Справа 759/14239/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1628/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
06 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 62022000000000625 від 19 серпня 2022 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року,-
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Судак Автономної Республіки Крим, Україна, громадянина України, одруженого, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, засуджено:
за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ) - до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років;
за ч. 1 ст. 408 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ) - до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначено ОСОБА_8 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Збройних сил України, маючи військове звання «капітан» та обіймаючи посаду начальника групи передачі даних відділу радіолокаційних, телеметричних зовнішньо траєкторних вимірювань та системи єдиного часу полігону ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі військової частини НОМЕР_1 , достовірно володіючи інформацією, що з 20 лютого 2014 року з боку Російської Федерації здійснюється військова агресія відносно України та вчиняються дії, направлені на зміну меж території України, в порушення складеної Військової присяги, ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, умисно, з метою ухилення від військової служби у встановлений строк до 12 травня 2014 року не з'явився до нового місця служби у місті Запоріжжя у порядку переведення та залишився на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, чим вчинив дезертирство та державну зраду, яка виразилася у переході на бік ворога в період збройного конфлікту.
Крім того, ОСОБА_8 , ухилившись від проходження військової служби, умисно, керуючись особистими мотивами, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, 17 квітня 2014 року, у період збройного конфлікту перейшов на бік ворога та продовжив здійснювати свою діяльність з організації та проведення випробувальних робіт новітніх зразків озброєння у сфері авіаційної та морської техніки для потреб Збройних сил Російської Федерації, а отже вчинив державну зраду у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок його суворості. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не доведена та не ґрунтується на досліджених під час судового засідання доказах. На переконання захисника, відсутні підстави для проведення спеціального судового розгляду, оскільки у клопотанні прокурора відсутні відомості про те, що обвинувачений перебуває у міжнародному розшуку, на тимчасово окупованій території або на території держави-агресора. Крім того, відсутні відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_8 про час і місце судового розгляду, а також про вручення йому повідомлення про підозру. Вважав, що ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного, оскільки фактично підозра не була вручена. Також він не є особою, яка оголошена у міжнародний розшук. На переконання захисника, суд порушив вимоги ст. 135 та 137 КПК України щодо порядку виклику та повідомлення обвинуваченого, що призвело до порушення права на належне повідомлення, змагальний процес і захист. Зокрема, виклик через публікації в газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора не є належним способом повідомлення, особливо якщо не було вручення повісток особисто або іншим законним способом, що унеможливило участь обвинуваченого та захисника у судовому розгляді. Це є підставою для скасування або перегляду судового рішення. Крім того, обвинувачений у добровільному порядку отримав громадянство іншої країни, а тому не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 111 КК України. Крім того, суд також при розгляді даної справи не застосував норму матеріального права, а саме ст. 49 КК України, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України. Також, суд при призначенні покарання допустився порушень ст. ст. 50, 65 КК України не обґрунтувавши призначення максимального розміру покарання. Просив вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити на підстав п. 3 ч. 1 ст.284 КПК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
прокурора, який апеляційну скаргу захисника вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Вирок у даному кримінальному провадженні ухвалений за наслідками здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia), у ході яких були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_8 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності вироку в частині визнання винним ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.408 КК України, то вони колегією суддів визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Цих вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі. Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України.
Доводи захисника щодо відсутності підстав повідомлення ОСОБА_8 про кримінальне провадження під час спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia), колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абз. 1 цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного в разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
За статтею 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук. Повістки про виклик обвинуваченого в разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному вебсайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті суду обвинувачений уважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Як вбачається із матеріалів справи, досудове розслідування та судовий розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 здійснювалися на підставі постановлених судових рішень про спеціальне судове провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим спеціальне провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 проведено відповідно до вимог зазначених вище норм процесуального права, оскільки було вжито всіх заходів для повідомлення обвинуваченого про здійснення щодо нього кримінального провадження, про дату, час і місце розгляду справи шляхом публікування оголошень на офіційних сайтах Генеральної прокуратури, судової влади України та в газеті «Урядовий кур'єр» і направлення всіх документів його захиснику.
Також колегія суддів зважає і на позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в справі «Санадер проти Хорватії» (рішення від 12 лютого 2015 року), про те, що судовий розгляд за відсутності обвинуваченого сам собою не суперечить Конвенції, оскільки той факт, що особа проживає на території, непідконтрольній органам влади, виправдовує неможливість повідомлення обвинуваченого про провадження або забезпечити його присутність з боку органів влади. Отже, органом досудового розслідування і судами попередніх інстанцій були виконані вимоги КПК України щодо повідомлення ОСОБА_8 про здійснення стосовно нього спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного, колегія суддів визнає необґрунтованими. Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України. У зв'язку з тим, що на час повідомлення про підозру ОСОБА_8 , за інформацією оперативного підрозділу, перебував на тимчасово окупованій території, сторона обвинувачення забезпечила публікацію повідомлення про підозру ОСОБА_8 та повісток про його виклик на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, у газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному вебсайті суду першої інстанції, що узгоджується з вимогами статей 297-5, 323 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 добровільно набув громадянство іншої країни, а отже не є суб'єктом кримінального правопорушення не заслуговують на увагу. Згідно інформації про особу з витягу ДМС ОСОБА_8 є громадянином України. Положеннями Закону України «Про громадянство України», визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України. Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформлюєоься втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов'язки громадянина України (ст. 20 Закону). Враховуючи положення статей 2, 17 - 20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, так як не є громадянином України, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали провадження не містять доказів втрати ОСОБА_8 громадянства України у встановленому чинним законодавством порядку.
Доводи захисника щодо незастосування положень ст. 49 КК України стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені строки давності. Перебіг давності переривається у разі вчинення до їх закінчення нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого, і в такому випадку обчислення строку починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12, звільнення від кримінальної відповідальності можливе за умови, що особа не ухилялася від слідства чи суду та не вчинила нового злочину відповідної тяжкості.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 408 та ч. 1 ст. 111 КК України. Так, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, яке є особливо тяжким, вчинено обвинуваченим ОСОБА_8 28 листопада 2014 року, що перериває перебіг строків давності, у зв'язку з чим підстави для їх застосування для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 408 КК України, яке вчинено 12 травня 2014 року - відсутні.
Крім того, питання про сплив строків давності за ч. 1 ст. 408 КК України не може бути вирішене без розгляду обвинувачення за ч. 1 ст. 111 КК України.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення через його суворість, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до частин першої та другої ст. 65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, указані вимоги закону було дотримано в повному обсязі. Так, при призначенні ОСОБА_8 покарання судом було враховано характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є особливо тяжким та нетяжким відповідно, вчинені військовослужбовцем умисно проти основ національної безпеки своєї країни та встановленого порядку несення військової служби, мають підвищену суспільну небезпеку, наслідки вчиненого, які сприяли подальшій тимчасовій окупації й інших регіонів України, а за підсумком і широкомасштабному вторгненню РФ 24 лютого 2022 року, особу обвинуваченого, який одружений, на час вчинення поставлених у провину протиправних дій мав на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, учасник миротворчих місій ООН. Крім того, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги захисника у цій частині не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. За своїм видом та розміром призначене ОСОБА_8 покарання є таким, яке необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Таких доводів, які би вказували на незаконність та необґрунтованість вироку в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційна скарга не містить. Підстав для пом'якшення цього покарання, колегія суддів не вбачає.
Із урахуванням наведеного, колегія судді приходить до висновку про відсутність у апеляційній скарзі доводів, які заслуговують на увагу, що підтверджувались би зібраними у кримінальному провадженні доказами, що у сукупності із іншими матеріалами кримінального провадження указувало би на помилковість висновків суду щодо винності ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни вироку Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим вирок слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
____________________ _________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4