справа № 166/678/25
провадження № 1-кп/166/12/26
категорія: 93
іменем України
23 квітня 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні щодоОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Прилуцького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, особи пенсійного віку, в порядку ст. 89 КК України не судимого,
- кримінальне провадження №12025030570000068 від 24 лютого 2025 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
- кримінальне провадження №12025035570000078 від 01 липня 2025 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
- кримінальне провадження №12025030570000168 від 02 травня 2025 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
установив:
ОСОБА_7 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, зокрема Ратнівським районним судом Волинської області постановами від 04.09.2024, 13.09.2024, 04.12.2024, 23.01.2025 за умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_4 , яке виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою, приниженні та залякуванні. Такими діями ОСОБА_7 викликав у ОСОБА_4 побоювання за свою безпеку та життя, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, негативних переживань та емоційної напруженості, в тому числі втрати самооцінки та позитивних емоцій.
24 лютого 2025 року близько 14 години (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , перебуваючи в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_4 , з якою винний перебуває у сімейних відносинах, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи, що його дії носять систематичний характер, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття з прямим умислом, спрямованим на вчинення психологічного насильства щодо потерпілої ОСОБА_4 , у грубій формі умисно висловлювався нецензурною лайкою відносно дружини, принижував та ображав останню словесно, погрожував їй фізичною розправою, спричиненням тілесних ушкоджень, тим самим скоїв домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_4 . Указані дії ОСОБА_7 викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку та життя, погіршення якості її життя, що виразилось в емоційних розладах, зокрема втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку, переживаннях за власне життя та здоров'я, постійній емоційній напруженості, в тому числі в зниженні самооцінки та негативних емоціях.
Крім цього, 04 квітня 2025 року, близько 14 год 17 хв (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 , перебуваючи в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_4 , з якою перебуває у сімейних відносинах, усвідомлюючи, що його дії носять систематичний характер, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття з прямим умислом, спрямованим на вчинення психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_4 , у грубій формі умисно висловлювався нецензурною лайкою щодо дружини, принижував та ображав словесно, штовхав та шарпав за одяг останню, тим самим вчинив щодо неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Указані дії викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку та життя, погіршення якості її життя, що виразилось в емоційних розладах, зокрема втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку, переживаннях за власне життя та здоров'я, постійній емоційній напруженості, в тому числі в зниженні самооцінки та негативних емоціях.
Крім цього, 20 квітня 2025 року близько 21 год 08 хв (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 , перебуваючи в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_4 , з якою винний перебуває у сімейних відносинах, усвідомлюючи, що його дії носять систематичний характер, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття з прямим умислом, спрямованим на вчинення психологічного насильства щодо потерпілої ОСОБА_4 , у грубій формі умисно висловлювався нецензурною лайкою відносно дружини, принижував та ображав словесно, погрожував їй фізичною розправою, тим самим вчинив щодо неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Указані дії викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку та життя, погіршення якості її життя, що виразилось в емоційних розладах, зокрема втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку, переживаннях за власне життя та здоров'я, постійній емоційній напруженості, в тому числі в зниженні самооцінки та негативних емоціях.
Крім цього, ОСОБА_7 26 квітня 2025 року в період часу з 11 години до 15 год 30 хв (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в спальній кімнаті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом та з корисливим мотивом, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який в подальшому продовжено до 09.05.2025 Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 4220-ІХ від 15.01.2025, переконавшись, що його дії ніким не будуть помічені, шляхом вільного доступу, відкривши жіночу сумку чорного кольору, яка знаходилась на комоді, належну ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно таємно, з наявного у ній гаманця червоного кольору, викрав грошові кошти в сумі 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні Національного банку України станом на 26.04.2025 становить 20844 гривні 50 копійок, чим завдав ОСОБА_8 майнову шкоду на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_7 30 червня 2025 року близько 13 год 30 хв, перебуваючи на подвір'ї біля входу до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особою з інвалідністю II групи, із котрим перебуває у родинних відносинах (у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"), діючи з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, тримаючи обома руками металеву раму велосипеда, підійшов зі сторони спини до потерпілого, який стояв біля дерев'яної огорожі та умисно наніс вищевказаною рамою один удар у нижню третину зовнішньої поверхні правої гомілки, в результаті чого заподіяв ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці правої нижньої гомілки, яке за ступенем тяжкості належить до категорії легких тілесних ушкоджень.
