
Відсутність законодавчо чи статутно врегульованого порядку обліку членів не свідчить про відсутність самого членства як юридичного факту. Учасниками організації є лише ті особи, які набули такого статусу внаслідок їх визнання відповідною організацією у встановленому нею порядку. Саме такі особи формують належний суб'єктний склад організації та уповноважені вирішувати питання її діяльності, у тому числі щодо прийняття нових членів і припинення членства.
Саме по собі відповідність особи окремим критеріям членства або її волевиявлення щодо участі в організації не є достатніми для виникнення відповідного правового статусу. Набуття членства не має автоматичного характеру та можливе виключно за умови вчинення передбачених установчими документами дій і прийняття відповідного рішення компетентним органом або уповноваженим колом осіб.
Крім того, наявність формальних передумов для вступу до організації не породжує обов'язку щодо набуття членства, оскільки таке право реалізується виключно за ініціативою особи та за умови її належного прийняття до складу організації. Відтак відсутні підстави вважати, що відповідні правовідносини виникають автоматично або поза встановленою процедурою.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у даній справі матеріали протоколу, яким було затверджено нову редакцію статуту та вирішено питання канонічної підлеглості, містять відомості про участь 26 осіб у зборах. Однак при цьому відсутні належні та допустимі докази, які дозволяли б достеменно встановити, що зазначені особи є членами саме релігійної громади парафії (УПЦ) та постійними її вірянами, які регулярно беруть участь у богослужіннях і релігійному житті цієї громади. За відсутності таких об'єктивних критеріїв індивідуалізації членства неможливо достеменно ідентифікувати належність цих осіб до відповідної релігійної громади.
А тому суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. У цьому зв'язку наведений висновок суду першої інстанції є передчасним і таким, що ґрунтується без урахування необхідності встановлення фактичного зв'язку особи з конкретною парафією та її участі у житті саме цієї релігійної громади в розумінні ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України.
Окрім вказаного, колегія суддів також зазначає, що позивачем було подано копію протоколу № 3 Загальних зборів релігійної громади - Парафіяльних зборів Релігійної громади "Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області" від 10.06.2024, яким, зокрема, оформлено рішення щодо обрання на новий термін складу Парафіяльної ради вказаної релігійної громади; визначення головою Парафіяльної ради Релігійної громади архімандрита Іосифа (Богайчика Сергія Михайловича).
В цій частині суд апеляційної інстанції також вважає передчасним висновок суду першої інстанції про неналежність доказів, зокрема, рішення, оформлені протоколом № 4 від 11.11.2023, протокол № 2 від 01.06.2024 зі списком членів релігійної організації «Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області», затвердженим Митрополитом Кременчуцьким і Лубенським 03.06.2024, заяви і пам'ятки, копії яких додані до позову, а також рішення, оформлене протоколом від 10.06.2024 № 3.
Колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні 23.04.2026 представник позивача надав на огляд оригінали документів, зокрема, протокол № 4 від 11.11.2023, протокол № 2 від 01.06.2024 зі списком членів релігійної організації «Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області», затвердженим Митрополитом Кременчуцьким і Лубенським 03.06.2024. Водночас обставини щодо дійсності та наявності протоколу № 3 від 10.06.2024 (копія якого долучена до матеріалів справи) сторонами в судовому засіданні також не заперечувались. А тому висновок суду першої інстанції про неналежність, недопустимість вказаних письмових доказів є передчасним.
Таким чином, колегія суддів виходить з того, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами, що особи, визначені у протоколі від 01.07.2024, на момент ухвалення відповідних рішень набули статусу членів (учасників) релігійної організації (УПЦ) та, відповідно, були наділені відповідними правами у розумінні положень Статуту і Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», зокрема, правом участі у прийнятті рішень щодо зміни канонічного підпорядкування та затвердження нової редакції статуту.
Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновок суду першої інстанції про відсутність порушених прав позивача з урахуванням наступного.
Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству (частина третя статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Стаття 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) також визначає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об'єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов'язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою (див. Metropolitan Church of Bessarabia, §§ 118, 123; Hasan and Chaush v. Bulgaria [GC], no. 30985/96, § 62).
Одним із засобів користування правом сповідувати певну релігію, особливо для релігійної громади в колективному вимірі цього права, є можливість забезпечити судовий захист громади, її членів та її майна. Таким чином, стаття 9 має розглядатися не тільки у світлі статті 11, а також у світлі статті 6 Конвенції (див. Metropolitan Churh of Bessarabia and Others v. Moldova, no. 45701/99, § 118).
Держава не повинна втручатися у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій. Наведені висновки характеризують межі допустимого втручання держави у питання свободи віросповідання у світлі статті 9 Конвенції.
Зі змісту п. 2 ст. 9 Конвенції вбачається, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У рішенні у справі «Коккінакіс проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що, як визначено у ст. 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин «демократичного суспільства» у значенні, що вживається у п. 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його п. 1 ст. 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі ст. 9 Конвенції згадується лише про «свободу сповідувати релігію чи переконання» (п. 33).
Отже, здійснюючи правову оцінку обставин справи, суд повинен спиратися на положення ст. 9 Конвенції, а також на прецедентне право Європейського суду, що є джерелом тлумачення вказаної статті, надаючи її приписам більш конкретного характеру (аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 01.07.2008 у справі № 21-2455во07, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 598/157/15-ц).
Водночас вирішення судом спорів щодо правомочності загальних зборів відповідної релігійної громади та перевірка дотримання порядку державної реєстрації рішень таких зборів, на переконання колегії, не є втручанням у діяльність релігійної громади, а є забезпеченням державою в особі її національних судових органів доступу до правосуддя з метою захисту в цьому випадку прав членів релігійної громади на свободу віросповідання від можливих порушень. А тому в даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що втручання у право позивача на свободу віросповідання мало місце у даній справі, а тому таке право підлягає судовому захисту.
В даному аспекті також варто зазначити, що будучи настоятелем (священнослужителем) релігійної громади, позивач здійснював богослужіння та іншу релігійну діяльність у відповідному храмі. Водночас після прийняття спірного рішення про зміну канонічного підпорядкування та затвердження статуту у новій редакції позивача було фактично усунуто від доступу до храму та позбавлено можливості здійснювати богослужіння, що свідчить про порушення його прав в розумінні ст. 4 ГПК України. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового - про задоволення позову повністю.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову повністю.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги.
9. Судові витрати
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покладається на відповідачів у порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/14325/24 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/14325/24 - скасувати з ухваленням нового - про задоволення позову повністю.
Визнати недійсним рішення, оформлене протоколом Парафіяльних Загальних зборів Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області №1 від 01.07.2024;
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) від 05.09.2024 № 546 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції";
Визнати недійсним статут Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції, зареєстрований розпорядженням Голови Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 № 546 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції".
3. Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Стягнути з Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) (36014, м. Полтава, вул. Соборності 45, ідентифікаційний код 00022591) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Стягнути з Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Макаренка 107, ідентифікаційний код 21063795) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
4. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст складено та підписано - 24.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Коротун
(з окремою думкою)
Судді Л.В. Кропивна
О.О. Євсіков