вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" січня 2026 р. Справа№ 910/16197/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.01.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квента ВК» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 (повний текст підписано 29.07.2025)
у справі №910/16197/24 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Нафтоавтоматика»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Квента ВК»
Підприємства з іноземними інвестиціями «Автоінвестстрой-Брок»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Вантажівки»
до Акціонерного товариства «ОТП Банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Торговий дім МАЗ-Україна»
про зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Нафтоавтоматика", Товариство з обмеженою відповідальністю "Квента ВК", Підприємство з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Брок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні Вантажівки" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "ОТП Банк", в якій просять суд зобов'язати Акціонерне товариство "ОТП Банк" на виконання ухвалених на користь Приватного акціонерного товариства "Нафтоавтоматика", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квента ВК", Підприємства з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Брок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні Вантажівки" рішень Господарського суду міста Києва у справах №910/5915/22, №910/8207/22, №910/11610/23, №910/17216/23, №910/5307/24, та виконавчі документи за якими перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, прийняти до виконання платіжну інструкцію про примусове списання (стягнення) коштів в розмірі 3876184,49 грн з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" (04210, м.Київ, вул.Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 1, ідентифікаційний код 37096149) IBAN № НОМЕР_1 , який відкритий в Акціонерному товаристві "ОТП Банк" (МФО 300528), з таким призначенням: "Стягнення за ЗВП НОМЕР_2 з виконання виконавчих документів, а саме: наказу №910/5915/22 від 28.11.2022, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/8207/22 від 30.11.2022, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/11610/23 від 08.11.2023, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/17216/23 від 06.02.2024, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/5307/24 від 26.08.2024, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" боргу на користь юридичних осіб. Всього 3876184,49 гривень".
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують на те, що Акціонерне товариство "ОТП Банк" неправомірно відмовило у виконанні платіжної інструкції, поданої приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання вищевказаних рішень суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16197/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 06.03.2025, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали, встановлено строк для подання пояснень третіми особами щодо позову - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали, залучено до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, серед іншого зазначив, що видаткові операції по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" були зупинені згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.05.2022 у справі №761/7765/22 та ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №761/19923/22, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для виконання платіжних інструкції №70435352 від 20.05.2022 та №70435352 від 06.09.2022.
Крім того, за твердженнями відповідача, видаткові операції за рахунками клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" зупинені на підставі постанови Національного Банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 №18, у т.ч. і в частині здійснення видаткових операцій на підставі вимог приватного виконавця щодо примусового списання коштів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/16197/24 в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що п. 15 Постанови №18 встановлено зобов'язання зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти республіки білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, зазначених в п.п.1-12 п. 15 цієї постанови, відсутні підстави для задоволення вимог позивачів про зобов'язання відповідача прийняти до виконання платіжну інструкцію приватного виконавця про примусове списання коштів з рахунків третьої особи-2.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач-2 21.08.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 20.08.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про задоволення позову.
Апелянт не погоджується з висновками суду, вважає їх помилковими, необґрунтованими та безпідставними.
Доводи позивача-2, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.
Скаржник вказує на те, що у Відповідача не було правових підстав відмовляти у виконанні вказаних платіжних інструкцій Третьої особи 1 щодо списання коштів з боржника - Третьої особи 2 в інтересах і на користь Позивачів в силу відсутності арешту на майні згаданого боржника для виконання рішень судів, власне які й виконувалися приватним виконавцем Гненним Д.А. Єдиною підставою для відмови АТ «ОТП Банк» у виконанні зазначених платіжних інструкцій Третьої особи 1, які вказані на звороті цих інструкцій, була наявність саме арешту на майно боржника.
Одночасно не погоджується із зупиненням видаткових операцій за рахунками боржника, посилаючись на те, що платіжна інструкція була оформлена належним чином, були відсутні підстави для відмови в її прийнятті, а відповідачем не зазначено про постанову НБУ №18 як відмову у прийнятті платіжної інструкції до виконання.
Вважає, що ним обраний ефективний спосіб захисту його порушених прав, пов'язаних з невиконанням рішення суду по одержанню присуджених з третьої особи-2 коштів у зв'язку з поверненням банком без виконання платіжних інструкцій приватного виконавця.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16197/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/16197/24.
Матеріали справи №910/16197/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/14605/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/16197/24; справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2025.
24.11.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відрядженні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025, після повернення судді Тищенко А.І. з відрядження, призначено розгляд справи на 26.01.2026.
