Справа № 487/893/26
Провадження № 1-кс/487/1667/26
21.04.2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 від 06.02.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 04.02.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026080200000211 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся 31.03.2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 від 06.02.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 04.02.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026080200000211 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: на транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , в частині обмеження права володіння зазначеним транспортним засобом.
В обґрунтування клопотання зазначено, що на момент звернення з вказаним клопотанням органом досудового розслідування усі необхідні слідчі дії з транспортним засобом та експертні дослідження проведені, відповідні висновки долучено до матеріалів провадження. Тобто, обставини, які слугували правовими підставами для накладення арешту на автомобіль усунуті та цілі зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження досягнуті. На теперішній час обставини, які б свідчили, що скасування арешту транспортного засобу може негативно вплинути на хід досудового розслідування відсутні.
Справу надано слідчому судді 13.04.2026 року.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Вказала, що транспортний засіб, стосовно якого розглядається питання про скасування арешту, є об'єктом кримінально протиправних дій та речовим доказом.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, його неявка не є перешкодою для розгляджу клопотання.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали за клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного.
За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Перевіркою матеріалів встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Херсонській області (постанова про визначення підслідності від 10,04.2026 року), здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62026080200000211 від 04.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.02.2026 близько 11 год. 30 хв. водій автомобіля MERCEDES-BENZ 411 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїжджаючи з другорядної дороги з боку авторинку на Миколаївське Шосе (головна дорога) в місті Херсон, не дав дорогу та допустив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по проїзній частині ОСОБА_7 у напрямку від вулиці 8-а Польова до села Чорнобаївка Херсонського району.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водіям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження.
Також тілесні ушкодження спричинено пасажиру автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04.02.2026 в ході огляду місця події (дорожньо-транспортної пригоди) було виявлено та вилучено автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який в подальшому був поміщений для зберігання на територію спеціального майданчика Головного управління Національної поліції в Херсонській області за адресою: Херсонська область, Херсонський район, село Чорнобаївка, Миколаївське Шосе, 5.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , є ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, проведеним оглядом встановлено, що на кузові автомобілів MERCEDES-BENZ 411 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , та VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , наявні сліди деформації, характерні для дорожньо-транспортної пригоди, які, в свою чергу, можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
04.02.2026 року постановою слідчого зазначені транспортні засоби було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62026080200000211 від 04.02.2026 у зв'язку із відповідністю критерію, встановленому ст. 98 КПК України.
У зв'язку з доведеністю існування сукупності підстав та розумних підозр вважати, що зазначені в клопотанні матеріальні об'єкти зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також у зв'язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.02.2026 року (справа №487/893/26, провадження №1-кс/487/905/26) було накладено арешт на зазначене вище майно з урахуванням розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України).
Згідно ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.
За змістом ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В ході розгляду клопотання встановлено, що вищевказаний транспортний засіб необхідний для подальшого проведення слідчих (процесуальних) дій, що має істотне та доказове значення, для встановлення всіх необхідних фактів та обставин у даному провадженні. У разі повернення даного транспортного засобу, його власнику, існує реальна загроза зміни або знищення слідів кримінального правопорушення як навмисно, так і з необережності. Крім того, враховуючи те, що під час подальшої експлуатації та користуванні даними транспортним засобом до завершення проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні він може зазнати конструктивних змін, унаслідок капітального та поточного ремонтів в ході обслуговування, в тому числі пов'язаних з амортизаційним зносом частин, вузлів та агрегатів транспортного засобу внаслідок його звичайної експлуатації, що може негативно відбитися на ході та результатах слідства. В ході подальшого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, у сторін обвинувачення та захисту можуть виникнути додаткові питання, щодо дослідження виявлених слідів кримінального правопорушення на зазначеному транспортному засобі, та його технічного стану, відповісти на які буде неможливо, у разі їх знищення чи зміни.
Крім того, згідно статті 317 ЦК України зміст права власності полягає у належності власнику майна права володіння, розпорядження та користування своїм майном.
Звернувшись до суду з клопотанням, яке є предметом даного судового розгляду, адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , просив скасувати арешт транспортного засібу -VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в частині обмеження права володіння зазначеним транспортним засобом.
Разом з цим, ухвала слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.02.2026 року (справа №487/893/26, провадження №1-кс/487/905/26) жодних заборон чи обмежень у праві володіння, як зазначено в клопотанні про скасування, не передбачає.
З огляду на викладене, оскільки досудове розслідування триває та проводяться слідчі (процесуальні) дії, у зв'язку із недоведеністю того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, враховуючи, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження, а визначення місця знаходження речового доказу протягом досудового розслідування покладено законом на сторону кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, - клопотання про скасування арешту на майно задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 84, 91-94, 98, 100, 170-174, 308, 309 КПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 від 06.02.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 04.02.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026080200000211 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали слідчого судді, що не підлягають оскарженню, можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали оголошено 23.04.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1