Справа № 130/3358/25
Провадження № 22-ц/801/992/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.
Доповідач:Береговий О. Ю.
23 квітня 2026 рокуСправа № 130/3358/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Берегового О. Ю. (судді - доповідача),
суддів Сала Т. Б., Шемети Т. М.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №130/3358/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року, яке ухвалив суддя Шепель К.А. у Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, повний текст складено 09 лютого 2026 року,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
В листопаді 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.
Свої зобов'язання за вказаним договором позивач АТ «А-Банк» виконав, надавши відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 40,8% на рік. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач своїх зобов'язань за договором кредиту не виконала, а тому позивач просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 листопада 2024 року в сумі 24140,98 грн, з яких: 14960,40 грн заборгованість за кредитом; 8430,58 грн заборгованість по відсоткам; 750 грн пеня та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду першої інстанції.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 листопада 2024 року в сумі 14960,40 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1501,16 грн.
В частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 8430,58 грн та пені в сумі 750 грн - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просило його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту банку та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», а і заява щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі обговорені сторонами умови кредитування, строки, а також процентна ставка. Таким чином вважає, безпідставним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо стягнення процентів за користування кредитом.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника АТ «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Є.В. на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року, надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14960,40 грн, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 21 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських, на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Також, окрім Анкети-заяви відповідач 21 листопада 2024 року відповідач підписав Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту та Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена»», в якому зазначено всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-БАНК". У Паспорті споживчого кредиту вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Дата надання інформації 21 листопада 2024 року. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 26 листопада 2024 року.
Як вбачається з виписки по банківській картці відповідач дійсно отримала кошти від банку та використовував їх.
Згідно з копією довідки за картами, на ім'я ОСОБА_1 в АТ «А-БАНК» відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року та № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2031 року.
Відповідно до копії довідки за лімітами, відповідачу ОСОБА_1 21 листопада 2024 року встановлено кредитний ліміт в сумі 7000 грн, який надалі збільшився до 15000 грн 28 січня 2025 року.
Позивачем також наданий суду витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК», розміщених на сайті в розділі «Умови та правила».
Також позивачем надані суду Тарифи по картці «Зелена», з яких вбачається, що базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць (після закінчення пільгового періоду) з 01.10.2020 - 3,4%, до 01.10.2020 - 3,7% (нараховується на максимальну заборгованість на день, за кожний день з моменту виникнення заборгованості), реальна річна процентна ставка від 49,34% до 62,39%.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 21 листопада 2024 року станом на 31 жовтня 2025 року, у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 24140,98 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 14960,40 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 8430,58 грн та пенею в сумі 750 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованою до стягнення є сума заборгованості з фактично отриманого позичальником кредиту у розмірі 14960,40 грн, заборгованість за відсотками є недоведеною. Відмовляючи в стягненні пені в розмірі 750 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами у період воєнного стану.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Звернувшись до суду із вказаним позовом АТ «Акцент-Банк» посилався на те, що 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Зазначив, що підписом заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
На підтвердження укладення між АТ «Акцент-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору, банком було надано суду копію Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 21 листопада 2024 року; заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, та паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», які підписано позичальником за допомогою електронного підпису (а.с.9 - 11, 13 - 14).
З умовами кредитування, у тому числі щодо нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 3,4% на місяць, тобто 40,8 % річних, ОСОБА_1 була ознайомлена, що підтверджується паспортом споживчого кредиту, заявою щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком.
Таким чином, на час укладення кредитного договору позивачем та відповідачем було погоджено його умови щодо, зокрема, нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечень не подавала, узгодження умов договору не оспорювала, користування грошима підтверджується випискою по картці (а.с.14 на звороті - 16) та не є безоплатним.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі 8430,58 грн підлягають задоволенню.
Відмовляючи в стягненні пені в розмірі 750 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами у період воєнного стану.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з позичальника пені в розмірі 750 грн, відповідає вимогам закону.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам в розмірі 8430,58 грн.
Отже, обставини на які посилається позивач в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження.
Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, в оскаржуваній частині, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості по відсоткам в розмірі 8430,58 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, а при поданні апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог на 96,89 % (23390,98 грн задоволена частина позовних вимог х 100% / 24140,98 грн ціна позову), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі позову в розмірі 2347,06 грн = (2422,40 грн х 96,89%), та при поданні апеляційної скарги в розмірі 3520,60 грн = (3633,60 грн х 96,89%).
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 24140,98 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича задовольнити частково.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість по відсоткам в розмірі 8430,58 грн (вісім тисяч чотириста тридцять грн 58 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2347,06 грн (дві тисячі триста сорок сім грн 06 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 3520,60 грн (три тисячі п'ятсот двадцять грн 60 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді Т. Б. Сало
Т. М. Шемета