Справа № 127/32152/25
Провадження № 22-ц/801/950/2026
Категорія: 61
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
23 квітня 2026 рокуСправа № 127/32152/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Бессараб Н. М. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12 листопада 1999 року по 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер від тяжкої хвороби, онкології кишечника.
При житті ОСОБА_2 отримував пенсію згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХII (далі - Закон № 2262-ХII) та перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач).
За рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №120/1433/22-а та від 07 вересня 2023 року у справі №120/10546/23 відповідачем було здійснено нарахування заборгованості по пенсії у сумі - 134 713,49 грн та 30 100 грн відповідно, а всього на суму - 164 813,49 грн, що підлягали виплаті покійному і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
За життя ОСОБА_2 заповів позивачці кошти, нараховані відповідачем на виконання вказаних судових рішень, тому для отримання даних коштів ОСОБА_1 04 лютого 2025 року звернулася до відповідача із заявою щодо одержання суми пенсії, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 і залишилася недоодержаною у зв'язку із його смертю.
Проте, відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не має права на борги за пенсією, оскільки не є офіційною дружиною покійного.
Інших спадкоємців за заповітом чи за законом у померлого немає, оскільки колишня дружина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його дочка від першого шлюбу ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не створивши сім'ї за життя.
У подальшому ОСОБА_1 вимушена була звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області про встановлення юридичного факту проживання однією сім'ю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Рішенням Немирівського районного суду від 28 травня 2025 року у справі №930/843/25 було встановлено юридичний факт проживання позивачки та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з листопада 1999 року по день смерті останнього, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 червня 2025 року позивачка повторно звернулася до відповідача із вказаним рішенням суду та відповідною заявою, однак, листом від 17 липня 2025 року за № 8766-7435/Є-02/8-0200/25 відповідач відмовив у виплаті та повідомив, що суми пенсії, що підлягали виплаті покійному не можуть бути виплачені, оскільки позивачка не надала свідоцтва про шлюб із ОСОБА_2 та не є офіційною дружиною покійного.
Таким чином, ОСОБА_1 не має можливості оформити спадщину на недоотриману ОСОБА_2 пенсію після його смерті.
Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд:
-визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на недоотриману спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму пенсії в розмірі 164 813,49 грн, яка була нарахована на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №120/1433/22-а та від 07 вересня 2023 року у справі №120/10546/23;
-стягнути з ГУ ПФ України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 164 813,49 грн.
-вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 було задоволено.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на недоотриману за життя пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в загальному розмірі 164 813,49 грн відповідно до рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №120/1433/22-а та від 07 вересня 2023 року у справі №120/10546/23.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в загальному розмірі 164 813,49 грн.
Вирішено питання судових витрат.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що сума грошових коштів у загальному розмірі 164 813,49 грн була нарахована ОСОБА_2 відповідачем ГУ ПФУ у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №120/1433/22-а та від 07 вересня 2023 року у справі №120/10546/23 і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю, а позивачка ОСОБА_1 відповідно до заповіту успадкувала належну ОСОБА_2 вказану суму пенсії відповідно до положень ст. 1227 ЦК України.
Також місцевий суд відхилив доводи відповідача про те, що спір у цій справі тотожний зі спорами у адміністративних справах №120/1433/22-а, №120/10546/23, а виплата коштів на виконання рішення суду проводиться у межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат і невиплата коштів відбулася через брак коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2026 року суддю Копаничук С. Г. замінено на суддю Рибчинського В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до розгляду на 23 квітня 2026 року о 10 год 00 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що справа мала розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий позов.
Нараховані кошти на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у розмірі 164 813,49 грн включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України.
Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону № 2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Статтею 73 Закону №1058 встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом. За таких підстав, у Головного управління відсутні правові підстави для виплати пенсій колишнім працівникам силових структур за рахунок власних коштів.
Не отримання донарахованих коштів позивачу відбувалось не з вини Головного управління, а через брак коштів на виконання рішень суду, що проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, що обліковуються в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
13 квітня 2026 року від позивачки надійшла заява, у якій вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, при цьому ними подано заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №120/1433/22-а:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» від 29 липня 2021 року №1517;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням довідки Держаної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» від 29 липня 2021 року №1517, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум (а. с. 14-16).
На виконання вказаного рішення ГУ ПФ України у Вінницькій області здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_2 , нарахувавши кошти у розмірі 134 713,19 грн, що підтверджується листом від 12 липня 2022 року та розрахунком за пенсійною справою № 80 8057 (а. с. 21-23, 24).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі №120/10546/23:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо припинення з 01 червня 2022 року ОСОБА_2 виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити з 01 червня 2022 року ОСОБА_2 виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». В решті вимог відмовлено (а. с. 17-20).
На виконання вказаного рішення ГУ ПФ України у Вінницькій області здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_2 , нарахувавши кошти у розмірі 30 100 грн, що підтверджується листом від 19 грудня 2023 року (а. с. 25-28).
13 вересня 2024 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів позивачці ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 134 713,49 грн, нараховані ГУ ПФУ у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №120/1433/22-а, та грошові кошти у сумі 30 100 грн, нараховані ГУ ПФУ у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі №120/10546/23. Заповіт посвідчено керуючим справами (секретарем) виконкому Брацлавської селищної ради Костік Л. А. та зареєстровано в реєстрі за № 16 (а. с. 93).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 13).
04 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про виплату пенсійних коштів нарахованих відповідачем померлому ОСОБА_2 згідно із рішеннями суду та 04 березня 2025 року отримала відмову у виплаті пенсії, оскільки в наданих документах відсутні документи, що засвідчують родинні стосунки з померлим пенсіонером (свідоцтво про одруження) (а. с. 30-31).
Рішенням Немирівського районного суду від 28 травня 2025 року у справі №930/843/25 було встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з листопада 1999 року по день смерті останнього, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 34-35).
24 червня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про виплату пенсійних коштів нарахованих відповідачем померлому ОСОБА_2 та 17 липня 2025 року отримала відмову у виплаті пенсії, оскільки в наданих документах відсутні документи, що засвідчують родинні стосунки з померлим пенсіонером (свідоцтво про одруження) (а. с. 36-38).
Згідно з Витягом з Реєстру Брацлавської територіальної громади від 06.10.2025, ОСОБА_1 з 2001 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 10а).
Відповідно до довідки № 92 від 28 січня 2025 року, виданої виконавчим комітетом Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті в АДРЕСА_1 (а. с. 11).
Відповідно до довідки Тульчинської державної нотаріальної контори Вінницької області №996/02-14 від 17 грудня 2025 року про склад спадкоємців, у провадженні Тульчинської державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа №288/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Згідно документів, що містяться у спадковій справі, станом на 17 грудня 2025 року наявні такі відомості про склад спадкоємців: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємець за заповітом, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 74).
30 січня 2026 року Брацлавська селищна рада Тульчинського району Вінницької області у листі № 72 повідомила суд, що 13 вересня 2024 року керуючим справами (секретарем) виконкому Брацлавської селищної ради Костік Л. А. був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_2 , який зареєстрований у реєстрі за №16. Даний заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі за №73093833. Станом на 21 січня 2026 року ніхто із заявою про скасування даного заповіту до Брацлавської селищної ради не звертався (а. с. 92-94).
Колишня дружина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 32).
Дочка ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 33).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_2 права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, право на отримання належних ОСОБА_2 , але не отриманих пенсійних виплат, передається позивачці, як спадкоємиці за заповітом.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Із матеріалів справи встановлено, що на підставі рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №120/1433/22-а та від 07 вересня 2023 року у справі №120/10546/23, які були ухвалені за життя спадкодавця та набрали законної сили, ГУ ПФУ у Вінницькій області провело ОСОБА_2 перерахунок пенсії.
Однак сума пенсії, що належала померлому, залишилися недоодержаною у зв'язку із його смертю, що не заперечується відповідачем.
З огляду на встановлені обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на належні йому суми пенсії, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органів пенсійного фонду підлягає задоволенню і є ефективним способом поновлення її порушених прав.
Доводи скарги про те, що виплата суми недоотриманої пенсії мала бути виконана в порядку черговості надходження коштів до фонду, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що з огляду на положення КАС України, питання щодо правомірності/протиправності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, що набрало законної сили, є процесуальним питанням, яке вирішується в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені ГУ ПФ України у Вінницькій області у зв'язку з апеляційним переглядом справи, слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2026 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський