Справа № 487/859/22
Провадження № 1-в/487/32/26
22.04.2026 м.Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві подання Начальника Заводського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, громадянина України, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.08.2022 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., -
Вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.08.2022 року, ОСОБА_4 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
31.03.2026 року, начальник Заводського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій та Херсонській областях звернулася до суду з поданням у якому просила з урахуванням приписів ч.1 ст.80 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання, у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
В обгрунтування подання зазначила, що вирок відносно ОСОБА_4 набрав законної сили 31.08.2022 року та перебуває на виконанні у Заводському районному відділі філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій та Херсонській областях з 19.01.2023 року.
В порушення положень ч.1 ст.26 КВК України, засудженим штраф не сплачено. Інформація щодо причин невиконання вироку суду ОСОБА_5 до інспекції не надав.
В подальшому, Заводським районним судом м.Миколаєва було видано виконавчий лист, який 24.03.2025 року було направлено до Заводського відділу ДВС Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса).
02.12.2025 року, державним виконавцем виконавчий лист було повернуто до відділу пробації, без виконання.
03.12.2025 року, до Заводського районного суду м.Миколаєва було направлено подання, в порядку ч.6 ст.26 КВК України про заміну ОСОБА_4 несплаченої суми штрафу на покарання у вигляді громадських робіт.
Ухвалою суду від 26.02.2026 року у задоволенні вказаного подання було відмовлено.
Таким чином на даний час, закінчився строк давності виконання вироку Миколаївського апеляційного суду від 31.08.2022 року.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним поданням.
До судового засідання Начальник Заводського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій та Херсонській областях ОСОБА_3 не з'явилася, подала до суду заяву у якій вказала, що подання підтримує. Розгляд подання просила провести за її відсутності.
До судового засідання прокурор ОСОБА_6 не з'явився, подав до суду заяву у якій вказав, що проти задоволення подання не заперечує. Розгляд подання просив провести за його відсутності.
Засуджений ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився. Про місце, дату та час судового засідання повідомлявся, шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу, зазначену у матеріалах справи.
Подання було розглянуто за відсутності учасників провадження, що не суперечить положенням ч.5 ст.539 КПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.08.2022 року, ОСОБА_4 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Вирок набрав законної сили 31.08.2022 року та з 19.01.2023 року перебуває на виконанні у Заводському районному відділі філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій та Херсонській областях.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 18.04.2023 року, у задоволенні подання про розстрочку несплаченої суми штрафу чи заміну несплаченої суми штрафу іншим видом покарання було відмовлено.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.02.2026 року, у задоволенні подання про заміну несплаченої суми штрафу на покарання у вигляді громадських робіт було відмовлено.
Згідно з п.14 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статтею 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Положеннями ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За положеннями п.1 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років, у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе. Це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Так з дня набрання законної сили вироком відносно ОСОБА_7 минуло три роки сім місяців.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 80 КК України передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Зокрема, редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі ст. 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із кримінальних правопорушень, передбачених зазначеними статтями. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового кримінального правопорушення. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Так згідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Доказів, на підтвердження обставин, визначених положеннями ч.3 ст.80 КК України, які б свідчили про зупинення перебігу давності виконання вироку суду не надано, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України.
За вказаних обставин відсутні перешкоди для задоволення подання та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.08.2022 року, у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд -
Подання начальника Заводського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій та Херсонській областях ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від відбування покарання, призначеного вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.08.2022 року, у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1