Справа № 1-435/11 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11/824/26/2026 Доповідач: ОСОБА_2
19 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
підсудного в режимі
відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника підсудного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про звільнення підсудного ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001) у зв'язку із закінченням строків давності,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, /на момент вчинення злочину працював на посаді начальника Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації/, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України /в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001/, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 /шість/ років, з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, а також організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 /два/ роки, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
На підставі п.4 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного судом покарання, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - скасовано.
Скасовано арешт, накладений постановою старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва від 19 жовтня 2010 року, на майно ОСОБА_7 , а саме на: 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки «Fiat Doblo Panorama», д.н.з. НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки «Ford Sierra 2.0 І» д.н.з. НОМЕР_2 ; грошові кошти в сумі 88 грн. 00 коп., грошові кошти в сумі 4 000 грн. 00 коп., грошові кошти в сумі 1 050 доларів США.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_7 , відповідно до розпорядження Київського міського голови №619 від 26.10.2009 року, призначений на посаду начальника Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно із п. 9 положення «Про Головне управління транспорту виконавчого органу Київської міської державної адміністрації», затвердженого розпорядженням № 746 від 21.06.2007 року Київської міської державної адміністрації, начальник управління діє від імені Головного управління у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності; здійснює керівництво діяльністю Головного управління, укладає та підписує договори, де стороною виступає Головне управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Головне управління завдань, визначає ступінь відповідальності перших заступників та заступників начальника Головного управління, керівників його структурних підрозділів, призначає на посади і звільняє з посад керівників управлінь, відділів та працівників Головного управління у встановленому законодавством України поряду; видає в межах своєї компетенції накази та доручення, організовує і контролює їх виконання.
Таким чином, перелік службових обов'язків ОСОБА_7 свідчить про те, що він виконує адміністративно-господарчі та організаційно-розпорядчі обов'язки, тобто є службовою особою.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_7 , як начальник Головного управління транспорту ВО КМР (КМДА), обіймає посаду державного службовця четвертої категорії, тобто є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Разом з тим, будучи службовою особою, ОСОБА_7 протиправно використав надані йому повноваження для одержання матеріальних благ та став на шлях вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до п.п. 5.24, 5.25 та 5.31 Положення про Головне управління транспорту, затвердженого розпорядженням КМДА № 746 від 21.06.2007 року Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань: проводить конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; укладає договори перевезень з автомобільними перевізниками - переможцями конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), чи надає дозволи на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечує контроль за виконанням умов договору чи дозволу; визначає умови перевезень та проведення конкурсу на перевезення пасажирів.
11.07.2002 року ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) проведено конкурс, за результатами якого відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету № 2 від 11.07.2002 року, між ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) (замовник) та ТОВ «А-400» (перевізник), яке визнано переможцем вказаного конкурсу, 01.08.2002 року укладено договори на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва № 164-П, № 344-П та № 235-П, строк дії яких встановлено з 01.08.2002 року по 31.07.2005 року.
Не зважаючи на те, що строк дії договорів на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва № 164-П, № 344-П та № 235-П від 01.08.2002 року, закінчився, ТОВ «А-400» продовжувало здійснювати перевезення пасажирів за вищевказаними маршрутами, оскільки ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) не було організовано та проведено нового конкурсу, що є порушенням п.3 постанови Кабінету міністрів України №1081 від 03.12.2008 року «Про затвердження порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування».
Начальник Головного управління транспорту ВО КМР (КМДА) ОСОБА_7 , знаючи про вище вказані обставини, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, 12.10.2010 року під час зустрічі із директором ТОВ «А-400» ОСОБА_9 , що відбулась в приміщенні службового кабінету № НОМЕР_3 транспорту ВО КМР (КМДА), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 6, висунув до останнього вимогу про передачу йому хабара в сумі 160 тис. грн. за укладення договорів щодо перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та щомісячної передачі 32 тис. грн. за нестворення ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) перешкод у діяльності ТОВ «А-400». Також ОСОБА_7 висловив ОСОБА_9 погрозу, що у разі ненадання йому хабарів у вище вказаних сумах, маршрути № 164, № 344 і № 235 будуть винесені ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) на конкурс та передані іншому перевізнику.
Під час наступної зустрічі, що відбулась між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 13.10.2010 року приблизно о 15 годині в приміщенні ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), останній погодився зменшити суму хабара до 100 тис. грн. за укладення ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) із ТОВ «А-400» договорів на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та відповідно до 25 тис. грн. щомісячно за не створення ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) перешкод у діяльності товариства.
