Справа № 738/2478/25 Головуючий у 1 інстанції Парфененко О. Я.
Провадження № 33/4823/361/26
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
23 квітня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Борсуківської К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Борсуківської К.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , військовослужбовець,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 17 жовтня 2025 року, о 16 год 53 хв, у місті Мена Чернігівської області, по вул. Домницька, 18А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Борсуківська К.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що зазначені працівниками поліції у фабулі протоколу ознаки алкогольного сп'яніння, які не були озвучені водію на місці зупинки, позбавляють особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснювати ефективний захист своїх прав та інтересів, адже вона позбавлена можливості оспорити конкретні факти, які є фундаментальними при розгляді справи, однак які не мають чіткого вираження. Вважає, що такі дії поліцейських призвели до невідповідності відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, фактичним обставинам події, і таким чином порушили право ОСОБА_1 на захист. Крім цього, фабула протоколу не містить прізвища, ім'я та по батькові особи водія, якому інкримінується порушення п. 2.9 «а» ПДР, що свідчить про відсутність одного з елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилається на порушення процедури огляду водія на стан сп'яніння, оскільки поліцейським не було з'ясовано, чи згоден ОСОБА_1 із результатом огляду за допомогою приладу «Драгер», а також не було роз'яснено про те, що у разі його незгоди з результатом, він направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Вказує, що працівниками поліції при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було використано спеціальний технічний засіб Аlcotester DRAGER 6810, який станом на 17.10.2025 не мав свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердила його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника Борсуківської К.О., яка апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 486158 від 17.10.2025, ОСОБА_1 , 17 жовтня 2025 року, о 16 год 53 хв, у місті Мена Чернігівської області, по вул. Домницька, 18А, керував транспортним засобом Mitsubishi L200, р.н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Драгер», результат огляду - 1,94 проміле, чим порушив пункт 2.9. «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом , не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Драгер 6810», результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,94 проміле, з яким останній погодився та поставив свій підпис (а.с.3).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, які йому були озвучені. Після цього поліцейський запропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в закладі охорони здоров'я, останній погодився пройти огляд на місці; результат огляду - 1,94 проміле. Будь-яких зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював. Після цього поліцейський роз'яснив водію його права, склав протокол про адміністративне правопорушення та ознайомив останнього з його змістом.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що працівниками патрульної поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, про що було вказано в акті огляду (а.с.5).
Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що сам факт вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 не заперечується стороною захисту в поданій апеляційній скарзі, що підтверджує обґрунтованість виявлення зовнішніх ознак цього стану працівниками поліції та підставність пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апелянта з приводу того, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, не ґрунтуються на Законі, так як дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, вищенаведений пункт 6 розділу І даної Інструкції передбачає альтернативний порядок проведення огляду на стан сп'яніння, або на місці зупинки, або у закладі охорони здоров'я.
Крім того, на відео зафіксовано, що водій не заперечував результат огляду. Крім того, в Акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів в графі «З результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис.
Враховуючи, що ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, про що свідчить його підпис у акті огляду, у поліцейського були відсутні підстави для проведення повторного тестування або доставлення останнього до закладу охорони здоров'я (а.с.5).
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що роздруківка з приладу «Драгер 6810» не може братись до уваги у зв'язку з тривалим використанням приладу, незаміну в ньому електрохімічних сенсорів та/або інших його частин, оскільки з роздруківки цього приладу вбачається, що він пройшов калібрування 21.11.2024, тобто, його перевірено на відповідність показань та він може використовуватись на території України, тому суд приймає до уваги результати тестування за допомогою такого приладу.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що на час проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не ставив під сумнів законність походження приладу «Драгер» та не пред'являв жодної вимоги надати сертифікат про повірку приладу Drager Alcotest, а також не висував вимоги щодо незгоди з результатами тестування.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Борсуківської К.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний