22 квітня 2026року м. Київ
Унікальний номер справи № 355/2332/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7869/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Цирулевської М.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку, на період навчання, але не більше ніж до досягнення ню 23 років (а.с. 1-3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 липня 2006 року, який рішенням Баришівського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року розірвано.
За час перебування у шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка є повнолітньою і навчається у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут на денній формі навчання. Термін навчання 4 роки, починаючи з 31 липня 2024 року.
Позивач у позовній заяві вказала, що утриманням повнолітньої доньки, а також забезпечення одягом, харчуванням та всім необхідним опікується виключно вона, оскільки дитина проживає з нею, а батько - окремо. У той же час, відповідач у справі не надає їй матеріальної допомоги, якої вона потребує у зв'язку із навчанням у вищому навчальному закладі.
Зазначила, що відповідач не перебуває на обліку в лікаря з будь-якими хронічними захворюваннями, є працездатною особою, інших неповнолітніх чи повнолітніх дітей на утриманні не має, у зв'язку із чим він має можливість надавати допомогу на утримання дітей, що продовжують навчання (а.с. 1-3).
У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 вказав, що 12 листопада 2020 року зареєстрував шлюб, у зв'язку з чим має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Крім того, позивачка отримує аліменти на меншу доньку, ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, отже має утримувати трьох дітей. Також, позивач вказала, що він фізично здоровий, з чим відповідач не погоджується, оскільки він та його дружина ОСОБА_7 перенесли оперативні втручання, у зв'язку з чим понесли великі витрати та на даний час перебувають на реабілітаційному лікуванні.
Також вказав, що офіційно працює в АК «Укрпошта», де заробітна плата виплачується після того, як в установленому законодавством України порядку з вказаної суми вираховуються обов'язкові збори та платежі, а також аліменти на двох дітей - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) до 30 жовтня 2025 року, у даний час стягнення сягає 1/4 частини. Має непрацездатного утриманця - матір ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), пенсіонерку, яка має похилий вік, слабкий стан здоров'я та потребує стороннього догляду. Допомога в розмірі 5 000, 00 грн у місяць надається виключно готівкою, за яку купуються ліки, продукти харчування, предмети необхідності і побуту. Стягнення суми щомісячних аліментів у розмірі частини від доходу, як заявлено у позові, буде для нього надмірним тягарем, за наявності іншої родини, малолітнього сина, непрацездатної матері, стан здоров'я дружини. Розуміє потреби доньки ОСОБА_3 у грошових коштах, у зв'язку із навчанням, однак, з огляду на вказані обставини, згідний надавати доньці допомогу у виді стягнення аліментів, але в розмірі 1/8 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісяця і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років (а. с. 41-43).
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно на період навчання доньки, починаючи з 04 листопада 2025 року і до закінчення терміну навчання та/або припинення навчання повнолітньої доньки, але не більше, ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 1 211, 20 грн. Відповідно до ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду у межах сплати аліментних платежів за один місяць (а.с. 70-73).
Не погодившись з рішенням районного суду, 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення від 26 січня 2026 року та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , яким стягнути аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) до закінчення терміну навчання повнолітньої доньки, але не більше, ніж до досягнення дитиною 23 років (а.с. 78-80).
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що вважає оскаржуване рішення незаконним, неправомірним і підлягає обов'язковому скасуванню у повному обсязі, оскільки суд порушив норми матеріального права, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи.
Скаржник зазначив, що суд першої інстанції проігнорував факти того, що він має нову родину, що є зміною майнового стану, він одружився 12 листопада 2020 року та має на утриманні третю малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий перебуває на його повному утриманні, так як дружина у декретній відпустці по догляду за дитиною та доходу, окрім соціальної виплати на дитину, не має. Окрім цього, позивач вже отримує аліменти від скаржника на меншу доньку ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у розмірі частини від всіх видів його доходу.
Також вказав, що суддею проігноровано та, на її думку, не доведено погіршення стану здоров'я скаржника, але останнім часом він та його дружина ОСОБА_7 перенесли оперативні втручання та понесли великі витрати на лікування, і у даний час перебувають на реабілітаційному лікуванні.
Скаржник зазначив, що має непрацездатних утриманців (пенсіонерів) батьків, і не уникає обов'язку матеріально допомагати матері ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), пенсіонерці, яка має похилий вік, слабкий стан здоров'я та потребує стороннього догляду, допомога у розмірі 5 тисяч гривень на місяць надається виключно готівкою та купуються ліки, продукти харчування, предмети необхідності і побуту.
Апелянт зазначив, що може надавати доньці допомогу - аліменти виключно (не більше, ніж) у розмірі 1/8 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісяця, і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Також наголосив, що донька є повнолітньою та має можливість за потреби підробляти після навчання, або ж не позбавлена права на отримання стипендії, а він може лише допомагати їй, а не повністю утримувати. Зазначив, що довідка про навчання не відповідає передбаченому законодавством формату та не зазначено дату закінчення навчання і форму навчання (а.с. 78-80).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
При цьому, суд апеляційної інстанції забезпечив право позивача подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши відповідне поштове повідомлення 27 лютого 2026 року, котре було отримано ОСОБА_2 26 березня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення(а.с. 96, 99).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Таким чином, суд апеляційної інстанції забезпечив повідомлення позивача про розгляд справи апеляційним судом та можливість подати відзив, доводи та заперечення щодо поданої відповідачем апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 19 липня 2006 року у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Баришівського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року у справі № 355/1683/19 розірвано з 01 березня 2020 року (а.с. 10-12).
За час перебування сторін у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 за актовим записом № 03 від 16 листопада 2007 року Виконкомом Гостролуцької сільської ради Баришівського району Київської області (а.с. 9).
Позивач ОСОБА_2 зареєстрована разом з донькою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 8).
Згідно з актом № 52 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб, позивач ОСОБА_2 разом з доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації місця проживання за вказаною адресою (а.с. 14).
ОСОБА_3 навчається у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут з 31 липня 2024 року на денній формі навчання, терміном 4 роки, відповідно до довідки від 13 жовтня 2025 року № 1/56/17/4 за підписом Заступника начальника відділу персоналу та стройового Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут Клименка В. (а.с. 13).
12 листопада 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12 листопада 2020 року виданого за актовим записом № 103 Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 44).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) народився син ОСОБА_5 , про що видано свідоцтво серії НОМЕР_3 від 14 вересня 2022 року Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 45).
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із сином ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 46).
За змістом ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно з частиною першою, другою ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Частиною третьою ст. 199 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 та постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Отже, потреба в матеріальній допомозі у формі аліментів має бути обов'язково пов'язаною з навчанням, в разі припинення навчання право на таке утримання припиняється.
Правило частини другої статті 199 СК України виключно охоплює випадки припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання, або досягнення нею двадцяти трьох років, у залежності від того, яка з цих умов настане першою.
Отже, законодавець не передбачив винятків з правила частини першої статті 199 СК України.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Отже, судом враховуються: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів на інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ст. 200 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є донькою сторін у справі: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_1 (а.с. 9).
Шлюб сторін розірвано, ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 (а.с. 44).
ОСОБА_3 з 31 липня 2024 року навчається у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, згідно з наказом НІ від 31 липня 2025 року № 32), форма навчання - денна, термін навчання в інституті 4 роки (бакалавр) (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 досягла повноліття.
Також встановлено, що на утриманні відповідача також перебуває малолітній син - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Водночас доказів перебування на утриманні скаржника дружини ОСОБА_7 та матері ОСОБА_9 до суду не надано і такі у матеріалах справи відсутні.
Окрім цього, надана відповідачем суду медична документація, що міститься у матеріалах справи (а.с. 50-56), не дає підстав для висновку про втрату ним працездатності повністю або частково, або наявність інвалідності.
Матеріальна допомога дитині, що продовжує навчання, збоку обох батьків має надаватися на засадах паритетності.
Щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи, слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Матеріальна допомога дитині, що продовжує навчання, збоку обох батьків має надаватися на засадах паритетності.
Отже на підставі доказів у матеріалах справи колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_3 - повнолітня донька сторін у справі, є курсантом 2-го курсу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут з 31 липня 2024 року, терміном навчання 4 роки, хоча і перебуває на державному забезпеченні, проте потребує матеріальної допомоги батьків у зв'язку із навчанням, а батько має можливість надавати матеріальну допомогу.
Зважаючи на те, що обоє батьків несуть обов'язок утримання дитини, що продовжує навчання, в однаковій мірі, та враховуючи утримання відповідачем малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої доньки з 1/4 частки щомісячно до 1/6 частки з усіх видів його заробітку/доходу щомісячно, починаючи з 04 листопада 2025 року і до досягнення дитиною 23-х років за умови продовження навчання.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України сплачений апелянтом судовий збір у розмірі 1 816, 50 грн за розгляд справи в апеляційному суді відшкодуванню за рахунок іншої сторони не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року - змінити у частині стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліментів на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, зменшивши їх розмір з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно на період навчання доньки, починаючи з 04 листопада 2025 року і до закінчення терміну навчання та/або припинення навчання повнолітньої доньки, але не більше, ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
У іншій частині рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов