21 квітня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/17899/24
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1023/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 1/2 частину вартості відчуженого автомобіля FORD EXPLORER, 2018 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що становить 419 742,30 грн, а також понесені нею судові витрати.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що з 14 жовтня 2014 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління юстиції 22 жовтня 2024 року. За час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжям придбано спірний транспортний засіб, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу позивачці стало відомо, що відповідач без її згоди 17 серпня 2024 року відчужив указаний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу № 7441/2024/4830682, перереєструвавши його на ОСОБА_4 . Водночас коштів від реалізації автомобіля ОСОБА_2 позивачці не надав. Відповідно до звіту про оцінку № 231/24, складеного 10 грудня 2024 року спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_5 , ринкова вартість КТЗ FORD EXPLORER, 2018 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки складає 839 484,59 грн, тому на користь ОСОБА_1 слід стягнути грошову компенсацію 1/2 частки вартості спільного майна подружжя.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості відчуженого відповідачем автомобіля - FORD EXPLORER, 2018 року випуску, ідентифікаційний номер кузову (VIN) НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 360 472,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 3 604,74 грн судового збору та 4 370,40 грн у відшкодування витрат за проведення експертизи.
В обґрунтування рішення, суд першої інстанції зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого 22 травня 2019 року придбали автомобіль FORD EXPLORER, 2018 року випуску, який було зареєстровано за відповідачем та відчужено ним на користь доньки від попереднього шлюбу без письмової згоди позивачки. Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечувалися сторонами. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення грошової компенсації вартості її частки спільного майна відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України.
Суд зазначив, що відповідач не надав достатніх і достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували придбання 22 травня 2019 року автомобіля FORD EXPLORER виключно за кошти від відчуження його особистого майна та відсутність у подружжя інших грошових коштів, хоча сторонами не заперечується, що відповідач продав 1/3 частки квартири та автомобіль SSANG ОСОБА_7 , які набуті ним до шлюбу та належали йому на праві особистої приватної власності.
Суд відхилив як доказ розписку про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_8 17 травня 2019 року завдатку в сумі 9 300 доларів США, зазначивши, що її складено за три місяці до укладення договору купівлі-продажу квартири, підписано лише відповідачем, докази того, що за розпискою цього дня передавались кошти, відсутні, а клопотання про допит ОСОБА_8 як свідка відповідачем не заявлялося.
Районний суд не погодився з доводами ОСОБА_2 про те, що договір дарування автомобіля FORD EXPLORER укладено ним в інтересах родини, зазначивши, що відсутні як докази взаємної згоди подружжя на його укладення, так і докази фактичного проживання однією сім'єю позивачки, відповідача та ОСОБА_4 , яка на момент укладення цього правочину була повнолітньою.
Визначаючи розмір компенсації до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , суд виходив із даних, наведених у висновку судової автотоварознавчої експертизи від 30 квітня 2025 року, за якими ринкова вартість автомобіля FORD EXPLORER 2018 року випуску, становить 720 945 грн. Суд відхилив заперечення ОСОБА_2 щодо розміру оцінки транспортного засобу, зазначивши, що визначену висновком експерта вартість не спростовано, а посилання на порушення Методики мають суб'єктивний характер. Клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи сторонами не заявлялося.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року - без змін.
За висновком апеляційного суду, відповідачем не доведено належними доказами доводи про спрямування коштів від продажу автомобіля SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску саме на придбання спірного автомобіля FORD EXPLORER, 2018 року випуску. Взаємозв'язок зазначених фінансових операцій у належний спосіб не доведено. Таким доказом могла би бути виписка із банківського рахунку відповідача про зарахування коштів від продажу авто та їх наступне перерахування на придбання іншого транспортного засобу або інші фінансові документи, які б дозволили достеменно установити як джерело походження коштів, так і спрямування витрат, тощо. Колегія суддів вважала, що презумпція спільності майна подружжя не спростована ОСОБА_2 , тоді як тягар доказування у цій справі покладено саме на нього, отже спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції від 18 серпня 2025 року, ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона не знала та не мала відомостей про існування майнового судового спору між її чоловіком (відповідачем) та його колишньою дружиною (позивачкою). Вони з відповідачем перебувають у шлюбі, який зареєстрований 01 липня 2025 року, тобто на момент розгляду позову у цій справі. Чоловік є єдиним, хто має джерело доходів у сім'ї та забезпечує її добробут.
Зазначала, що судом проігноровано факт набуття спірного транспортного засобу за власні кошти чоловіка (відповідача), але за встановленими судом обставинами спірний транспортний засіб не був оплатно переданий, не був проданий, а був безоплатно подарований (відповідачем члену своєї сім'ї), тому за відсутністю отриманих/виручених за відчуження майна коштів чи самого майна у власності чоловіка (відповідача), тягар відповідальності у виконанні оскаржуваного рішення суду покладається також і на позивачку, як на дружину, через можливе і ймовірне стягнення її частини доходів/коштів/набутого майна у спільній сімейній власності.
Вказувала на те, що її правомірним очікуванням є внормована можливість доступу до правосуддя, до участі у розгляді справи, до якої її як зацікавлену особу, чиїх прав та інтересів стосується рішення, не було повідомлено судом та не залучено. Вважає достатньо правових підстав для залучення її до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.
Стверджує, що на переконання відповідача, суд мав дослідити доходи сім'ї, їх джерела, витрати та надати їм належну оцінку. За період від початку шлюбу відповідача і позивача до моменту придбання спільного транспортного засобу їх сім'я не мала фінансової можливості придбати спірний транспортний засіб за спільні кошти, що підтверджує набуття відповідачем спірного транспортного засобу за власні кошти, що не являлися спільною власністю подружжя.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить рішення районного суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Зазначає, що він дійсно є єдиним, хто має джерело доходів і забезпечує сім'ю коштами, засобами для існування.
Погоджується з доводами ОСОБА_3 , що позов мотивовано виключно часом придбання спірного транспортного засобу, а саме перебування позивача та відповідача у зареєстрованому шлюбі.
Також вважає, що варті уваги інші доводи заявниці щодо неврахування судом тверджень відповідача про недостатність спільних доходів для придбання спірного транспортного засобу, про невмотивованість відхилення судом доказів щодо джерела власних коштів відповідача на придбання спірного транспортного засобу, про необхідність дослідження судом доходів сім'ї , їх джерела, обсягів витрат та надання їм належної оцінки.
Вважає, що заслуговують на увагу, оцінку та погодження доводи про поставлення під сумнів завищеної експертної оцінки, яку суд взяв за основу для розрахунку ухваленої до стягнення компенсації.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення районного суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, посилаючись на її безпідставність, а її доводи не відповідають дійсності.
Вказує, що жодного дозволу на укладення будь-яких правочинів на відчуження спільного автомобіля вона не надавала. Про його відчуження відповідачем на користь його повнолітньої доньки автомобіля, яка членом її сім'ї не була і не мала з нею кровного спорідненості, їй стало відомо лише після розірвання шлюбу.
Наголошує на тому, що на відповідача покладено обов'язок спростування правового режиму спільного сумісного майна на автомобіль FORD EXPLORER, 2018 року випуску, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а не на позивача як про це просить апелянт шляхом витребування відомостей про джерела нарахованих доходів та видатків за час перебування у шлюбі з відповідачем, при цьому відомості про видатки не можливо надати будь-кому, у зв'язку з їх відсутністю.
ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явилась, проте була належним чином повідомлена про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (т. 2, а.с. 209, 210), подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Представництво інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції здійснює адвокат Парфентьєв А.О., що підтверджується ордерами на надання правничої допомоги (т. 1, а.с. 212).
Від представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвоката Парфентьєва А.О., надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 1, а.с. 211).
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20.04.2026 надано представнику ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокату Парфентьєву А.О., можливість брати участь в судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке відбулося о 13:00 21.04.2026.
Роз'яснено заявнику, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Проте адвокат Парфентьєв А.О., внаслідок технічних причин, а саме відсутності у нього належним чином налаштованого мікрофону, не мав можливості надати пояснення.
Розгляд справи за відсутності учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про закриття апеляційного провадження, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 3, 4 ст. 370 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Як встановлено судом, що з 14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а.с. 11), який розірвано 22 жовтня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 235 (т. 1 а.с. 12).
20 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого продавець передає за плату у власність покупця транспортний засіб марки та модель: SSANG YONG REXTON, рік випуску: 2008, колір: фіолетовий, об'єм двигуна: 2696 куб. cm, VIN: НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 . Відповідно до п. 5.1.2 цього договору перед підписанням даного договору продавець отримав від покупця у готівковій формі в якості авансу в рахунок оплати транспортного засобу грошові кошти у сумі 197 775 грн, що за офіційним курсом НБУ, який діяв на дату укладення, дорівнювало 7 500 доларів США (т. 1 а.с. 97-99). Автомобіль SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску зареєстровано за ОСОБА_2 27 червня 2013 року, що підтверджується копією листа Територіального сервісного центру МВС № 7441 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 94, 96).
