ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
22 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024162510001570 від 11.11.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква, Київської області, громадянки України, не одруженої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судимостей не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 , 10.11.2024 року о 15:00 год., перебуваючи поряд із зоною відпочинку ТЦ «Острів», що за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд,2, помітила мобільний телефон марки «Тесno», моделі «Spark Go 2024», що перебував на зарядці та реалізуючи раптово виниклий, корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що потерпіла відійшла, залишивши без нагляду свій мобільний телефон, що заряджався, таємно викрала мобільний телефон марки «Тесno», моделі «Spark Go 2024», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в корпусі чорного кольору, із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» із номером НОМЕР_3 , у захисному прозорому чохлі, після чого залишила місце скоєння кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду в сумі 3699 грн.
При цьому ОСОБА_4 діяла в умовах воєнного стану, який впроваджено на території України відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_6 від 24.02.2022 року № 64/2022 та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, термін дії якого неодноразово було продовжено відповідними нормативними актами.
Потерпіла будучи належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, але подала до суду заяву про здійснення судового розгляду за її відсутності. Суд, враховуючи думки сторін кримінального провадження, які не наполягали на обов'язковій участі потерпілої в судовому розгляді, вважав за можливе провести судовий розгляд без її участі.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, не оспорюючи при цьому обставини злочину, які викладені в обвинувальному акті, щиро розкаялась у вчиненому, зазначивши, що на даний час вона зробила для себе позитивні висновки та вирішила припинити злочинну діяльність.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченою своєї вини в обсязі пред'явленого їй обвинувачення, а також те, що вона не піддавала сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченої, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.
У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідження доказів, що стосуються особи обвинуваченої, документів, що підтверджують процесуальні витрати і заходи забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , підтвердила, що дійсно у зазначені в обвинувальному акті дату, час та місці вона перебуваючи поряд із зоною відпочинку ТЦ «Острів», помітила мобільний телефон марки «Тесno», моделі «Spark Go 2024», який був на зарядці та вирішила його викрасти. Переконавшись, що її ніхто не бачить, вона викрала телефон та пішла з місця вчинення крадіжки. Далі, телефон вона продала на ринку, отримавши від цього 2000 грн, які витратила на продукти харчування. Через деякий час, до неї прийшли поліцейські, яким вона повідомила де продала викрадений телефон, потім телефон вилучили і повернули потерпілій. Також, обвинувачена зазначила, що погоджується із вартістю викраденого майна. Крадіжку вчинила, щоб продати та витратити кошти на себе.
Таким чином, допитавши обвинувачену, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними і, є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Тому, суд з урахуванням того, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжений і діє до наявного часу, вважає доведеною винність ОСОБА_4 , у вчиненні нею злочину, та кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
При цьому судом виключається кваліфікуюча ознака повторності з обвинувачення, оскільки судом встановлено, що ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.02.2025 у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння на підставі ст.74 КК України ОСОБА_4 звільнено від покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2024 року, яким вона була засуджена за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2026 року на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння ОСОБА_4 звільнено від покарання, призначеного за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2024 року, яким вона була засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч.4 ст. 185, ст. 70,71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі. Отже, за таких обставин, у відповідності до примітки до ст. 185 та ч. 4 ст. 32 КК України, повторність кримінальних правопорушень в даному випадку відсутня.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачена ОСОБА_4 , вчинила умисний корисливий злочин проти власності, який у відповідності до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
ОСОБА_4 , має постійні місце реєстрації та проживання, до затримання працювала не офіційно, дані щодо перебування на обліку у лікарів психіатра та нарколога відсутні.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При цьому, судом не може бути визнано обставиною, яка обтяжує покарання винної ОСОБА_4 рецидив злочину, який зазначений прокурором в обвинувальному акті, виходячи з наступного.
Так, рецидив злочинів (ст. 34 КК України) - це вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка вже має судимість за умисний злочин. Це вид множинності, що свідчить про стійку протиправну поведінку, є обставиною, що обтяжує покарання, та впливає на кваліфікацію і призначення суворішого покарання.
Розглядом даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 29.03.2023 року була засуджена Малиновським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі та звільнена на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік. Далі, вироком Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2024 року, яким засуджена за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, остаточне покарання ОСОБА_4 було визначено шляхом часткового складання покарань, а саме до покарання, яке призначено за вироком від 14.05.2024 частково приєднано покарання за вироком від 29.03.2023 року Малиновського районного суду м. Одеси за ч.1 ст.309 КК України (2 місяці обмеження волі), що в перерахунку відповідно до ст.72 КК волі становило 1 місяць позбавлення волі, та остаточно призначено покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі. Далі, 25.02.2025 ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння на підставі ст.74 КК України ОСОБА_4 звільнено від покарання, призначеного за вироком Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2024 року, та негайно звільнено з-під варти. Крім того, 24.03.2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси на підставі ч.2 ст.74 КК України у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння ОСОБА_4 звільнено від покарання, призначеного за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2024 року, яким вона засуджена за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185, ст. 70,71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі.
З таких обставин, на підставі положень ч. 3 ст.88 КК України ОСОБА_4 є такою, що не має судимостей за вироками Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2024 року та Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2024 року. Також у відповідності до положень п.21 ч.1 ст.89 КК України ОСОБА_4 є такою, що судимості не має за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 29.03.2023 року, оскільки покарання за цим вироком було приєднано до покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2024 та від відбування цього покарання була звільнена 25.02.2025 ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та звільнена з-під варти. Отже слід вважати, що ОСОБА_4 будучи засудженою за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК, призначене покарання відбула, а тому визнається такою, що не має судимості у відповідності до положень п.21 ч.1 ст.89 КК України.
Таким чином, рецидив злочинів у даному кримінальному провадженні відсутній.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, ОСОБА_4 необхідно для її виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі саме у мінімальних межах санкції частини статті повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винній.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченою покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується практика Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину, усвідомлення останньою протиправності своєї злочинної поведінки, її молодий вік та позитивну поведінку після вчинення злочину, дані про особу винної, те, що вона заявила суду, що зробила для себе позитивні висновки та має намір виправитись і не вчиняти злочинів, що виглядало перед судом достатньо переконливо. Вона страждає на гепатит «С» (швидкий тест 17.01.2026), має захворювання нижніх кінцівок, у зв'язку з чим перенесла оперативне втручання. Також враховується судом відсутність до обвинуваченої з боку потерпілої претензій будь-якого характеру та повернення викраденого майна потерпілій особі, що підтверджено відповідною розпискою. Тому, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченої ОСОБА_4 , можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винної та запобігання вчиненню нею нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_4 , саме такого виду покарання.
В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_4 , від відбування покарання з випробуванням, покладає на неї обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Крім того, з урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_4 , яка перебуває в молодому віці, для її дійсного виправлення і досягнення мети покарання, переслідуючи мету виправлення обвинуваченої, зміни її прокримінального мислення, формування у ОСОБА_4 життєвих навичок суд покладає на неї додаткові обов'язки, передбачені п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_4 , від призначеного покарання з випробуванням та відсутністю ризиків, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, але існування ризику, в разі апеляційного оскарження вироку, неявки обвинуваченої до суду за першою вимогою, або зміни місця проживання без повідомлення суду, що може негативно вплинути на розумність строків апеляційного перегляду справи, суд вважає за можливе до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинувачуваної ОСОБА_4 змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши її з-під варти негайно.
Питання про долю речових доказів, які визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановами слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 19.11.2024 та 20.11.2024, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, зокрема речові докази: мобільний телефон марки «Тесno», моделі «Spark Go 2024», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , слід залишити у власника; DVD-R диск із відеозаписом з камер відеоспостереження ТЦ «Острів», за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, - слід залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого він долучений.
Заходи забезпечення у виді арешту майна в даному кримінальному провадженні не застосовувались, процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 , звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 (два) роки.
На підставі ч.ч.1, 3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили.
У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України до набрання вироком законної сили покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, засоби зв'язку.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених на неї обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно неї може бути змінено на більш суворий.
Обвинувачену ОСОБА_4 звільнити в залі суду з-під варти негайно.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Тесno», моделі «Spark Go 2024», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , - залишити у власника;
- DVD-R диск із відеозаписом з камер відеоспостереження ТЦ «Острів», за адресою: м. Одеса, вул.Новощепний ряд, 2, - залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого він долучений.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/845/25
Номер провадження № 1-кп/ 522/1840/26
Головуючий суддя - ОСОБА_1