Справа № 152/172/26
1-кп/152/64/26
23 квітня 2026 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
В провадженні Шаргородського районного суду Вінницької області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
Під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому з підстав викладених в клопотанні та, зокрема, з підстав існування ризиків, відсутності доказів про їх зменшення та відсутності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Потерпілий в судовому засіданні підтримав думку прокурора.
Обвинувачений та захисник заперечували, захисник вважав за необхідне змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у видідомашнього арешту в нічний час, з покладанням наступних обов'язків: 1) прибувати до Шаргородського районного суду на першу вимогу; 2) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду, у період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності перебувати в лікувальній установі та укритті під час повітряної тривоги; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, у попередньому рішенні суду встановленні ризики, передбаченні п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд відхиляє доводи прокурора щодо можливості обвинуваченого вчиняти тиск на свідків та потерпілого, так як вони є необґрунтованими, актуальність такого ризику, на переконання суду, має місце на початкових етапах провадження.
Також відхиляються судом доводи прокурора з приводу існування ризику як вчинення обвинуваченим нових злочинів, оскільки такі прокурором нічим не підтвердженні. При цьому суд враховує відсутність судимостей в обвинуваченого.
При цьому, варто зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення ЄСПЛ у справі "Бекчиєв проти Молдови"), а сама лише серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення ЄСПЛ у справах "Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").
Водночас, слід також зазначити, що ризик втечі неминуче знижується зі спливом часу.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії ймовірними з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину. Однак, суд вважає, що ступінь цього ризику не є високим, оскільки обвинувачений в судові засідання з'являється, раніше не порушував вказану міру запобіжного заходу, має постійне місце роботи та проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
При цьому, саме лише покарання, що загрожує обвинуваченому, у випадку доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, чим і обґрунтовує клопотання сторона обвинувачення, не може свідчити про високий ступінь вказаного вище ризику.
Таким чином, в судовому засіданні прокурор не довела, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
У зв'язку з вищевикладеним, клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту належить залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 27, 128, 177, 181, 315, 316, 317, 331 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1