1[1]
28 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 , представника ОСОБА_11 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 на вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 листопада 2016 року, -
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженеця с. Студінка, Новгород-Сіверського р-ну, Чернігівської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та виправдано його за цим обвинуваченням з підстав недоведення того, що вчинено злочин, в якому він обвинувачується. Заходи забезпечення в межах даного провадження скасовано.
Цивільний позов ОСОБА_12 про відшкодування шкоди, завданої злочином, та стягнення на її корись з: ОСОБА_13 на відшкодування моральної шкоди - 1 000 000 грн; з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на відшкодування моральної шкоди - 14 616 грн, на відшкодування витрат на поховання - 6 050 грн, на відшкодування матеріальної шкоди - 50 000 грн; з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на відшкодування моральної шкоди - 500 000 грн, на відшкодування матеріальної шкоди - 167 468 грн 17 коп, на відшкодування витрат на допомогу адвоката - 20 000 грн - залишено без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_14 про відшкодування шкоди, завданої злочином, та стягнення на її корись з: ОСОБА_13 на відшкодування моральної шкоди - 1 000 000 грн; з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на відшкодування моральної шкоди - 14 616 грн, на відшкодування витрат на лікування та поховання - 65 071 грн 44 коп; з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на відшкодування моральної шкоди - 500 000 грн, на відшкодування витрат на допомогу адвоката - 20 000 грн - залишено без розгляду.
Судові витрати на проведення експертиз в сумі 12 507 грн 12 коп віднесено на рахунок держави.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 12 серпня 2015 року приблизно о 09.10 год., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 , який згідно генерального договору фінансового лізингу належав ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та перебував у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », рухаючись у середній смузі руху проїзної частини проспекту Лесі Курбаса зі сторони Кільцевої дороги в напрямку вулиці Картвелішвілі та наближався до будинку № 9, по проспекту Лесі Курбаса в м. Києві, грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністра України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, перед зміною напрямку руху не переконався, що маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впевнився у відсутності транспорту в сусідній правій смузі руху, почав виконувати маневр перестроювання в праву смугу руху, по якій рухався мотоцикл «Honda CBR 1100» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_15 та пасажиром позаду ОСОБА_16 , в результаті чого неподалік будинку АДРЕСА_3 сталося зіткнення вказаного автомобіля НОМЕР_1 з мотоциклом «Honda CBR 1100», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого ОСОБА_15 спричинені тяжкі тілесні ушкодження у виді численних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та крововтрати, від яких настала смерть на місці; ОСОБА_16 - тяжкі тілесні ушкодження у виді поєднаної травми тулуба, обох рук, лівої ноги з численними переломами кісток, ушкодженням внутрішніх органів, шоку та крововтрати, від яких о 06.20 год. 13 серпня 2015 року настала її смерть у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення, ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вимоги апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийняте рішення ґрунтує на показаннях обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які для суду першої інстанції носять переконливий характер. У свою чергу показання свідка ОСОБА_19 , який під час виникнення вказаної ДТП, рухався за водієм ОСОБА_6 та бачив увесь механізм виникнення вказаної пригоди, судом перекручені та піддалися сумніву. Вказаний свідок надавав медичну допомогу потерпілим, дочекався приїзду бригади швидкої медичної допомоги та працівників поліції, яким він залишив свої дані. Свої показання свідок ОСОБА_19 підтвердив під час слідчого експерименту, одночасного допиту зі свідком ОСОБА_18 та у судовому засіданні. З показань судом першої інстанції виокремленні певні фрази, які покладені в основу вироку, а саме: те що він не бачив сам маневр перестроювання мотоцикла, та те, що він нібито за своїми особливостями сприйняття був схильний до значного зменшення швидкості руху мотоцикла.
На думку прокурора, вказані припущення суду суперечать матеріалам кримінального провадження, а саме: показанням свідка, які він давав під час досудового розслідування, підтвердив їх на слідчому експерименті та одночасному допиті зі свідком ОСОБА_18 , а також у судовому засіданні.
Крім того, як вказує прокурор, як під час досудового розслідування, так і у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 підтвердив, що на момент виникнення вказаної дорожньо-транспортної пригоди він рухався безпосередньо за автомобілем «ЗАЗ Ланос» під керуванням ОСОБА_6 , отже за ОСОБА_6 аж ніяк не міг рухатися мотоцикл, оскільки за ним рухався автомобіль «Шевролет Авео» під керуванням ОСОБА_19 , присутність якого на місці ДТП підтвердив й ОСОБА_6 .
Окрім того, прокурор вважає, що твердження суду, що під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_19 не враховано припарковані транспортні засоби у правій смузі руху, - не відповідають дійсності, оскільки під час слідчого експерименту за участю свідка, як видно з ілюстративної таблиці знаходяться припарковані автомобілі. При цьому відстань від лівої бокової сторони даних автомобілів до мотоциклу є достатньою та безпечною та руху мотоцикла. Якщо інтервал був би недостатнім для безпечного проїзду мотоцикла, то відповідно відбулося би зіткнення між вказаним мотоциклом та припаркованими автомобілями, чого не відбулося.
На думку прокурора, твердження суду про те, що свідок ОСОБА_19 за своїми особливостями сприйняття схильний до значного зменшення швидкості руху мотоцикла, повідомив, що мотоцикл розпочав випереджати його по правій смузі руху зі швидкістю приблизно 65-70 км/год., після чого мотоцикл почав прискорюватися, тобто збільшувати швидкість руху. Згідно висновку авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 18420 від 19 лютого 2016 року та показань експертів - ОСОБА_20 і ОСОБА_21 швидкість руху мотоцикла на момент зіткнення могла складати 70...88 км/год. Отже швидкість мотоцикла на момент випередження 65-70 км/год. відповідає швидкості 70...88 км/год. на момент зіткнення, яку порахували експерти. Тобто, саме свідок ОСОБА_19 один у числовому еквівалентні повідомив суду приблизну швидкість мотоцикла, яка співпадає з розрахунками експертів.
У свою чергу судом прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_17 , який повідомив, що на момент вказаної пригоди він був повернутий спиною до проїзної частини, почув сильний удар, а коли повернувся - побачив, як по узбіччю «летів»неконтрольований мотоцикл. Тобто мотоцикл вже несло на боковій частині по узбіччю. Як зазначає прокурор, свідок не зміг пояснити, чому мотоцикл зачепив автомобіль і вважає причиною ДТП перевищення швидкості водієм мотоцикла, яка була далеко за 100 км/год. На думку прокурора, показання вказаного свідка є об'єктивними та можуть прийматися до уваги лише в тій частині, де він стверджує, що він брав участь під час слідчих дій - огляді місця події, як понятий, та підтвердив дані протоколів складених за його участю, достовірність яких засвідчив своїм підписом.
Також прокурор вважає безпідставним прийняття до уваги показання свідка ОСОБА_18 , який є колегою по роботі ОСОБА_6 , оскільки його показання не відповідають дійсності та суперечать матеріалам кримінального провадження. Крім того, як зазначає прокурор, під час досудового розслідування правову допомогу свідку ОСОБА_18 надавав адвокат ОСОБА_22 , який входить до адвокатського об'єднання ОСОБА_23 , яка надавала праву допомогу під час досудового розслідування ОСОБА_6 . Окрім того, як зазначив прокурор, адвокат ОСОБА_24 звертався із заявою про визнання потерпілою особою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Дані факти вказують на те, що говорять про те, що свідок ОСОБА_18 є зацікавленою особою у кримінальному провадженні, оскільки він є другом ОСОБА_6 , колегою по роботі, тому представники ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » всіляко намагалися уникнути відповідальності за дії свого водія ОСОБА_6 , надавши свідку адвоката ОСОБА_25 , який би узгоджував покази свідка ОСОБА_18 із показами ОСОБА_6 , якому надавала правову допомогу адвокат ОСОБА_26 .
Разом з тим під час досудового розслідування було отримано тимчасовий доступ до номера мобільного телефону свідка ОСОБА_18 , щоб перевірити його присутність на місці ДТП, оскільки свідок ОСОБА_27 повідомив, що вказаного свідка на місці ДТП не було, а він з'явився пізніше. На думку прокурора, про відсутність даного свідка на місці ДТП свідчать й інші обставини, як спростовують показання свідка.
Окрім того, на думку прокурора, судом безпідставно не взято до уваги висновок експерта та показання експертів.
Не погоджуючись з вироком суду, представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 та потерпіла ОСОБА_10 подали, які аналогічні за змістом апеляційні скарги, в яких просять вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції зазначеної статті з реальним відбуттям покарання.
