Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/212/22
Номер провадження2/173/3/2026
іменем України
23 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі:
секретаря Салтикової С.І.,
представника позивача Тарана А.М.,
представника відповідача Чернова О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відео конференції, цивільну справу за позовною заявою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.06.2021 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Верхньодніпровському, Криничанському, П'ятихатському районах та м. Кам'янське управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Вишнивецьким М.В. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 732-ДК від 09.06.2021 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства.
Об'єктом перевірки була земельна ділянка, розташована поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026.
За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка, розташована в межах охоронної зони навколо (вздовж) енергетичної системи, частина якої становить 12,5129 га, використовується ОСОБА_1 у сільськогосподарських цілях (засіяна сільськогосподарськими культурами) без належних правових підстав, а саме - за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність чи користування (оренду), а також без укладення відповідного правочину.
28.07.2021 державним інспектором Пугачем Є.О. складено протокол про адміністративне правопорушення № 732-ДК/0077П/07/01/-21. Із зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис, та отримав другий примірник документа.
Крім того, відповідач був ознайомлений із розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (для всіх категорій земель, крім земель житлової та громадської забудови), розташованої поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 у м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Відповідно до зазначеного розрахунку, розмір шкоди становить 970 112,62 грн. Вказану суму підлягало сплатити на спеціальний рахунок, відкритий для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Станом на 18.01.2022 ОСОБА_1 добровільно не відшкодував завдану шкоду у розмірі 970 112,62 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Провадження у справі відкрито 09.02.2022 за правилами загального провадження суддею ОСОБА_2 .
Ухвалою від 22.12.2022 провадження по справі зупинене до вирішення питання за кримінальним провадженням № 12021041430000256 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Розпорядженням № 336 від 16.06.2025 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_2 », справа 14.07.2025 передана для розгляду судді Челюбєєву Є.В.
Ухвалою від 05.01.2026 провадження по справі поновлено.
Ухвалою від 18.03.2026 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні заявлених вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Свої заперечення обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 не використовував спірну земельну ділянку без кадастрового номеру у власних цілях. Оскільки поблизу знаходиться його власна земельна ділянка, він дійсно перебував у тій місцевості та, за усним проханням особи, яка вирощувала соняшник на цій земельній ділянці, допомагав їй збирати врожай. На відповідача та ще кількох осіб було складено протоколи про адміністративне правопорушення, які були закритті за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Згодом було порушене кримінальне провадження, яке тривалий час розглядалося судом. Він з відповідачем, який був обвинуваченим у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 197-1 КК України, погодилися на закриття кримінального провадження за строками давності, хоча відповідач свою вину за пред'явленим обвинуваченням не визнавав.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 24.05.2021 слідчим ВП № 3 Кам'янського РУП за № 44.3 було направлено запит до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання інформації щодо цільового призначення ряду земельних ділянок на території м. Верхівцеве, а також відомостей про те, чи перебувають вони у чиємусь законному користуванні.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.06.2021 за № 732-Д доручено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства стосовно земельних ділянок, зазначених у запиті слідчого.
Згідно акту обстеження земельної ділянки від 28.07.2021 за № 732-ДК/75/АО/10/01/-21 встановлено, що земельна ділянка комунальної власності площею 12,5129 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 у м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області самовільно зайнята ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарської продукції.
Відповідно до акту Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 732-ДК/780/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 встановлено, що земельні ділянки в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 знаходяться в межах охоронної зони навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи та використовуються в сільськогосподарських цілях для ведення тованого сільськогосподарського виробництва (засіяні сільськогосподарськими культурами). Сертифікованим інженером-геодизистом Соцковим В.В. визначено, що фактична площа використання земельних ділянок в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 складає 4,4634 га та 12,5129 га. Також встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 самовільно займають земельні ділянки в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 площею 4,4634 га та 12,5129 га.
Згідно припису № 732-ДК/780/0086Пр/03/01/-21 від 28.07.2021 встановлено, що земельна ділянка комунальної власності площею 12,5129 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 у м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області самовільно зайнята ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарської продукції та ОСОБА_1 приписано усунути порушення земельного законодавства до 30.08.2021.
21.07.2021 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України Пугачем Є.О. складено протокол про адміністративне правопорушення № 732-ДК/0077П/07/01/-21, в якому зазначено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 12.5129 га в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 в межах охоронної зони навколо об'єкта енергетичної системи.
Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельних ділянок загальною площею 12,5129 ОСОБА_1 , розмір заподіяної шкоди складає 970112,62 грн.
Постановою про закриття справи № 732-ДК/0073По/08/01-21 від 28.07.2021 встановлені обставини, що підпадають під дію п. 1 ст. 247 КУпАП та зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ст. 197-1 КК України та справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , закрито, а матеріали справи передано до ГУНП в Дніпропетровській області.
27.04.2022 прокурором Жовтоводської окружної прокуратури затверджено обвинувальний акт від 29.12.2021 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, згідно якого ОСОБА_1 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненого щодо земель в охоронних зонах.
Згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Кам'янського (справа № 173/555/22, ЄРДР № 12021041430000256) клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задоволено. На підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності. На підставі п.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021041430000256 від 27.09.2021 відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 197-1 КК України закрито.
Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.07.2024 за № 29.4-0.222-3935/2-24, земельна ділянка з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026, площею 1,8294 га, відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, її власником є ТОВ «СОЛОМА», земельна ділянка внесена в Державний земельний кадастр 05.06.2015.
Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.02.2026 за № 29.4-0.222-1214/2-26, земельна ділянка з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026, площею 1,8294 га, власником якої є ТОВ «СОЛОМА» , зареєстрована 05.06.2015, категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням - 11.02 для розміщеної та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
Спір між сторонами виник з приводу правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та її використання без належних правових підстав, які регулюються нормами, зокрема, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.
Зі змісту ст. 122 Земельного кодексу України вбачається, що право розпоряджатися землями комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб належить сільським, селищним, міським радам.
У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані - відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірам, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтями 127, 128 КПК України передбачено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. п. 12 та 14 постанови №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 1166, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таку порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
За положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №759/4781/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 203/2378/14-ц та від 28.08.2019 у справі № 638/20603/16.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Верховний Суд висловив і послідовно дотримується правового висновку, який полягає в тому, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду (постанови від 24.05.2018 у справі № 531/2332/14-к, від 15.01.2019 у справі № 185/442/16-к, від 15.05.2019 у справі № 617/609/15-к, від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17, від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, від 27.05.2021 у справі № 577/977/19 тощо).
Таким чином, вина ОСОБА_1 у заподіянні майнової шкоди внаслідок самовільного та нецільового використання земельної ділянки площею 12,5129 га презюмується, оскільки кримінальне провадження щодо нього за цим фактом закрито з нереабілітуючих підстав. Відтак саме на відповідача покладається тягар доказування обставин, які спростовують розмір заподіяної шкоди та/або свідчать про відсутність його вини у заподіянні шкоди.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, оскільки він не використовував спірну земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, факт використання відповідачем земельної ділянки без належних правовстановлюючих документів підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, наданими позивачем.
Водночас суд враховує, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що він не використовував спірну земельну ділянку, а лише здійснював разові роботи зі збирання врожаю на прохання іншої особи. Жодних доказів існування правовідносин із власником суміжної земельної ділянки, зокрема договорів чи інших документів, які б підтверджували законність перебування відповідача на спірній земельній ділянці, суду не надано.
Посилання представника відповідача на неможливість встановлення меж спірної земельної ділянки суд оцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами перевірки та іншими доказами, які містять відомості про місце розташування, площу та фактичне використання земельної ділянки. При цьому суд бере до уваги, що визначення меж і площі фактичного використання земельної ділянки здійснювалося сертифікованим інженером-геодезистом із застосуванням спеціальних знань та відповідних технічних засобів, що свідчить про належність, достовірність і об'єктивність отриманих даних.
Крім того, представник відповідача посилається на закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Водночас у відповідній постанові зроблено висновок про наявність у діях ознак кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 197-1 КК України, у зв'язку з чим матеріали справи були передані до ГУНП в Дніпропетровській області.
Надалі за результатами досудового розслідування було складено обвинувальний акт, який перебував на розгляді суду, за наслідками чого кримінальне провадження закрито у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів, суд дійшов висновку, що саме відповідач здійснював фактичне використання спірної земельної ділянки без належних правових підстав, у зв'язку з чим доводи сторони відповідача є необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі повної, всебічної, об'єктивної та безпосередньої оцінки наданих доказів, суд приходить до висновку, що належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доведено, що внаслідок самовільного користування та нецільового використання ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності площею 12,5129 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 заподіяв майнову шкоду у розмірі 970112,62 грн.
Відповідач та його представник, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надали суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування розміру заподіяної майнової шкоди, не довели наявність підстав для звільнення його від цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог закону.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування майнової шкоди.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428, вул. Філософська, 39-А, м. Дніпро, 49006) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельної ділянки у розмірі 970112 (дев'ятсот сімдесят тисяч сто дванадцять) грн 62 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428) судовий збір у розмірі 14551 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн 69 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя: Є.В. Челюбєєв