Справа № 706/1649/25
Провадження № 1-кп/702/48/26
20 квітня 2026 року місто Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 ,
захисник адвокат ОСОБА_7 ,
потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не з'явилися,
за наслідками розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №12025250320001136 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кузьмина Гребля Уманського (колишнього Христинівського) району Черкаської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстроване і фактичне місце проживання в будинку АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
14.11.2025 на розгляд Монастирищенського районного суду Черкаської області переданий обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025250320001136.
Згідно з формулою обвинувачення, викладеною в обвинувальну акті, ОСОБА_6 звинувачується в умисному незаконному придбанні за невстановлених обставин та у не встановлений час бойової наступальної осколкової ручної гранати М67 у конструктивному поєднані з бойовим підривником М213, двох цільових патронів з маркуванням у вигляді літери «V» - 5,6-мм кільцевого запалювання промислового виробництва СРСР і одного мисливського патрона з маркуванням у вигляді літери «R» кільцевого запалювання калібру .22LR, промислового виробництва фірми «RWS», які переніс до місця свого проживання, де і зберігав без передбаченого законом дозволу.
За твердженням прокурора, 13.08.2025 близько 11 години ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та будучи впевненим, що перед ним перебувають працівники поліції, які прибули на територію домоволодіння обвинуваченого для виконання своїх службових обов'язків, імітуючи, що в приміщенні гаража власного домоволодіння бере телефон для подальшої його видачі поліцейським, дістав бойову наступальну осколкову ручну гранату М67 у конструктивному поєднані з бойовим підривником М213 та висловив погрози здійснити вибух.
Після залишення працівниками поліції приміщення гаража ОСОБА_6 кинув гранату вслід оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 , начальника сектору агентурно-оперативної роботи відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_9 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_8 та начальника сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_10 .
Прокурор стверджує, що ОСОБА_6 вчинив злочини, відповідальність за які встановлена ч.1 ст. 263 КК України та ст. 348 КК України.
17.11.2025 Монастирищенський районний суд Черкаської області відкрив судове провадження у справі та призначив у ній підготовче судове засідання.
24.11.2025 за наслідками підготовчого судового засідання справа призначена до розгляду по суті висунутого обвинувачення і у проведених 18.12.2025, 02.04.2026, 15.04.2026, 20.04.2026 судових засіданнях в межах дослідження доказів сторони обвинувачення колегія суддів допитала потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Під час досудового розслідування ОСОБА_6 постановленою 15.08.2025 ухвалою обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою без застосування застави, строк застосування якого на стадії досудового розслідування був продовжений до 09.01.2026.
Прийнятими 05.01.2026 і 25.02.2026 ухвалами Монастирищенський районний суд Черкаської області строк застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 продовжив до 25.04.2026.
До спливу цього строку, 17.04.2026 прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що інші запобіжні заходи, не пов'язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та не нададуть можливості уникнути передбачених п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор вважає, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи загрозу імовірності покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винуватим, з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєні правопорушення, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Про наявність ризику переховування від суду свідчить поведінка ОСОБА_17 після вчинення ним злочину за ст. 348 КК України, який втік з місця події та був затриманий працівниками поліції лише після проведення розшукових заходів.
Прокурор переконаний, що, оскільки свідок ОСОБА_13 є дружиною обвинуваченого ОСОБА_6 , він обізнаний з її показами та вони мають суттєве значення для доведення його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, перебуваючи на волі та проживаючи зі своєю дружиною в одному будинку, він матиме змогу незаконно впливати на неї з метою зміни показань.
Захисник адвокат ОСОБА_7 просить у задоволенні клопотання прокурора відмовити і застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити на цілодобовий домашній арешт. Стверджує, що обвинувачений наміру і можливості переховуватися від суду не має.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи захисника адвоката ОСОБА_7 .
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до суду не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені в установленому порядку.
Заслухавши доводи прокурора, позицію обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, отримані з Державного реєстру судових рішень ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , матеріли кримінального провадження в розрізі вирішуваного клопотання, колегія суддів приходить до таких висновків і такого рішення.
З метою правильного вирішення поданого клопотання суд має визначити чи законними і обґрунтованими є підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , якщо так, то чи має право суд не визначати розмір застави у кримінальному провадженні; чи може більш м'який запобіжний захід запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частини перша - третя ст. 331 КПК України унормовують, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Стаття 177 глави 18 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Стаття 178 КПК України цієї ж глави унормовує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За приписами частин 1- 4 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні :1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Як вказано вище, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 висунуте обвинувачення у вчиненні двох злочинів, відповідальність за які передбачають ч.1 ст. 263 КК України та ст. 348 КК України.
Інкримінована обвинуваченому стаття 348 КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі строком від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Отже, з урахуванням приписів ч.1-4 ст. 183 КПК України та тієї обставини, що ОСОБА_6 є несудимою особою і до кримінальної відповідальності притягується вперше, тримання під вартою як запобіжний захід щодо нього може бути застосований, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За змістом обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_6 зареєстрований і постійно проживає в будинку АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працевлаштований, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Постановляючи 25.02.2026 ухвалу про продовження застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд врахував, що продовжують існувати визначені ст. 177 КПК України ризики, наявність яких була встановлена при застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу: 1) ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні; 2) ризик переховування від суду.
У поданому 17.04.2026 клопотанні прокурор також посилається на продовження існування цих ризиків, які, на переконання публічного обвинувача, існують у зв'язку і з тяжкістю висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та позиціям сторін судового провадження колегія суддів приходить до висновку, що тяжкість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, а також наведені в обвинувальному акті обставини події кримінального правопорушення, які, хоч і підлягають встановленню і перевірці належними та допустимими доказами, опосередковано можуть свідчити про реальність ризику переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірного визнання його вини за висунутим обвинуваченням.
Крім іншого, колегія суддів враховує, що після події правопорушення проводились розшукові заходи щодо встановлення місця знаходження обвинуваченого, який залишив власне домоволодіння і перебував на березі сільської водойми.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), то суд враховує, що у цьому статусі на стадії досудового розслідування та судового розгляду допитані ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , а також дружина обвинуваченого ОСОБА_13 .
Від допиту свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 прокурор відмовився.
Наразі усі заявлені сторонами кримінального провадження свідки допитані.
Однак, розгляд кримінального провадження не завершений і його сторони не позбавлені права клопотати перед колегією суддів про повторний допит свідків чи про допит додаткових свідків, що, з урахуванням обмежених можливостей розглянути справу щодо ОСОБА_6 упродовж одного судового засідання, створює ризик впливу на можливих очевидців правопорушення з метою схиляння їх до зміни показань чи дачі неправдивих свідчень.
Тому, беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України), з огляду на необхідність попередження ризику переховування ОСОБА_6 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання за вироком суду, враховуючи, тяжкість злочинів, колегія суддів приходить до переконання щодо необхідності продовження запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого на досудовому слідстві. Інші запобіжні заходи не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків.
При цьому визначення розміру застави на цьому етапі судового розгляду справи, з огляду на заявлене в обвинувальному акті застосування фізичного насильства обвинуваченим відносно потерпілих, є недоцільним.
У зв'язку з викладеними вище мотивами колегія суддів клопотання захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт залишає без задоволення.
Керуючись ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196-199, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів -
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинувачену ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави строком на 60 днів.
Продовжений строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 обчислювати з моменту постановлення ухвали, тобто з 20.04.2026 до 18.06.2026, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , захиснику ОСОБА_7 , прокурору та надіслати для виконання до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя ОСОБА_22
Суддя ОСОБА_23
Суддя ОСОБА_24