22 травня 2019 року ОСОБА_2 на електронному аукціоні Copart придбано автомобіль FORD EXPLORER, 2018 року випуску, ідентифікаційний номер кузову (VIN) НОМЕР_2 , за ціною 12 400 доларів США, який зареєстровано ТСЦ МВС № 7441 за відповідачем з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 17 січня 2020 року № НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 54-55) та копією листа Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Київській та Чернігівській областях від 01 листопада 2024 року № 31/33/05/227-аз/10-2024-217-2024 (т. 1 а.с. 14-15).
22 серпня 2019 між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , як продавцями, та ОСОБА_8 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири загальною площею 75,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира належала продавцям в рівних частках по 1/3 частці в праві власності кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 12 липня 2006 року виконавчим комітетом Деснянської районної у місті Чернігові ради згідно з розпорядженням (наказом) від 05 липня 2006 року № 738, право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради 17 серпня 2006 року за реєстраційним номером 15759550, про що зроблено запис в книзі 206, номер запису 11632, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 серпня 2006 року № 11569989, виданим КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради. Продаж квартири вчинено за 705 600 грн, які продавці отримали від покупця до підписання цього договору в повному обсязі (т. 1 а.с. 91-92).
Згідно з копією розписки від 17 травня 2019 року ОСОБА_2 в якості завдатку (авансу) в рахунок оплати згаданої квартири отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 9 300 доларів CША, що за курсом НБУ еквівалентно 244 962 грн (т. 1 а.с. 83).
17 серпня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка є донькою відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1 а.с. 100), укладено договір дарування транспортного засобу № 7441/2024/4830682, відповідно до умов якого відповідач передав у власність ОСОБА_4 транспортний засіб марка FORD, модель EXPLORER, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 52-53).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 54-55), даних про перереєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
Відповідно до звіту про оцінку № 231/24, складеного 10 грудня 2024 року СПД « ОСОБА_5 », який має кваліфікацію оцінювача, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість КТЗ FORD EXPLORER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки складає: 839 484,59 грн (т. 1 а.с. 17-33). За проведення цієї оцінки позивачка сплатила 2 000 грн (т. 1 а.с. 32, 33).
Звіт про оцінку від 28 січня 2025 року № 47/01/25, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 , виготовлений на замовлення ОСОБА_2 , свідчить про те, що ринкова вартість КТЗ FORD EXPLORER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки складає: 539 332 грн (т. 1, а.с. 101-116).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 30 квітня 2025 року № 250/25-24, на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2025 року, реальна ринкова вартість автомобіля КТЗ FORD EXPLORER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску на день проведення експертизи становить 720 945 грн (т. 1 а.с. 140-156).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого 22 травня 2019 року придбали автомобіль FORD EXPLORER, 2018 року випуску, який було зареєстровано за відповідачем та відчужено ним на користь доньки від попереднього шлюбу без письмової згоди позивачки. Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечувалися сторонами. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення грошової компенсації вартості її частки спільного майна відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України.
Суд зазначив, що відповідач не надав достатніх і достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували придбання 22 травня 2019 року автомобіля FORD EXPLORER виключно за кошти від відчуження його особистого майна та відсутність у подружжя інших грошових коштів, хоча сторонами не заперечується, що відповідач продав 1/3 частки квартири та автомобіль SSANG ОСОБА_7 , які набуті ним до шлюбу та належали йому на праві особистої приватної власності.
Суд відхилив як доказ розписку про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_8 17 травня 2019 року завдатку в сумі 9 300 доларів США, зазначивши, що її складено за три місяці до укладення договору купівлі-продажу квартири, підписано лише відповідачем, докази того, що за розпискою цього дня передавались кошти, відсутні, а клопотання про допит ОСОБА_8 як свідка відповідачем не заявлялося.
Районний суд не погодився з доводами ОСОБА_2 про те, що договір дарування автомобіля FORD EXPLORER укладено ним в інтересах родини, зазначивши, що відсутні як докази взаємної згоди подружжя на його укладення, так і докази фактичного проживання однією сім'єю позивачки, відповідача та ОСОБА_4 , яка на момент укладення цього правочину була повнолітньою.
Визначаючи розмір компенсації до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , суд виходив із даних, наведених у висновку судової автотоварознавчої експертизи від 30 квітня 2025 року, за якими ринкова вартість автомобіля FORD EXPLORER 2018 року випуску, становить 720 945 грн. Суд відхилив заперечення ОСОБА_2 щодо розміру оцінки транспортного засобу, зазначивши, що визначену висновком експерта вартість не спростовано, а посилання на порушення Методики мають суб'єктивний характер. Клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи сторонами не заявлялося.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року - без змін.
За висновками суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено належними доказами доводи про спрямування коштів від продажу автомобіля SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску саме на придбання спірного автомобіля FORD EXPLORER, 2018 року випуску. Взаємозв'язок зазначених фінансових операцій у належний спосіб не доведено. Таким доказом могла би бути виписка із банківського рахунку відповідача про зарахування коштів від продажу авто та їх наступне перерахування на придбання іншого транспортного засобу або інші фінансові документи, які б дозволили достеменно установити як джерело походження коштів, так і спрямування витрат, тощо. Колегія суддів вважала, що презумпція спільності майна подружжя не спростована ОСОБА_2 , тоді як тягар доказування у цій справі покладено саме на нього, отже спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі та звернулася з апеляційною скаргою, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Тобто особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19.
Також як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 у справі №592/11194/14-ц, …висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов'язки, може бути зроблений лише після з'ясування, яким чином таке рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов'язків особи, яка подала апеляційну скаргу.
У зв'язку із наведеним, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року у цій справі.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2022 року у справі № 235/3800/20.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» ((Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26.07.2005, заява № 39199/98).
ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфр да ла Праделль проти Франції» ((De Geouffre de la Pradelle v. France) від 16.12.1992, заява № 12964/87).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у § 53 рішення від 19.06.2001 у справі «Kreuz v. Poland» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Проте такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Miragall Escolano and others v. Spain» та від 28.10.1998 у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи (постанови Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 542/401/18, від 10.09.2020 у справі №757/66808/19-ц, від 17.06.2021 у справі № 626/2547/19).
Крім того, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки такої особи. В такому випадку, рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між особою, яка не брала участі у справі і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 17.05.2021 у справі № 910/2742/20.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 оскаржується рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року, яким вирішувались позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна набутого під час попереднього шлюбу.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції ухвалено рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звернулась з апеляційної скаргою - ОСОБА_3 .
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
У постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17; від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17; від 01.08.2019 у справі № 412/1277/2012; від 25.11.2020 у справі № 663/227/13-ц, викладено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і якщо апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що оскільки оскаржуваним ОСОБА_3 судовим рішенням не вирішувалось питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, то заявниця ОСОБА_3 не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року у даній справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилалась на те, що суд мав дослідити доходи сім'ї, їх джерела, витрати та надати їм належну оцінку, оскільки за період від початку шлюбу відповідача і позивачки до моменту придбання спільного транспортного засобу їх сім'я не мала фінансової можливості придбати спірний транспортний засіб за спільні кошти, що ще раз підтверджує набуття відповідачем спірного транспортного засобу за власні кошти, що не являлися спільною власністю подружжя.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не свідчать про те, що оскаржуваним рішенням зачіпаються її права, інтереси та обов'язки, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, врегульовано статтею 65 Сімейного кодексу України. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Матеріалами справи підтверджується, що 14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а.с. 11), який розірвано 22 жовтня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 235 (т. 1 а.с. 12).
17 серпня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка є донькою відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1 а.с. 100), укладено договір дарування транспортного засобу № 7441/2024/4830682, відповідно до умов якого відповідач передав у власність ОСОБА_4 транспортний засіб марка FORD, модель EXPLORER, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 52-53).
Предметом позову ОСОБА_1 в даній справі є стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна, тому саме ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про захист своїх порушених прав та інтересів.
Крім того, апеляційний суд враховує, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна (19.12.2024), ОСОБА_3 та відповідач не перебували в зареєстрованому шлюбі, а вже під час розгляду цієї справи судом першої інстанції шлюб був зареєстрований 01.07.2025, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 69 т. 1).
Апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення її права, як одного із подружжя, у зв'язку зі стягненням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна в сумі 360472,50 грн, не свідчать про вирішення питання про її права, інтереси та обов'язки, з врахуванням мотивів, які викладені у рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду.
За наведених вище обставин, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи ОСОБА_3 щодо наявності в неї права на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Відтак, ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, не надано доказів того, що у рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року, яке вона оскаржує після перегляду його апеляційним судом та ухвалення постанови від 04 лютого 2026 року, судом першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та обов'язки, а отже право апеляційного оскарження, встановлене ч. 1 ст. 352 ЦПК України, у неї не відсутнє.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна, слід закрити.
Керуючись ст. 260, 261, 362 ч. 1 п. 3, 367, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повне судове рішення складено 23.04.2026.
Головуючий Судді: