1[1]
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року, -
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 лютого 2026 року включно.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на цей час ризики, передбачені ст.177 КПК України, не змінились, а інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, тому суд приходить до висновку, що підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу не має, а тому йому слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року скасувати та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на заставу, визначивши її в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в клопотанні прокурора відсутні докази наявності та обґрунтованості обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційні скарги, вивчивши надані в копіях матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, оскільки є неповнолітнім, тобто є таким, що не має обмежень з приводу перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, позаяк неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 (дрібне хуліганство) та ст. 178 (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді) КУпАП України.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає, а тому доводи апелянта про відсутність даних, які ставили би під сумнів належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів вважає необґрунтованими.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про
продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На думку колегії суддів, обставини, зазначені захисником в апеляційній скарзі, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема щире каяття, не зменшують ризики невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3347/2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1