Небажаючи настання негативних наслідків для підприємства, ОСОБА_9 вимушений був погодитися з вимогами ОСОБА_7 .
Згідно з попередньою домовленістю, 18.10.2010 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_9 прибув до службового кабінету № НОМЕР_3 транспорту ВО КМР (КМДА), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 6, де передав, а ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, отримав частину обумовленого хабара в сумі 50 тис. грн.
Відразу після цього ОСОБА_7 був затриманий працівниками Служби безпеки України та під час огляду місця події у нього виявлено і вилучено грошові кошти отримані в якості хабара від ОСОБА_9 .
Не погоджуючись з вироком суду, захисник підсудного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001) скасувати та повернути кримінальну справу відносно ОСОБА_7 на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.
Однак, 18.02.2026 року захисник ОСОБА_8 до Київського апеляційного суду подав клопотання про звільнення підсудного ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи, в якому просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
На підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України звільнити підсудного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України /в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001/, у зв'язку із закінченням строків давності. Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.
Скасувати арешт, накладений постановою старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва від 19 жовтня 2010 року, на майно ОСОБА_7 , а саме на: 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки «Fiat Doblo Panorama», д.н.з. НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки «Ford Sierra 2.0 І» д.н.з. НОМЕР_2 ; грошові кошти в сумі 88 грн. 00 коп., грошові кошти в сумі 4 000 грн. 00 коп., грошові кошти в сумі 1 050 доларів США.
Речові докази:
- оригінали документів, які були вилучені 21.10.2010 співробітниками ГУБКОЗ СБ України в Головному управлінні транспорту Київської міської державної адміністрації (КМДА), відео касета Panasonik DVM63 №TV87-1 та аудіо касета SONY EF-90, CD-R 80 марки «TDK», об'ємом 700 МВ, 12 клаптиків паперу, на яких виконано рукописний текст наступного змісту: «32, 25, 22 Н.Г.-20», пластмасову папку чорного кольору «Папірус» - зберігати в матеріалах справи;
- оригінали документів, вилучені 22.10.2010 співробітниками ГУБКОЗ СБ України в ОСОБА_9 , цифровий диктофон марки «Edik-mini Tyne A22» - залишити у володінні та розпорядженні ОСОБА_9 ;
- сто купюр, номіналом 500 грн. України, передані на депозитний рахунок прокуратури м. Києва, - залишити у володінні та розпорядженні Київської міської прокуратури /прокуратура м. Києва/.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність розгляду поданого захисником клопотання.
У зв'язку із надходженням клопотання про закриття кримінальної справи на підставі ст.49 КК України, апеляційна скарга захисника колегією суддів не розглядається.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підсудного, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи клопотання захисника, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до пункту 11 розділу ХІ КПК кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом (тобто в порядку КПК 1960 року), з урахуванням положень, передбачених параграфом 3 розділу 4 Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативних актів».
Отже, при розгляді даної справи колегія суддів керується положеннями КПК 1960 року.
Згідно ч.1 ст.282 КПК України (в ред. 1960 року), якщо під час судового розгляду будуть встановлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7-1, ч. 2 ст. 11-1 КПК України (1960 року) провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 11-1 КПК України (1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно на якій стадії перебуває кримінальне провадження, кримінальна справа - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд справи, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 6 статті 7 КПК 1960 року особа може бути за вироком суду звільнена від відповідальності чи покарання у зв'язку зі спливом строку давності, передбаченого статтею 49 КК України.
Стаття 376 КПК 1960 року зобов'язує апеляційний суд скасувати обвинувальний вирок і закрити справу у разі встановлення обставин, зокрема передбачених статтями 7-1, 11-1 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, минули встановлені строки.
Передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
Відповідно до ст.11-1 КПК України (в ред. 1960 року) таке звільнення є обов'язковим, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49 КК України.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснює виключно суд у порядку, встановленому зокрема ст.11-1 КПК України (в ред. 1960 року), під час попереднього та судового розгляду справи, апеляційного, касаційного і виключного провадження відповідно до ст.ст.248, 282, 376, 400-1 та п.2ч.1 ст.400-4 КПК України (в ред.1960 року).
Під час апеляційного розгляду стороною захисту заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підсудного ОСОБА_7 на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
При розгляді вказаного клопотання колегія суддів враховує, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК та у порядку, встановленому КПК.
Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.
Звільнення від кримінальної відповідальності є обов'язком суду в разі настання обставин, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 року справа №734/3220/17).
