Провадження № 11-кп/824/653/2026 Категорія: ч. 1 ст. 185 КК України
ЄУН: 753/19656/18 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
15 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 120181000200007230,внесеного до ЄРДР 16 серпня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у провадженні ОСОБА_8 зі змінами, внесеними в порядку ст.. 36 КПК України, заступникомкерівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 1 року обмеження волі та звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити. У решті вирок залишити без змін.
У змінах до апеляційної скарги прокурора, поданих в порядку ст.. 36 КПК України, заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 просить скасувати вирок, постановити ухвалу, якою звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 .
У подальшому в порядку ст. 36 КПК України заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 подані зміни до апеляційної скарги, в яких прокурор просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, відповідно до ст.5 КК України, за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Змінена апеляційна скарга обґрунтована тим, що 9 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна). Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи, у такому разі вони поширюються на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такими законами чинності.
Прокурор зазначає, що, враховуючи те, що у кримінальному законі не визначено розмір кримінально караного викрадення чужого майна, така зміна КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон
№ 3886-ІХ має зворотну дію в часі і поширюється на діяння ОСОБА_7 , вчинене ним 11 травня 2019 року.
Також відповідно до п. 5 р. XX Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року. Згідно з діючим на момент вчинення злочину законодавством, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року становив 1921 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення крадіжки, сума якої склала 1012,58 грн., кримінальне провадження стосовно останнього підлягає закриттю.
Потерпілий, обвинувачений та захисник ОСОБА_11 , які повідомлялись у встановленому законом порядку про день, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явились, будь-яких заяв та клопотань не подавали.
Вислухавши позицію прокурора, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, яка просила задовольнити змінену апеляційну скаргу прокурора, дослідивши наявні матеріали, обговоривши доводи зміненої апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 11 травня 2019 року приблизно о 02 год., перебуваючи біля житлового будинку № 22 по вул. Терешкова, що в м. Києві, діючи умисно, з корисливих мотивів, видаючи причеп марки ХТЕ-810, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 за своє майно, продав його ОСОБА_12 , отримавши грошові кошти, та з місця вчинення правопорушення зник, заподіявши потерпілому ОСОБА_13 матеріального збитку на суму 1012,58 грн.
Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до положень ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 51 КУпАП до внесення змін наведеним Законом передбачалась відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Диспозицією ч. 1 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
Таким чином, особа підлягала кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України у взаємозв'язку зі ст. 51 КУпАП, пп.169.1.1 ст. 169 ПК України, у разі, якщо сума крадіжки перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,
За змістом вироку ОСОБА_7 засуджений за вчинення 11 травня 2019 року крадіжки на суму 1012, 58 грн.
З 1 січня 2019 року прожитковий мінімумдля працездатної особи в розрахунку на місяць становив 1921 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП (станом на час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення) викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто, - 192,1 грн (0,2 х (50% х 1921).
З урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, станом на 11 травня 2019 року ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення.
Разом з тим, як обґрунтовано вказав прокурор у зміненій апеляційній скарзі, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Отже, з урахуванням вимог Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За наведеного, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням вимог Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа підлягає кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів наголошує, що Закон № 3886-IX не є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Проте, зміни, внесені Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року у ст. 51 КУпАП, безпосередньо впливають на розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, і такі зміни поліпшують становище особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України.
З огляду на вимоги Закону України № 3886-IX, положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає у 2019 році кримінальна відповідальність, становить 1921 грн.
Зважаючи на те, що сума викраденого ОСОБА_7 майна, є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону України № 3886-IX у взаємозв'язку з нормами Податкового кодексу України з 1 січня 2019 року настає кримінальна відповідальність, а саме 1921 грн., колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 3, 5 КК України, вважає, що станом на час апеляційного розгляду законом усунута караність діяння, вчиненого ОСОБА_7 , і таке діяння є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП (в редакції Закону України № 3886-IXвід 18 липня 2024 року).
За змістом п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Оскільки обвинувачений не оскаржував вирок суду та погодився з вироком в частині звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.. 49 КК України та закриття провадження з цих підстав, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього за ч. 1 ст. 185 КК України - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а тому апеляційна скарга прокурора зі змінами підлягає до задоволення.
Судові витрати - вартість проведеної судово-товарознавчої експертизи в сумі 1099,07 грн. підлягають віднесенню за рахунок держави.
Речовий доказ - причеп марки ХТЕ-810 номерний знак НОМЕР_1 - слід залишити у власності потерпілого ОСОБА_13 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 зі змінами, внесеними в порядку ст. 36 КПК України заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 ,- задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження № 120181000200007230, внесене до ЄРДР 16 серпня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,- закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
______________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4