Справа № 947/16340/26
Провадження № 2-з/947/254/26
про вжиття заходів забезпечення позову
23.04.2026 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Яніни Федорівни про забезпечення позову у справі №947/16340/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
20.04.2026, представник ОСОБА_1 , адвокат Гайдай Яніна Федорівна звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме просить суд ухвалити рішення, яким:
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля TOYOTA RAV4, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2007 року випуску, чорного кольору у розмірі 219 300,00 грн., що еквівалентно 5 000 доларів США.
Ухвалою від 23.04.2026 по справі відкрито провадження, справу призначено до підготовчого засіданні на 14.05.2026 о 10 годині 30 хвилин.
Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову по даній справі від представника ОСОБА_1 , адвоката Гайдай Яніни Федорівни, якою остання просить забезпечити позов по справі шляхом накладення арешту на автомобіль TOYOTA RAV4, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2007 року випуску, чорного кольору, який зареєстрований за ОСОБА_2 та заборонити державним реєстраторам транспортних засобів, сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, а також іншим уповноваженим суб'єктам, на яких покладено функції державної реєстрації транспортних засобів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного транспортного засобу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на наступне: що сторонами під час перебування у шлюбі було набуте спільне майно, зокрема транспортний засіб: автомобіль марки TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2007 року випуску, чорного кольору. Зазначений автомобіль був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. На даний час позивач не має доступу до вказаного транспортного засобу, він перебуває у фактичному володінні відповідачки. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, припинення спільного проживання та відсутність домовленостей щодо поділу майна, існує реальний та обґрунтований ризик того, що відповідачка може суттєво погіршити технічний стан автомобіля, відчужити транспортний засіб третім особам (продаж, дарування), переоформити право власності на інших осіб.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об'єкту нерухомості на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Сторони до суду не викликались, в порядку ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України.
Суд вивчив заяву, проаналізувавши матеріали позовної заяви, вважає що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2, 4 ч.1 ст.150ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Судом установлено, що між сторонами дійсно виник спір стосовно поділу спільного майна, а саме автомобілю: марки TOYOTA RAV4, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2007 року випуску, чорного кольору, який зареєстрований за ОСОБА_2 . Позивачем заявлені позовні вимоги щодо поділу спільного майна, шляхом стягнення з відповідачки компенсації вартості 1/2 частки спірного автомобілю у розмірі 219 300 гривень.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19).
Суд виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Судом установлено, що 05 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено шлюб, який зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №458 та видано Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 . На даний час, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені і спільне господарство не ведеться. У провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває позовна заява про розірвання шлюбу між сторонами та справа про розподіл майна подружжя.
За час перебування у шлюбі сторонами було набуте автомобіль марки TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2007 року випуску, чорного кольору, який за реєстрований за відповідачкою. Між сторонами не досягнуто домовленості щодо поділу майна. Отже відповідачка, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, не має права та реальну можливість вчиняти дії щодо подальшої перереєстрації спірного майна, зокрема на користь третіх осіб.
Суд виходить із того, що метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача також від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.
Тому, співмірним, адекватним, достатнім та необхідним заходом забезпечення позову щодо заявлених вимог, суд вважає захід який просить позивач, у вигляді - заборони суб'єктам державної реєстрації прав, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав на наведене вище нерухоме майно та заборони відповідачу ОСОБА_2 на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб спірного автомобілю.
На думку суду, застосування вищевказаного заходу забезпечення позову є достатнім заходом забезпечення позову, не порушує прав відповідача, а лише сприятиме запобіганню невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, виключить можливість відчуження чи передачі спірного майна іншим особам на час розгляду справи, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19 роз'яснив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що забезпечення позову у даній справі, в наведений вище спосіб заборони вчинення реєстраційних дій, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди як сторонам по справі, так і третім особам.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача та можливих третіх осіб. Невжиття таких заходів може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком суду, за винятком випадків, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України (постанова КЦС ВС від 30.05.2019 року, справа № 456/2438/17).
Інформація щодо наявності підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову, в матеріалах справи не міститься.
Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову предмету позову, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-154,259-261,353-355 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Яніни Федорівни про забезпечення позову у справі №947/16340/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на автомобіль марки TOYOTA RAV4, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , колір чорний, який зареєстрований за ОСОБА_2 ;
- заборони державним реєстраторам транспортних засобів, сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, а також іншим уповноваженим суб'єктам, на яких покладено функції державної реєстрації транспортних засобів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу, а саме: автомобіля марки TOYOTA RAV4, 2007 року випуску,VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , колір чорний.
Копії ухвали надіслати сторонам для відома та для виконання відповідним органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, в тому числі для внесення записів до відповідних реєстрів та для відому заінтересованим особам.
Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Ю. А. Скриль