Справа №591/3611/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/336/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
23 квітня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 7 квітня 2026 року, -
встановив:
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 7 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора Сумської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_7 від 26 березня 2026 року.
Своє рішення слідчий суддя умотивував тим, що подана представником заявника ОСОБА_6 заява не містить об'єктивних та достатніх обставин, які б могли свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник заявника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу Сумської обласної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_7 від 26 березня 2026 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що сама по собі наявність попередньої скарги на бездіяльність прокурора не має відношення до розгляду іншої скарги, і має розглядатися самостійно в порядку ст. 214 КПК України, а тому вважає такими, що не відповідають нормам кримінального процесуального закону висновки слідчого судді щодо підстав для відмови у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 поданої в інтересах заявника ОСОБА_7 . Також зазначає, що наведені в заяві ОСОБА_7 обставини є достатніми для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, враховуючи імперативність положень ст. 214 КПК України.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились.
В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_6 просив розгляд апеляційної скарги проводити у його та заявника ОСОБА_7 відсутність.
Від прокурора надійшла письмова заява про розгляд провадження без його участі.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року по справі № 818/1526/18 зазначила, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з цим, зазначена норма не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити саме до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі прийняті та зареєстровані ними заяви.
Верховний Суд у своїй постанові від 30 вересня 2021 року по справі № 556/450/18 зазначив, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР. Аналогічний за змістом висновок був викладений й у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2023 року по справі № 373/18/23.
Отже, до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню не будь-які відомості, а лише ті з них, які вказують на обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що 26 березня 2026 року ОСОБА_7 звернувся до Сумської обласної прокуратури із письмовою заявою про вчинення, на його думку, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України секретарем Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_8 та суддею цього суду ОСОБА_9 , які, за попередньою змовою, вчинили незаконні злочинні дії у вигляді несанкціонованого втручання в роботу підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що призвело до підробки та блокування інформації, спотворення процесу обробки даної інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації.
Відомості за цією заявою уповноваженою особою Сумської обласної прокуратури до ЄРДР внесені не були.
Перевіряючи обставини невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя дійшов до переконання, що зміст заяви ОСОБА_7 від 26 березня 2026 року не містить реальних і вагомих об'єктивних даних, які вказують на вчинення зазначеними у його заяві особами кримінального правопорушення, а фактично стосуються його не згоди з організацією проведення судового засідання та технічними аспектами функціонування відеоконференцзв'язку.
Апеляційний суд, здійснивши власну оцінку змісту заяви ОСОБА_7 виходить з того, що викладені у ній обставини не містять фактичних даних, які б свідчили про ознаки кримінального правопорушення, виходячи з наступного.
З аналізу поданої ОСОБА_7 заяви вбачається, що її зміст зводиться до незгоди заявника із процесуальними діями суду та секретаря судового засідання під час розгляду іншого кримінального провадження, де він приймає участь як обвинувачений, зокрема щодо організації проведення судових засідань у режимі відеоконференції, порядку підключення учасників та фіксації перебігу судового засідання.
Разом з тим, наведені у заяві обставини не містять як конкретних даних про несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем у розумінні диспозиції ч. 5 ст. 361 КК України, так і не свідчать про наявність стороннього впливу на функціонування відповідної системи чи подолання встановлених засобів захисту, а фактично стосуються організаційно-процесуальних дій, пов'язаних із забезпеченням судового розгляду.
Описані заявником дії (відключення звуку, відсутність запрошення до «трибуни», порядок відображення учасників, ведення протоколу судового засідання тощо), навіть за умови їх наявності, самі по собі не утворюють об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 361 КК України, та підлягають оцінці виключно в межах відповідного судового провадження шляхом використання передбачених процесуальним законом механізмів (заявлення клопотань, заперечень, подання скарг, апеляційного оскарження тощо).
Апеляційний суд також враховує, що відповідно до конституційних засад здійснення правосуддя, втручання у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя забороняється, а перевірка законності їх процесуальних дій здійснюється виключно в порядку, визначеному процесуальним законом.
Використання механізму кримінального провадження як способу оскарження або впливу на процесуальні рішення суду є неприпустимим та суперечить принципу незалежності суду.
Таким чином, наведені у заяві доводи не містять тих достатніх даних, які б могли свідчити про наявність події кримінального правопорушення, а тому у прокурора були відсутні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що, в заяві ОСОБА_7 не викладено обставин, які можуть об'єктивно свідчити про ознаки будь-якого кримінального правопорушення, зокрема і того, про яке зазначає ОСОБА_7 в своїй заяві.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
постановив:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 7 квітня 2026 року про відмову у задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_6 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4