ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1564/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026, ухвалене суддею Cеменчук Н.О. м. Миколаїв
по справі №915/1564/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садко Миколаїв»
про стягнення 170 796,68 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садко Миколаїв» (далі по тексту - ОСББ «Садко Миколаїв» ) боргу за поставлений природний газ у березні-квітні 2025 року у загальній сумі 170 796,68 грн., у тому числі: основний борг у сумі -151 062,24 грн.; 3% річних у сумі - 1 518,18 грн.; пеня у сумі - 15 687,90 грн.; інфляційні втрати у розмірі - 2 528,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Зокрема зазначав, що оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у відповідача були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача. В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ00014О99M003 (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у тому числі у період з 04.03.2025 по 30.04.2025. Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 04.03.2025 по 31.03.2025 - 4,26707 тис. м. куб., з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 0,10725 тис. м. куб. на загальну суму 151 062,24 грн., яка відповідачем не сплачена.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026 у справі №915/1564/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садко Миколаїв» про стягнення 170 796,68 грн - задоволено частково, стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садко Миколаїв» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» суму основного боргу у розмірі 34 805,99 грн та судовий збір у розмірі 493,69 грн.
Приймаючи рішення, місцевий суд встановив, що між сторонами існували договірні відносини постачання природного газу постачальником «останньої надії», однак, ОСББ «Садко Миколаїв», хоча і є юридичною особою, однак у спірних правовідносинах виступає як колективний побутовий споживач, оскільки здійснює придбання природного газу виключно для забезпечення побутових потреб співвласників багатоквартирного будинку, а не для здійснення підприємницької діяльності. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість застосування позивачем цін на природний газ для непобутових споживачів та визначив, що при розрахунку вартості спожитого відповідачем газу підлягають застосуванню ціни, встановлені для побутових споживачів. Здійснивши відповідний перерахунок за спірний період , а саме з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025, суд першої інстанції визначив розмір заборгованості у сумі 34 805,99 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольнив частково.
Крім того, місцевий суд встановив відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з огляду на дію заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 на період воєнного стану, яка поширюється на правовідносини щодо оплати житлово-комунальних послуг населенням, розташованих на території бойових дій/можливих бойових дій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026 у справі №915/1564/25 в частині, у якій відмовлено у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення основного боргу у розмірі 116 256,25грн., пені у розмірі 15 687,90 грн., 3% річних у розмірі 1 518,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 528,36 грн. - задовольнити у повному обсязі. А також просить апеляційний суд судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 928,71 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 993,60 грн покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садко Миколаїв».
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, при ухваленні оскаржуваного рішення у справі місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до помилкових висновків в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, позивач зазначає, що суд безпідставно не застосував положення Закону України «Про ринок природного газу», якими визначено поняття «споживач» та «побутовий споживач», і дійшов помилкового висновку про можливість віднесення ОСББ «Садко Миколаїв» до категорії «колективного побутового споживача». На думку позивача, чинне законодавство у сфері функціонування ринку природного газу не містить такого поняття, а отже відсутні правові підстави для застосування аналогії закону та надання ОСББ «Садко Миколаїв» відповідного статусу. Крім того, ОСББ «Садко Миколаїв» є юридичною особою, до складу якої входять, зокрема, власники нежитлових приміщень, що виключає можливість застосування до нього тарифів, встановлених для побутових споживачів.
Позивач також наголошує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував правову природу відносин постачання природного газу та безпідставно застосував норми законодавства, які регулюють житлово-комунальні послуги, хоча спірні правовідносини стосуються постачання товару (природного газу), а не надання комунальної послуги. У зв'язку з цим, на думку позивача, є помилковим застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №206 щодо заборони нарахування штрафних санкцій, оскільки вони стосуються виключно населення як споживачів житлово-комунальних послуг.
Окремо позивач звертає увагу на те, що відповідач був обґрунтовано віднесений оператором газотранспортної системи до категорії непобутових споживачів, а обсяги спожитого газу визначені на підставі даних інформаційної платформи оператора ГТС, які є належними та допустимими доказами. Відповідно, нарахування вартості природного газу здійснювалось за цінами постачальника «останньої надії», визначеними згідно з установленою формулою.
Крім того, позивач зазначає, що між сторонами виникли правовідносини на підставі типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який є публічним та вважається укладеним шляхом акцепту через факт споживання газу. Умови такого договору є обов'язковими для сторін, а ціна газу визначається відповідно до нормативно встановленого порядку, що виключає можливість її довільної зміни.
Також позивач вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не застосував положення статті 625 ЦК України, якою передбачено обов'язок боржника сплатити інфляційні втрати та три проценти річних у разі прострочення грошового зобов'язання. На переконання позивача, такі нарахування не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання, тому їх застосування не обмежується дією постанови КМУ №206.
Окрім порушень норм матеріального права, позивач також зазначає про порушення судом норм процесуального права, зокрема щодо оцінки доказів та повноти з'ясування обставин справи. Місцевий суд, на думку позивача, не надав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, та не врахував усі доводи сторони позивача, чим порушив принцип всебічного та повного розгляду справи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садко Миколаїв» правом, визначеним ст. 263 ГПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:
09.02.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІТС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026 по справі №915/1564/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.02.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026 у справі №915/1564/25, запропонував учасникам провадження у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідні докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надати суду. Цією ж ухвалою апеляційний суд доручив Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1564/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
24.02.2026 матеріали справи №915/1564/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026, після проведення підготовчих, відповідно до вимог ст.268 ГПК України, судова колегія виснувала про призначення справи №915/1564/25 до розгляду.
Разом з цим, частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.1 та ч. 3 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч.10 цієї статті та ч.2 ст.271 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 7 статті 12 ГПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становить 3328,00 грн.
Ціна позову у справі №915/1564/25 складає 170 796,68 грн, оскаржується апелянтом в частині 135 990,69 грн, тобто є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328, 00 грн з 01.01.2026*100 = 332 800, 00 грн).
На підставі вище означеного, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026 по справі №915/1564/25 в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:
Матеріалами справи підтверджено, що 04.10.2016 було зареєстровано ОСББ «Садко Миколаїв», засновниками якого є фізичні особи - власники житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по вул.Садова,42А, м.Миколаїв. Єдиним видом діяльності якого є комплексне обслуговування об'єктів (а.с. 45).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 № 793-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було визначено на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1387/27832, затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» та постановлено, що суб'єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники останньої надії), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.
Згідно з п.1 розд.VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (Правила постачання природного газу), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до п. 1.3 цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі Споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За цим договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п.2.1 Типового договору).
Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Умовами п. 4.2 договору закріплено, що об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 договору).
Факт включення відповідача, у спірний період з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025 до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: листом оператора ГТС від 12.09.2025 №ТОВВИХ-25-14315 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014О99M003 (а.с.34);інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10)(а.с.38); інформацією щодо закріплення споживача в Реєстрі споживачів постачальників (надано у вигляді скріншоту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС а.с.26).
Таким чином, між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ОСББ «Садко Миколаїв» виникли правовідносини з постачання природного газу постачальником «останньої надії» на підставі типового договору, який є публічним договором приєднання та вважається укладеним з моменту фактичного початку постачання газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу щодобово.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садко Миколаїв», зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XQ00014О99M003.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зазначає, що поставило Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садко Миколаїв» природний газ у період з 04.03.2025 по 31.03.2025 в об'ємі 4,26707 тис.м.куб. на суму 147 746,27 грн. та у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 в об'ємі 0,10725 тис.м.куб. на суму 3 315,97 грн.
З матеріалів справи вбачається, на виконання умов договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу та акти приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт №6912 від 31.03.2025 приймання-передачі природного газу на суму 147 746,27 грн. та рахунок на оплату (природний газ) №14182 від 10.04.2025 (розрахунковий період 1-31 березня 2025 року) на суму 147 746,27 грн. (надіслано засобами поштового зв'язку 11.04.2025, про що свідчить список групованих поштовх відправлень а.с.23,24).;
- акт №9016 від 30.04.2025 приймання-передачі природного газу на суму 3 315,97 грн. та рахунок на оплату (природний газ) №17363 від 09.05.2025 (розрахунковий період 1-30 квітня 2025 року) на суму 3 315,97 грн. (надіслано засобами поштового зв'язку 12.05.2025, про що свідчить список групованих поштовх відправлень а.с.25).
Визначені позивачем суми включають в себе обсяги і вартість природного газу, які вираховувалися щоденно за період з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025, виходячи із цін для непобутових споживачів, оприлюднених на офіційному веб-сайті ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Однак, ОСББ «Садко Миколаїв» взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині оплати спожитого природного газу не виконало, виставлені ТОВ «ГК «Нафтогаз України» рахунки за спожитий природній газ не сплатило, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд виходить із такого.
Так, предметом апеляційного перегляду оскаржуваного рішення є вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 116 256,25 грн, пені у розмірі 15 687,90 грн, 3% річних у розмірі 1 518,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 528,36 грн, у задоволенні яких було відмовлено місцем судом при ухвалення оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Нормами ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 №793-р було визначено постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Згідно з п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім'я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Зважаючи на означене, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, що між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ОСББ «Садко Миколаїв» виникли зобов'язання на підставі публічного договору постачання природного газу постачальником «останньої наді».
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач спожив протягом періоду з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025 природній газ загальному обсязі 4,37432 тис.м.куб. (4,26707 тис.м.куб. + 0,10725 тис.м.куб.), зазначених в актах приймання-передачі.
Позивач, заявляючи позовні вимоги, відніс відповідача до категорії споживачів, які не є побутовими, і застосував до відповідача ціну на природний газ для споживачів, які не є побутовими, з чим Господарський суд Миколаївської області не погодився, вказавши, що розрахунок за спожитий відповідачем природний газ необхідно здійснювати із застосуванням тарифу, визначеного для населення, а не для комерційних підприємств.
Враховуючи споживання ОСББ «Садко Миколаїв» природного газу обсягом: у період з 04.03.2025 по 31.03.2025 - 4,26707 тис.м.куб.; у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 0,10725 тис.м.куб., місцевий суд дійшов правильного висновку, що його вартість становить 34805,99 грн (33 952,61 грн.- (4,26707 тис.м.куб.* 7,95689 грн * 1000); 853,38 грн. - (0,10725 тис.м.куб. * 7,95689 грн * 1000), як для побутових споживачів.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду щодо застосування тарифу, визначеного для населення, виходячи з такого.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
За приписами ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Приписами ст. 1 Закону України «Про ринок природного газ» зокрема, визначено, що споживачем вважається фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1). В цей же час, побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 23 ч. 1).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Відповідно до абз.11 п.5 розд. I Правил постачання природного газу побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у т.ч для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
За своєю суттю участь відповідача у спірних правовідносинах має похідний характер від правовідносин із кінцевими споживачами фізичними особами, оскільки саме останні є фактичними споживачами природного газу, а відповідач лише організаційно забезпечує отримання відповідної послуги. Таким чином, правовий статус відповідача не може оцінюватися ізольовано від правового статусу побутових споживачів, в інтересах яких він діє, що має визначальне значення для правильного застосування норм матеріального права у цій справі.
Враховуючи норми вище вказаного законодавства, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, що ОСББ «Садко Миколаїв» має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання. Об'єднання не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа воно не має свого власного споживання. Природний газ, що постачається в багатоквартирний будинок використовується задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема, роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (теплопостачання, гарячого водопостачання і інше). Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 18.12.2025 у справі № 910/14748/23.
Близька за змістом правова позиція щодо правового визначення юридичної особи, що створена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, за аналогією закону застосовано Верховним Судом у постановах від 30.11.2022 у справі №916/3837/21, від 22.01.2025 у справі №916/1071/24, від 27.05.2025 у справі №916/2778/24, від 05.06.2025 у справі №914/1568/24, від 16.10.2025 у справі №914/2380/24, тощо.
Враховуючи означене, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов правильного висновку шляхом присудження до стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 34 805,99 грн.
Так, звертаючись до суду першої інстанції позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача, згідно наданого до місцевого суду розрахунку, пеню у розмірі 15 687,90 грн., 3% річних у розмірі 1 518,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 528,36 грн. за період з 01.05.2025 по 31.08.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Виконавець комунальної послуги суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Приписами ст.9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. Зокрема, передбачено, що співвласники можуть передати усі або частину функцій з управління багатоквартирним будинком управителю, або всі функції об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
З урахуванням положень законодавства, а також встановлених у справі обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зокрема ОСББ «Садко Миколаїв», є юридичною особою, яка об'єднує співвласників житлових та нежитлових приміщень будинку та діє в їх інтересах як колективний споживач.
Отже, ОСББ «Садко Миколаїв» у спірних правовідносинах виступає саме як споживач комунальних послуг, на якого поширюються права та обов'язки, передбачені законодавством у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.
Поряд з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції від 05.03.2022), визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Постановами Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 390, від 29.12.2023 №1405 та від 04.06.2025 № 641 до вказаної постанови вносились зміни.
Згідно абз.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 (в редакції від 29.12.2023), до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Встановлена постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 заборона на нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат та процентів річних має імперативний характер та спрямована на захист публічного інтересу забезпечення доступності житлово-комунальних послуг в умовах воєнного стану. Зазначена заборона є нормою прямої дії та не ставить своє застосування у залежність від волевиявлення сторін договору чи умов такого договору. Відтак будь-які положення договору, які передбачають можливість нарахування чи стягнення відповідних санкцій у період дії такого обмеження, не підлягають застосуванню.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що відображає аналогічні відомості щодо Миколаївської міської територіальної громади.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, Миколаївська міська територіальна громада, в тому числі і саме місто Миколаїв з 11.11.2022 по теперішній час перебуває на території можливих бойових дій (підпункт «Миколаївський район» пункту 1.5 «Миколаївська область « частини 1 «Території можливих бойових дій» розділу I «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку).
Отже, з урахуванням вище наведеного, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 687,90 грн., 3% річних у розмірі 1 518,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 528,36 грн, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія імперативних приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206.
З огляду на те, що заборгованість виникла за житлово-комунальні послуги, спожиті населенням, а Миколаївська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій, встановлена зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 заборона на нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних підлягає застосуванню у даному випадку.
Відтак, заявлені позивачем вимоги в цій частині є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у зв'язку з чим обґрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.
Беручи до уваги наведені норми законодавства, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026 у справі №915/1564/25.
Будь-яких інших доводів, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, апелянтом не наведено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі 2Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (позивача).
Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Південно -західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026 у справі №915/1564/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст Постанови складено та підписано 22 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: К.В. Богатир
Л.В. Лічман