24 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2649/24
Західний апеляційний господарський суд в складі:
головуючого-судді Желіка М.Б.
суддів Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ПП Приватна агрофірма “Желдець» (вх.№01-04/3041/26 від 14.04.2026) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу правову допомогу
в апеляційному провадженні за скаргою Товариства з додатковою відповідальністю “Агро Сервіс» б/н від 23.12.2025 (вх. №01-05/3799/25 від 23.12.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2025 (повне рішення складено 17.11.2025, суддя Мазовіта А.Б.)
у справі №914/2649/24
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Агро-Сервіс», м. Кам'янка-Бузька, Львівська область
до відповідача: Приватного підприємства Приватна агрофірма “Желдець», с. Желдець, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кам'янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство, с. Тадані, Львівська область
про: витребування майна з чужого незаконного володіння
08.04.2026 Західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі №914/2649/24, за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Агро-Сервіс» до відповідача Приватного підприємства Приватна агрофірма “Желдець» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кам'янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство про витребування майна з чужого незаконного володіння, відповідно до якої в задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю “Агро Сервіс» б/н від 23.12.2025 (вх. №01-05/3799/25 від 23.12.2025) - відмовлено, рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2025 у справі №914/2649/24 - залишено без змін.
13.04.2026 представник Приватного підприємства Приватна агрофірма “Желдець» подав через систему “Електронний суд» заяву (вх.№01-04/3041/26 від 14.04.2026) про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачем витрат на правову допомогу та ухвалення додаткового рішення про їх стягнення.
Як визначено положенням ст. 221 ГПК України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 статті 224 ГПК України визначено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 призначено розгляд заяви Приватного підприємства Приватна агрофірма “Желдець» про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк до 23.04.2026 для подання заперечень щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю “Агро-Сервіс» не скористалося правом щодо подання заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судова колегія акцентує увагу на тому, що представник відповідача у судових дебатах заявив про намір подати докази на підтвердження розміру витрат понесених на професійну правничу допомогу та подав такі в межах визначеного ст. 129 ГПК України строку.
Розглянувши подану заяву судова колегія зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховуються: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, який визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, який встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судова колегія звертає увагу на те, що позивач не подав заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат понесених відповідачем на правничу правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як “форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
При вирішенні цього питання судом апеляційної інстанції також враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Разом із тим, слід враховувати, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 127/9918/14-ц).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядаючи заяву відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою отримання правничої допомоги щодо захисту інтересів відповідача у цій справі на стадії апеляційного розгляду укладено договір про надання адвокатської допомоги від 16.01.2025 між адвокатом Фостяком Олегом Ярославовичем та Приватним підприємством Приватна аргофірма “Желдець».
Відповідно до розділу 1 договору про надання адвокатської допомоги від 16.01.2026 виконавець зобов'язується надати замовнику визначену цим договором адвокатську допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього у стосунках з будь якими фізичними чи юридичними особами, підприємствами, установами, організаціями, правоохоронними органами, органами державної влади чи місцевого самоврядування, органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців тощо, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Згідно розділу 2 договору послуги надаються виконавцем замовнику, зокрема, шляхом представництва та захисту інтересів замовника в будь-яких судах (першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Розмір гонорару виконавця за надані замовнику послуги залежить від обсягу та складності виконаних робіт, затрат робочого часу, необхідності виїзду у відрядження, транспортних витрат тощо, та визначається сторонами у кожному конкретному випадку шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, в якому вказується вартість послуг, наданих за певний період (розділ 4 договору).
За умовами розділу 5 договору замовник здійснює оплату за цим договором протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, передбачених п.4.1.
Інтереси позивача в суді апеляційної інстанції представляв - адвокат Фостяк Олег Ярославович, повноваження якого підтверджено ордером про надання правничої допомоги серії ВС №1339367 від 17.01.2025.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача долучено наступні докази: договір про надання адвокатської допомоги від 16.01.2025; акт приймання-передачі (виконаних робіт) наданих послуг від 08.04.2026.
Із поданого до суду акту приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2026 вбачається, що адвокатом Фостяк О.Я. надавалися наступні послуги згідно умов договору: вивчення та опрацювання релевантного законодавства та судової практики; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу; підготовка та подання додаткових пояснень та заяв про долучення доказів справі; представництво та захист інтересів замовника а Західному апеляційному господарському суді під час розгляду справи №914/2649/24 (участь у судових засіданнях). Загальна вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн.
Сторони підтвердили, що клієнтом прийнято, надані адвокатом послуги у повному обсязі. У замовника претензій до якості виконаних робіт немає.
Надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу послуг з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення поданої заяви зазначаючи наступне.
Правова позиція Приватного підприємства Приватна агрофірма “Желдець» була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Фостяк О.Я. надавав правову допомогу підприємству у судах першої та апеляційної інстанції, тому, відповідно, був обізнаним у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
В контексті зазначеного судова колегія зазначає, що надання адвокатом на стадії апеляційного перегляду такої послуги, як вивчення та опрацювання релевантного законодавства та судової практики, про що зазначено заявником у акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2026 не було об'єктивно необхідним, фактичними і неминучими, що б давало право на відшкодування зазначених витрат за результатами розгляду справи.
Судом також враховано, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності, та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
З власної ініціативи або за наявності заперечення сторони суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Підсумовуючи зазначене, судова колегія зазначає, що не змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; адвокату Фостяку О.Я. не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими відповідач у справі обґрунтовував свої вимоги також не змінилися. Отже, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у відзиві на апеляційну скаргу, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішенні місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості яких наголошував відповідач.
Відтак, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, за відсутності заперечень позивача, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, статтею 129 ГПК України, а також враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 13 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції. В іншій частині заяви суд не покладає такі витрати на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Заяву ПП Приватна агрофірма “Желдець» (вх.№01-04/3041/26 від 14.04.2026) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу правову допомогу - задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Агро-Сервіc», м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, буд. 52, корп. Д, Львівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 05489856) на користь Приватного підприємства Приватна агрофірма “Желдець», с. Желдець, вул. Клубна, буд. 38, Львівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 05291077) 13 000,00 грн. (тринадцять тисяч гривень) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені ст. 287, 288 ГПК України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повна постанова складена 24.04.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.