вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 361/1531/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8479/2026Головуючий у суді першої інстанції - Писанець Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
22 квітня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Кузнєцовою Світланою Олександрівною, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2026 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення пені,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення пені, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила суд:
1) змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частки від його доходу на аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн.;
2) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 119518,92 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2017 у справі № 361/3465/17 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 щомісячно, аліменти в розмірі частини всіх видів доходу відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття.
Станом на 28.01.2025, відповідно розрахунку заборгованості зі сплати відповідачем аліментів на дитину, здійсненого державним виконавцем відділу Ніжинського ДВС, обліковувалася заборгованість у розмірі 180 194,50 грн.
В той же час позивач вказувала, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання дитини значно зросли. Розмір аліментів не відповідає потребам дитини та фінансовим можливостям відповідача, у зв'язку із чим просила суд змінити спосіб стягнення аліментів з частки від доходу на аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 119518,92 грн. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (т. 2 а.с. 63-70).
В апеляційній скарзі, позивачка, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про зміну способу стягнення аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання сина значно зріс у зв'язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку. При цьому, відповідач на час постановлення рішення суду про стягнення аліментів в 2017 році працював та отримував регулярний дохід, тому на той час було стягнуто аліменти з відповідача в частці від його доходу, однак, згодом відповідач звільнився з роботи, а тому надсилання аліментів відповідачем відбувалось частково, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яку відповідач погасив під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Вказує, що суд не врахував, що відповідач є молодою, працездатною особою, має добрий стан здоров'я, жодних критичних проблем зі здоров'ям, які б йому завадили допомагати своїй дитині, не має. Більше того, відповідач не має інших неповнолітніх дітей на утриманні, чи інших осіб, які б потребували його матеріальної підтримки. Після розірвання шлюбу повторно одружений не був. Тобто, відповідач має всі можливості для належного виконання батьківського обов'язку щодо утримання сина, однак добровільно матеріальної допомоги сину у достатньому розмірі не надає.
Посилається на те, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку із чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Після розірвання шлюбу, з 2017 року, відповідач жодного разу не поцікавився долею дитини, жодного спілкування, чи можливо привітання з днем народження. Відповідач самоусунувся від виховання сина, а працюючи неофіційно та не сплачуючи аліменти саме від отримуваного доходу, хоче усунутись і від сплати аліментів, які б забезпечили синові належне утримання та моральний і фізичний розвиток.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 20.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
30.03.2026 до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Ігнатова Д.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Вказує, що вимога позивача про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 6000 грн. є вимогою про збільшення розміру аліментів, а не про зміну способу їх стягнення. Свої заперечення аргументує також тим, що позивачка не довела обставин, визначених ст. 192 СК України, які є підставою для зміни способу стягнення аліментів, визначених рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2017 у справі № 361/3465/17.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише ОСОБА_1 та лише в частині відмови у задоволенні вимог про зміну способу стягнення аліментів, то відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, його законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2017 у справі № 361/3465/17 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
Відмовляючи у задоволенні вимог про зміну способу стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу видачі рішення суду про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду із вказаним позовом. Позивачкою не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення її витрат на утримання неповнолітньої дитини.
Судом зазначено, що позивачка в позовній заяві навіть не вказала та не надала докази на підтвердження збільшення потреб у розвитку, навчанні та вихованні сина, що вимагає від неї додаткових фінансових витрат, які б могли бути сприйняті судом як підстава для зміни способу стягнення аліментів.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суддів першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Крім того, відповідно до положень статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 у справі № 372/2393/17.
Отже, особи, на користь яких сплачуються аліменти, не обмежені правом на подання заяви про збільшення розміру таких, зокрема шляхом зміни способу їх присудження.
У цій справі, ОСОБА_1 звернулась до суду першою інстанції із вимогами про зміну способу стягнення аліментів та просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн.
При цьому, звертаючись до суду першої інстанції з позовом про зміну способу стягнення аліментів з частки від доходу на аліменти у твердій грошовій сумі, позивачка посилалася на те, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання сина значно зріс у зв'язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку, тому виникла необхідність змінити спосіб виконання рішення суду про стягнення аліментів з визначення частки від доходу на аліменти в твердій грошовій сумі.
