Справа №: 343/284/26
Провадження №: 2/343/411/26
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2026 року м.Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого - судді Лицура І.М.,
секретаря судового засідання - Бойків В.П.,
з участю адвоката - Якименка Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь борг за кредитним договором № 919052383 від 20.05.2024 року в розмірі 36 306,00 грн., а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивували тим, що 20 травня 2024 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 919052383 в електронній формі. На виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей Закону України «Про електронну комерцію», вказаний кредитний договір було укладено з відповідачем у письмовій формі у вигляді електронного документу згідно вимог ст. 639 ЦК України, а для його підписання надано одноразовий ідентифікатор. 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, який, у відповідності до додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року до вказаного договору, викладено в новій редакції, згідно з якою ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТзОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за кредитним договором № 919052383 від 20.05.2024 року. 27 лютого 2025 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до якого ТзОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимагати повернення коштів за кредитним договором № 919052383 від 20.05.2024 року. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 3 від 04.08.2025 року до вказаного договору факторингу, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 36 306,00 грн., що становить його заборгованість за кредитним договором № 919052383 від 20.05.2024 року, з яких: 9 800,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 21 606,00 грн. - заборгованість за відсотками та 4 900,00 грн. - неустойка. З часу відступлення прав вимоги до відповідача, а саме з 04.08.2025 року, позивачем жодних додаткових нарахувань не здійснювалося. Згідно з умовами договору кредитної лінії № 919052383 від 20.05.2024 року, позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в порядку, передбаченому кредитним договором. Однак, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, що свідчить про відмову від добровільного повернення боргу, в зв'язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.
03 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 згідно ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1413118 від 04.11.2025 року (а.с. 74) адвокат Якименко Т.С. подав відзив на позовну заяву (а.с. 70-73), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 з тих підстав, що він не укладав з первісним кредитором договору кредитної лінії, а долучений позивачем кредитний договір є неналежним доказом, оскільки відсутні дані про те, що такий договір було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» та що відповідач підписував цей договір за допомогою одноразового ідентифікатора електронним підписом. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що вказані позивачем електронні ідентифікатори належить саме відповідачу, відсутні докази на підтвердження його реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю, оскільки на електронну адресу ОСОБА_1 не надходили ні кредитний договір, ні паспорт споживчого кредиту. Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що первісний кредитор надавав відповідачу грошові кошти, зокрема, первинні бухгалтерські документи, а надані позивачем платіжні доручення не є належними первинними платіжними документами.
Представником позивача за довіреністю від 30.12.2025 року (звор. а.с. 90) Совою Ю.М. подано до суду відповідь на відзив (а.с. 84-90), в яких вона вказала, що ототожнення представником відповідача електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. До того ж, не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу. Що стосується заперечень відповідача у відзиві на позов, то свою електронну адресу відповідач сам вказав при укладенні договору в п. 15 Реквізити Сторін. Одноразовий ідентифікатор було надіслано на номер телефону відповідача відповідно до п. 1.1.20 Договору. При укладенні договору позивач здійснив верифікацію особи позичальника шляхом отримання інформації про нього через систему BankID НБУ, дата отримання інформації - 20.05.2024 року 16:48:56 год. Зазначене підтверджується накладеним електронним підписом, шляхом надсилання одноразового ідентифікатора RCAE, який було надіслано відповідачу 20.05.2024 року о 16:48:11 год. та введено ним 20.05.2024 року о 16:48:56 год. У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану ним при укладанні кредитного договору, а саме: 4441-11XX-XXXX-0770.
В судове засідання представник позивача згідно довіреності від 30.12.2025 року (а.с. 7) Кудіна А.В. не з'явилася, в позовній заяві висловила прохання про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Якименко Т.С. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково - в частині заборгованості по тілу кредиту, а щодо заборгованості по відсотках та пені не визнав, вказавши, що в даній справі відсутні докази підписання договору відповідачем, зазначена в договорі процентна ставка в розмірі 1,50 % в день від суми залишку кредиту є протиправною, також під час дії в Україні воєнного стану заборонено нараховувати та стягувати пеню. Просив позов задоволити частково, стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту, а в іншій частині позову відмовити.
Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Про те, що між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого позикодавець надав відповідачу кредит в сумі 9 800,00 грн. на строк 30 днів (дисконтний період кредитування - до 19.06.2024 року) з пролонгацією, свідчить договір кредитної лінії № 919052393 від 20.05.2024 року, паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до вказаного договору від 20.05.2024 року, що підписані позичальником одноразовими ідентифікаторами «RCAE» та «3255», а також заявка на отримання грошових коштів в кредит від 20.05.2024 року, в якій відображено анкетні дані позичальника, зокрема, вказано ним номер картки: НОМЕР_1 (а.с. 8-22).
Відповідно до п.п. 8.3, 8.5.2 даного договору, базова процентна ставка становить 1,50 % в день від суми залишку кредиту та застосовується по 20.08.2024 року в разі отримання додаткових траншів, а з 21.08.2024 року діє денна процентна ставка 1 % за користування траншем.