Суд ухвалою від 08.08.25 кримінальні провадження №12025030570000168, відомості про яке внесено до ЄРДР 02 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (справа №166/1002/25, провадження №1-кп/166/99/25), та №12025035570000078 від 01 липня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (справа №166/1314/25, провадження №1-кп/166/114/25), об'єднав із кримінальним провадженням № 12025030570000068, відомості про яке внесено до ЄРДР 24 лютого 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України (справа № 166/678/26, провадження № 1-кп/166/81/25); об'єднаній справі присвоїв номер № 166/678/26, провадження № 1-кп/166/81/25.
Щодо звинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України у кримінальному провадженні №12025030570000068 від 24 лютого 2025 року.
Обвинувачений винуватість у скоєнні цього кримінального правопорушення не визнав, конкретних показань щодо обставин скоєння діяння не надав.
Незважаючи на заперечення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину з огляду на таке.
Статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(далі - Закону) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь .
Згідно із приписами ст. 1 Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Потерпіла дала показання суду про те, що з обвинуваченим у шлюбі проживає із 1987 року. Упродовж останніх восьми років спільне проживання стало нестерпним. У зв'язку із зловживанням ОСОБА_7 алкоголем останній став агресивним, запальним, безпідставно ображав її та сина нецензурними словами, влаштовував дебоші, нищив речі домашнього вжитку, будівлі (підпалив у серпні 2024 року приміщення літньої кухні, де зберігалися гроші й документи), проганяв із будинку (часто в нічну пору доби), застосовував фізичне насилля (бив, кидав у неї та сина ножа, сокиру). Указала, що її чоловік ніде не працює, матеріально сім'ю не утримує. Проте вона не бажає його допомоги, хоче лише спокійної обстановки в домі. Вона періодично виїжджає на сезонні заробітки в Республіку Польща, бо кошти потрібні на лікування сина з інвалідністю, на проживання. Обвинувачений отримує насолоду від заподіяних їй та синові знущань. Вона ж відчуває себе приниженою, розгубленою, живе у постійному страху за своє та сина життя і здоров'я, боїться перебувати у будинку, однак іншого житла у неї немає. 24 лютого, 04 квітня та 20 квітня 2025 року обвинувачений знову скоїв те, що робить щодня: ображав, нецензурно лаявся щодо неї, погрожував побиттям, штовхав, шарпав, кидався на неї підручними речами. Зазначила, що загалом систематична неправомірна поведінка обвинуваченого призвела до втрати нею повноцінного відпочинку, можливості якісно працювати, до постійної втоми та переживань. З цієї причини син у 2024 році хотів вчинити суїцид, однак сусіди його врятували. Указала, що вона неодноразово зверталася з приводу насильства в сім'ї до поліції, за її заявами ОСОБА_7 суд притягував до адмінвідповідальності. Проте після цього поведінка чоловіка не змінювалася, він знову вчиняв теж саме: ображав, бив, погрожував, проганяв із будинку.
Показання потерпілої є логічними, послідовними, узгоджуються із іншими дослідженими судом доказами, тому суд приймає ці показання як належні й допустимі.
Син потерпілої та обвинуваченого ОСОБА_5 повідомив, що батько постійно застосовує насильство щодо нього і матері: нецензурно ображає, погрожує, проганяє з будинку, кидається ножами, штовхає. У зв'язку з цим він і матір уже тривалий час проживають у стані неспокою і тривоги. Він пробачив його за вчинення протиправних дій щодо нього, однак просить притягнути до відповідальності за насильство щодо матері. ОСОБА_5 назвав обвинуваченого «катом».
Потерпіла ОСОБА_4 24 лютого 2025 року, 04 квітня 2025 року та 20 квітня 2025 року звернулася із заявами до ВП № 2 (с-ще Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про вжиття заходів щодо її чоловіка, який вчиняє домашнє насильство щодо неї. У протоколах прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення від 24.02.25, 04.04.25, 20.04.25 ОСОБА_4 указала про вчинення щодо неї, відповідно, 24 лютого 2025 року близько 14 години, 04 квітня 2025 року близько 13 години, 20 квітня 2025 року о 19 год 40 хв, домашнього насильства, що полягало в образах нецензурною лайкою, штовханні й шарпанні за одяг, словесних погрозах.
Згідно з консультаційним висновком спеціаліста КНП «Ратнівська ЦРЛ» №29 від 24.02.25 ОСОБА_7 станом на 16 год 40 хв 24 лютого 2025 року перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Із потерпілою ОСОБА_4 клінічний психолог КП «Ратнівський центр первинної медичної допомоги» ОСОБА_9 27 лютого 2025 року провела бесіду, клінічне спостереження, підставою якого є звернення ОСОБА_4 із скаргами на відчуття психологічного дискомфорту, головні болі, недосипання, душевні хвилювання, порушення сну, стан постійної тривоги, погіршення якості життя. Зі слів клієнтки, її чоловік понад 30 років тому почав випивати, зараз він проявляє агресію навіть у тверезому стані, постійно злиться, ображає, кидається речами, спалив літню кухню із своїми друзями, під час її хвороби не давав можливості спокійно полікуватися, вмикав голосно телевізор. У ході психологічного обстеження психолог установила, що в пацієнтки виявлено відчуття тривожності, сплески емоційної напруги, котрі проявляються у вигляді тілесних зажимів та сльозливості. Тремор рук свідчить про напруженість нервової системи і надмірну її збудженість. Згідно з цим висновком такий стан пацієнтки є наслідком пережитих постійно повторювальних стресових ситуацій, котрі проявляються у вигляді дистресу. На основі проведеного психологічного обстеження у ОСОБА_4 виявлено емоційну перевантаженість, котра утворилася як наслідок проживання в постійній психологічній напрузі, яку створює її чоловік ОСОБА_10 . Все це, на думку психолога, негативно впливає на якість життя особистості та значно знижує його рівень.
Суд, вбачаючи у діях обвинуваченого ознаки систематичності, орієнтується на позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20.
Так, за висновком ВС систематичність як ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, може бути підтверджена попереднім притягненням особи до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, визначених законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в КУпАП, не свідчить про подвійне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення. Адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним. Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя). Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб. При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства.
Суд установив, що ОСОБА_7 згідно із постановами Ратнівського районного суду Волинської області від 04.09.24, 13.09.24, 04.12.24, 23.01.25 притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП за вчинення відповідно 20 серпня 2024 року, 28 серпня 2024 року, 07 листопада 2024 року, 27 грудня 2024 року відносно своєї дружини ОСОБА_4 домашнього насильства, що полягало у нецензурній лайці та словесних погрозах фізичною розправою, штовханні. При цьому, усі постанови суду набрали законної сили, у судові засідання ОСОБА_7 не з'являвся, з'явившись у одне із них - винуватість у скоєному визнав.
Таким чином, суд, оцінюючи досліджені докази, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 в умисних систематичних діях, що становлять психологічне та фізичне насильство (образи нецензурними словами, погрози фізичною розправою, штовхання), та мали місце 20 серпня 2024 року, 28 серпня 2024 року, 07 листопада 2024 року, 27 грудня 2024 року, 24 лютого 2025 року, 04 квітня 2025 року та 20 квітня 2025 року. Такі дії обвинуваченого призвели до тривалих психологічних страждань потерпілої, погіршення якості життя (втомі, економічному дискомфорті, негативних переживаннях, втраті повноцінного сну, відпочинку, позитивних емоцій), тобто спричинили наслідки, які не охоплюються ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №106 від 09.04.25 у ОСОБА_7 виявлялися в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення, хронічні зміни особистості після перенесених психотичних епізодів; ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії/бездіяльність і керувати ними; ознак алкоголізму не виявляє; застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування не потребує.
Відтак суд уважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, - домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої особи.
Щодо звинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12025030570000168 від 02 травня 2025 року.
Обвинувачений винуватість у скоєнні цього кримінального правопорушення не визнав, дав показання про те, що він був на подвір'ї потерпілої 25 квітня 2025 року, однак у будинок ніколи не заходив, грошей не брав. Йому відомо, хто викрав у неї грошові кошти, однак повідомляти персональні дані цієї особи відмовився. Заяву про вчинення злочину написав 01 травня 2025 року під тиском працівників поліції, проте зі скаргою на їх дії не звертався. Указав, що 26 квітня 2025 року він у ОСОБА_11 не був, їхав до м. Києва на Провідну неділю, бо там його бАтьківщина. Має в користуванні телефон, якого йому подарували друзі-військові. У поліції він добровільно надав відбитки своїх пальців рук. Вказав, що знайшов на вулиці ключі, які поклав біля будинку потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_8 дала показання про те, що у день крадіжки її не було вдома, у будинку залишився син з інвалідністю. Вона поїхала у с-ще Стара Вижва, двері на замок не зачинила, а підперла їх віником, щоб син міг вийти із будинку. У своїй спальні в гаманці в сумці, яка лежала на тумбочці, вона зберігала 500 доларів США (п'ять купюр по 100 доларів США), які вона із пенсії певний час заощаджувала як подарунок на весілля внуку. Її син ОСОБА_12 подзвонив до неї у той час, коли вона перебувала у с-щі ОСОБА_13 , й сказав їй, що у будинок прийшов ОСОБА_7 , який ходив по хаті, заходив у її спальню, змусив писати розписку про отримання від нього якихось ключів. Про викрадення грошей дізналася згодом. Пізніше ОСОБА_7 поліцейські приводили в її будинок для слідчих дій, він обіцяв віддати кошти, але не віддав.
Аналогічні за змістом показання надала потерпіла слідчому під час слідчого експерименту 29 травня 2025 року, показавши місце, де зберігалася сумка та гаманець із грошовими коштами (протокол від 29.05.25, а.с.182).
Показання потерпілої є послідовними, узгоджуються із іншими дослідженими судом доказами.
Згідно із письмовою заявою від 01.05.25, адресованою ОСОБА_7 начальнику місцевого відділення поліції, він надав працівникам поліції свій мобільний телефон марки REDMI з сімкарткою. Відповідно до цієї ж заяви ОСОБА_7 придбав телефон у м. Києві 27 квітня 2025 року за грошові кошти, які він викрав у ОСОБА_8 26 квітня 2025 року. У викраденні з будинку ОСОБА_8 500 доларів США він щиро кається, зобов'язується в найкоротший строк повернути, оскільки на даний час він їх витратив.
У будинку потерпілої 01 травня 2025 року слідчий провів огляд житлового будинку ОСОБА_8 (протокол від 01.05.25, а.с.150), в ході якого виявив у спальній кімнаті на тумбочці праворуч від ліжка лакову жіночу сумку чорного кольору із замком, поруч з нею - жіночий лаковий гаманець червоного кольору. Сумку та гаманець, а також змиви із поверхні замка сумки і поверхні гаманця, сліди пальців рук із поверхні тумбочки, лакової поверхні сумки поруч із блискавкою та поверхні фотознімка на тумбочці слідчий вилучив.
Свідок ОСОБА_4 дала показання про те, що її син ОСОБА_14 казав їй, що батько ОСОБА_7 перед чи після Великодня в 2025 році дав йому сто доларів США, не пояснюючи джерела походження. Вказані кошти вона поклала у коробку, згодом вони звідти зникли.
Свідок ОСОБА_15 , син потерпілої, у ході слідчого експерименту показав, де саме в будинку перебував ОСОБА_7 26 квітня 2025 року, у тому числі вказав на спальню кімнату матері, де останній перебував близько 10 хвилин (протокол від 29.05.25).
ОСОБА_5 як свідок допитаний судом не був, оскільки перебував у залі судового засідання як потерпілий в іншому провадженні під час розгляду провадження за ч.4 ст. 185 КК України, й у той період не був заявлений прокурором для допиту як свідок з метою видалення його із зали судового засідання.
Вилучені у ході огляду місця події з будинку потерпілої 01 травня 2025 року сліди пальців рук відповідно до висновку експерта від 12.05.2025 №СЕ-19/103-25/5756-Д (а.с.171-180) залишені мізинцем та безіменним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 .
Вартість одного долара США станом на 26.04.25 згідно із протоколом огляду інформації з мережі Інтернет від 16.05.25 (а.с. 185) становить 41,6890. Загалом розмір завданої потерпілій злочином шкоди становить 20844,50 грн.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №214 від 09.07.25 у ОСОБА_7 виявлялися в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення, хронічні зміни особистості після перенесених психотичних епізодів; ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії/бездіяльність і керувати ними; ознак алкоголізму не виявляє; застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування не потребує.
Відтак досліджені докази свідчать про те, що ОСОБА_7 26 квітня 2025 року перебував у будинку потерпілої й викрав належні їй кошти.
Доводи захисника про те, що сторона обвинувачення не довела факт придбання потерпілою грошових коштів і загалом їх наявність у неї, суд вважає безпідставними з огляду на те, що загальновідомим є факт купівлі-продажу іноземної валюти поза спеціалізованими обмінними пунктами та можливість незбереження квитанцій про придбання валюти в таких пунктах.
Загалом суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Щодо звинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у кримінальному провадженні № 12025035570000078 від 01 липня 2025 року.
Обвинувачений винуватість у скоєному не визнав, дав показання про те, що у вказані в обвинувальному акті дату, час і місці він ремонтував велосипед, однак раму на сина не кидав, вона сама випадково впала йому на ногу.
Потерпілий дав показання про те, що у той день він сидів на порозі біля вхідних дверей будинку, батько за декілька метрів від нього ремонтував велосипед, при цьому рама була знята й перевернута догори. На його слова про те, що він уже місяць ремонтує велосипед, батько кинув у нього великим гаєчним ключем, однак промахнувся, попавши у двері будинку. Згодом, у момент, коли він стояв, схилившись на паркан, батько взяв обома руками велосипедну раму й кинув на нього. При цьому, удар прийшовся в праву ногу. На ній утворилося садно. Батько вибачення у нього не просив. Його поведінка не змінилася, він і надалі продовжує знущатися над ним і матір'ю. Однак на реальному позбавленні волі він не наполягає.
Такі ж показання потерпілий та свідок ОСОБА_4 надали у ході слідчого експерименту 03 липня 2025 року, відтворивши обставини правопорушення на місці (протоколи від 03.07.25).
Сам обвинувачений під час слідчого експерименту 31 липня 2025 року (протокол від 31.07.25) у присутності захисника ОСОБА_16 вказав, що кинув на сина раму велосипеда, однак куди попав не пам'ятає. При цьому, із дослідженого відеозапису вбачається, що всі дії під час слідчого експерименту ОСОБА_7 вчиняв добровільно, самостійно вказував, як кинув на сина велосипедну раму. З огляду на вказані обставини доводи обвинуваченого про участь у слідчому експерименті під тиском суд оцінює критично. Більш того, обвинувачений під час досудового розслідування із заявами про неправомірну поведінку слідчого у ході слідчого експерименту не звертався.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта №106 від 03.07.25 у ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці правої нижньої гомілки, яке утворилося внаслідок травматичної дії предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, за механізмом - удар-тертя, в мінімальній кількості однієї травматичної дії, терміном утворення більше 2-3 доби до моменту обстеження. Вказане тілесне ушкодження за ступенем тяжкості належить до категорії легких тілесних ушкоджень.
Суд, оцінивши досліджені докази, дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є, відповідно, нетяжким і тяжким злочинами та кримінальним проступком, дані про особу винного, який суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, схильна до зловживання спиртними напоями та скоєння в такому стані сімейних дебошів, бере до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик небезпеки ОСОБА_7 для суспільства та вчинення ним повторних кримінальних правопорушень є високими.
ОСОБА_7 відповідно до довідки КНП «Ратнівська ЦРЛ» від 16.05.26 перебуває під спостереженням лікаря-психіатра з 2008 року, діагноз F23.0. Проте, ураховуючи висновки експертів за результатами судово-психіатричних експертиз №214 від 09.07.25 та №106 від 09.04.25, суд дійшов переконання про осудність ОСОБА_7 та відсутність потреби у застосуванні примусових заходів медичного характеру та примусового лікування.
Пом'якшуючі покарання обставини відсутні.
Обтяжуючими покарання обставинами є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя (ст. 126-1 КК України); вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння (ст. 126-1 КК України); вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку (ст. 126-1, ч. 4 ст. 185 КК України); вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю (ч. 1 ст.125 КК України); вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах (ч. 1 ст. 125 КК України).
Суд ураховує думку потерпілої ОСОБА_4 , яка просила призначити обвинуваченому справедливе покарання, та думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні винного.
Із урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку про можливість перевиховання обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виключно за умови позбавлення його волі.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, при цьому, з огляду на придбання мобільного телефона за викрадені в потерпілої кошти, його слід конфіскувати в дохід держави на підставі ст. 96-1 КК України.
До стягнення із обвинуваченого підлягають процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3565,60 грн.
Накладений слідчим суддею Ратнівського районного суду Волинської області ухвалою від 07.05.25 арешт на майно, що визнано речовими доказами, потрібно скасувати.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, прокурор про обрання запобіжного заходу не клопотав.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання:
-за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік,
-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років,
-за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Речові докази, які зберігаються у камері схову речових доказів ВП №2 (сел.Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, зокрема:
- жіночий гаманець червоного кольору - повернути потерпілій ОСОБА_8 ,
-змиви з поверхні гаманця, сліди рук - знищити,
-мобільний телефон марки «READMI» - конфіскувати в дохід держави.
Скасувати накладений слідчим суддею Ратнівського районного суду Волинської області ухвалою від 07.05.25 арешт на вказане майно.
Стягнути із ОСОБА_7 в користь держави 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп процесуальних витрат на залучення експерта.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя Ратнівського
районного суду ОСОБА_1