Позов ОСОБА_8 просять задовольнити: стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн.; стягнути з відповідача ПРАТ СК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на користь позивача ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого в сумі 14 616 грн.; стягнути з відповідача ПРАТ СК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на користь позивача ОСОБА_8 витрати на лікування, поховання та на спорудження надгробного пам'ятника в сумі - 65071 грн. 44 коп.; стягнути з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь позивача ОСОБА_8 процесуальні витрати на допомогу адвоката в сумі 20 000 грн.
Задовольнити позов ОСОБА_10 : стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн.; стягнути з відповідача ПРАТ СК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на користь позивача ОСОБА_10 моральну шкоду пов'язану із смертю потерпілого в сумі 14 616 грн.; стягнути з відповідача ПРАТ СК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на користь позивача ОСОБА_10 витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника в сумі - 6 050; стягнути з відповідача ПРАТ СК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на користь позивача ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 500 000 грн.; стягнути з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » завданої моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_10 в розмірі 500 000 грн.; стягнути з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » завданої моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_10 в розмірі 167 468 грн.; стягнути з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь позивача ОСОБА_10 процесуальні витрати на допомогу адвоката в сумі 20 000 грн.
Вимоги апеляційних скарг обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не проаналізував об'єктивні дані, а саме: показання свідка ОСОБА_19 про те, що він їхав за автомобілем обвинуваченого на відстані 12 метрів і побачив, що мотоцикл, що рухався позаду, розпочав випередження його автомобіля, тобто, безспірно встановлено, що мотоцикл перший виїхав на першу смугу руху.
Також, на думку апелянтів, суд першої інстанції, беручи до уваги окремі обставини справи, виокремлюючи певні фрази з допиту свідка та обвинуваченого, не об'єктивно оцінив докази в сукупності, тим самим фактично відходить від загального відтворення обстановці, що передувала ДТП.
Крім того, не встановлено безспірних даних про те, що в момент зіткнення мотоцикл рухався зі швидкістю 70 км/год. Так, в матеріалах кримінального провадження знаходиться висновок експертів, який ґрунтуються на відповідних розрахунках, зроблених на підставі даних, отриманих у відповідному порядку, та цілком узгоджуються із зібраними доказами. На думку апелянтів, показання свідків та обвинуваченого про те, що швидкість була більшою, аніж розрахована експертами нічим не підтверджена.
Про наведене, суд першої інстанції взяв до уваги пояснення свідків як «летів» та «хтось чув», а висновки експертів нівельовані, а тому швидкість мотоцикла за висновком суду була перевищена, що за його міркуваннями і призвело до ДТП.
Окрім того, позиція суду першої інстанції, що не встановлено безспірних даних про те, що у даному випадку дії водія автомобіля «ЗАЗ Ланос», який розпочав здійснювати маневр перестроювання, змусили водія мотоцикла «Хонда CBR 11 00» збільшити швидкість і здійснити маневр на випередження для того, щоб уникнути зіткнення, не відповідають дослідженим судом доказам.
Постановою Верховного Суду від 03.03.2020 касаційну скаргу прокурора, задоволено частково. Ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.06.2019 щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Своє рішення суд мотивував тим, що, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд усупереч вимогам ст. ст. 370, 419 КПК не провів належного аналізу обставин кримінального провадження та не дав оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК, в повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, не проаналізував та не співставив їх із наявними у провадженні доказами та не надав вичерпної відповіді на ці доводи.
Під час апеляційного перегляду матеріалів даного кримінального провадження за поданими апеляційними скаргами від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшло клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 286 КК України та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК України.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання, просили звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, думку прокурора, який наполягав на перевірці доводів апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до положень ч.3 ст.285 КПК України, підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності передбачено положеннями статті 49 КК України, і є підставою для закриття кримінального провадження, на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 286 КК України та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною 3 статті 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 8 статті 284 КПК України закриття кримінального провадження, на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. Тоді кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, в залежності від позиції підозрюваного чи обвинуваченого та за наявності підстав для закриття кримінального провадження, вимоги процесуального закону передбачають альтернативні варіанти щодо розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, подія якого мала місце 12 серпня 2015. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України, у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Таким чином, з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України строки притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного кримінального правопорушення складають десять років, а отже минули 12 серпня 2025року.
Матеріалами кримінального провадження об'єктивно підтверджується, що ОСОБА_6 протягом вказаних десяти років від слідства та суду не ухилявся та до кримінальної відповідальності не притягався, таким чином строки давності притягнення до відповідальності не переривалися та не зупинялися.
В суді апеляційної інстанції обвинуваченому роз'яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема те, що ці підстави є нерабілітуючими, та з'ясовано думку обвинуваченого ОСОБА_6 щодо можливості закриття кримінального провадження за цих умов.
