вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа№ 910/11936/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Євсікова О.О.
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу
Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2025 (повний текст складено 15.12.2025)
у справі № 910/11936/25 (суддя Пукшин Л. Г.)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС"
про стягнення 143 563, 26 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У вересні 2025 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - позивач, ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС" (далі - відповідач, ТОВ "БК "БУДАЛЬЯНС ГРУП") про стягнення 143 563, 26 грн, які складаються з 50 259, 41 грн заборгованості, 49 550, 27 грн 15% річних та 43 753, 58 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протягом січня 2019 року перебував на постачанні електричної енергії з постачальником "останньої надії" (позивач), та у спірний період ним було спожито, однак не оплачено 15 928, 00 кВт*год електричної енергії, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, на яку були нараховані відсотки річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11936/25 у позові відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів тих обставин, з якими пов'язував свої вимоги, що виключає правові підстави для задоволення позову.
Короткий зміст апеляційних скарг і заперечень на неї
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11936/25 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга позивача зводиться до того, що умовами договору не встановлено, що отримання відповідачем рахунку є підставою для виникнення у нього обов'язку сплатити вартість фактично спожитої електричної енергії, оскільки грошове зобов'язання у відповідача виникає з фактичного споживання електроенергії та укладення публічного договору. Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити вартість спожитої електричної енергії незалежно від отримання або неотримання рахунку, як розрахункового документа. Також позивач, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції посилається на постанову Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Євсіков О. О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" на рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11936/25 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Витребувано з суду першої інстанції матеріали цієї справи.
Матеріали справи № 910/11936/25 надійшли до суду на запит 09.03.2026.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин
Суд встановив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р позивач визначений постачальником "останньої надії" на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року.
Положенням частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).
Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пунктів 4.7, 4.8 Правил, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Позивач в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua розмістив публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційну пропозицію №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", додаток № 1 до договору.
Також встановлено, що за даними Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку, починаючи з 01.01.2019 відповідач віднесений до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії", що підтверджується листом від 30.01.2019 вих. № 007-52/1362 "Щодо надання інформації" з додатком.
Суд встановив, що відповідач у відповідності до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", а також Правил приєднався до вказаного договору, який розміщено на сайті оператора системи (позивача), та між сторонами виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір).
Згідно з пунктом 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил є однаковими для всіх споживачів України.
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 5.8 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами пункту 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно з пунктом 6.2 договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цьому договору.
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 договору).
Додатком № 1 до договору викладено Комерційну пропозицію № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - комерційна пропозиція).
Відповідно до умов комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримания споживачем рахунку.
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС.
Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Суд встановив, що згідно наданого Акціонерним товариством "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" Коригувального звіту щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів постачальника "останньої надії" позивача, а також листа АТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" від 13.08.2025 вих. №007.2-66/4791 "Щодо даних комерційного обліку" у січні 2019 року, відповідачем спожито 15 928 кВт* год електричної енергії.
У зв'язку з чим, позивач виставив відповідачу рахунок №000034156110/07/001/03497 від 09.02.2019 та склав акт №000575 від 31.01.2019 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період - січень 2019 року на загальну суму 50 259, 41 грн (обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 15 928,00 кВт.*год.).
14.02.2019 наведені документи позивач надіслав відповідачу рекомендованим повідомленням на адресу зазначену в листі Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", а саме: 69006, м. Запоріжжя, Парковий бульвар, 13, кв. 14 (а. с. 37), однак вони повернуті за зворотною адресою, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що свідчить відмітка на поштовому відправленні №0100171738614.
15.05.2019 позивач також надіслав відповідачу рекомендованим повідомленням претензію-вимогу № 44/11-000190 від 14.05.2019 на поштову адресу: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1-В (а. с. 40). У цій претензії позивач просив на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України у семиденний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість в сумі 50 259, 41 грн. Доказів отримання відповідачем даної претензії судом не встановлено та матеріали справи їх не містять.
При цьому встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є: 02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 15.
Однак, рахунок №000034156110/07/001/03497 від 09.02.2019 на суму 50 259, 41 грн був надісланий позивачем за іншою адресою, а саме: 69006, м. Запоріжжя, Парковий бульвар, 13, кв. 14.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII.
Згідно з п.16 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Згідно з п.п. 4.12, 4.19 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач, як споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
За умовами пункту 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до умов комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС.
Встановивши, що за умовами договору та комерційної пропозиції, підставою для здійснення розрахунку з постачальником "останньої надії" за спожиту електричну енергію є отриманий відповідачем рахунок на оплату, однак оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем рахунку №000034156110/07/001/03497 від 09.02.2019 та надсилання його позивачем за належною адресою, суд дійшов висновку про передчасність заявлених позивачем вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що за умовами пункту 5.10 договору підставою для виникнення у відповідача обов'язку по сплаті спожитої ним електроенергії є рахунок, який надсилається позивачем за адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Колегія суддів зазначає, що позивач направляв відповідачу зазначений рахунок не за офіційною адресою, яка відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 15, а за іншою адресою: 69006, м. Запоріжжя, Парковий бульвар, 13, кв. 14, яка була зазначена в листах Акціонерним товариством "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО".
Таким чином, оскільки позивач надіслав рахунок за іншою адресою, у відповідача не виник обов'язок по його оплаті, що виключало правові підстави для задоволення позову.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у позові, є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не виявила неправильного застосування або порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Доводи викладені заявником в апеляційній скарзі наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ці доводи є безпідставними і не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судом у ході розгляду справи по суті спору заявлених вимог.
Посилання заявника апеляційної скарги на постанову Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 є безпідставним, оскільки суд касаційної інстанції скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд з тих підстав, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили обставини, які підлягають з'ясуванню у даному спорі, зокрема яким електропостачальником фактично відбувалось постачання електричної енергії відповідачу у період серпень-жовтень 2019, чи відбувалось постачання електричної енергії відповідачу у спірний період іншим постачальником, ніж позивач, або обставин, що у зазначений період відповідачу було взагалі припинено постачання електроенергії.
Натомість у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, спірним питанням є неотримання відповідачем рахунку про сплату вартості електричної енергії, що є відмінним від обставин, які встановлені судами у справі № 910/8958/20 та свідчить про неподібність правовідносин у цих справах.
З огляду на встановлені у справі, що переглядається обставини, про які зазначалося вище, застосування судом відповідних положень ПРРЕЕ та Закону України "Про ринок електричної енергії" під час розгляду грошових вимог ДП "Укрінтеренерго" до боржника щодо заборгованості не суперечать вказаному висновку Верховного Суду у справі № 910/8958/20.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, доводи заявника апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11936/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
О.О. Євсіков