Справа № 161/23799/25
Провадження № 2/161/3186/26
22 квітня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Колісник А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, чим спричинила тяжкі наслідки як для України в цілому, так і для неї. Її син ОСОБА_2 проходив службу за мобілізацією з 24.04.2022 року у Військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер (діагноз «Токсична енцефалопатія»). Смерть ОСОБА_2 настала у результаті набряку головного мозку та токсико-гіпоксичної енцефалопатії, наявних переломів 2,3,4,5-го ребр, свинця в області правого ока, що утворились за 3-5 діб до смерті, які син отримав при виконанні бойового завдання.
Внаслідок втрати сина ОСОБА_1 зазнала істотних душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та тривалого пригніченого психологічного стану, у зв'язку із чим просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000 000 грн., що еквівалентно на дату звернення до суду 1 029 866 євро.
Ухвалою судді від 11.02.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.
Позивач в письмовій заяві підтримала вимоги у повному обсязі, просила здійснювати розгляд справи без її участі. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Щодо повідомлення про розгляд справи відповідача - Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, суд виходить з наступного.
Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 №91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст.8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 №71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.
За вказаних обставин, з метою повідомлення РФ про розгляд даної справи, відповідач повідомлявся шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (https://kl.zt.court.gov.ua).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч.1 ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справи, суд дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Предметом розгляду справи є питання стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої в результаті збройної агресії проти України, на користь позивача.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та на час розгляду справи судом не скасовано.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та матір'ю ОСОБА_2 (а.с.9).
Син позивача проходив службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 з 24.04.2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.10).
Згідно сповіщення про смерть від 16.04.2023 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (попередній діагноз: зупинка кровообігу, відрив тромбу) (а.с.14).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією РФ проти України з 26.06.2022 року по 30.06.2022 року, з 01.07.2022 року по 30.11.2022 року, з 13.12.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 12.04.2023 року (а.с.12).
Згідно витягу з протоколу засідання штатної ВЛК №2025-1007-1151-5534-0 від 07.10.2025 року, захворювання солдата ОСОБА_2 , 1984 року народження, «Набряк головного мозку. Токсико-гіпоксична енцефалопатія», яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язане з проходженням військової служби (постановлено причинно-наслідковий зв'язок захворювання солдата, що стало причиною його смерті, із Захистом Батьківщини)(а.с.12 зворот).
Згідно ст. 3 ст. 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Стаття 1 Декларації про право на мир засвідчує, що кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку.
14.04.2022 Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів, що передбачено пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 4, 5 статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 9 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
Таким чином, російська федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Судом встановлено, що позивачеві завдано моральної шкоди за обставин, викладених у позовній заяві, які підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.
Відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з'ясуванню: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправним діянням, а також вина заподіювача шкоди.
Із наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть особи пов'язана із виконанням обов'язку військової служби та захистом Батьківщини.
Внаслідок загибелі сина ОСОБА_1 зазнала тривалих і значних душевних страждань, втрату душевного спокою та порушення звичного способу життя.
Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно із підпунктом 15 пункту 3 Правил Суду ЄСПЛ щодо справедливої сатисфакції, заявник, який вважає себе потерпілим від порушення прав, має право зазначити суму, яку вважає справедливою, а у разі декількох порушень - вимагати як одну одноразову суму, так і окремі суми щодо кожного порушення.
При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд бере до уваги, що завдана позивачеві моральна шкода зумовлена безповоротною втратою близької людини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Смерть рідного сина є невідновлюваною втратою, що об'єктивно спричиняє істотні душевні страждання, порушує нормальні життєві зв'язки та тягне тривалі негативні зміни у житті позивача, з урахуванням неможливості усунення наслідків такої втрати.
При оцінці доводів щодо належного відповідача та обов'язку відшкодування шкоди, суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), відповідно до якої предметом таких спорів є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України, місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, шкода завдана внаслідок дій агентів держави-агресора, а вчинення актів збройної агресії не є реалізацією суверенних прав держави та свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет і територіальну цілісність іншої держави.
При визначенні розміру моральної шкоди суд також виходить із роз'яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими розмір відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, та із дотриманням засад розумності і справедливості.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач унаслідок загибелі сина зазнала моральної шкоди, яка підлягає грошовій компенсації за рахунок відповідача, оскільки встановлено факт загибелі близької особи внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а також наявність причинного зв'язку між протиправними діями держави-агресора та завданою позивачеві моральною шкодою.
Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд враховує: характер завданої шкоди як наслідок безповоротної втрати близької людини; тривалість та інтенсивність душевних страждань; істотні вимушені зміни у житті позивача; неможливість усунення наслідків; ступінь вини відповідача як держави, що вчинила збройну агресію проти України.
За таких обставин заявлена до стягнення сума 50 000 000 грн. є співмірною заподіяній моральній шкоді та відповідає засадам розумності і справедливості.
Щодо стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки 1% від суми позовних вимог позивача перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, належним до сплати розмір судового збору за заявою позивача становить максимальну суму 15140 грн. (станом на дату подачі позову.)
Враховуючи наведене, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15140 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-82, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану збройною агресією Російської Федерації проти України, в розмірі 50 000 000 (п'ятдесят мільйонів) грн. 00 коп.
Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на корить держави Україна 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації (юридична адреса: 103274, Російська Федерація, м. Москва, Краснопресненська набережна, буд. 2, будівля 2).
Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк