Справа № 729/301/26
1-кп/729/96/26
22 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі судді ОСОБА_1 , прокурора в режимі ВКЗ - ОСОБА_2 , потерпілої - ОСОБА_3 , адвоката - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62025100140000541 від 27.01.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України,
У Бобровицькому районному суді Чернігівської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62025100140000541 від 27.01.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25.02.2025 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.04.2026.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав, подане 20.04.2026 через канцелярію суду, письмове клопотання про продовження обвинуваченому обраного стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави, так як такий строк закінчується у обвинуваченого 25.04.2026. Прокурор обґрунтовує своє клопотання тим, що ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу на даний час не змінилися та не зникли. Зокрема, існують ризики переховування обвинуваченого від суду для уникнення покарання за вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення даного кримінального правопорушення; наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності, використовуючи свій статус військовослужбовця, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки, зокрема військовослужбовців зазначеної військової частини, а також на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні за фактом вчинення крадіжки. Окрім цього, обвинувачений має певне коло зв'язків, у тому числі з керівництвом та службовими особами військової частини, здобутих в силу проходження ним військової служби та може використовувати їх у своїх інтересах для протиправного впливу на свідків, які володіють інформацією щодо обставин та фактів кримінального правопорушення. Про існування ризику впливу обвинуваченим на свідків у цьому кримінальному провадженні свідчить, зокрема, можливість безперешкодного контактування з ними у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу. Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, як цивільних осіб так і осіб з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань на наявність вигаданих у нього обставин поважності відсутності у військовій частині, а також інших висунутих ним у подальшому версій. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що кримінально-протиправна діяльність ОСОБА_5 має триваючий характер і фактично продовжувалась до моменту фактичного затримання. Таким чином, прокурор вважає, що у разі застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній, усвідомлюючи можливість реального покарання у вигляді позбавлення волі, матиме можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому є необхідність у продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив задовольнити, зазначивши, що згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України до військовослужбовців під час дії воєнного стану, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Потерпіла також не заперечувала проти задоволення клопотання та призначення справи до судового розгляду.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу. Також не заперечують проти призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання прокурора, суд дійшов таких висновків.
Обвинувальний акт складений та надійшов до суду з додержанням вимог закону - ст. 291 КПК України.
Підстав для прийняття рішень передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК немає. У кримінальному провадженні відсутні перешкоди для призначення судового розгляду.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25.02.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.04.2026.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити:1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, суд має перевірити, чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість, та чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, суд ураховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду; впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується (п. п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
З клопотання і доводів прокурора у підготовчому судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст 185, ч.5 ст.407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років за ч.5 ст.407 КК України, а за ч.4 ст.185 КК України - від п"яти до восьми років, тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим, він може переховуватися від органів досудового слідства та суду, а також може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Разом з тим, перебуваючи на волі ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, використовуючи свій статус військовослужбовця, може незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки, а також іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.
За наведеного вбачаються достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Згідно із ч. 8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 25.04.2026, але до закінчення такого строку кримінальне провадження розглянути неможливо, то суд вважає, що клопотання є достатньо обґрунтованим, встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України є вагомими, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При застосуванні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави йому не визначався. При розгляді даного клопотання суд також не вбачає підстав для визначення розміру застави, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, у змісті яких ідеться про те, що обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, а має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння у вчиненні якого останній обвинувачується. Отже, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, із ступеню тяжкості інкримінованого злочину, а також бере до уваги ту обставину, що підстави, за яких було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченому, останній може переховуватись від суду. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому, та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу у вгляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання указаним у клопотанні ризиків, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 .
При цьому, враховується суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПКУкраїни, зокрема, в захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України».
Таким чином, суд вважає клопотання обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 184, 199 КПК України, а вказані у клопотанні обставини такими, що свідчать про наявність підстав для продовження стосовно обвинуваченого строку тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176-178, 199, 314, 376, 615 КПК України, суд
Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №62025100140000541 від 27.01.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України, на 04 травня 2026 року о 14 годині 20 хвилин.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.
Викликати для участі в судовому засіданні прокурора, потерпілу, захисника та обвинуваченого.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят діб - до 23 червня 2026 року, з подальшим триманням на гауптвахті відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження. Обвинуваченого, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - доставити у судове засідання.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, в іншій частині оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 23 квітня 2026 року о 16 годині.
Суддя ОСОБА_1