Справа №:755/4169/26
Провадження №: 1-кп/755/1037/26
м. Київ "16" квітня 2026 р.
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №1201700040000751 від 19.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №1201700040000751 від 19.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше дев'яти року та не встановлено особу, яка вчинила дане кримінальне правопорушення.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Слідчим відділом Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201700040000751 за фактом відкритого викрадення чужого майна.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування проведено неповно, а слідчі (розшукові) дії фактично носять формальний характер.
Матеріали провадження не містять відомостей про проведення повноцінних допитів свідків або очевидців події, відсутні протоколи допиту чи інші процесуальні документи, які б підтверджували встановлення осіб, що могли бути свідками вчинення кримінального правопорушення.
Надані суду рапорти працівників поліції свідчать лише про здійснення загальних перевірок, які не призвели до встановлення будь-яких обставин кримінального правопорушення або осіб, причетних до його вчинення.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що слідством здійснювалась перевірка наявності камер відеоспостереження за місцем події, однак такі дії були проведені через значний проміжок часу після вчинення кримінального правопорушення, що об'єктивно унеможливлює отримання відповідних відеозаписів.
За таких обставин зазначені дії не можуть вважатися ефективними та носять формальний характер.
Також матеріали кримінального провадження не містять належних даних щодо предмета злочину, зокрема відсутні документи, які б підтверджували характеристики викраденого майна (модель, ідентифікаційні ознаки, IMEI тощо), що унеможливлює здійснення ефективних заходів щодо його розшуку, у тому числі шляхом перевірки ломбардів чи інших місць можливого збуту.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких встановлюються обставини, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно зі ст. 91 КПК України доказуванню підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість особи, форма вини, мотив і мета, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладається на слідчого та прокурора. Разом з тим, як встановлено судом, матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про вжиття органом досудового розслідування всіх необхідних заходів для встановлення обставин кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 26 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень, і не наділений правом самостійно збирати докази чи підміняти собою орган досудового розслідування.
Неналежне виконання органом досудового розслідування та прокурором обов'язку доказування не може бути компенсоване судом шляхом самостійного збирання або пошуку доказів.
Разом з тим, як вбачається з протоколу допиту потерпілого, останній повідомив, що невстановлена особа підійшла до нього у підземному переході, після чого почала висловлювати погрози застосування насильства, зокрема виклику працівників поліції, та фізично впливала на нього, схопивши за одяг, а саме за капюшон куртки, утримуючи його та обмежуючи можливість вільно пересуватись.
За таких обставин потерпілий перебував у стані психологічного тиску та фактичного примусу, що виключало можливість вільного волевиявлення та сприяло заволодінню його майном.
Крім того, встановлено, що потерпілий є особою з інвалідністю, що об'єктивно знижує його можливості до самозахисту та підсилює вплив застосованого до нього фізичного та психологічного насильства.
Таким чином, дії невстановленої особи супроводжувались застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, та погрозою його застосування, що свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Разом з тим органом досудового розслідування зазначені обставини належним чином не перевірені, відповідна правова кваліфікація діяння не змінена, що свідчить про неповноту досудового розслідування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що досудове розслідування проведено неповно, не вжито всіх необхідних заходів для встановлення обставин кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, а також передчасно зроблено висновок про можливість закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Отже, підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні.
Керуючись: ст. ст. 9, 22, 26, п. 3-1 ч. 1 ст. 284, ст. 369-372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №1201700040000751 від 19.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: