Справа № 205/4167/25
Провадження № 2/947/1662/26
23.04.2026 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий виклад позовних вимог
Позивач звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором 05.12.2019 № 2981680 у розмірі 33120,00 грн, а також стягнути судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 6000,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 30.12.2019 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 подала Заявку на отримання кредиту № 1192876.
На підставі вказаної заяви між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений Договору про споживчий кредит № 1192876 від 30.12.2019.
Первісний кредитор свої зобов'язання виконав та надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн.
16.06.2020 згідно з Договором відступлення прав вимоги №001, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1192876 від 30.12.2019 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідачки.
У подальшому, 24.01.2022, між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ укладено Договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого та згідно з Додатком № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1192876 від 30.12.2019.
Згідно з Додатком № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 24371 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7200 грн; заборгованість за відсотками становить 12371 грн; заборгованість за комісією становить 800грн; заборгованість за пенею становить 4000 грн.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим виникла вказана заборгованість.
З метою захисту своїх майнових прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відзив на позовну заяву
Правом подання відзиву на позов сторона відповідача не скористалась.
Процесуальні дії та рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ПІНГ-ПОНГ» 18.03.2025 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, у розмірі 24 371,00 гривень та судового збору у сумі 2422,40 гривень, витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 23.05.2025.
25.07.2025 до суду надійшла заява від позивача про зміну його назви. Відповідно до наказу від 01.07.2025 № 70-к на виконання Рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» від 01.07.2025 № 178 перейменовано назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС».
Ухвалою судді Новокадацького районного суду м. Дніпра від 08.08.2025 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Одеси в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 19.01.2026 справу прийнято до розгляду, який постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні 11.02.2026.
У судове засідання 11.02.2026 сторони не з'явились, відомості про належне повідомлення відповідачки про розгляд справи суд не отримав. З метою належного повідомлення відповідачки про розгляд справи та отримання судом підтверджуючих документів, судове засідання відкладене на 03.03.2026.
У судове засідання 11.02.2026 сторони не з'явились, на адресу суду надійшов конверт з поштовим відправленням, адресованим за місцем реєстрації відповідачки повернувся до суду без відміток про причини невручення. Судове засідання відкладене, здійснений поторвний виклик сторін у судове засідання.
Судове засідання 17.03.2026 з аналогічних причин відкладене на 15.04.2026.
У судове засідання 15.04.2026 сторони не з'явились, повідомлялись належним чином.
Згідно з довідками про причини повернення поштових відправлень, останні повернулись на адресу суду з відмітками від 11.03.2026 та від 23.03.2026 «адресат відсутній», що є належним повідомленням відповідачки про розгляд справи.
06.03.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Ухвалою суду від 17.03.2026 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів: витребувано інформацію та, за наявності, відповідні докази з АТ «ОЩАДБАНК».
13.04.2026 до суду надійшла витребувана інформація та докази з АТ «ОЩАДБАНК».
Відповідно до п. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки, яка повідомлена про розгляд справи належним чином, ухваливши заочне рішення у справі, за згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідачки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У судовому засіданні від 15.04.2026 справа розглянута, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення до 23.04.2026.
Встановлені обставини справи
Судом встановлено, що 30.12.2019 ОСОБА_1 в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подала Заявку на отримання кредиту № 1192876.
На підставі вказаної заяви між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений Кредитний договір № 1192876 від 30.12.2019, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове платне користування, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Сторони погодили, що сума кредиту становить 8000,00 грн, строк кредитування 26 днів, до 25.01.2020 (п.1.2-1.4 Договору).
Згідно з пунктом 1.5 Договору, сукупна вартість кредиту складає 2880.00 грн. в грошовому виразі та 505% річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.
Пунктом 1.5.1 Договору передбачена комісія за надання кредиту яка становить 800,00 грн, та яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом - 2080,00 грн, які нараховуються за ставкою 1% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5.2 Договору).
Відповідно до п. 1.6 Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з пунктом 2.2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з 2 Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.
Отже, ураховуючи можливість продовження строку кредитування у разі продовження позичальником користування кредитом до 60 днів, ураховуючи відсутність погашення заборгованості у вказаний період, суд вважає, що строк кредитування за вказаним договором продовжений додатково на 60 днів.
Факт укладання договору між первісним кредитором та відповідачкою із використанням її особистого кабінету на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» підтверджується Анкетою-заявою № 1192876 від 30.12.2019, яка містить алгоритм направлення заявки на отримання кредиту та погодження її первісним кредитором.
Первісний кредитор свої зобов'язання виконав та надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2019 № 131534702 та витребуваною з АТ «ОЩАДБАНК» інформацією від 06.04.2026 № 46/12-11/47968/2026/БТ та випискою по рахунку.
Між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 16.06.2020 укладений Договір відступлення прав вимоги №001, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за Кредитним договором № 1192876 від 30.12.2019 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - набуло права вимоги до Відповідачки.
Згідно з Витягом з Додатку до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 1192876 від 30.12.2019, укладеним з відповідачкою із сумою заборгованості 24371 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 7200,00 грн, заборгованість за процентами - 12371 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 800 грн, заборгованість за пенею, розрахованою на дату відступлення прав вимоги (24.01.2022) - 4000,00 грн.
У подальшому, 24.01.2022, між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» (змінено назву на ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») укладено Договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого та згідно з Додатком № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1192876 від 30.12.2019.
Згідно з Додатком № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» становить 24 371 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7200 грн; заборгованість за відсотками становить 12371 грн; заборгованість за комісією становить 800грн; заборгованість за пенею становить 4000 грн.
Доказів погашення вказаного розміру заборгованості матеріали справи не містять, стороною відповідача не спростовано, власних розрахунків суду не надано.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ч. 1 ст.530ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ч. 1 ст.1054ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ст. 207ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
За приписами ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
В ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з вимогами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.
Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч.ч. 1, 2 ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
За приписами ч. 1 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
З наведеного вбачається, що кредитний договір від 30.12.2019 № 1192876 укладений з ОСОБА_1 у спосіб подання згоди відповідача на надання йому відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.
Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 8000,00 грн, що відповідачкою не спростовується.
Разом з тим зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту відповідачкою матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами ч. 1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В ст.516ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст.1082ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті517ЦК України свідчить,що боржник,який неотримав повідомленняпро відступленняправа вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21 від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.
Дослідивши та оцінивши надані суду докази, зокрема кредитний договір, детальний розрахунок заборгованості первісного кредитора ТОВ «Мілоан», Договір відступлення прав вимог від 16.06.2020 №001 з додатками до нього, Договір факторингу від 24.01.2022 № 1/15 з додатками до нього, суд дійшов висновку про набуття позивачем прав вимоги до відповідачки про стягнення за договором від 30.12.2019 № 1192876 заборгованості у розмірі 24 371,00 грн.
Оскільки, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на підставі договорів факторингу набуло право вимоги за вказаним кредитним договором, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.
Доказів про визнання договорів факторингу недійсним чи погашення боргу первісним кредиторам матеріали справи не містять.
Відповідно до розрахунку заборгованості на момент передачі прав вимог позивачу заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.12.2019 № 1192876 становить 24371,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 7200,00 грн, заборгованість за процентами - 12371 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 800 грн, заборгованість за пенею, розрахованою на дату відступлення прав вимоги (24.01.2022) - 4000,00 грн.
Розмір заборгованості та розрахунок боргу відповідачем не спростований.
В п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та відсутності заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судовихвитрат
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та заважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, які суд вважає доведеними та обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором від 30.12.2019 № 1192876 у розмірі 24 371 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят одну) гривню 00 копійок, з яких: сума заборгованості за тілом - 7200,00 грн, сума заборгованості за процентами - 12371,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту - 800,00 грн, заборгованість за пенею - 4000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати з правничої допомоги у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», ЄДРПОУ 43657029, адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області, 07406.
Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування відповідно до довідки ВПО: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення суду підписане 23.04.2026.
Суддя: Ю. А. Скриль