Пунктом 5.1 цього ж договору передбачено, що грошові кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно п.п. 7.3, 11.1 кредитного договору, кінцевою датою повернення (виплати) кредиту є 19.06.2029 року. Договір діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
Як вбачається з довідок первісного кредитора ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 12.08.2025 року та платіжних доручень від 20.05.2024 року, 21.05.2024 року та 10.06.2024 року (а.с. 23-28), на виконання умов кредитного договору № 919052393 від 20.05.2024 року, укладеного з ОСОБА_1 , первісним кредитором на банківську картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти трьома траншами на загальну суму 9 800,00 грн., а саме: 20.05.2024 року в розмірі 6 000,00 грн., 21.05.2024 року - 3 000,00 грн. та 10.06.2024 року - 800,00 грн.
Факт перерахування позивачем кредитних коштів відповідачу згідно кредитного договору № 919052393 від 20.05.2024 року на вказану ним в цьому договорі кредитну картку, підтверджується також інформацією від 13.04.2026 року про рух коштів по картці № НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 , що надана АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2026 року про витребування доказів (а.с. 106-107), та визнається стороною відповідача.
Згідно додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та додатків до нього, а також Реєстру прав вимог № 294 від 23.07.2024 року (а.с. 31-36), вказаний договір факторингу викладено в новій редакції, відповідно до якої ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТзОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних Реєстрах прав вимоги, зокрема за кредитним договором № 919052393 від 20.05.2024 року на суму 23 811,00 грн.
З договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 року, Реєстру прав вимог № 3 від 04.08.2025 року та платіжної інструкції № 77 від 05.08.2025 року на суму 6 038 580,05 грн. (а.с. 39-45) встановлено, що право вимоги в розмірі 36 306,00 грн. до ОСОБА_1 по кредитному договору № 919052393 ТзОВ «Таліон Плюс» відступило ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
З розрахунків заборгованості за кредитним договором № 919052393 від 20.05.2024 року, наданих первісним кредитором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також ТзОВ «Таліон Плюс» (а.с. 29-30), вбачається, що у відповідача наявна заборгованість за даним договором в розмірі 36 306,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 9 800,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 21 606,00 грн. та 4 900,00 грн. - неустойка.
З цих же розрахунків вбачається, що відповідачем не здійснено жодного платежу з метою погашення кредитної заборгованості.
Суд погоджується з тим, що за відповідачем правомірно рахується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 800,00 грн.
Однак, суд не погоджується з розрахунком ТзОВ «Таліон Плюс» в частині нарахування процентів із застосування базової процентної ставки в розмірі 1,5 % за період з 21.08.2024 року по 16.10.2024 року включно, оскільки згідно вимог чинного законодавства розмір денної процентної ставки протягом цього періоду не повинен перевищувати 1 %.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перебачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, починаючи з 21.08.2024 року, денна процентна ставка за кредитом повинна бути не більше 1 %.
Судом проведено розрахунок заборгованості за процентами по кредитному договору № 919052393 від 20.05.2024 року та встановлено, що її розмір складає 18 813,00 грн. (13 227,00 грн. + 5 586,00 грн.), а саме: з дня отримання кредиту 20.05.2024 року по 20.08.2024 року включно за базовою процентною ставкою 1,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (9 111,00 грн. станом на 23.07.2024 року + 28 днів х 147,00 грн. = 13 227,00 грн; з 21.08.2024 року по 16.10.2024 року за процентною ставкою 1 % (57 днів х 98,00 грн. = 5 586,00 грн.).
При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідача, надані у відзиві на позов та в судовому засіданні, про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо укладення спірного кредитного договору, направлення договору та паспорту споживчого кредиту на електронну адресу відповідача, оскільки договір кредитної лінії № 919052393 від 20.05.2024 року та паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до вказаного договору від 20.05.2024 року містять посилання на електронний підпис одноразовими ідентифікаторами «RCAE» та «3255», що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а отже належними і допустимими доказами підтверджено факт укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Одночасно суд звертає увагу на те, що позиція сторони відповідача є суперечливою, оскільки вони визнають факт отримання коштів за кредитним договором, не визнаючи при цьому факту укладення цього договору.
За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови укладеного з первісним кредитором договору кредитної лінії, своєчасно кредит не погашав, не здійснив жодної сплати на погашення боргу та не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з нього на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути заборгованість за договором кредитної лінії № 919052393 від 20.05.2024 року в розмірі 28 613,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) - 9 800,00 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками - 18 813,00 грн.
Що стосується вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з відповідача 4 900,00 грн. неустойки за вищевказаним договором, то вона до задоволення не підлягає з таких підстав, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки неустойку за даним кредитним договором нараховано в період дії на території України воєнного стану, то відповідач ОСОБА_1 звільняється від обов'язку їх сплати на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, в ч. 1 якої зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як суд задоволив позовні вимоги позивача на 78,81 %, то на його користь пропорційно слід стягнути з відповідача відшкодування сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 15773 від 06.02.2026 року в розмірі 2 662,40 грн. (а.с. 6), який становитиме 2 098,23 грн.
На підставі викладеного, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207,526,530,536,610,611,626,638,1048-1050,1052,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредитної лінії № 919052393 від 20.05.2024 року в розмірі 28 613,00 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот тринадцять гривень), а також 2 098,23 грн. (дві тисячі дев'яносто вісім гривень та 23 копійки) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що знаходиться за адресою: 07400, Київська область м.Бровари вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 09.11.2021 року органом 2617.
Суддя: