Справа №295/10745/25
Категорія 38
2/295/60/26
21.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі
головуючого судді Перекупки І.Г.,
при секретарі судового засідання Черній А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернулося з зазначеним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 цивільну справу передано на розгляд головуючому судді Перекупці І.Г.
19.08.2025 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача, під час перебування судді у відпустці.
Ухвалою суду від 20.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін по справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.08.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", правонаступником якого є Позивач, та ОСОБА_1 укладено Договір № 692447, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на день подачі позову, заборгованість за кредитним договором № 692447 становить 3 418,46 грн.
19.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН", правонаступником якого є Позивач, та ОСОБА_1 укладено Договір № 3423483, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на день подачі позову, заборгованість за кредитним договором № 3423483 становить 34 850 грн.
08.07.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ", правонаступником якого є Позивач, та ОСОБА_1 укладено Договір № 2696296, шляхом підписання електронним підписом відповідача, який був надісланий на його номер мобільного телефону.
Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на день подачі позову, заборгованість за кредитним договором № 2696296 становить 13 956, 26 грн.
Представник відповідача - адвокат Гарманчук О.Р. 26.01.2026 направила до суду відзив, в якому зазначила, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатне надання інформації про стан кредиту не частіше одного разу на місяць, а умови договору, що обмежують це право або встановлюють плату, є нікчемними. Відтак, положення договору №3423483 щодо комісії за надання кредиту є незаконними через відсутність погоджених послуг, а вимога про стягнення 400 грн є безпідставною.
Щодо договору №2696296: строк кредитування закінчився 25.07.2021, доказів пролонгації немає, тому нарахування процентів після цієї дати є незаконним. До стягнення підлягають лише проценти в межах строку дії договору. Фактична заборгованість становить 3 724,38 грн, а не 13 956,26 грн. Додаткові нарахування після відступлення права вимоги є неправомірними, оскільки новий кредитор не мав права їх здійснювати.
Щодо договору №692447: заборгованість становить 1 300 грн (1 000 грн - тіло кредиту, 300 грн - проценти) і визнається обґрунтованою.
Щодо договору №3423483: заборгованість становить 5 050 грн (4 000 грн - тіло кредиту, 1 050 грн - проценти), при цьому комісія за надання кредиту є нікчемною та не підлягає стягненню.
Загальна сума обґрунтованої заборгованості становить 10 074,38 грн.
Крім того, відповідач є військовослужбовцем, тому на період служби звільняється від нарахування процентів і штрафів. Відступлення права вимоги відбулося з порушенням законодавства (через договори цесії замість факторингу), що ставить під сумнів право позивача на стягнення боргу.
Витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.
Тому, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
30.01.2026 представник позивача - Ткаченко М.М. направила до суду через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій зазначила ,що між кредитодавцями та відповідачем були укладені кредитні договори №692447 від 30.08.2021, №3423483 від 19.08.2021 та №2696296 від 08.07.2021, умови яких передбачали порядок, розмір і строки нарахування процентів. Відповідач підтвердив ознайомлення з умовами договорів і Правилами, що є їх невід'ємною частиною, та добровільно погодився з ними. Проценти нараховувалися щоденно за фактичний строк користування кредитом, а у разі прострочення - відповідно до умов договорів та положень ст. 625 ЦК України, у тому числі з урахуванням пролонгацій. Умови щодо процентних ставок, строків та наслідків прострочення були чітко визначені, а невиконання відповідачем зобов'язань не свідчить про несправедливість договорів. Правова позиція Верховного Суду допускає нарахування процентів після спливу строку кредитування як наслідку прострочення. Надані розрахунки заборгованості є обґрунтованими та підтверджують наявність боргу.
Права вимоги за договорами були правомірно відступлені до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договорів факторингу та подальшого відступлення, що не заборонено законодавством, а відповідач не довів протилежного.
Посилання відповідача на статус військовослужбовця є безпідставними, оскільки відсутні належні докази для застосування пільг, а нарахування процентів здійснювалося до 23.02.2022. Сам факт служби не звільняє від виконання зобов'язань.
Позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу, які є співмірними та підлягають стягненню, оскільки відповідач не довів їх неспівмірність.
Отже, на думку позивача, проценти нараховані правомірно, право вимоги перейшло законно, підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань немає, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
09.02.2026 представник відповідача -адвокат Гарманчук О.Р. направила до суду через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що нарахування процентів за кредитом є платою за право позичальника тимчасово не повертати борг у межах строку кредитування. Після спливу цього строку або пред'явлення вимоги про дострокове погашення таке право припиняється, а отже, нові проценти за користування кредитом нараховуватись не можуть. У цей період можливе лише застосування відповідальності за прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.
Верховний Суд підтверджує, що право кредитора нараховувати проценти та неустойку припиняється після закінчення строку кредитування або пред'явлення вимоги. Нарахування процентів поза цими межами порушує баланс сторін і є неправомірним.
Крім того, встановлення надмірних штрафів і процентів є несправедливим щодо споживача та суперечить законодавству і міжнародним стандартам захисту прав споживачів.
Заборгованість відповідача становить 10 074,38 грн.
Відповідач є військовослужбовцем, тому відповідно до закону звільняється від нарахування процентів і штрафних санкцій за кредитом на період служби.
Витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн є необґрунтованими, оскільки справа нескладна, розглядається у спрощеному порядку, а обсяг роботи адвоката є незначним і не підтверджений належними доказами.
Представник позивача - ОСОБА_2 16.02.2026 направила до суду через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям у період мобілізації або безпосередньої участі в заходах оборони не нараховуються штрафи, пеня та проценти за кредитами.
Відповідач надав довідку про службу за контрактом і військовий квиток, однак ці документи не підтверджують право на пільгу, оскільки відсутні передбачені постановою КМУ №413 довідки про безпосередню участь у відповідних заходах.
НБУ роз'яснив, що для військовослужбовців за контрактом пільга діє лише на період фактичної участі в бойових чи оборонних заходах і потребує належного документального підтвердження.
Відповідач не надав повного переліку необхідних документів і не повідомив кредитора про свій статус, що унеможливило припинення нарахувань. Водночас після 23.02.2022 відсотки не нараховувались.
Судова практика підтверджує, що для застосування пільг необхідне належне документальне підтвердження, якого у справі немає.
Отже, підстав для застосування пільги немає, а вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
15.04.2026 на вимогу суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла відповідь, згідно з якою на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банком емітовано віртуальну платіжну картку № НОМЕР_2 . У період з 08.07.2021 по 03.09.2021 на зазначену картку було зараховано кошти на загальну суму 8800,00 грн.
Ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , контактні дані: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Фінансовий номер телефону: НОМЕР_5 .
ОСОБА_2 в прохальній частині позову просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
ОСОБА_3 в прохальній частині відзиву, що надійшов до суду 26.01.2026 просить проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збepeжений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно з ст. ст. стат, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Судовим розглядом встановлено, що 30.08.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено Договір № 692447.
Згідно з п. 1. Договору Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2 Договору про надання позики : сума Позики становить 1 000 грн. - Процентна ставка (базова, фіксована) становить 2 % яка нараховується з другого дня користування Позикою до дати повернення.
Відповідно до Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://clickcredit.com.ua/documents-license.htm (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України Про електронну комерцію Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п. 6.5. ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Судом також встановлено, що 19.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір № 3423483.
Згідно з договором кредитодавець надав позичальнику фінансовий кредит у сумі 4000 грн на визначений строк із зобов'язанням повернення коштів, сплати комісії та процентів. Проценти становлять 1050 грн (1,25% щоденно від залишку), стандартна ставка - 5% на день. Кошти перераховуються на картковий рахунок.
Позичальник може продовжувати строк кредиту (пролонгація) щоденно після його спливу, але загалом не більше ніж на 60 днів. У разі прострочення кредитодавець має право нараховувати проценти за стандартною ставкою відповідно до ст. 625 ЦК України.
Договір укладено в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора (SMS-підпису). Він є рівнозначним письмовому договору, а позичальник підтверджує згоду з усіма умовами, додатками та правилами кредитування.
Судом також встановлено, що 08.07.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2696296.
Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором (SMS), що є юридично рівнозначним письмовій формі. Позикодавець надав позичальнику 3800 грн на умовах строковості, платності та повернення.
Проценти: акційна ставка - 0,995% на день, базова - 1,99% на день; у разі прострочення - 1,01% на день. Нарахування здійснюється за весь період користування, включно з простроченням. Кошти перераховуються на банківську картку позичальника.
Позичальник підтвердив згоду з умовами договору та правилами кредитування, а також отримання всієї необхідної інформації. Договір укладено шляхом акцепту оферти через сайт із використанням електронного підпису.
Позикодавець виконав свої зобов'язання, однак відповідач не повернув кошти та не сплатив проценти у встановлений строк.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З указаного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційних системах, які використовують ТОВ «Мілоан», ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Завершальним етапом укладення Кредитного договору є його підписання сторонами.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц.
У даній справі Договори підписано Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), тобто без здійснення входу на сайт Кредитодавців, без отримання Позичальником листа з умовами договору (оферти) і смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає підписання електронного повідомлення про прийняття пропозиції (акцепту), Договори не були б укладеними.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Згідно ст. ст. 526, 527, 536 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
25.01.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило права вимоги за договором №692447 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке 10.01.2023 передало ці права ТОВ «Коллект Центр».
29.11.2021 ТОВ «Мілоан» відступило права вимоги за договором №3423483 ТОВ «Вердикт Капітал», яке 10.03.2023 передало їх ТОВ «Коллект Центр».
29.12.2021 ТОВ «МАНІФОЮ» відступило права вимоги за договором №2696296 ТОВ «Вердикт Капітал», яке 10.01.2023 передало їх ТОВ «Коллект Центр».
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за всіма зазначеними кредитними договорами. Не виконуючи належним чином зобов'язання за вищезазначеними договорами, відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови договорів.
Станом на день подання позову заборгованість за договорами становить:
-за договором №692447 - 3418,46 грн (1000 грн - тіло кредиту, 2400 грн - проценти, 16 грн - інфляційні, 2,46 грн - 3% річних),
-за договором №3423483 - 34 850,00 грн (4000 грн - тіло кредиту, 30 450 грн - проценти, 400 грн - комісія),
-за договором №2696296 - 13 956,26 грн (3800 грн - тіло кредиту, 10 156,26 грн - проценти).
Загальна сума заборгованості становить 52 224,72 грн, з яких: 8800 грн - основний борг, 43 006,26 грн - проценти, 400 грн - комісія, 16 грн - інфляційні втрати, 2,46 грн - 3% річних.
У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені ст. ст. 624, 625 ЦК України, тобто при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки за користування кредитом та пеню, що передбачені умовами договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Як встановлено матеріалами справи, зокрема, з розрахунків заборгованості за кредитними договорами, ОСОБА_1 узгодженого строку повернення позик не дотримався, борг за процентами не сплатив.
Суд вважає, що вказані розрахунки заборгованості є належними доказами, котрі узгоджуються з умовами кредитного договору, з якого вбачається основний борг, нараховані проценти, сума платежу та залишок нарахованих і не сплачених процентів відповідачем.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає задоволенню.
Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2422,40 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Щодо судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 16 000 грн, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та адвокатським об'єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС", копію прайс-листу АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», копію заявки на надання юридичної допомоги № 160, копію витягу з акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 ( а. с. 15-19).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16 000 грн є завищеними та неспівмірними із незначною складністю справи; обмеженим обсягом процесуальних документів, та, в цілому, становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. У справі було проведено чотири судові засідання без фіксації, представником позивача підготовлено позов, відповідь на відзив, письмові пояснення та клопотання про витребування доказів, що в сукупності не відповідає заявленому розміру витрат на правову допомогу.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 5 000 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, ЦПК України суд,
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитними договорами № 692447, № 3423483, № 2696296 у розмірі 52 224, 72 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи :
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»- 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306 Код ЄДРПОУ: 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя І.Г. Перекупка