24 квітня 2026 року Справа № 914/3810/25
місто Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі
головуючий суддя:Рим Т. Я.,
судді:Прядко О. В.,
Манюк П. Т.,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін
апеляційну скаргу: фізичної особи - підприємця Коляди В'ячеслава Володимировича,
на рішення:Господарського суду Львівської області від 26.02.2026 (повний текст рішення складено 03.03.2026, суддя Березяк Н. Є.),
у справі:№ 914/3810/25,
за позовом:фізичної особи - підприємця Коляди В'ячеслава Володимировича (надалі - ФОП Коляда В. В., Позивач або Апелянт),
до відповідача:фізичної особи - підприємця Собенка Володимира Романовича (надалі - ФОП Собенко В. Р. або Відповідач),
про:стягнення 37'656,98 грн.
I. ПРОЦЕДУРИ
Історія розгляду справи
1. ФОП Коляда В. В. звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Собенка В. Р. про стягнення 37'656,98 гривень завданих збитків.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач надав недостовірну адресу місця розмитнення та не забезпечив закриття транзитної декларації Т1. Унаслідок цього до Позивача як перевізника було застосовано штрафні санкції повноважними державними органами Республіки Польщі у розмірі 3'266,00 PLN (польських злотих).
3. Предметом позову є стягнення 37'656,98 грн збитків.
4. Підставою позову є порушення Відповідачем обов'язку забезпечити належне митне оформлення вантажу та порушення умов пункту 10 договору перевезення.
5. Рішенням від 26.02.2026 місцевий суд відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції виходив із того, що Відповідач виконав покладені на нього обов'язки з організації перевезення, тоді як Позивачем не доведено, що саме на Відповідача покладався обов'язок щодо закриття транзитної декларації Т1.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
6. Не погодившись із указаним рішенням, ФОП Коляда В. В. подав апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.
7. Згідно з приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
8. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
9. Оскільки рішення господарського суду ухвалено у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (37'656,98 грн), апеляційний суд ухвалою від 16.03.2026 відкрив апеляційне провадження та призначив розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи і проведення судового засідання.
10. Сторони отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 16.03.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 141, 142).
11. Відповідно до частин 1 та 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
12. Отримавши від сторін пояснення щодо апеляційної скарги, суд вважає за можливе ухвалити цю постанову.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Апелянта
13. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2026 ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
14. З моменту відкриття провадження 16.12.2025 до прийняття рішення 26.02.2026 справа розглядалась упродовж 72 днів, що свідчить про недотримання судом установлених строків розгляду. Це порушення притаманне доктрині "плодів отруєного дерева" (fruit of the poisonous tree), яку активно застосовує ЄСПЛ (наприклад, у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Цвік проти Польщі"), адже рішення суду, що прийнято в порушення норм права не може вважатися законним апріорі.
15. Суд безпідставно відмовив у витребуванні договору транспортного експедирування, укладеного Відповідачем із ТОВ "Анстрой", хоча такий мав істотне значення для правильного вирішення спору.
16. Суд порушив принцип рівності сторін і безпідставно підтримав позицію Відповідача. Зокрема, тлумачачи пункт 10 заявки-договору № 031024/84 від 03.10.2024, фактично змінив його зміст та безпідставно поклав відповідальність на третіх осіб, тоді як договором прямо передбачено обов'язок експедитора відшкодувати штрафні санкції у разі порушення встановлених обмежень.
17. У Заявці Відповідач зазначив неправильну адресу місця розмитнення, за якою фактично відсутній митний орган, що унеможливило належне завершення митної процедури. Цей факт є неналежним виконанням договірних обов'язків, передбачених пунктом 10 заявки, і достатньою підставою для покладення на Відповідача відповідальності у вигляді компенсації штрафних санкцій, сплачених Позивачем за незакриття транзитної декларації Т1.
18. Апелянт повідомив про 10'000,00 грн витрат на правову допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відзив
19. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи Апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
20. Саме по собі перевищення строку розгляду справи не вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення. Суд першої інстанції спочатку розглядав справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, однак у подальшому, з метою повного та всебічного з'ясування обставин, призначив її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників. При цьому посилання Апелянта на практику Європейського суду з прав людини вважає безпідставними, оскільки такі правові позиції не стосуються спірних господарських правовідносин.
21. Суд першої інстанції правильно витлумачив пункт 10 договору, який передбачає відшкодування штрафів лише у разі порушень з боку експедитора. При цьому надана Відповідачем адреса є достовірною адресою отримувача вантажу, а штраф накладено не за її недостовірність, а за незакриття транзитної декларації Т1, що належить до повноважень імпортера (власника вантажу), а не експедитора, який не має можливості здійснювати такі дії на території ЄС.
22. Позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та застосованими штрафними санкціями, а також не надав належних доказів вини експедитора. Водночас штраф було сплачено добровільно без його оскарження у відповідній юрисдикції, що свідчить про визнання його правомірності.
23. Суд об'єктивно оцінив докази за внутрішнім переконанням. Рішення мотивоване, відповідає практиці ВС (постанова КГС ВС від 23.10.2024 у справі № 910/5611/23) та вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини (рішення ЄСПЛ не вимагають відповіді на кожен аргумент).
24. Апелянт не надав жодних нових доказів, які спростовували б висновки суду першої інстанції. Подані матеріали стосуються виключно судових витрат і не впливають на вирішення спору по суті.
25. Дії Апелянта мають ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки він намагається перетворити договір транспортного експедирування на договір страхування ризиків перевізника. Експедитор не є страховиком і не брав на себе обов'язку гарантувати завершення митних процедур на території іноземної держави. Задоволення апеляційної скарги в такій ситуації порушить принцип пропорційності та справедливості, закріплений у практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
26. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
27. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2026 у цій справі оскаржується Позивачем в повному обсязі.
28. Суть доводів апеляційної скарги зводиться до незгоди з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на Відповідача обов'язку відшкодувати сплачені Позивачем штрафні санкції, застосовані у зв'язку з незавершенням транзитної митної процедури (незакриттям декларації Т1), які, на думку Позивача, підлягають компенсації на підставі пункту 10 Заявки-договору від 03.10.2024.
29. Крім того, Позивач у апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо недотримання строків розгляду справи та безпідставної відмови у витребуванні доказів.
30. З огляду на наведене апеляційному суду під час перегляду рішення належить перевірити як дотримання судом першої інстанції процесуальних норм при розгляді справи, так і правильність висновків про відсутність підстав для відшкодування Відповідачем сплачених Позивачем штрафних санкцій.
Щодо дотримання норм процесуального права
Щодо строку розгляду справи
31. Ухвалою суду від 16.12.2025 місцевий суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
32. З метою ефективного захисту прав і законних інтересів сторін та дотримання завдань господарського судочинства суд ухвалою від 04.02.2026 призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
33. Згідно з частиною 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
34. Хоча Господарський процесуальний кодекс України дійсно встановлює конкретні строки розгляду справ, зокрема у спрощеному позовному провадженні, які підлягають дотриманню судом, дотримання таких строків не можуть тлумачитися ізольовано від завдань господарського судочинства, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
35. Згідно з частинами 1, 2, пунктом 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. До основних засад господарського судочинства належить розумність строків розгляду справи судом.
36. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6) гарантує право на розгляд справи упродовж "розумного строку", який визначається з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема її складності, характеру спірних правовідносин, обсягу та достатності доказів, а також процесуальної поведінки учасників справи і дій суду.
37. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції перейшов від розгляду справи без виклику сторін до її розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників, що призвело до перевищення встановленого для спрощеного позовного провадження строку. Проте це було зумовлено метою ефективного захисту прав і законних інтересів сторін та дотриманням завдань господарського судочинства, а також наміром вислухати представників сторін. Проте Позивач не скористався такою можливістю та подав клопотання про розгляд справи без своєї участі.
38. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
39. Оскільки перевищення строку розгляду справи не вплинуло на повноту встановлення обставин, оцінку доказів та правильність застосування норм матеріального права, а також не призвело до обмеження процесуальних прав сторін, відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення з мотивів перевищення строків вирішення спору.
40. Посилання Апелянта на застосовану у практиці ЄСПЛ доктрину "плодів отруєного дерева" є помилковим, оскільки вона сформована у кримінальному процесі та стосується випадків недопустимості доказів, отриманих із порушенням прав людини, а також похідних від них доказів. Тому її застосування до порушення строків розгляду справи у господарському судочинстві є безпідставним. Крім того, у цій справі йдеться про спір, у якому питання допустимості доказів взагалі не ставиться.
Щодо витребування доказів
41. Позивач 22.12.2025 подав до суду першої інстанції клопотання про витребування у ФОП Собенка В. В. договору транспортування щодо товару за CMR № 00359, укладений з ТОВ "Анстрой Плюс", або його частину, що визначає обов'язки експедитора.
42. Місцевий суд відмовив у задоволенні цього клопотання, зазначивши, що воно подане Відповідачем з порушенням строку, встановленого статтею 81 Господарського процесуального кодексу України.
43. Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
44. Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
45. Позов у цій справі подано 11.12.2025, тоді як клопотання про витребування доказів подано 22.12.2025, тобто через 11 днів. Клопотання про поновлення строку на його подання Відповідачем не заявлялося. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення вказане клопотання. Тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта, зазначені у пункті 15 цієї постанови.
Щодо порушення норм матеріального права
46. Спір у цій справі виник між сторонами у зв'язку зі сплатою Позивачем штрафних санкцій за наслідками здійснення міжнародного перевезення вантажу. Позивач стверджує, що такі санкції були нараховані у зв'язку з виконанням перевезення на підставі договору-заявки № 031024/84 від 03.10.2024 (далі - Заявка від 03.10.2024) (а. с. 13- 14), відповідно до умов якої ФОП Собенко В. Р. (експедитор) зобов'язався організувати перевезення, а ФОП Коляда В. В. (перевізник) - здійснити доставку вантажу.
47. У Заявці від 03.10.2024 сторони погодили такі умови:
47.1. Адреса завантаження: ТОВ "Анстрой" (вул. Проскури, 79, Іванків, Київська область, 07205).
47.2. Замитнення: Сарни.
47.3. Розмитнення: "MLPellet SRL chemin d'hameau 1326120 Ham sur Heure BE 0792548101".
47.4. Розвантаження за адресою: 30 Rue des Rivages, 6000, Charleroi Belgium.
48. Позивач виконав покладені на нього обов'язки доставки товару, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.10.2024 (а. с. 12), а також міжнародною товаро-транспортною накладною СMR 00359 (а. с. 19).
49. ФОП Коляда В. В. отримав від PKS International Cargo S.. бухгалтерську ноту № 12/10/2025 від 17.10.2025 (а. с. 20, 31) про нарахування митного боргу в розмірі 3'266,00 PLN на підставі рішення, виданого начальником Люблінського митно-податкового управління у Бялій Подляській № 308000-CZC-2.4441.15.2025.11.KG, у тому числі 2'722,00 PLN податку та 544,00 PLN відсотків. ФОП Коляда В. В. сплатив ці суми, про що представлено квитанцію про оплату № КР0066/2025 від 07.11.2025 (а. с. 21).
50. Відповідно до пункту 10 Заявки від 03.10.2024 у випадку накладання на перевізника та/або водія штрафних санкцій за порушення встановлених обмежень, Експедитор відшкодовує їх перевізнику на підставі відповідних документів, які підтверджують накладання таких штрафних санкцій. …У разі невідповідності фактичного місця розвантаження даним, зазначеним у вантажосупровідних документах (CMR), а також обов'язок експедитора у випадку зміни місця завантаження/замитнення, розвантаження/розмитнення чи місця перетину кордону негайно повідомити про це перевізника.