Також, обвинуваченому ОСОБА_6 роз'ясненоможливість продовження здійснення апеляційного розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами на виправдувальний вирок суду, зокрема ймовірність скасування вироку, про що ставиться питання в поданих апеляційних скаргах, а також і реабілітації шляхом виправдання, за умови залишення оскаржуваного вироку суду без зміни.
З огляду на це, за наявності згоди ОСОБА_6 на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, та апеляційних скарг прокурора, представника потерпілої, колегія суддів убачає підстави як для звільнення останнього від відповідальності, так і для скасування виправдувального вироку.
Колегія суддів керується також й тим, що виправдувальний вироксуду не набрав законної сили, ОСОБА_6 залишається особою, яка має статус обвинуваченого та продовжує притягуватись до кримінальної відповідальності вже за межами строків давності, що порушує його права за наявності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження.
При цьому, колегією суддів враховується, що поняття кримінальної відповідальності не зводиться лише до кримінального покарання, а як вид юридичної відповідальності включає в себе сам процес притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема, необхідність дотримання обвинуваченим додаткових процесуальних обов'язків, тобто певні обмеження його прав та позбавлення свобод, в тому числі й під час судового розгляду провадження.
Водночас, статтею 417 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора, представника потерпілої, дослідивши частково повторно докази, колегія суддів дійшла висновку, що вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 листопада 2016 року, яким ОСОБА_6 виправданоу зв'язку із недоведеністю того, що ОСОБА_6 вчинив злочин, в якому він обвинувачується, є незаконним та необґрунтованим.
У даному випадку предметом перегляду є виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , та, водночас, заява ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, подана до завершення розгляду справи.
За таких обставин, є обов'язок суду за наявності підстав звільнити від відповідальності, і, водночас, норма КПК України, яка передбачає скасування тільки обвинувального вироку.
Так, в суді апеляційної інстанції допитано обвинуваченого ОСОБА_6 , який показав про те, що відчув удар в правий та передній бік автомобіля, мотоцикла не бачив; в крайній правій полосі стояли припарковані автомобілі.
Також допитано свідка ОСОБА_19 , який надав показання про те, що він рухався в середній смузі руху, попереду нього рухався водій ОСОБА_6 , який почав зміщуватися в праву полосу з покажчиком повороту, в цей час свідка з лівої сторони обігнав мотоцикл, який перестроївся зліва направо, та в цей час відбулося зіткнення, однак, показання свідка ОСОБА_19 у суді апеляційної інстанції відрізняються від показань, які він надав під час досудового розслідування про те, що ДТП сталося в межах правої смуги руху на відстані 2,6 м від правого краю проїзної частини, коли водій автомобіля «ЗАЗ Lanos» почав виконувати маневр перестроювання з середньої смуги руху на праву, по якій рухався, не змінюючи напрямок свого руху, мотоцикл «Honda CBR1100», тому показання вказаного свідка у суді апеляційної інстанції, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються із фактичними обставинами справи та з іншими доказами.
Допитано свідка ОСОБА_17 , який показав про те, що мотоцикл проїхав на великій швидкості, але самого зіткнення не бачив.
Допитано експертів ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , які показали про те, що у висновках розраховували мінімальну швидкість при проведенні експертизи.
Докази у матеріалах кримінального провадження, зокрема показання свідків ОСОБА_18 , експертів ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , ОСОБА_29 у повній мірі узгоджуються з об'єктивними даними про характер взаємодії транспортних засобів, локалізацію механічних пошкоджень на них та наслідки такої взаємодії, які у своїй сукупності свідчать про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
За змістом ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок. Водночас, за результатами перевірки матеріалів кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора, представника потерпілої, колегія суддів дійшла висновку, що вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 листопада 2016 року, яким ОСОБА_6 виправдано, є незаконним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
За таких обставин колегія суддів уважає, що рішення про скасування виправдувального вироку тазакриття провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України відповідатиме загальним засадам кримінального провадження зазначеним у ст. 7 КПК України.
Отже, враховуючи, що за наявності правових підстав у суду виникає обов'язок звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за його клопотанням, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду вважає за можливе скасувати вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 листопада 2016 року, як незаконний, звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 286 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора,потерпілої ОСОБА_10 , представника ОСОБА_11 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 286 КК України.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 49 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
_______________ ______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/104/2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_30
Доповідач: ОСОБА_1