1[1]
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12020100010003419 від 12.06.2020 року за ч. 1 ст. 263 КК України,
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше несудимого в силу ст. 89 КК України,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдано згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно обвинувального акта, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, заволодів вогнепальною зброєю, а саме пістолетом «Zoraki 914» калібру 9 мм P.A. №? НОМЕР_1 .
В подальшому 19.03.2020 о 06 годині 50 хвилин. в рамках кримінального провадження №?12020100010002150, відомості про яке внесені до ЄРДР 19.03.2020, було проведено обшук автомобіля «Mersedes-Benz S 600», н.з. НОМЕР_2 , за адресою: м. Київ, вул. Чабанівська. 9, який належав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримано ухвалу слідчого судді Голосіївського р-н. суду міста Києва.
В ході проведення обшуку, виявлено гр. ОСОБА_6 , в якого виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на пістолет з маркуванням на затворі «Zoraki», MBB 914, НОМЕР_1 . Відповідно до висновку експерта №8-2/344 від 10.04.2020 року наданий на дослідження пістолет належить до короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї та є придатним до проведення пострілів способом роздільного спорядження. Виготовлений промисловим способом виробництва фірми «АТАК ARMS CO. LTD». Туреччина, який фірма-виробник позиціонує, як пістолет стартовий (шумовий). В подальшому до конструкції наданого на дослідження пістолета, саморобним способом внесено зміни, а саме видалення захисного елементу з каналу ствола (втулки). За вказаних обставин, громадянин ОСОБА_6 усвідомлюючи, заборону вільного обігу вогнепальної зброї та його карність, не маючи відповідного дозволу, в порушенні Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів. а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України №?622 від 21.08.1998 року, незаконно зберігав вогнепальну зброю.
Такі діянні ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК України як зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Не погодившись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційних доводів прокурора та вважали вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши за клопотанням прокурора матеріали кримінального провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами безпосереднього дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів та їх оцінки з точки зору належності, допустимості і достовірності не доводиться, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 .
Судом визнано недопустимими доказами протокол обшуку автомобіля, в ході якого проведено обшук ОСОБА_6 , висновок експерта №8-2/344 від 10.04.2020 у кримінальному провадженні через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час їх здійснення.
Так, судом визнано недопустимим доказом протокол обшуку автомобіля від 19.03.2020, позаяк його проведено без дотримання належної правової процедури, зокрема без визначення правових підставі для його проведення, роз'яснення прав, таким чином, на переконання суду першої інстанції, порушивши право ОСОБА_6 на недоторканність, та право не свідчити проти себе.
Наслідком недопустимості указаного протоколу є відповідно і речі вилучені під час нього, а також висновок експерта № 8-2/344 від 10.04.2020, який досліджував пістолет, оскільки допустимість та достовірність похідних доказів прямо залежить від допустимості та достовірності первинних процесуальних джерел доказування, про йдеться в рішенні ЄСПЛ у справі «Яременко проти України», по принципу плоди отруйного дерева.
На переконання колегії суддів, такі висновки є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, крім іншого, повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
За приписами ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Переглядаючи виправдувальний вирок за апеляційною скаргою прокурора, колегією суддів за його клопотанням безпосередньо досліджено наявні в матеріалах кримінального провадження докази, в тому числі й ті, які відкинув суд першої інстанції як недопустимі.
Повторно у порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, дослідивши протокол обшуку від 19.03.2020, відеозапис, на якому зафіксовано проведення обшуку, оцінивши їх у розумінні ст. 94 КПК України, колегія суддів уважає їх належними та допустимими доказами.
Як правильно зазначає прокурор, із відеозапису, на якому зафіксовано проведення слідчої дії - обшук, убачається, що фактичні обставини, викладені стороною обвинувачення відповідають матеріалам кримінального провадження, зокрема слідчі дії відбуваються поряд із автомобілем «Mersedes-Benz S600», д.н.з. НОМЕР_2 ; поряд із автомобілем перебувають чотири особи, у тому числі і ОСОБА_6 , які не заперечували, що перебували у зазначеному автомобілі та пересувалися на ньому.
Статтею 234 КПК України визначено, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя
кримінального правопорушення або майна, здобутого в результаті його вчинення, а також установлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28.03.2024 зазначено, що обшук - це слідча дія, яка полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок, місцевості та інших об?єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.
Таким чином, основною метою обшуку, як слідчої дії, є саме відшукання певних предметів чи відомостей, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Кримінальний процесуальний кодекс України визначає можливість проведення особистого обшуку особи виключно за двома конкретними обставинами, а саме: 1) затримання особи в порядку ст. 208 КПК України;
2) проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку житла чи іншого володіння особи за наявності підстав, визначених ч. 5 ст. 236 КПК України.
Тобто обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а проводиться під час затримання особи чи обшуку житла та іншого володіння з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 та ч. 5 ст. 236 КПК України.
У даному випадку фактично обшук автомобіля не був проведений через те, що він був зачинений, проте 4 особи (серед яких і обвинувачений ОСОБА_6 ) зазначили, що вони перебували у вказаному автомобілі та пересувалися на ньому, тобто існувала реальна ймовірність відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, здобутого в результаті його вчинення. Крім того, на відеозаписі, який міститься в матеріалах кримінального провадження, зафіксовано, що ОСОБА_6 перебував в автомобілі, що особисто і підтвердив.
Особистий обшук, проведений під час обшуку домоволодіння на підставі ухвали слідчого судді відповідно до положень ч. 5 ст. 236 КПК України, не є окремою слідчою дією і складання окремого протоколу особистого обшуку не передбачено, як не передбачено і отримання окремого дозволу слідчого судді для проведення особистого обшуку особи за вказаних обставин. Обшук особи, яка перебувала у домоволодінні під час проведення обшуку і вийшла за ворота після його початку, не може бути формальною підставою для визнання протоколу недопустимим доказом (постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №225/373/21).
Крім того, дозвіл на проведення вказаної слідчої дії у подальшому було надано ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2020 з дотриманням процедури, яка визначена постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2020. Так, відповідно до постанови, судовий контроль після проведення обшуку дещо відрізняється від судового контролю до його проведення. Зокрема, суддя розглядає відповідне клопотання згідно з вимогами ст. 234 КПК України, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо ухвала про проведення обшуку постановлюється після проведення обшуку/огляду, то в ній повинно бути зазначено про виявлені та вилучені за результатом обшуку речі і документи, а також така ухвала не повинна мати строку її виконання, оскільки обшук/огляд вже фактично проведений.
Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, суди під час розгляду кримінальних проваджень не наділені повноваженнями оцінювати на предмет законності постановлені суддями (правоохоронними органами) рішення, а лише вправі надати оцінку щодо їх допустимості чи недопустимості як доказу в кримінальному провадженні (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №683/1507/16-к).
Так, підставами для скасування виправдувального вироку суду першої інстанції є невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.263 КК України суд, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку лікаря-психіатра та психіатра не перебуває, раніше несудимого в силу ст. 89 КК України.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статті. Водночас, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а тому вважає за необхідне відповідно до ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки із покладенням на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, оскільки за наведених обставин лише таке покарання буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що виправдувальний вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 , підлягає скасуванню з ухваленням обвинувального вироку.
З наведених підстав апеляційна прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання за випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки:періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Вирок Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: ____________ ____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/1976/ 2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1