Таким чином, враховуючи приписи ч.1 ст.49 КК України, ч.4 ст.11-1 КПК (в ред.1960 року) та практику Верховного Суду, вбачається імперативний обов'язок суду звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, лише в разі настання обставин, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.49 КК України, в передбаченому КПК України (в ред.1960 року) порядку.
Частина 1 статті 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки.
Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчинених злочинів відповідно до класифікації, визначеної приписами ст.12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину; особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
При винесенні даної ухвали апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду (справа №712/8174/23) висловлену в постанові ККС ВС від 18.02.2025 відповідно до якої, у результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_7 вчинив злочин передбачений ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону №2341-III від 05.04.2001), який мав місце в період часу з 12.10.2010 року по 18.10.2010 року.
Відповідно до ст.12 КК України, інкримінований органом досудового розслідування ОСОБА_7 та визнаний місцевим судом доведеним злочин, передбачений ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону №2341-III від 05.04.2001), відноситься до категорії тяжких злочинів.
За змістом п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років.
Тобто, на час розгляду колегією суддів 19.02.2026 року клопотання захисника фактично зазначені строки давності притягнення особи до відповідальності за вчинення інкримінованого злочину, а саме 10 років, минули.
Разом з тим, колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на наявність підстав для зупинення або переривання строків давності.
В ході апеляційного розгляду підсудному ОСОБА_7 роз'яснено правові підстави, умови та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності. Він висловив згоду на застосування до нього положень п.4 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, усвідомлюючи, що такі підстави не є реабілітуючими. Відповідно до вимог КПК України, надання такої згоди є необхідною умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Наслідки застосування зазначеної норми закону йому зрозумілі.
Зважаючи на викладене, процесуальні витрати на проведення судової експертизи необхідно віднести на рахунок держави, оскільки якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальну справу щодо якої закрито на цій підставі.
У зв'язку зі скасуванням вироку суду першої інстанції та звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для подальшого застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу. Оскільки кримінальна справа підлягає закриттю, мета застосування запобіжного заходу, визначена кримінальним процесуальним законом, втрачає актуальність, а тому обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає за необхідне вирішити долю речових доказів, а також скасувати заходи забезпечення кримінальної справи, що відповідатиме вимогам ст.248 КПК України (в ред. 1960 року).
Таким чином, враховуючи, що у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону №2341-III від 05.04.2001), а кримінальна справа відносно ОСОБА_7 підлягає закриттю на підставі ст.11-1 КПК України (ред. 1960р.).
Керуючись ст.ст. 11-1, 377, 379 КПК України (в ред. 1960 року), колегія суддів,-
Клопотання захисника підсудного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,- скасувати.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України /в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001/, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України (в ред. 1960 року) у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрити на підставі ст. 11-1 КПК України (в ред. 1960 року).
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.
Скасувати арешт, накладений постановою старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва від 19 жовтня 2010 року, на майно ОСОБА_7 , а саме на: 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки «Fiat Doblo Panorama», д.н.з. НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки «Ford Sierra 2.0 І» д.н.з. НОМЕР_2 ; грошові кошти в сумі 88 грн. 00 коп., грошові кошти в сумі 4 000 грн. 00 коп., грошові кошти в сумі 1 050 доларів США.
Речові докази:
- оригінали документів, які були вилучені 21.10.2010 співробітниками ГУБКОЗ СБ України в Головному управлінні транспорту Київської міської державної адміністрації (КМДА), відео касета Panasonik DVM63 №TV87-1 та аудіо касета SONY EF-90, CD-R 80 марки «TDK», об'ємом 700 МВ, 12 клаптиків паперу, на яких виконано рукописний текст наступного змісту: «32, 25, 22 Н.Г.-20», пластмасову папку чорного кольору «Папірус» - зберігати в матеріалах справи;
- оригінали документів, вилучені 22.10.2010 співробітниками ГУБКОЗ СБ України в ОСОБА_9 , цифровий диктофон марки «Edik-mini Tyne A22» - залишити у володінні та розпорядженні ОСОБА_9 ;
- сто купюр, номіналом 500 грн. України, передані на депозитний рахунок прокуратури м. Києва, - залишити у володінні та розпорядженні Київської міської прокуратури /прокуратура м. Києва/.
Процесуальні витрати на проведення судової експертизи на загальну суму 5 888, 00 гривень віднести на рахунок держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом місяця з дня набрання нею законної сили.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4