Справа № 178/1885/25
15 квітня 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Лісняк В.В.
за участі секретаря: Коваль Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду з цим позовом і вказав, що 06 січня 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 393724-КС-003 про надання кредиту, згідно умов якого, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 20000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,867325 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 вказаного кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування, процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Представник позивача зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 393724-КС-003, ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 11010 грн., таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору. Однак, відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором, належним чином не виконала, внаслідок чого має прострочену заборгованість станом на 08 серпня 2025 року в сумі 40704,15 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19449,21 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 21254,94 грн., які представник позивача і просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Бізнес Позика». Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачки 2422,40 грн. судового збору.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Верховська О.В. в судове засідання не з'явились, згідно поданої заяви, представник відповідачки просить слухати справу без її участі, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Представник позивача просить розглянути справу без його присутності.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивача мають бути задоволені частково.
Судом встановлено, що між сторонами, на підставі ст.1054 ЦК України, 06 січня 2022 року встановлені договірні відносини, шляхом укладання договору про надання кредиту № 393724-КС-003, у відповідності до умов якого, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі в розмірі 20000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,867325 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 вказаного кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування, процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі.
Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір прирівнюється до письмового. Аналогічна правова позиція підтверджена Верховним Судом у постановах № 404/502/18 від 23.03.2020 та № 732/670/19 від 09.09.2020.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 2 ст.642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою (ст.525 ЦК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України, обов'язок доказування покладається на позивача, про що також й зазначається у постановах Верховного Суду у справі № 161/16891-15-ц від 30.01.2018 та ВП ВС № 464/3790/16-ц від 16.01.2019, згідно яких - укладення договору не доводить факт отримання коштів.
Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 кредитних грошових коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою про перерахування коштів (платіжне доручення /а.с. 25/), а також наданою випискою з АТ КБ «Приват Банк» за договором № б/н по картковому рахунку № НОМЕР_1 .
Водночас суд враховує, що ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила оплату на загальну суму 11010 грн., таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору. З наведеного слідує висновок про існування зобов'язання між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 05.06.2019 у справі № 522/1914/17 зазначив, що часткове виконання зобов'язання може свідчити про наявність між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем грошових коштів у межах фактично підтвердженого обсягу.
У ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ОСОБА_1 , отримавши кредит, всупереч вимогам ст. ст. 526, 527 ЦК України, умови договору по своєчасному поверненню кредиту не виконала, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 40704,15 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19449,21 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 21254,94 грн.
На підтвердження зазначеної заборгованості, представником позивача надано розрахунок заборгованості. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц зазначив, що розрахунок заборгованості сам по собі не є належним доказом, якщо він не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Судом встановлено, що поданий представником позивача розрахунок заборгованості не містить детального обґрунтування; не підтверджений первинними документами; складений в односторонньому порядку. З поданого розрахунку неможливо в повному обсязі перевірити порядок нарахування процентів, оскільки він не містить чіткої методики обчислення. У зв'язку з цим суд бере до уваги лише ту частину заборгованості, яка підтверджена належними доказами. Встановлено, що відповідачка фактично отримала кредит у розмірі 20000 грн., всього сплачено в рахунок погашення заборгованості 11010 грн., таким чином, непогашена сума основного боргу становить 8990 грн.
Щодо обґрунтування процентів та комісій суд приходить до наступного висновку. Відповідно до умов договору, процентна ставка становить 0,867 % на день. Суд враховує, що така ставка є надмірною та призводить до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін.
Верховний Суд у постановах від 21.10.2020 у справі № 761/26694/15-ц та від 16.06.2021 у справі № 127/23142/18 зазначив, що суд має право зменшити розмір нарахованих процентів у разі їх явної не співмірності. Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору, які є несправедливими, не є обов'язковими для споживача.
З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3, 509, 627 ЦК України), суд вважає за можливе зменшити заявлену суму процентів.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ( 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).
Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також всі інші наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за можливе задовольнити позов частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача основний борг (з урахуванням платежів) - 8990 грн.; проценти за користування кредитом (у розумному розмірі, з урахуванням принципу пропорційності) - 9000 грн., всього 17990 грн.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково (близько 44,196 %), то з відповідачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1070,56 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629,1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості - задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі України, 26, офіс 411) заборгованість станом за кредитним договором № 393724-КС-003 від 06 січня 2022 року в розмірі 17990, яка складається з: основного боргу - 8990 грн.; процентів за користування кредитом - 9000 грн., крім того 1070,56 грн. судового збору, всього 19060 грн. 56 коп.
У задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В. В. Лісняк