Таким чином, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що позивачка, звертаючись до суду із позовом про стягнення аліментів, не вказала, що зумовило її звернутися з вимогами про зміну способу стягнення аліментів.
Висновки суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано доказів, які б свідчили про збільшення витрат на утримання сина, колегія суддів вважає безпідставними, так як загальновідомими є факти зростання цін в України під час воєнного стану, як на продукти харчування, так і на одяг, ліки, комунальні послуги та інші речі.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивачкою не було надано доказів понесення витрат у більшому розмірі, аніж на момент присудження, а долучені до матеріалів справи роздруківки з інтернет-сайтів продажу дитячого одягу та взуття не свідчать про понесення витрат у більшому розмірі, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки позивач подала до суду докази на підтвердження придбання нею одягу та взуття для спільного сина, що дозволяє встановити орієнтовні витрати на придбання необхідних речей для дитини.
Водночас, колегія суддів зауважує про те, що змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дитини із віком змінилися та збільшилися в силу її росту та розвитку, змінився прожитковий мінімум для дитини, а обов'язок по утриманню дитини не може бути покладений виключно на матір.
При цьому, той з батьків, який проживає окремо та сплачує аліменти, зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку власної дитини.
Також, помилковими є посилання суду першої інстанції на те, що позивачка в позовній заяві не вказала та не надала доказів на підтвердження збільшення потреб у розвитку, навчанні та вихованні сина, що вимагає від неї додаткових фінансових витрат, які б могли бути сприйняті судом як підстава для зміни способу стягнення аліментів, з огляду на те, що позивач не заявляла вимог про стягнення додаткових витрат, а виключно посилалася на те, що щомісячні витрати на утримання дитини зросли.
Варто зауважити, що додаткові витрати на дитину не слід ототожнювати із щомісячними витратами на дитину, які є аліментними зобов'язаннями.
Також, слід взяти до уваги, що сплата аліментів відповідачем носила мінливий характер, у зв'язку із чим в останнього утворилась заборгованість по сплаті аліментів, яку відповідач погасив під час розгляду справи судом першої інстанції, а в цей період тягар утримання спільного сина був покладений на позивачку. Періодична сплата відповідачем аліментів не свідчить про належне ним виконання своїх обов'язків, як батька, по утриманню своєї дитини.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів у частці від доходу платника є ефективним лише за умови наявності достовірних відомостей про стабільний та офіційний дохід відповідача. Водночас, матеріали справи не містять підтверджених даних про розмір, регулярність та джерела доходів відповідача, що унеможливлює реальну оцінку достатності такого способу стягнення для забезпечення потреб спільного сина.
За відсутності офіційних відомостей про доходи відповідача стягнення аліментів у частці від доходу фактично призводить до сплати мінімального гарантованого розміру аліментів, та його мінливого розміру, який, з огляду на вік дитини та її реальні потреби, не може вважатися достатнім для забезпечення їх гармонійного фізичного, інтелектуального та соціального розвитку, як того вимагає частина друга статті 182 СК України.
При цьому суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, не визнавав наявності у себе захворювань або інших обставин, які б об'єктивно унеможливлювали його працевлаштування чи отримання доходу, а також не довів наявності на своєму утриманні інших осіб, що могло б впливати на визначення розміру аліментів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлені позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів є необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими доказами.
З огляду на таке, ураховуючи наявність в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а також ураховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, апеляційний суд приходить висновку про наявність підстав для скасування ухваленого Броварським міськрайонним судом Київської області рішення від 27.01.2026 та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів.
Ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів, апеляційний суд враховує, що прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3512 гривень.
Також, оцінивши сукупність доказів у справі, урахувавши вік дитини, її потреби, відсутність у відповідача інших утриманців, його працездатність, можливість отримання доходу, а також принцип розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку, що обґрунтованим та таким, що відповідатиме інтересам дитини, є визначення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн., щомісячно. Такий розмір аліментів, з урахуванням частки матері, забезпечить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стабільний рівень матеріального забезпечення, відповідатиме основним потребам та водночас не створюватиме для відповідача надмірного фінансового тягаря.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні вимог про зміну способу стягнення аліментів, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Кузнєцовою Світланою Олександрівною - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів - скасувати.
Ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2017 року у справі № 361/3465/17 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили (22 квітня 2026 року) і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова