1[1]
15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12021100080000815,
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Вінниця, громадянку України, українку, з незакінченою початковою освітою, не працюючу, не заміжню, маючу на утриманні трьох малолітніх дітей 2015, 2017 та 2021 року народження, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 10.11.2017 за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнену від призначеного покарання на підставі п.в ст.1 Закону України «Про амністію» від 22.12.2016 року;
- від Вінницьким міським судом від 24.10.2019 за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.;
- вироком Дніпровським районним судом м.Києва від 05.09.2022 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, звільнена від відбування покарання на підставі ст.75, 79 КК України з іспитовим строком на 1 рік,-
ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05.09.2022 року у виді 2 роки обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, більш суворим покаранням за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 79 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання, з встановленим іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , діючи умисно за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 11.03.2021 року приблизно о 19 годині, знаходячись поблизу будинку 10-В, по проспекту Леся Курбаса в місті Києві, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдавши останньому матеріальної шкоди.
Так, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не маючи постійного місця роботи та інших джерел заробітку, спілкуючись між собою у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, вирішили здобувати кошти для особистих потреб, шляхом незаконного заволодіння грошима та майном громадян, що перебувають в безпорадному стані, вступивши між собою в попередню злочинну змову.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, взявши заздалегідь придбаний у невстановлений час та місці лікарський засіб клозапін, у вечірній час прибули до кінотеатру «Лейпциг», що розташований за адресою: місто Київ, проспект Леся Курбаса, 8. Знаходячись неподалік будівлі даного кінотеатру ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, спостерігали за навколишньою обстановкою з метою виявлення громадян, майном яких можна було б незаконно заволодіти.
Приблизно о 19 годині 11.03.2021 року ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, помітили раніше незнайомого їм ОСОБА_7 , який знаходився на підпитку та перебував поблизу будівлі кінотеатру «Лейпциг», що за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 8.
Діючи згідно раніше досягнутої домовленості, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшли до ОСОБА_7 та під вигаданим приводом розпочали розмову, під час якої запропонували останньому випити разом, на що ОСОБА_7 погодився. За пропозицією ОСОБА_6 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_7 придбав у магазині «Велика Кишеня», що розташований за адресою м. Київ, проспект Леся Курбаса, 6-Г, пляшку горілки «Мороша», та продукти харчування, після чого всі разом прослідували до парку «Інтернаціональний», що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 10-Ж, де розташувавшись на одній із лавок та почали розпивати спиртний напій.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння чужим майном, та діючи спільно згідно досягнутої раніше домовленості ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи знаходитись у парку «Інтернаціональний», що за адресою м. Київ, проспект Леся Курбаса, 10-Ж, скориставшись тим, що за їх діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, додали до спиртного напою, призначеного для ОСОБА_7 , лікарський засіб клозапін. Усвідомлюючи небезпечність вживання лікарського засобу клозапін, поєднаного зі спиртним напоєм, для життя та здоров'я ОСОБА_7 , який вже перебував у стані алкогольного сп'яніння, та свідомо бажаючи настання вказаних шкідливих наслідків, з метою усунення можливого подальшого опору потерпілого, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, пригостили останнього даним спиртним напоєм. Не довідуючись про дійсні наміри ОСОБА_6 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_7 вжив запропонований йому напій, після чого останні провели ОСОБА_7 до будинку АДРЕСА_3 де присівши на одну із лавок та продовжили розмову з ОСОБА_7 , котрий перебував у стані сп'яніння.
Подолавши таким чином можливий опір потерпілого та скориставшись тим, що ОСОБА_7 перебуває у безпорадному стані, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відкрито викрали чуже майно яке належить ОСОБА_7 , а саме:
-мобільний телефон марки «Меizu», чорного кольору, імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , вартістю 2 600 грн., із сім картою з номером НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності не становить;
-грошові кошти в сумі 2 000 грн., купюрами номіналом по 200 грн.;
-іменні банківські картки: «Приватбанк» та «Райффайзен банк аваль» які належать ОСОБА_7 ,
а всього майна на загальну суму 4 600 грн., після чого з місця злочину втекли завдавши потерпілому - ОСОБА_7 майнову шкоду.
Згідно висновку судово-медичного експерта №042-625-2021 від 24.05.2021 встановлено, що зазначена екзогенна інтоксикація ОСОБА_7 обумовила короткочасний функціональний розлад, який факультативно регресує у строк до 6 діб. Тому за ступенем тяжкості виявлене тілесне ушкодження відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.
В апеляційній скарзі прокурор, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05.09.2022 року - виконувати самостійно. У решті вирок залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, обвинуваченої, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених у ній підстав.
Згідно ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону України №2341-III від 28.03.2024), за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не досліджувалися судом за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України як повторне за попередньою змовою групою осіб відкрито викрала чуже майно (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Порушень кримінального процесуального закону, які могли би істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої та кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 186 КК України, колегія суддів не вбачає.
Так, відповідно до приписів ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Водночас доводи апеляційної скарги прокурора в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого та неправильності застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає у безпідставному застосуванні ст. 75 КК України, - колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими.
Так, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, у вироку не навів переконливих підстав для застосування положень ст. 75 КК України, належним чином не вмотивував своє рішення у цій частині, а відтак доводи прокурора є обґрунтованими.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції повною мірою не врахував особу обвинуваченої, яка раніше судима за аналогічні кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що обвинувачена на шлях виправлення не стала та належних висновків для себе не зробила, а також фактичні обставини справи, зокрема нанесення потерпілому ОСОБА_7 , легкого тілесного ушкодження шляхом підсипаннядо спиртного напою, призначеного для потерпілого ОСОБА_7 , лікарського засобуклозапін.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції застосовуючи до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України - звільнення від відбування призначеного покарання формально зазначив про врахування зазначених положень КПК України, не надав їм належної правової оцінки під час постановлення судового рішення.
Отже рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком є необґрунтованим.
Слід зазначити, що призначення покарання за вчинення аналогічних злочинів із застосуванням ст. 75 КК України може створювати у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.
При цьому, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 , у повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, зокрема врахував фактичні обставини, особу обвинуваченої, тяжкість вчиненого, врахував пом'якшуючі обставини, встановив відсутність обтяжуючих обставин та обґрунтовано визначив обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки - наближене до мінімального, можливого за встановлених у даному випадку обставинах. Таке покарання, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім у даному випадку.
Крім того, застосування вимог ч. 4 ст. 70 КК України, зокрема призначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого більш суворим, у даному випадку є необґрунтованим.
Так, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, за таких умов кожний вирок виконується самостійно. А тому, у даному випадку вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05.09.2022 року, яким ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, підлягає самостійному виконанню.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Враховуючи наведене, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі ст. 413 КПК України невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку, за яким обвинувачена має реально відбувати покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 виконувати самостійно.
Зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 08 червня 2021 року по 07 липня 2021 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту її затримання в порядку виконання вироку.
В іншій частині вирок щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Вирок Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: ____________ ____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/602/ 2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1