23.04.26
22-ц/812/938/26
Провадження № 22-ц/812/938/26
іменем України
23 квітня 2026 року м. Миколаїв
справа № 489/4782/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на заочне рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва, ухваленого 25 лютого 2026 року під головуванням судді Коваленка І.В., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складене того ж дня, у цивільній справі
за позовом
Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В червні 2025 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 17 березня 2020 року ОСОБА_2 була підписана заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов укладеного договору позичальнику було надано кредит у розмірі 41360,00 грн зі сплатою 38,0% річних строком до дати закінчення строку дії платіжної картки.
У жовтні 2024 року АТ «Ощадбанк» стало відомо про смерть позичальника, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадкова справа та 04 листопада 2024 року АТ «Ощадбанк» скерувало до Другої миколаївської державної нотаріальної контори заяву з претензією до спадкоємців померлого клієнта. Згідно з листом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 12 листопада 2024 року № 1001/02-14 претензія кредитора була отримана та спадкоємцю померлого надіслано повідомлення про надходження претензії кредитора.
Листом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 30 квітня 2025 року повідомлено АТ «Ощадбанк» про те, що спадкоємців померлого повідомлено про надходження на адресу контори заяви - претензії кредитора з вимогами до спадкоємців боржника та роз'яснено щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Станом на 15 травня 2025 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед Банком, що сформувалася на дату його смерті, за кредитним договором складає 25353,48 грн, з яких: 24348,13 грн сума заборгованості за основним боргом; 988,57 грн. за процентами; 16,76 грн. комісією, 0,002 грн трьома процентами річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Посилаючись на викладені обставини та те, що претензія кредитора залишалася без задоволення, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи те, що свідоцтво про право на спадщину за законом відповідачу не видавалося, спадкового майна, на яке можливе звернення в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, укладеному між позичальником та АТ «Ощадбанк», не встановлено і доказів наявності такого майна позивачем суду не надано, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно із спадковою справою № 183/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . В той же день ОСОБА_1 була ознайомлена з претензією кредитора, проте добровільно заборгованість ОСОБА_1 не погасила.
Апелянт зазначає, що у матеріалах спадкової справи наявні документи, які підтверджують наявність спадкового майна у померлого ОСОБА_2 , а саме, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль MAZDA E2200, 1993 року випуску; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на HONDA PRELUDE, 1997 року випуску.
Вказує, що доведення наявності чи відсутності спадкового майна, яке складається не лише із нерухомого майна, його вартості, покладено на ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого ОСОБА_2 , а не на АТ «Ощадбанк», як кредитора. Матеріали справи не містять будь яких документів, у яких зазначена вартість спадкового майна, окрім самого факту його наявності. А відсутність свідоцтва про право на спадщину у ОСОБА_1 не свідчить про відсутність спадкового майна та те, що остання не успадкувала майно, що належало ОСОБА_2 і не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідачки до апеляційного суду не надходив.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 23 квітня 2026 року, датою ухвалення рішення є 23 квітня 2026 року.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 17 березня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Ощадбанк» із заявою на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) відповідно до умов Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, укладеного між Банком та Клієнтом.
Відповідно до укладеного договору ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 41360,00 грн зі сплатою 38,0% річних строком до дати закінчення строку дії платіжної картки, до грудня 2024 року.
Отримання позичальником кредиту та користування ним позивач підтвердив випискою по картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_2 .
Виписка по рахунку, відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, а відтак належним і допустимим доказом виплати кредиту позичальнику.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 . У зв'язку із цим, позивач звернувся до Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою від 04 листопада 2024 року № 55/5.5-02/135753/2024 про заведення на підставі претензії кредитора спадкової справи та повідомлення спадкоємців про наявність в спадкодавця заборгованості за кредитним договором в сумі 25353,46 грн.
12 листопада 2024 року за вих. № 1001/02-14 нотаріальна контора повідомила АТ «Ощадбанк» про заведення спадкової справи за № 183/2024.
Із дослідженої спадкової справи № 183/2024 встановлено, що спадщину прийняла дружина померлого - ОСОБА_1 шляхом надання 01 квітня 2025 року до нотаріальної контри відповідної заяви.
Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що крім неї, спадкоємцем згідно статті 1261 ЦК України є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання якого їй невідоме. Інших спадкоємців немає.
Шлюбні відносини ОСОБА_1 із спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 18 жовтня 1997 року.
У заяві від 10 квітня 2025 року спадкоємець ОСОБА_3 вказав, що із спадкодавцем він не проживав та із заявою протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, до нотаріуса не звертався, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину. Також йому відомо про прийняття спадщини дружиною його батька ОСОБА_1 .
Із спадкоємців, які прийняли спадщину, є відповідачка ОСОБА_1 - дружина померлого, яка ознайомлена із претензією кредитора 01 квітня 2025 року, про що свідчить відповідна відмітка на претензії АТ «Ощадбанку» від 04 листопада 2024 року, яка наявна в матеріалах спадкової справи.
В спадковій справі, крім претензії АТ «Ощадбанк», є претензія АТ КБ «ПриватБанк» на суму 39060,00 грн та відповідь АТ «ОТП Банк» від 11 квітня 2025 року про наявність у ОСОБА_2 боргових зобов'язань на суму 13788,87 грн.
Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 01 липня 2025 року підтверджується відсутність заповіту ОСОБА_2 .
Із спадкової справи вбачається, що свідоцтво про спадщину законом відповідачці не видавалося.
Позиція апеляційного суду
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ «Ощадбанк», як на підставу своїх порушених прав, послалося на те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачки, як його спадкоємиці.
Щодо розміру заборгованості
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Отже, у випадку настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконував. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість за кредитним договором станом на 15 травня 2025 року, яка сформувалася на дату смерті останнього, складала 25353,48 грн, з яких: 24348,13 грн - сума заборгованості за основним боргом; 988,57 грн - проценти за користування кредитом; 16,76 грн - комісія; 0,02 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с. 8-11).
Як вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_6 , банківська платіжна картка № НОМЕР_7 , яка була видана ОСОБА_2 на підставі договору № 9855559 від 17 березня 2020 року, останній тривалий час активно користувався карткою, та періодично поповнював свій картковий рахунок. Останнє поповнення картки було здійснене ОСОБА_2 19 січня 2023 року (а.с. 12-20).
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зроблений правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Оскільки доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту суду не надано, не подано будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, претензія АТ «Ощадбанк» щодо погашення залишку заборгованості за кредитним договором у розмірі 25353,46 грн, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис, залишена спадкоємицею без задоволення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку про стягнення вказаної кредитної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог до спадкоємця боржника
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною першою статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Аналізуючи наведене можна дійти висновку, що зобов'язання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб не є таким, що нерозривно пов'язане з його особою.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже правовідносини, що виникають між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникають між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі смерті позичальника за кредитним договором (договором позики) за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
При цьому у разі смерті спадкодавця, спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що спадкоємицею, яка прийняла спадщину, є дружина померлого ОСОБА_1 .
У заяві від 10 квітня 2025 року спадкоємець ОСОБА_3 (син померлого) вказав, що із спадкодавцем він не проживав та із заявою протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, до нотаріуса не звертався, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину. Також йому відомо про прийняття спадщини дружиною його батька ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 - дружина померлого, ознайомлена із претензією кредитора 01 квітня 2025 року, про що свідчить відповідна відмітка на претензії АТ «Ощадбанку» від 04 листопада 2024 року, яка наявна в матеріалах спадкової справи.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно відповіді №2380376 від 25 лютого 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого на запит суду, в державному реєстрі відсутні відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позичальником ОСОБА_2 . А також суд врахував, зокрема те, що свідоцтво про право на спадщину за законом відповідачці не видавалося, спадкового майна, на яке можливе звернення в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, укладеному між позичальником та АТ «Ощадбанк», не встановлено і доказів наявності такого майна позивачем суду не надано.
Разом з тим, як вбачається зі спадкової справи № 183/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , у ній наявні документи, які підтверджують наявність спадкового майна у померлого ОСОБА_2 , а саме, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль MAZDA E2200, 1993 року випуску; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на HONDA PRELUDE, 1997 року випуску.
Ураховуючи предмет спору в справі, до обов'язку позивача, як кредитора спадкодавця, належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, - обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Отже обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20, від 22 червня 2022 року в справі № 592/8674/20, від 05 жовтня 2022 року в справі № 521/10631/20, від 04 березня 2020 року в справі № 2609/30529/12, від 15 липня 2020 року в справі № 645/1566/16-ц, від 04 червня 2025 року у справі № 759/25646/21.
Отже, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого ним у спадщину майна.
Виникнення у спадкоємців, у разі прийняття спадщини, обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.
Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали (див. постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року в справі № 295/15702/20, від 27 лютого 2023 року в справі № 572/1497/22).
З огляду на викладене, вирішуючи позовні вимоги АТ «Ощадбанк», апеляційний суд доходить висновку, що обов'язки померлого ОСОБА_2 щодо повернення кредиту не є такими, що нерозривно пов'язані з його особою, єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після його смерті є його дружина ОСОБА_1 , в матеріалах спадкової справи є відомості, що померлому на праві власності належали транспортні засоби, а тому наявні правові підстави для задоволення позову банку про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , як спадкоємиці боржника.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Той факт, що ОСОБА_1 , прийнявши спадщину, не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , не свідчить про відсутність у кредитора права стягнути заборгованість за кредитним договором у межах вартості отриманого у спадщину майна, право на яке вона отримала у зв'язку із прийняттям спадщини. (див. постанови Верховного Суду у справі № 175/998/16-ц від 27 листопада 2024 року та № 350/1578/22 від 14 травня 2024 року).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права позивача (непогашена спадкодавцем заборгованість за кредитним договором), своєчасне звернення кредитора з претензією до спадкоємців, факт прийняття спадщини відповідачкою після смерті позичальника та наявність спадкового майна, а також відсутність заперечень спадкоємця - відповідачки ОСОБА_1 , щодо вартості спадкового майна, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки суд першої інстанції на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права належної уваги не звернув та помилково відмовив в задоволенні позову, рішення підлягає скасуванню на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 7570 грн судового збору за подачу позовної заяви (3028 грн) та перегляд справи в суді апеляційної інстанції (4542 грн).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
Заочне рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09326464) заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладеного 17 березня 2020 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25353,48 грн у межах вартості отриманого у спадщину майна.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09326464) 7570 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийІ.В. Лівінський
СуддіТ.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська
Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.