21.04.26
22-ц/812/811/26
Провадження № 22-ц/812/811/26
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Миколаїв
справа № 489/7642/25
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Друга Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, ОСОБА_1 , про визнання спадщини відумерлою, за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 09 лютого 2026 року під головуванням судді Кокорєва В.В., повне судове рішення складено цього ж дня,
У вересні 2025 року Миколаївська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , у власності якої на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 лютого 2001 року знаходилася квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 вересня 2025 року право власності на вищевказану квартиру за будь-якими іншими особами не зареєстровано, відповідно до виписки з будинкової книги будинку АДРЕСА_2 у вказаній квартирі АДРЕСА_3 значиться зареєстрованою тільки ОСОБА_2 . Про наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , заявнику не відомо.
Оскільки після смерті ОСОБА_2 ніхто зі спадкоємців за законом та за заповітом не прийняв спадщину, а також враховуючи те, що після відкриття спадщини минуло більше року, посилаючись на положення ст. 1277 ЦК України Миколаївська міська рада просила визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 у виді квартири АДРЕСА_4 - відумерлою та передати квартиру Миколаївській міській територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2025 року залучено до участі у справі як заінтересовану особу ОСОБА_1 .
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року у задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави вважати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відумерлою, оскільки спадщину після смерті останньої прийняв ОСОБА_1 , який звернуся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, проте не оформив свої спадкові права.
В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутня інформація про належне прийняття та оформлення спадкоємцями права на спадщину, адже спадкова справа не містить інформації про видачу свідоцтва ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які подали заяви для прийняття спадщини. Крім того ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини поза межами встановленого законом строку, повідомивши нотаріусу, що має намір звернутися до суду з питанням поновлення строку для прийняття спадщини, проте до цього часу з вказаною заявою не звернувся. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за спірною квартирою також ні за ким із зазначених осіб не зареєстровано, хоча з моменту смерті спадкодавця минуло більше 16 років, що в своїй сукупності підтверджує, що особи, які подали заяви про прийняття спадщини не оформили своїх спадкових прав, а відтак втратили інтерес до спадкового майна. Апелянт вважає, що судом при ухваленні рішення не встановлено підстав неоформлення ОСОБА_1 спадкових прав протягом 15 років, не досліджувалося питання перебування даної особи на території України або ж виїзду за межі України на постійне проживання та чи взагалі ця особа є живою. Тоді як ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надав, що також свідчить про незацікавленість у розгляді порушеного питання.
Заінтересовані особи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , який є особою з вадами слуху, за допомогою перекладача жестової мови Горбачової А.Р., допущеної до участі у справі протокольною ухвалою апеляційного суду на підставі статті 75 ЦПК України, пояснив, що просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 лютого 2001 року була власницею квартири АДРЕСА_1 .
З дослідженої судом спадкової справи №540/2010, заведеної 24.07.2010 року Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 41-59) встановлено, що із заявою про прийняття спадщини 24.07.2010 року звернувся її син ОСОБА_1 .
На час розгляду справи судом свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Відмовляючи у задоволенні заяви Миколаївської міської ради про визнання відумерлої спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати цю спадщину відумерлою, оскільки її прийняв ОСОБА_1 , який у передбачений законом строк звернуся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері.
Проте не з усіма висновками суду можна погодитися.
Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Згідно із статтею 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Особи, які мають право або зобов'язані подати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання із Спадкового реєстру інформації про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Статтею 338 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження є те, що під час вирішення цього питання не встановлено існування спору про право цивільне.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, провадження № 61-13709св20; від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, провадження № 61-12758св21; від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21, провадження № 61-126св22; від 29 січня 2025 року у справі № 646/5897/24, провадження № 61-15521св24).
Під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви (постанови Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 2-о-59/2009, (провадження № 61-20392св21), від 15 січня 2025 року у справі № 205/3998/22 (провадження № 61-2346св24)).
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).
Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України (в редакції, що діяла на час відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 759/9359/22 (провадження № 61-3882св23) зазначено, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21 (провадження № 61-12264св22) Верховний Суд дійшов висновку, що спадкоємець, який у встановленому порядку прийняв спадщину, є її власником із часу її відкриття, а документом на підтвердження права на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування чи володіння належним їй на праві власності майном".
Суд першої інстанції, встановивши що після смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_1 в межах передбаченого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа № 540/2010 та 24 липня 2010 року вказана спадкова справа була зареєстрована в Спадковому реєстрі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Миколаївської міської ради, що була подана в порядку окремого провадження.
Разом із тим, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви Миколаївської міської ради суд першої інстанції дійшов такого висновку передчасно, не звернувши належної уваги на наступне.
Так, з огляду на мету подання Миколаївською міською радою заяви про визнання спадщини відумерлою, можливість припинення права спадкоємця на об'єкт спадкування внаслідок задоволення відповідної заяви, та враховуючи наявність особи, яка прийняла спадщину - ОСОБА_1 , який, до того ж, у суді апеляційної інстанції заперечував наявність підстав для визнання спадщини відумерлою та пояснив, що має намір оформити спадщину, вирішення цього питання не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки під час розгляду справи в порядку окремого провадження встановлено наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною шостою статті 294 ЦПК України підстав для залишення без розгляду заяви Миколаївської міської ради, поданої в порядку окремого провадження.
Доводи Миколаївської міської ради про те, що після смерті ОСОБА_2 ніхто не прийняв спадщину, спростовуються встановленими у справі обставинами та не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Також не можуть бути прийняті до уваги посилання апеляційної скарги на те, що свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 дотепер не видано, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну квартиру за спадкоємцями не зареєстровано.
Так, стаття 1277 ЦК України визначає можливість визнання спадщини відумерлою лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, тоді як у цій справі встановлено, що спадкоємець ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - прийняв спадщину.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки не відповідає процесуальним наслідкам, передбаченим ч. 6 ст. 29 ЦПК України, а заява Миколаївської міської ради підлягає залишенню без розгляду, роз'яснивши про право подати позов на загальних підставах.
Отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 367, 374, 377, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року скасувати.
Заяву Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий: В.В. Коломієць
Судді: Т.В. Серебрякова
Н.О. Тищук
Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.