Справа № 487/9737/25
Провадження № 1-кп/487/408/26
23.04.2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів Заводського районного суду м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі прокурора ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , законного представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12025152030000620 від 13.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 3, 4, 6 ст. 152 КК України клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору та про закриття кримінального провадження
встановила:
До суду з Миколаївської обласної прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження № 12025152030000620 від 13.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 3, 4, 6 ст. 152 КК України.
Ухвалою суду від 25.12.2025 у даному кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його підписання та складання неуповноваженою особою, а також неконкретністю викладеного у ньому обвинувачення. В обгрунтування даного клопотання захисник посилався на те, що: обвинувальний акт від 22.12.2025 складено та підписано старшим слідчим в ОВС - криміналістом СУ ГУНП в Миколаївській області Самохіним, що виходить за межі функціональних обов'язків останнього; обвинувальний акт затверджено прокурором ОСОБА_10 як керівником Миколаївської обласної прокуратури, а не як прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні; відсутність в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується його підзахисному, а саме: конкретного визначення часу та місця вчинення злочину, порушує право обвинуваченого на захист.
Крім того в клопотанні про закриття кримінального провадження, захисник ОСОБА_5 наголошував на існуванні підстав для закриття кримінального провадження у відповідності до вимог п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки в межах строку досудового розслідування уповноваженими особами не було складено та затверджено обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні.
Обвинувачений клопотання свого захисника підтримав просив про їх задоволення.
Прокурор проти задоволення зазначених клопотань заперечував. Зазначав про відсутність підстав для повернення обвинувального акту та закриття кримінального провадження, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 та законний представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , заперчували щодо задоволення клопотань захисника, посилаючись на їх необгрунтованість.
Колегія суддів, заслухавши доводи сторін, дослідивши клопотання та обвинувальний акт, дійшла до наступного.
Щодо доводів захисника про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення конкретних фактичних обставин кримінального правопорушення.
Статтею 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. При чому межі перевірки обвинувального акта обмежуються лише його відповідністю вимогам кримінального процесуального закону.
Оскільки частиною 4 статті 291 КПК України заборонено надавати суду інші документи до початку судового розгляду, перевірка викладених обставин здійснюється шляхом дослідження лише форми і змісту обвинувального акта.
Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Як передбачено частиною 1 статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення і ініціює судовий розгляд.
Положеннями частини 2 статті 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими він має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Частиною 1, 3 даної статті передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно з частиною 4 статті 291 КПК України до обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Разом з тим зміст ст. 91 КПК України дає можливість висновувати, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України доводить, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторони кримінального провадження мають право збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази з метою підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.
Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду пред'явленого обвинувачення по суті і полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акта, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акта до судового розгляду.
Оскільки кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить висновку, що прокурор, як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».
Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора.
Так ККС ВС у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину, підтвердження або спростування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознак та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.
За результатами перевірки змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025152030000620 від 13.05.2025 судом встановлено, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України та не містить недоліків, які перешкоджають призначенню та проведенню судового розгляду.
Крім того, з обвинувального акту вбачається, що він був складений старшим слідчим в ОВС - криміналістом СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_11 та затверджений керівником Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_10 , які входили до складу групи слідчих та групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 291 КПК України.
З огляду на викладене, твердження сторони захисту про складання та затвердження обвинувального акту невповноваженими особами, не відповідають дійсності та не свідчать про сплив строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань адвоката ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 369-372 КПК України, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору та про закриття кримінального провадження - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включенні до апеляційної скарги на судове рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3