51. Ці обставини встановлені судом першої інстанції правильно та сторонами не заперечуються.
52. Спір у цій справі виник у зв'язку з різним розумінням сторонами змісту та обсягу відповідальності, передбаченої пунктом 10 Заявки від 03.10.2024.
53. З огляду на те, що заявлена до стягнення сума є збитками, суд апеляційної інстанції має перевірити правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності у діях Відповідача складу правопорушення, необхідного для покладення на нього обов'язку відшкодувати такі збитки.
54. Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема … відшкодування збитків.
55. Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
56. Для покладення на особу обов'язку відшкодувати збитки необхідним є доведення наявності всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між такою поведінкою та збитками, а також вини особи.
Протиправна поведінка
57. Протиправна поведінка - це дія або бездіяльність особи, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні покладених на неї законом чи договором обов'язків.
58. Обґрунтовуючи протиправність поведінки Відповідача, Позивач посилається на незазначення належної інформації щодо місця розмитнення вантажу, що, на його думку, свідчить про неналежне виконання обов'язків з організації перевезення, передбачених пунктом 10 Заявки від 03.10.2024, а також приписами статті 929 Цивільного кодексу України та статей 10, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
59. Насамперед колегія суддів зазначає, що положення статей 10 та 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" регулюють відносини між клієнтом та експедитором і не поширюються на правовідносини між експедитором та перевізником, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
60. Стаття 929 Цивільного кодексу України визначає зміст договору транспортного експедирування та обсяг обов'язків експедитора у відносинах із клієнтом. Водночас абзацом 1 частини 1 цієї статті встановлено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено… зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
61. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, перевезення вантажу здійснювалося у межах правовідносин з транспортного експедирування, що склалися між ТОВ "Анстрой" та ФОП Собенком В. Р., у зв'язку з чим останній залучив ФОП Коляду В. В. перевізником для виконання такого перевезення. Отже, правовідносини між ФОП Собенком В. Р. та ФОП Колядою В. В. не є відносинами з транспортного експедирування, а є відносинами з перевезення вантажу.
62. Згідно з частинами 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
63. Частиною 1 статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
64. Відповідно до абзацу 3 пункту 10 Заявки від 03.10.2024 "забезпечити завантаження транспортних засобів перевізника з урахуванням вагових та габаритних обмежень, навантажень на вісь та інших технічних обмежень в країнах, через які пролягає маршрут перевезення. У випадку накладання на перевізника та/або водія штрафних санкцій за порушення встановлених обмежень, Експедитор відшкодовує їх перевізнику на підставі відповідних документів, які підтверджують накладання таких штрафних санкцій".
65. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, фактично відносить до поняття "порушення встановлених обмежень" випадки, пов'язані із незавершенням митних процедур, посилаючись на норми Митного кодексу України (статтю 458), яка передбачає відповідальність за порушення митних правил, тим самим пов'язуючи такі порушення зі змістом зазначеної договірної умови.
66. Проте такий підхід є помилковим, оскільки для правильного розуміння змісту спірної умови договору її потрібно тлумачити з урахуванням взаємозв'язку з іншими положеннями Заявки від 03.10.2024, її загального змісту та звичайного значення відповідних термінів у сфері перевезення вантажів.
67. Колегія суддів вважає, що у цьому контексті поняття "порушення встановлених обмежень" охоплює обмеження, пов'язані безпосередньо з процесом перевезення (вагові, габаритні, технічні, режимні тощо), дотримання яких забезпечується під час транспортування вантажу.
68. Такий висновок випливає із системного аналізу змісту Заявки від 03.10.2024 в цілому, яка спрямована на врегулювання питань організації перевезення (умови подання транспортного засобу, строки доставки, порядок завантаження і розвантаження, відповідальність за збереження вантажу) та не містить положень, що визначають обов'язки сторін щодо виконання митних процедур або встановлюють відповідальність за їх порушення.
