Номер провадження: 22-ц/813/4052/26
Справа № 523/11337/19
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Погорєлова С. О.
03.03.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зейналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі за заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» (за участю зацікавленої особи - ОСОБА_1 ) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Аліної С.С. 20 жовтня2025 року у м. Одеса, -
встановила:
У березні 2025 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшла заява АТ «Українська залізниця» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року у справі №523/11337/19 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі. Вирішено визнати незаконним та скасувати наказ Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська Залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України. ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з дати звільнення. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 720327,36 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3220,80 грн.
Враховуючи, що заочне рішення Суворовського районного суду від 11.05.2023 року підлягало негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць, АТ «Укрзалізниця» виконало в цій частині рішення, поновило ОСОБА_1 на роботі, та 13.06.2023 року виплатило середній заробіток за вимушений прогул за один місяць в розмірі 26797,20 грн. з урахуванням податків, що підтверджується платіжними інструкціями №347592, №347594, №347593, №347591.
08.09.2023 року Суворовським районним судом м. Одеси видано виконавчий документ №523/11337/19 про примусове виконання судового рішення, в якому була зазначена сума до стягнення без урахування суми середньомісячної заробітної плати, вже виплаченої АТ «Укрзалізниця» за рішенням суду.
Заявник вказує, що у виконавчому документі зазначено, що він вступив у законну силу 24.08.2023 року, однак вказане не відповідало дійсності, так як заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси на той час переглядалося в Одеському апеляційному суді, та вступило в законну силу лише 21.03.2024 року.
04.03.2025 року АТ «Українська залізниця» добровільно виконано рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/11337/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» та виплачено у повному обсязі середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, на підставі чого представник заявника просив заяву задовольнити.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 року заяву АТ «Українська залізниця» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, було залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник АТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам заяви АТ «Українська залізниця» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Сторони про розгляд справи на 03.03.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представник АТ «Українська залізниця», представник Камчатної Н.В.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника АТ «Українська залізниця» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року у цивільній справі за № 523/11337/19 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд визнав незаконним та скасував наказ Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська Залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з дати звільнення, з 21.06.2019 року.
Стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 720327,36 грн.
Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць.
Стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3220,80 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.08.2023 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року у цивільній справі за № 523/11337/19 та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.11.2023 року залишено без задоволення заяву АТ «Українська залізниця» про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року у цивільній справі за № 523/11337/19.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09.09.2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09.06.2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
У даному випадку колегією суддів встановлено, що 15.09.2023 року Суворовським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист у цивільній справі №523/11337/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
На момент видачі вказаного виконавчого листа, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року набуло законної чинності 24.08.2023 року на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 24.08.2023 року, якою було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» на рішення суду першої інстанції.
Отже, на момент видачі виконавчого листа, дата набрання законної сили судового рішення була правильною, що у повному обсязі спростовує доводи апеляційної скарги представника АТ «Українська залізниця» про те, що судом зазначено невірну дату вступу у законну силу рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року
У наступному, постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2024 року апеляційну скаргу представника АТ «Українська залізниця» залишено без задоволення, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року у цивільній справі за № 523/11337/19 - залишено без змін.
Таким чином, судом першої інстанції було видано виконавчий лист у справі відповідно до вимог ЦПК України.
Аналогічно необґрунтованими є доводи апеляційної скарги представника АТ «Українська залізниця» про зазначення у виконавчому листі неправильної суми, що підлягає примусовому стягненню. З приводу викладеного колегія суддів зауважує, що у виконавчому листі зазначається резолютивна частина рішення, яка передбачає заходи примусового характеру, та яка не може бути змінена судом першої інстанції.
Щодо доводів представника АТ «Українська залізниця» про добровільне виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року, то колегія суддів приймає до уваги, що стягувач ОСОБА_1 заперечує проти факту виплати на її користь суми заборгованості у повному обсязі, а отже, між сторонами існують суперечності щодо виконання судового рішення, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року виконано боржником добровільно та у повному обсязі.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява АТ «Українська залізниця» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги представника АТ «Українська залізниця» вищевказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 23 квітня 2026 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Л.М. Вадовська
О.М. Таварткіладзе