Справа № 579/2931/25
2/579/266/26
08 квітня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі головуючого судді Кибець І.А.,
з участю секретаря судового засідання Сірої С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 18.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5186284 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10 000 грн., строк кредиту 360 днів: з 18.12.2024 року по 13.12.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1 договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
31 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №31/07/2025, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5186284 від 18.12.2024 року, загальна сума заборгованості складає 37 470 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 10 000 грн., заборгованість за процентами - 21 470 грн., штрафні санкції - 5 000 грн., комісія за наданання кредиту - 1 000 грн.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії договору №5186284 від 18.12.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.08.2025 року по 13.12.2025 року (135 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 12 825 грн. Проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3 договору №5186284 від 18.12.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 34 295 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 21 470 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 12 825 грн.).
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора.
Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором №5186284 становить 50 295 грн., яка складається з: тіла кредиту - 10 000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 21 470 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 135 календарних днів - 12 825 грн., штрафні санкції - 5 000 грн., комісія за наданання кредиту - 1 000 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості за кредитними договорами у сумі 50 295 грн., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 10 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За змістом позовної заяви просить розглядати справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.12).
Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.114,121) у судове засідання не з'явився, у наданий судом строк та станом на 08 квітня 2026 року своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку, будь-яких клопотань чи заяв не надав.
У відповідності до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Згідно правил ч.6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
18.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5186284 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу, договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 34561, 18.12.2024 о 12:09:51. Разом з договором ОСОБА_2 підписано паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та інформаційне повідомлення (а.с.92-105, 72-74, 106).
Відповідно до умов договору №5186284 товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн. Строк кредиту 360 дні. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Комісія за надання кредиту становить 1 000 грн. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом (п.п.1.2-1.4.1 договору).
Відповідно до п.п.2.1 та 2.2 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , дата надання кредиту 18.12.2024 року або 19.12.2024 року.
Відповідно п.п.2.4 договору кредит вважається наданим в день перерахування суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно п.2.1 договору.
Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту (а.с.92-105, 106).
18.12.2024 року здійснено переказ грошових коштів від ТОВ «Лінеура Україна» в сумі 10 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_3 . Переказ здійснений через ТОВ «Пейтек Україна», в рамках співпраці ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» за договором №03012024-1 від 03.01.2024 року (а.с.86).
Згідно відповіді АТ КБ «Приват Банк» від 27.01.2026 року, наданої на виконання ухвали суду, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 18.12.2024 року здійснено переказ грошових коштів в сумі 10 000 грн. (а.с.117).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5186284 від 18.12.2024 року станом на 31.07.2025 року становить 37 470 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 10 000 грн., заборгованості за процентами - 21 470 грн., штрафні санкції - 5 000 грн., комісія за наданання кредиту - 1 000 грн. (а.с.75-78).
31 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №31/07/2025, у відповідності до п.1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору (а.с.60-70).
ТОВ «Лінеура Україна» повідомило всіх боржників про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, розмістивши відповідну інформацію в особистих кабінетах та відправивши текстові повідомлення на зазначені в анкетах боржників телефонні номери, що підтверджується повідомленням ТОВ «Лінеура Україна» від 01.08.2025 року (а.с.75).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5186284 від 18.12.2024 року в сумі 37 470 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 000 грн., сума заборгованості за відсотками - 21 470 грн., сума заборгованості за пенею, штрафами - 5 000 грн., сума заборгованості за комісією - 1 000 грн. (а.с.82-85).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» проценти за 135 календарних днів (з 01.08.2025 року по 13.12.2025 року) за договором №5186284 від 18.12.2024 року складають 12 825 грн. (а.с.79-80).
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за кредитним договором №5186284 від 18.12.2024 року в сумі 50 295 грн. 00 коп.
За змістом ст.ст. 202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно ст.16 ЦПК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За приписами ч.1 ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що сторони не ставили питання про розірвання договору, таким чином між позивачем та первісним кредитором виникли цивільні права та обов'язки, які вони врегулювали вказаним договором.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст.1054, ч. 2 ст.1050 ЦК України).
За змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Вирішуючи вимогу про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5 000 грн., суд виходить з такого.
За умовами кредитного договору, товариство має право нарахувати, а клієнт зобов'язаний на вимогу товариства сплатиту товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконананого та/або неналежно виконаного грошового зобо'язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 року № 3498-IX, який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом на час виникнення заборгованості не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення його у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування".
Отже, чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акту (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема, станом на день розгляду справи продовжено воєнний стан.
Враховуючи те, що договір позики між сторонами укладено 18 грудня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення виконання зобов'язання нарахована під час дії воєнного стану, який триває дотепер, на момент нарахування штрафних санкцій чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 000 грн.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
На відповідача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №5186284 від 18.12.2024 року у розмірі 45 295 грн. 00 коп.
В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2181 грн. 58 коп. (45295грн х 2422,40 грн : 50295 грн) (а.с.107).
Відповідно до приписів п.1 ч.2, ч.8 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню частково зважаючи на таке.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч.1, п.1 ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до роз'яснень п.48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази.
10 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітній М.М. укладено договір №10/12-2024 про надання правової допомоги (а.с.20-21).
24 листопада 2025 року здійснено заявку №14201 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, згідно умов яких клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати послуги професійної правничої допомоги по справі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорам №5186284 від 18.12.2024 року. Загальна сума наданих послуг становить 10 000 грн. (а.с.88-89).
Професійна правнича допомога позивачу надавалась адвокатом Столітній М.М. на підставі ордера на надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» №2076772 від 22.12.2025 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №9422/10 від 18.09.2020 року) (а.с.71, 35).
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт №14201 від 22.12.2025 року, підписаного сторонами Договору, та виду виконаних робіт, витрати на правничу допомогу становлять 10 000 грн. (а.с.81).
Суд врахувавши, що справа не відноситься до складної, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру. Виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розміру 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.
Відповідно до ст.ст. 3, 526, 530, 533, 549, 551, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, -
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором №5186284 від 18.12.2024 року в розмірі 45 295 (сорок п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати за сплату судового збору у розмірі 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одна) грн. 58 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 20 квітня 2026 року.
Суддя І. А. Кибець