69. За таких обставин посилання Позивача на пункт 10 Заявки від 03.10.2024 як на підставу для відшкодування сплачених ним штрафних санкцій за незакриття транзитної митної декларації Т1 є безпідставним, а відтак не може бути підставою відповідальності Відповідача у цьому спорі.
70. Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на положення пункту 10 Заявки від 03.10.2024, відповідно до якого передбачена відповідальність експедитора у разі невідповідності фактичного місця розвантаження даним, зазначеним у вантажосупровідних документах (CMR), а також обов'язок експедитора у випадку зміни місця завантаження/замитнення, розвантаження/розмитнення чи місця перетину кордону негайно повідомити про це перевізника.
71. Водночас колегія суддів не погоджується з тим, що наведена умова пункту 10 Заявки від 03.10.2024 може бути підставою для покладення на Відповідача відповідальності у цій справі, оскільки її зміст стосується чітко визначених випадків: невідповідності фактичного місця розвантаження даним, зазначеним у вантажосупровідних документах, або зміни погоджених умов перевезення без належного повідомлення перевізника. Натомість у цій справі Позивач не посилається ні на зміну погодженого місця розвантаження, замитнення, розмитнення чи перетину кордону, ні на невідповідність фактичного місця розвантаження даним CMR, а фактично пов'язує свої вимоги з неналежністю первинно наданої інформації.
72. Крім того, для підтвердження обставин позову, Позивач долучив транзитну декларацію Т1 (а. с. 15). Проте така не перекладена українською мовою, тому не може бути визнаною належним і допустимим доказом, що унеможливлює його дослідження судом при вирішенні спору по суті. Відтак доводи Апелянта про порушення митної процедури не підтверджено матеріалами справи.
73. Подібні висновки щодо оцінки доказів, викладених іноземною мовою без належного перекладу, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17, від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23).
74. Враховуючи наведене, суддів дійшла висновку, що Позивачем не доведено наявності протиправної поведінки Відповідача як обов'язкового елементу складу правопорушення.
Наявність збитків
75. Обґрунтовуючи розмір збитків у вигляді сплачених штрафних санкцій за незавершення транзитної митної процедури (незакриття декларації Т1), Апелянт посилається на банківську ноту № 12/10/2025 від 17.10.2025, а також квитанцію про оплату № КР0066/2025 від 07.11.2025 (див. пункт 49 цієї постанови).
76. Водночас із зазначеної банківської ноти вбачається лише посилання на рішення начальника Люблінського митно-податкового управління у Бялій Подляській № 308000-CZC-2.4441.15.2025.11.KG, яке слугувало підставою для нарахування відповідних сум, однак саме це рішення до матеріалів справи не долучено. За відсутності такого документа суд позбавлений можливості встановити, за які саме порушення були застосовані санкції.
77. Крім того, сама банківська нота не містить відомостей, що спірні суми були нараховані саме у зв'язку із незавершенням транзитної митної процедури (незакриттям декларації Т1).
78. За таких обставин, розмір збитків Позивач не довів.
Причиновий зв'язок
79. Оскільки у цій справі не доведено, що понесені Позивачем збитки пов'язані з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань, а також не встановлено, що такі збитки виникли саме у зв'язку з незакриттям транзитної митної декларації Т1 у межах спірних правовідносин, причинний зв'язок між заявленими збитками та діями Відповідача відсутній.
Вина
80. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність вини Відповідача у виникненні заявлених збитків.
81. Отже, Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення. З огляду на це висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам матеріального права.
IV. ВИСНОВКИ
82. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
83. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2026 у справі № 914/3810/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на оплату судового збору
84. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
85. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 276, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Коляди В'ячеслава Володимировича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2026 у справі № 914/3810/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяРим Т. Я.
СуддіПрядко О. В.
Манюк П. Т.