До матеріалів справи представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення вважає правильним та просить залишити його без змін.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.01.2026 представник позивача-2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представники позивачів 1, 3, 4, відповідача та третіх осіб в судове засіданні апеляційної інстанції 26.01.2026 не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини їх неявки суду не відомі.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивачів 1, 3, 4, відповідача та третіх осіб обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 26.01.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що 28.11.2022 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича (приватний виконавець Гненний Д.А., третя особа-1) відкрито виконавче провадження №70435352 з примусового виконання наказу №910/5915/22 від 28.11.2022, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" (боржник,) на користь Приватного акціонерного товариства "Нафтоавтоматика" (позивач-1, стягувач-1) 2268038,40 грн боргу, 34020,58 грн витрат по оплаті судового збору. Крім того, 28.11.2022 приватним виконавцем Гненним Д.А. винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
14.12.2022 постановою приватного виконавця Гненного Д.А. відкрито виконавче провадження №70551258 з примусового виконання наказу №910/8207/22 від 30.11.2022, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" (позивач-2, стягувач-2) 679725,00 грн суми основного боргу та судовий збір в розмірі 10195,88 грн. Також, 14.12.2022 приватним виконавцем Гненним Д.А. винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
08.12.2023 постановою приватного виконавця Гненного Д.А. відкрито виконавче провадження №73549950 з примусового виконання наказу №910/11610/23 від 08.11.2023, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Брок" (позивач-3, стягувач-3) грошові кошти у розмірі 100050,20 грн та судовий збір у розмірі 2684,00. Крім того, 08.12.2023 приватним виконавцем Гненним Д.А. винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
26.02.2024 постановою приватного виконавця Гненного Д.А. відкрито виконавче провадження №74284557 з примусового виконання наказу №910/17216/23 від 06.02.2024, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" (позивач-4, стягувач-4) основний борг в сумі 271679,30 грн, неустойку в сумі 95561,43 грн та судовий збір в розмірі 5508,61 грн. Крім того, 26.02.2024 приватним виконавцем Гненним Д.А. винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
02.09.2024 постановою приватного виконавця Гненного Д.А. відкрито виконавче провадження №75938028 з примусового виконання наказу №910/5307/24 від 26.08.2024, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" 34620,18 грн 3% річних, 85918,72 грн інфляційних втрат, 2422,40 грн судового збору. Також, 02.09.2024 приватним виконавцем Гненним Д.А. винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
14.12.2022 на підставі ч.1 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем Гненним Д.А. виконавчі провадження №70435352 і №70551258 об'єднані в одне зведене виконавче провадження НОМЕР_2.
У подальшому, 08.12.2023, 26.02.2024 та 02.09.2024 виконавчі провадження №73549950, №74284557 і №75938028 також приєднані до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2.
В процесі виконання перелічених виконавчих документів приватним виконавцем Гненним Д.А. накладено арешти на майно і кошти боржника, а також направлено запити до органів державної реєстрації прав з метою виявлення майна боржника.
08.04.2024 на адресу приватного виконавця Гненного Д.А. від відповідача надійшов лист за вих.№73-1-1/1459-БГ, зі змісту якого вбачається, що на рахунку боржника IBAN № НОМЕР_1 достатньо коштів для задоволення вимог усіх стягувачів у зазначених виконавчих провадженнях.
Як вказують позивачі у позовній заяві, з моменту відкриття зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 третьою особою-1 було частково стягнуто з боржника на користь позивачів №№1, 2, 3 згідно вище перелічених виконавчих документів (позивач-4 ще не пред'явив виконавчий документ до виконання) в інших, ніж відповідач, фінансово-кредитних установах 79589,28 грн та перераховано кожному стягувачу суму, пропорційну розміру їх грошових вимог до боржника, а також частину винагороди приватного виконавця Гненного Д.А. та витрати на проведення виконавчих дій.
В подальшому, приватним виконавцем Гненним Д.А. було сформовано платіжну інструкцію №70435352 від 20.05.2024 та надіслано її до Акціонерного товариства "ОТП Банк" з метою примусового списання коштів з рахунку боржника IBAN № НОМЕР_1 , який відкритий в Акціонерному товаристві "ОТП Банк", на виконання рішень суду, що перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця Гненного Д.А. в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, з призначенням платежу "Стягнення за ЗВП НОМЕР_2 з виконання виконавчих документів, а саме: наказу №910/5915/22 від 28.11.2022, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/8207/22 від 30.11.2022, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/8849/22 від 24.02.2023, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/11610/23 від 08.11.2023, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/17216/23 від 06.02.2024, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" боргу на користь юридичних осіб. Всього 3740553,38 гривень".
29.05.2024 Акціонерним товариством "ОТП Банк" повернуто без виконання приватному виконавцю Гненному Д.А. платіжну інструкцію №70435352 від 20.05.2024 з посиланням на вимоги ч.7 ст.170, ст.171-173 Кримінального процесуального кодексу України та п.12, п.27 розділу Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті користувачів платних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2002 №163 з причини накладення арешту на кошти платника (зупинення всіх видаткових операції по рахунку платника) згідно рішення суду; рішенням суду не дозволено здійснювати видаткові операції з примусового виконання судових рішень, стягнень за виконавчими документами.
Після надходження на виконання до приватного виконавця Гненного Д.А. наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/5307/24 (ВП №75938028) третьою особою-1 було сформовано нову платіжну інструкцію №70435352 від 06.09.2024 та надіслано її до Акціонерного товариства "ОТП Банк" з метою примусового списання коштів з рахунку боржника IBAN № НОМЕР_1 , який відкритий в Акціонерного товариства "ОТП Банк" на виконання рішень суду, що перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця Гненного Д.А. в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, з призначенням платежу "Стягнення за ЗВП НОМЕР_2 з виконання виконавчих документів, а саме: наказу №910/5915/22 від 28.11.2022, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/8207/22 від 30.11.2022, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/8849/22 від 24.02.2023, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/11610/23 від 08.11.2023, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/17216/23 від 06.02.2024, виданого Господарським судом міста Києва; наказу №910/5307/24 від 26.08.2024, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" боргу на користь юридичних осіб. Всього 3876184,49 гривень".
23.09.2024 відповідачем повернуто без виконання приватному виконавцю Гненному Д.А. платіжну інструкцію №70435352 від 06.09.2024 згідно п.12, п.27 розділу І, п.69-70 розділу ІV та п.80 розділу V Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті користувачів платних послуг, затвердженої постановою правління Національного банку України від 29.07.2002 №163 із вказаною причиною відмови, а саме: до банку платника надійшла платіжна інструкція за іншим документом про арешт, ніж той, для забезпечення якого накладено арешт і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Тлумачення статті 4 Цивільного кодексу України свідчить про те, що у ній встановлений повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися за загальним правилом лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України, постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо тлумачення положень статті 4 Цивільного кодексу України викладені у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 490/7071/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 908/2587/20, від 10 жовтня 2023 року у справі № 910/11289/22.
Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (частина перша статті 2 Закону України «Про Національний банк України»).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національний банк України» (тут і далі по тексту - у редакції Закону України № 3624-ІХ від 21 березня 2024 року, чинній станом на 20 серпня 2024 року - дату виставлення приватним виконавцем відповідачу у цій справі для виконання платіжних інструкцій) банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.
За змістом пунктів 4, 8 частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України» до функцій Національного банку належить встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Отже, аналіз наведених вище норм закону свідчить про те, що Національний банк України у межах виконання своїх функцій з банківського регулювання і нагляду має право видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. При цьому, нормативно правові акти Національного банку України є складовою законодавства України і регулюють цивільні відносини, що крім наведених вище норм права підтверджується і положеннями Закону України «Про правотворчу діяльність», який був обґрунтовано застосований судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про правотворчу діяльність» особливості дії нормативно-правових актів, що стосуються прав та основних свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв'язку з дією воєнного або надзвичайного стану, визначаються законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «;Про правовий режим надзвичайного стану».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан.
Відповідно до пункту 3 вказаного Указу Президента у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Як правильно зазначив суд першої інстанції, такі тимчасові обмеження, зокрема, були введені постановою Правління Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №18), до якої в подальшому неодноразово вносились зміни і доповнення.
Згідно з пунктом 15 Постанови № 18 (у редакції, чинній станом на 20 серпня 2024 року - дату виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правління Національного банку України постановило зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації / Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; 3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки); 4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів; 5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов'язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками; 6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях); 7) страхових виплат (страхових відшкодувань) за договорами страхування, укладеними до дати набрання чинності рішенням Національного банку України про застосування до страховика заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування, включаючи страхові виплати шляхом оплати закладам охорони здоров'я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв'язку із настанням страхового випадку; 8) підпункт 8 пункту 15 виключено; 9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення; 11) страхових платежів за договорами обов'язкового та добровільного страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно); 12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проєктів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України; 13) оплати фізичною особою медичних послуг у закладах охорони здоров'я України.
Отже, зазначена Постанова Національного банку України № 18 є нормативно-правовим актом органу державної влади в розумінні частини п'ятої статті 4 Цивільного кодексу України, статті 56 Закону України «Про Національний банк України», частини другої статті 8 Закону України «Про правотворчу діяльність», який встановлює тимчасові обмеження, зокрема на здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації та юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації, які банки та їх клієнти мають дотримуватися при проведенні відповідних операцій, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2023 року у справі № 910/11289/22.
Відповідно до пункту 10 частини першої 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» видаткова фінансова операція - фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів.
Врахувавши наведене у зазначеному законі визначення видаткової фінансової операції, колегія суддів дійшла висновку про те, що встановлені пунктом 15 Постанови № 18 обмеження стосуються видаткових операцій, тобто, операцій, які призводять до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів, у тому числі, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації / республіки білорусь (рф / рб), незалежно від того, хто виступає ініціатором відповідної видаткової операції (клієнт чи стягувач), за винятком наведеного у цьому пункті переліку видаткових операцій.
Згідно відкритої інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками/учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" (ідентифікаційний код 37096149), є:
Відкрите акціонерне товариство "Ковальський завод важких штампувань", адреса засновника: білорусь, 222160, Мінська обл., м.Жодіно, вул.Кузнєчна, буд.21, кім.201, розмір внеску до статутного фонду: 7925,00 грн. Частка (%): 1,00%;
Відкрите акціонерне товариство "Мінський завод автоматичних ліній імені П.М. Машерова", адреса засновника: білорусь, 220037, м.Мінськ, вул.Долгобродська, 18, розмір внеску до статутного фонду: 784575,00 грн, частка (%): 99,00%; акції засновників належать республіці білорусь в особі державного комітету з майна республіки білорусь.
Враховуючи наведені в п.15 постанови №18 винятки , наявність яких робить можливим проведення видаткових операцій попри встановлені цим пунктом обмеження і перелік яких неодноразово змінювався Національним банком, відсутні видаткові операції на добровільне чи примусове виконання судового рішення.
Оскільки п. 15 Постанови №18 встановлено зобов'язання зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти республіки білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, зазначених в п.п.1-12 п. 15 цієї постанови, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів про зобов'язання відповідача прийняти до виконання платіжну інструкцію приватного виконавця про примусове списання коштів з рахунків третьої особи-2.
Під час апеляційного перегляду, колегією суддів враховані висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 04.09.2025 у справі №910/12872/24, відповідно до яких Верховний Суд погодився з таким тлумаченням судом апеляційної інстанції норми, закріпленої у пункті 15 Постанови № 18, та не вбачає підстав для її застосування лише до видаткових операцій, ініційованих виключно самим клієнтом банку (резидентами рф / рб чи юридичною особою, кінцевими бенефіціарними власниками якої є резиденти рф / рб), оскільки за своїм змістом ця норма стосується обмежень на здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій по вказаним в ній рахункам без конкретизації того, хто є ініціатором цих операцій. Передбачений цією нормою перелік винятків на здійснення видаткових операцій є вичерпним, який також не передбачає можливість проведення банком цих операцій, зокрема за ініціативою стягувача у виконавчому провадженні на виконання судового рішення.
Колегія суддів також враховує те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що зазначений нормативно-правовий акт - Постанова НБУ № 18 в частині положень, закріплених у пункті 15, не відповідає вимогам Конституції України чи інших законів, зокрема відсутні докази визнання неконституційним чи недійсним цього пункту Постанови № 18 в судовому порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції, встановивши те, що кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" (ідентифікаційний код 37096149) (боржника у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2) є резиденти республіки білорусь, а винятки, передбачені пунктом 15 Постанови № 18, які б дозволяли проведення відповідачем, як обслуговуючим банком зазначеного товариства, видаткових операцій по рахунку цього товариства відсутні, дійшов правильного висновку про те,
що відповідач, повертаючи приватному виконавцю без виконання платіжну інструкцію про примусове списання (стягнення) коштів в розмірі 3876184,49 грн з рахунку клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Торговий дім МАЗ-Україна" (04210, м.Київ, вул.Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 1, ідентифікаційний код 37096149) IBAN № НОМЕР_1 , який відкритий в Акціонерному товаристві "ОТП Банк" (МФО 300528),
діяв правомірно та в межах обмежень, встановлених пунктом 15 постанови Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 року.
Суд першої інстанції при вирішення спору у цій справі правильно застосував положення пункту 15 Постанови НБУ № 18, а доводи скаржника про зворотне не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Щодо посилань апелянта на відсутність арешту на кошти боржника та єдину підставу для відмови АТ «ОТП Банк» у виконанні зазначених платіжних інструкцій (наявність арешту), оформлених належним чином, колегія суддів зазначає, що за встановлених у справі обставин, не спростованих апелянтом, вказане не нівелює обов'язок банку застосувати постанову НБУ №18 як відмову у прийнятті платіжної інструкції до виконання.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в позові.
Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача-2, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи позивача-2, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача-2 з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача-2, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача-2 (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квента ВК» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/16197/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/16197/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Квента ВК».
4. Матеріали справи № 910/16197/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 24.04.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко